Постанова

від 06.03.2019 по справі 338/221/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/221/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/260/19

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду в складі судді Битківського Л.М., ухвалене 12 грудня 2018 року в смт. Богородчани Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до Кривецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про скасування рішення сільської ради та визнання протиправною бездіяльності сільської ради,

встановив :

В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кривецької сільської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, протиправною бездіяльності сільської ради та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Кривецької сільської ради №121/9-2011 від 27 грудня 2011 року йому надано дозвіл на проведення технічної інвентаризації для передачі у власність 3-х земельних ділянок орієнтовною площею 0,71 га, які раніше знаходились у користуванні його діда. Одна з цих земельних ділянок по АДРЕСА_1 площею 0,2973 га межує з земельною ділянкою третьої особи, який в зв'язку з неприязними відносинами не погодив межі суміжного землекористування. А тому з метою подальшого виготовлення технічної документації він звернувся до сільської ради з заявою про погодження меж спірної земельної ділянки без згоди останнього. Вказане питання сільською радою не вирішено. Натомість, 26 червня 2014 року відповідачем прийнято рішення №366/24/2014, яким зобов'язано його звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03 га по АДРЕСА_1 та повернути її ОСОБА_2, а останнього - звернутись в проектну організацію для уточнення площі земельної ділянки і для встановлення меж в натурі. Також їм рекомендовано виготовити та подати на затвердження сільської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки сільська рада фактично скасувала своє попереднє рішення від 27.12.2011 року. Це рішення ним повністю виконано та виготовлено технічну документацію із землеустрою, в т.ч. і на спірну ділянку.

Окрім того, земельна ділянка площею 0,03 га на законних підставах ніколи не належала сусідові. При виготовленні державних актів він не погоджував її межі. Також рішенням Богородчанського районного суду від 24.04.2012 року визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,8583 га, виданий 27.12.1999 року на ім'я ОСОБА_2 При цьому встановлено, що земельна ділянка площею 0,03 га ним самовільно зайнята. Відтак, вказані обставини мають преюдиційне значення при вирішенні даного спору.

Вважає, що бездіяльність сільської ради у вирішенні питання про погодження технічної документації із землеустрою щодо приватизації земельної ділянки призводить до негативних наслідків. Так, постановою від 06.04.2014 року на нього накладено штраф у розмірі 170 грн за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

З наведених підстав просив позов задовольнити, зобов'язавши відповідача на черговому засіданні ради розглянути питання погодження меж спірної земельної ділянки.

Рішенням Богородчанського районного суду від 21 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення сільська рада діяла в межах своїх дискреційних повноважень на підставі отриманої інформації про належність спірної земельної ділянки на праві власності ОСОБА_2 Порушення прав позивача не допущено, оскільки це рішення не створює йому перешкод у реалізації права на набуття у власність земельних ділянок у разі виправлення недоліків в проекті землеустрою.

Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

Вважає необґрунтованими висновки суду про наявність в органу місцевого самоврядування законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення від 26.06.2014 року. При цьому, зобов'язуючи його звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03 га по АДРЕСА_1 та повернути її ОСОБА_2, не враховано рішення ради від 27.12.2011 року, яким йому надано дозвіл на проведення технічної інвентаризації земельних ділянок для передачі у власність. На підставі останнього ним виготовлено технічну документацію, а тому зайняття земельної ділянки не може розцінюватись як самовільне. Прийняття Кривецькою сільською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є правомірним очікуванням в контексті преюдиційних рішень Європейського суду з прав людини. А тому жодних правових підстав для зміни свого первинного рішення в сільської ради не було.

В даному випадку абсолютно відсутні дискреційні повноваження сільської ради, оскільки попередньо погодивши йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою, рада не мала вибору кому надавати у власність цю земельну ділянку.

Судом не враховано рішення Богородчанського районного суду від 24.04.2012 року, яким встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,03 га ОСОБА_2 не виділялась і йому не належала. А відтак, висновок про самовільне захоплення спірної земельної ділянки позивачем не відповідає дійсним обставинам справи.

Аналогічно неправильним є висновок суду щодо відсутності доказів передачі ним відповідачу проекту землеустрою. В судовому засіданні представники сільської ради підтвердили факт подання ним проектної документації. Також зі змісту акту земельної комісії с. Кривець від 21.10.2013 року вбачається, що в процесі розгляду його заяви комісією проведено обміри спірної земельної ділянки, встановлено межові знаки та відповідно відсутність підстав для відмови суміжнику погодити межі землекористування. Оскільки у встановленому законом порядку сільською радою це питання не вирішено, він змушений був звернутися до суду з даним позовом.

Крім того, судом не взято до уваги висновок судової земельно - технічної експертизи щодо конфігурації, промірів та площі його земельної ділянки, відповідно до якої площа цієї ділянки повністю відповідає технічній документації. Такі ж конфігурації всіх земельних ділянок зазначені і у викопіюванні з Генплану с. Кривець.

Також вказує, що оскаржене рішення не містить мотивів, з яких суд виходив при вирішенні питання щодо бездіяльності сільської ради у прийнятті рішення по земельному спору. Натомість містить тільки висновок, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

На його думку, суд досліджував питання правомірності користування земельними ділянками, а не власне предмет спору - законність рішення сільської ради, чим порушив норми ст.ст. 263,264 ЦПК України. При цьому сільський голова в судовому засіданні визнав, що рішення сільської ради є незаконним.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 вважає доводи апелянта безпідставними та необґрунтованими. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що у позивача та членів його родини ніколи не було законних підстав для користування спірною земельною ділянкою площею 0,03 га. Наведене підтверджується рішеннями сільської ради про виділення саме його родині цієї ділянки, висновком експерта та показами свідків. Відтак, 27.12.1999 року йому правомірно видано Державний акт на право приватної власності на земельні ділянки, що були в його користуванні. До 2012 року безперешкодно користувався вказаною ділянкою, позивач жодних претензій до нього протягом 13 років не заявляв. Спір з приводу зазначеної земельної ділянки виник в 2011 році після того, як позивач почав заявляти вимоги про надання йому дозволу на проїзд через цю ділянку до своєї ділянки. Після відмови в цьому самовільно захопив земельну ділянку, з приводу чого його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також вважає підробленим долучений позивачем державний акт, в якому відсутня спірна земельна ділянка, оскільки технічна документація по ньому не виготовлялася.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник- адвокат Стецюк С.С. доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представник Кривецької сільської ради - сільський голова Гринішак В.І., представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та адвокат Годованець В.Ф. доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлене судом рішення не відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Кривецької сільської ради Богородчанського району від 27.11.2011 року №121/9-2011 ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення технічної інвентаризації для передачі у власність трьох земельних ділянок орієнтовною загальною площею 0,71 га. В тому числі: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,13 га по АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства площею 0,58 га по урочищах Валебщина - 0,06 га, АДРЕСА_1 - 0,30 га та 0,22 га (а.с. 6).

На замовлення позивача Богородчанським районним виробничим відділом Івано-Франківської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру в 2012 році розпочато виготовлення технічної документації щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства(а.с.83-87).

Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,2973 га по АДРЕСА_1, а також акту встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж цієї ділянки встановлені межі не погоджено суміжними землекористувачами ОСОБА_2 та сільською радою, сільським головою, головним архітектором району та начальником відділу Держземагенства у Богородчанському районі (а.с. 85-86).

29.05.2013 року ОСОБА_1 звернувся до сільського голови с. Кривець із заявою щодо врегулювання спірного питання, погодження меж земельної ділянки без згоди суміжника ОСОБА_2 та затвердження цих документів сільською радою. Враховуючи, що обміри земельних ділянок проектною організацією проведено без участі землевпорядника сільської ради та суміжного землекористувача, сільським головою Атаманюком Б.М. йому запропоновано провести такі обміри повторно, встановити межові знаки і на місці підписати акт виносу меж у натуру (а.с. 10 -11).

Так, 16.06.2012 року земельною комісією сільської ради було проведено обміри та встановлено межові знаки земельних ділянок позивача. Зокрема, за стодолою - площею 0,0880 га, на березі - 0,2970 га, город - 0,22 га, що відповідає вказаним площам у рішенні сільської ради від 27.12.2011 року. Наведена обставина також підтверджується актом земельної комісії від 21.10.2013 року, згідно якого всі суміжники, за виключенням ОСОБА_2, погодили технічну документацію по АДРЕСА_1 площею 0,2970 га (а.с. 12,100,101). При цьому зазначено, що такий відмовився від підпису без поважної причини.

Згідно рішення Кривецької сільської ради №366-25/2014 від 26.06.2014 року, прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 та клопотання Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області про усунення порушення земельного законодавства, позивача зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03 га по АДРЕСА_1 та повернути її заявнику. Останнього зобов'язано звернутись у проектну організацію для уточнення площі вказаної земельної ділянки з метою встановлення (відновлення) меж на місцевості. Обидвом рекомендовано з метою недопущення подальших конфліктів, виготовити та подати на затвердження сесії проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічну документацію із землеустрою для встановлення (відновлення) меж в натурі (а.с. 5).

Відтак спір фактично існує з приводу земельної ділянки площею 0,03 га, що входить до земельної ділянки площею 0,3988 по АДРЕСА_1, яка була передана у власність ОСОБА_2

Наведена обставина вбачається з державного акту на земельну ділянку від 27.12.1999 року, виданого на підставі рішення Кривецької сільської ради від 15.10.1993 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,8583 га, в тому числі площею 0,3988 га. В межі останньої входила і спірна земельна ділянка - продовгуватої форми вздовж земельної ділянки, що примикає до виділеної позивачу земельної ділянки (а.с. 24).

При цьому, як вбачається з погосподарських книг за 1990-1995 роки, за його господарством закріплено земельну ділянку площею 0,82 га, а за дідом позивача ОСОБА_9 - площею 0,71 га (а.с. 105,109).

Натомість, зі змісту рішення Кривецької сільської ради від 15.10.1993 року видно, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,8583 га з врахуванням і спірної земельної ділянки (а.с. 66).

В подальшому рішенням Кривецької сільської ради від 17.12.1997 року Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам для ведення підсобного господарства та обслуговування житлового будинку затверджено уточнені земельні площі ділянок громадян та передано їх у приватну власність та постійне користування. Зокрема ОСОБА_2 - 0,82 га, ОСОБА_9 - 0,71 га (а.с. 88-90).

З'ясовано, що рішенням Богородчанського районного суду від 24.04.2012 року за позовом ОСОБА_1 визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 27.12.1999 року на ім'я ОСОБА_2 з тих підстав, що рішення Кривецької сільської ради від 15.10.1993 року про передачу останньому у власність земельних ділянок площею 0,85 га є фіктивним (а.с. 7-8).

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Частиною третьою статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

У відповідності до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Вирішення питань, пов'язаних із передачею земельної ділянки у власність, належить до повноважень органу місцевого самоврядування.

Непогодження ОСОБА_2 меж земельної ділянки, є формою реалізації його прав, а сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок.

Відповідно до пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Приймаючи рішення від 26.06.2014 року про зобов'язання позивача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,03 га по АДРЕСА_1 та повернути її ОСОБА_2, Кривецька сільська рада фактично скасувала своє попереднє рішення від 27.12.2011 року про надання позивачу дозволу на проведення технічної інвентаризації для передачі земельних ділянок у власність.

Статтею 1 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом цих норм питання повернення самовільно зайнятої земельної ділянки не належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

А тому, приймаючи оскаржуване рішення, Кривецька сільська рада вийшла за межі своєї компетенції, що є підставою для визнання рішення незаконним та його скасування.

Згідно ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звертався з даним питанням до сільської ради ще у 2013 році. В результаті бездіяльності сільської ради в липні 2014 року подав до суду позов в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин суд вважає бездіяльність відповідача щодо вирішення питання погодження технічної документації із землеустрою позивача неправомірною. Відповідно, слід зобов'язати Кривецьку сільську раду у встановленому законом порядку розглянути питання погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,2973 га з метою відведення її у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи скасування рішення місцевого суду та ухвалення в зв'язку з цим нового рішення відповідно до ст.141 ЦПК України слід змінити і розподіл судових витрат. Оскільки позов підлягає до задоволення, судові витрати покладаються на відповідача. Тому з Кривецької сільської ради на користь апелянта слід стягнути 1102,40 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 1653,60 грн за подання апеляційної скарги, а всього - 2 756 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Богородчанського районного суду від 12 грудня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Кривецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, протиправною бездіяльності сільської ради та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Кривецької сільської ради №366-24/2014 від 26 червня 2014 року.

Визнати протиправною бездіяльність Кривецької сільської ради Богородчанського району при вирішенні питання погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право ОСОБА_1 на земельні ділянки в с. Кривець Богородчанського району Івано-Франківської області.

Зобов'язати Кривецьку сільську раду у встановленому законом порядку розглянути питання погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,2973 га з метою надання її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути з Кривецької сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (місцезнаходження: 77733, вул. Шевченка, 45 с. Кривець Богородчанського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20549998) на користь ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 2 756 грн понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2019 року.