Постанова

від 06.03.2019 по справі 617/486/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/486/18 Головуючий суддя І інстанції Глоба М. М.

Провадження № 22-ц/818/279/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря : Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року у складі головуючого судді Глоби М.М. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, відділу державної реєстрації Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_5, третя особа - Сектор містобудування та архітектури Вовчанської районної державної адміністрації про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування права власності на земельну ділянку,

встановив :

19 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування права власності на земельну ділянку.

На обґрунтування позову послався на те, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої по АДРЕСА_1 (далі - Рада). В 2016 року він подавав заяву до Ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для цілей оренди суміжної вільної земельної ділянки, що знаходиться між земельними ділянками ОСОБА_7, ОСОБА_8, його земельною ділянкою та проїзною частиною АДРЕСА_1, за рахунок якої він має доступ до самої АДРЕСА_1. Нещодавно на межі з його земельною ділянкою, як він з'ясував пізніше - власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_5 було зведено паркан, внаслідок чого він втратив доступ до своєї земельної ділянки з АДРЕСА_1 - були порушені його права власника земельної ділянки.

Зазначена суміжна земельна ділянка площею 0,1615 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташована в АДРЕСА_1 на території Ради, була передана у власність ОСОБА_5 відповідно до рішення Ради за № 856 від 21 лютого 2017 року для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Реєстрацію земельної ділянки в Національній кадастровій системі та присвоєння кадастрового номеру було здійснено на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови (вид угідь - забудовані землі), що розташована по АДРЕСА_1, розробник проекту ФОП ОСОБА_9 Підставою для розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 стало рішення Ради за № 322 від 09 серпня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1800 га.

Згідно листа Відділу містобудування та архітектури Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Вовчанської РДА) від 06 березня 2018 року за № 01-11/027 Радою під час провадження правової процедури затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не було додержано умови висновку сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА від 26 вересня 2016 року за № 01-21/133, тому зазначений висновок вважається таким, що втратив свою чинність.

Тому він вважає, що у ОСОБА_5 відсутнє погодження органу архітектури та містобудування, яке є обов'язковим згідно ст. 186-1 ЗК України, на момент відведення земельної ділянки, що унеможливлювало прийняття Радою рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 Ці факти свідчать про грубі порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 у приватну власність ОСОБА_5

На підставі викладеного просив:

1.визнати незаконним та скасувати рішення Ради від 21 лютого 2017 року за № 856 Про затвердження проекту землеустрою гр. ОСОБА_5, щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 щодо затвердження проекту землеустрою та передачі ОСОБА_5 у власність земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), загальною площею 0,1615 га, вартістю 183 300,00 грн.;

2.визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ради від 19 червня 2017 року за № 84 Про звернення гр. ОСОБА_5 щодо присвоєння адреси земельним ділянкам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в с. Хотімля Вовчанського району Харківської області в зв'язку з поділом в частині присвоєння земельним ділянкам ОСОБА_5 поштових адрес: земельній ділянці площею 0,1203 га: АДРЕСА_2 та земельній ділянці площею 0,0412 га: АДРЕСА_3;

3.скасувати право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,0412 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_3 та земельну ділянку площею 0,1203 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_4;

4.визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке винесено державним реєстратором Відділу державної реєстрації Вовчанської РДА Терещенко О.М. № 34281166 від 15 березня 2017 року, на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, номер запису про право власності 19456102;

5.визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора відділу державної реєстрації Вовчанської РДА Терещенко О.М. № 36340626 від 27 липня 2017 року на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,0412 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, запис про право власності № 21590985;

6.визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора відділу державної реєстрації Вовчанської РДА Терещенко О.М. № 36342342 від 27 липня 2017 року на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,1203 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, запис про право власності №21592721;

7.зобов'язати відділ державної реєстрації Вовчанської РДА внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 14 березня 2017 року за № 19456102;

8.зобов'язати відділ державної реєстрації Вовчанської РДА внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 26 липня 2017 року за № 21590985 та від 26 липня 2017 року за № 21592721;

9.розподілити судові витрати між сторонами.

Позивач, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, сповіщався судом про час та місце розгляду справи завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові. Зазначив, що ОСОБА_3 звертався до територіальної громади із проханням щодо приватизації спірної земельної ділянки, також вказав, що земельна ділянка межує з належною йому земельною ділянкою та паркан, який був побудований ОСОБА_5, фактично знаходиться на належній йому земельній ділянці.

Представник відповідача Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської областів судове засідання не з'явився, сповіщався судом про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, направив суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - відділу державної реєстрації Вовчанської РДА в судове засідання не з'явився, сповіщався судом про час та місце розгляду справи завчасно та належним чином, надав суду письмові заперечення, згідно яких просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, сповіщалась судом про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, направила суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи під час судового засідання пояснив, що висновок від 26 вересня 2016 року за № 01-21/133, наданий в межах погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (замовник - ОСОБА_5; розробник - ФОП ОСОБА_9) - є недійсним.

Ухвалою суду першої інстанції від 11 вересня 2018 року залишені без розгляду позовні вимоги в частині:

1.визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ради від 19 червня 2017 року за № 84 в частині присвоєння земельним ділянкам ОСОБА_5 поштових адрес: земельній ділянці площею 0,1203 га: АДРЕСА_2 та земельній ділянці площею 0,0412 га: АДРЕСА_3;

2.зобов'язання відділ державної реєстрації Вовчанської РДА внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 14 березня 2017 року за № 19456102;

3.зобов'язання відділ державної реєстрації Вовчанської РДА внести запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 26 липня 2017 року за № 21590985 та від 26 липня 2017 року за № 21592721 .

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року позовну заяву задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 21 лютого 2017 року за № 155 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі земельної ділянки площею 0,1615 га., кадастровий номер НОМЕР_2 у власність ОСОБА_5.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34281166 від 15 березня 2017 року та запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19456102 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,1615 га. за ОСОБА_5.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36340626 від 27 липня 2017 року та запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21590985 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,0412 га. за ОСОБА_5.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36342342 від 27 липня 2017 року та запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21592721 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,1203 га. за ОСОБА_5.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Вказав, що під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що висновок від 26.09.2016 р. за № 01-21/133, наданий за результатами розгляду наданого для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (замовник - ОСОБА_5, розробник - ФОП ОСОБА_9), на підставі ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 19, ч.ч. 3,4 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є недійсним. Суд першої інстанції дійшов висновку, щодо необхідності скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та записів про право власності на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ОСОБА_5

Зазначив, що внаслідок скасування державної реєстрації потрібно також скасувати права власності ОСОБА_5 на вищезазначені земельні ділянки, так як державна реєстрація виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, за відсутності інших учасників судового засідання, які належним чином були повідомлені про розгляд справи, а ОСОБА_5 просила розглянути справу за її відсутності, з урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України про те, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказане рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно приписів ч. ч. 1, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної місцевої ради за місцезнаходженням ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання (ч.6). Відповідна рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення (ч.7).

Згідно ч. 10 ст. 118 ЗК України відповідна рада розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу ділянки у власність.

У ч.ч. 1, 2 ст. 186 -1 ЦПК України визначені наступні повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок:

1. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає обов'язковому погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

2. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до статті 123 ЗК України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

План зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (ч. 1 ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Як зазначено у ч. 1 ст. 19 цього Закону детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 24 цього Закону:

У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:

1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;

2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;

3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв'язку);

5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;

6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об'єктів.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка:

розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);

віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.

4. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Судом було встановлені такі обставини справи.

Рішенням Ради за № 322 від 09 серпня 2016 року надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови (вид угідь - забудовані землі), що розташована по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,18 га (а.с. 14).

На замовлення ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_9 був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 16-43).

Рішенням Ради від 21 лютого 2017 року за № 856 затверджено ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, із земель житлової та громадської забудови (вид угідь - забудовані землі), площею 0,1615 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої в АДРЕСА_1 на території Ради.

Передано безоплатно ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, із земель житлової та громадської забудови (вид угідь - забудовані землі) Ради, площею 0,1615 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадібна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 82532777, вказана земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) була зареєстрована за ОСОБА_5 (номер запису про право власності 19456102; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34281166 від 15 березня 2017 року) (а.с. 45).

На замовлення ОСОБА_5 була виготовлена ФОП ОСОБА_9 технічна документація із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с. 48 - 66).

Як зазначено у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 119023279, земельна ділянка, площею 0,1203 (кадастровий номер НОМЕР_4) була зареєстрована за ОСОБА_5 (підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36342342 від 27 липня 2017 року) (а.с. 67).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 119092286, земельна ділянка, площею 0,0412 (кадастровий номер НОМЕР_3) була зареєстрована за ОСОБА_5 (підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36340626 від 27 липня 2017 року) (а.с. 69).

В основу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1615 га, розробленого ФОП ОСОБА_9, був покладений висновок сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА від 26 вересня 2016 року за № 01-21/133 (а.с. 43).

Згідно повідомлення сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА від 06 березня 2018 року за № 01-11/027, інформація, щодо актуалізації (оновлення) або розроблення Радою нового генерального плану с. Хотімля на території Ради, або детального плану території планувальної організації житлової забудови по АДРЕСА_1 - в секторі відсутня. План земельно-господарського устрою с. Хотімля - селищною радою не скориговано (а.с. 71 - 72).

Під час судового розгляду представник сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА пояснив, що висновок від 26 вересня 2016 року за № 01-21/133, наданий за результатами розгляду наданої на погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є недійсним.

На підставі цього, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка, площею 0,1615 га була передана у власність ОСОБА_5 з порушенням вимог ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що є підставою для визнання незаконним та скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, записів про право власності у Державному реєстрі прав на нерухоме майно на набуті у власність відповідачем земельні ділянки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Передбачене у ч. 2 ст. 152 ЗК України та ч. 1 ст. 391 ЦПК України право власника вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, користування та розпоряджання своїм майном, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, - підлягає захисту лише у випадку доведеності порушення цих прав.

Суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_3 також звертався до територіальної громади із проханням щодо приватизації спірної земельної ділянки. ОСОБА_5 був побудований паркан, який фактично знаходиться на належній позивачу земельній ділянці.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У ст.ст. 78-80 ЦПК України визначений зміст вимог, яким повинні відповідати докази: належність; допустимість; достовірність; достатність.

У статті 98 ЗК України передбачено право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 ЦПК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, які у даній справі не встановлені.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Однак суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення не встановив передбачені у вказаних нормах ЗК України підстави для користування позивачем спірною земельною ділянкою. У матеріалах справи відсутні визначені ст.ст. 76-80 ЦПК України належні, допустимі, достовірні та достатні докази з цього приводу, а також - обставини про те, що позивачу незаконно відмовили у приватизації спірної земельної ділянки, що відповідач збудувала паркан на земельній ділянці позивача, а також - що внаслідок набуття у власність відповідачем ОСОБА_5 сусідньої земельної ділянки було порушено право власності позивача на належну йому земельну ділянку.

У справі також відсутні визначені у ст.ст. 76-80 ЦПК України докази про те, що внаслідок отримання відповідачем у власність спірної земельної ділянки та зведення паркану, було порушено право позивача на користування чужою суміжною земельною ділянкою для виходу (проїзду) до АДРЕСА_1. Позивач всупереч свого процесуального обов'язку не надав до справи передбачених у ст.ст. 76-80 ЦПК України доказів, що на день розгляду справи судом цей прохід чи проїзд від його земельної ділянки до АДРЕСА_1 існував, та що він має право користування суміжною земельною ділянкою для такого проходу чи проїзду.

Як вбачається зі схеми розташування спірної земельної ділянки, яка була надана у власність ОСОБА_5, з Акту погодження її меж з суміжними власниками та землекористувачами, Плану спірної земельної ділянки, - земельна ділянка позивача межує зі спірною земельною ділянкою відповідача від позначки Б до В, цей відрізок межі був погоджений між сторонами без ніяких заперечень з боку позивача. При цьому із належної позивачу земельної ділянки доступний інший вихід на АДРЕСА_1, і розташування спірної земельної ділянки відповідача не перешкоджає позивачу у такому доступі (а.с. 29-30). Як пояснила представник позивача при апеляційному розгляді справи, у позивача з боку земельної ділянки відповідача зведені лише ворота, без паркану.

Всупереч передбаченого у ст.ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов'язку позивач не довів наявність у нього переважного права набуття у власність спірної земельної ділянки, або права користування нею для проходу до АДРЕСА_1, а також - наявність перешкод у доступі до АДРЕСА_1 поза межами спірної земельної ділянки відповідача.

Крім того, повідомлення завідувача сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА Гетьмана А.Л. від 06 березня 2018 року за № 01-11/027 про відсутність у нього актуалізації (оновлення) або розроблення Радою нового генерального плану с. Хотімля на території Ради, або детального плану території планувальної організації житлової забудови по АДРЕСА_1, а також відомостей про те, що план земельно-господарського устрою с. Хотімля селищною радою не скориговано - не є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом цих обставин.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності план зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання. Таких відомостей від сільської ради матеріали справи не містять.

Крім того, суд не звернув уваги, що припинення дії наданого відповідно до ч. 2 ст. 186-1 ЗК України погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки листом завідувача сектору містобудування та архітектури Вовчанської РДА Гетьмана А.Л. не відповідає положенням ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, оскільки вказане погодження після його реалізації в межах процедури розгляду цього питання на сесії селищної ради вже вичерпало свою дію.

Так, відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування): ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Конституційний Суд України в контексті звернення Харківської міської ради стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування (зокрема скасовувати дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, вносити зміни до місцевого бюджету) також зазначав, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону Про місцеве самоврядування в Україні ). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Наведене свідчить про те, що позивач не довів, що його право власності на земельну ділянку було порушено, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування вказаних норм матеріального права і у задоволенні його позову слід відмовити, за недоведеністю заявлених підстав.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; внаслідок чого суд неправильно застосував норми матеріального права, тому відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене рішення суду повністю та ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, за його недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 268, 367,368, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року- скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 до Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, відділу державної реєстрації Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_5, третя особа - Сектор містобудування та архітектури Вовчанської районної державної адміністрації про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та скасування права власності на земельну ділянку- залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 11 березня 2019 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді І.В.Бурлака.

О.М.Хорошевський.