Рішення

від 22.02.2019 по справі 466/1649/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/1649/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючої судді Білінської Г.Б

при секретарі Норик І.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ДТГО Львівська залізниця до Брюховицької селищної ради м. Львова, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Брюховицької селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Держземагентства у м. Львові, приватний нотаріус ЛМНО Львівської області ОСОБА_4, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування змін, внесених у державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,-

установив:

04.03.2015року Акціонерне товариство Українська залізниця звернулося до суду з позовом до Брюховицької селищної ради м. Львова, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Брюховицької селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Держземагентства у м. Львові, приватний нотаріус ЛМНО Львівської області ОСОБА_4, приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Брюховицької селищної ради народних депутатів №42 від19.02.1996 Про долучення земельної ділянки площею 400 м2 до ділянки наданої гр. ОСОБА_1 для спорудження житлового будинку по вул. Потічок, 20 ; визнання недійсними та скасування зміни, внесених у державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛВ №731122895 від 25.09.1995, позначені на плані номером І; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2000 АВО №295563, зареєстрований в реєстрі за №2954; витребування від ОСОБА_3 частини земельної ділянки за кад. номером 4610166300:08:001:0021 площею 0,0004 га, що перетинається із смугою відведення Залізниці; визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 26.04.2013, зареєстрованого в реєстрі за №761, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5

Позовна заява мотивована тим, що для складання документів, що посвідчують право на користування земельними ділянками смуги відведення, у тому числі в адміністративних межах селища міського типу Брюховичі, Державне територіально-галузеве об'єднання Львівська залізниця уклала угоду із землевпорядною організацією ПП Центр ринкових досліджень від 03 липня 2008 року №Л/П-08851/НЮ.

При здійсненні зазначених робіт, згідно із підпунктом 4 пункту 6 погодженого та затвердженого Залізницею та ПП Центр ринкових досліджень технічного завдання, що є додатком № 1 до вказаного договору, та відповідно до абзацу 8 пункту 2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43, у редакції чинній на момент укладення договору, використовуються матеріали по встановленню смуги відведення залізниці, план смуги відведення, а саме: план смуги відведення від 1962 року, погоджений із виконкомом ради трудящих Львівської міської ради.

Із повідомлення від 02 жовтня 2013 року № 357/1 ПП Центр ринкових досліджень позивачу стало відомо, що складання відповідних правовстановлюючих документів на дані землі, в межах, визначених наданими вихідними даними, на сьогодні є неможливим, оскільки на частині смуги відведення виявлено перетин (накладання) земельної ділянки за кадастровим номером 4610166300:08:001:0021, яка площею 0,0004 га накладається на смугу відведення.

Під час проведення обстеження земель Залізниці від 29 вересня 2014 року комісією у складі головного інженера відокремленого підрозділу Залізниці Кам'янка-Бузька дистанція колії , інженера сектора з управління майновими та земельними ресурсами відокремленого підрозділу Залізниці Львівська дирекція залізничних перевезень , інженера-землевпорядника відокремленого підрозділу Залізниці Кам'янка-Бузька дистанція колії , за участю представника ПП Центр ринкових досліджень та землевпорядника Брюховицької селищної ради встановлено, що на території селища міського типу Брюховичі в смузі відведення залізниці на 8 км + 979 м - 8 км + 983 м з правої сторони за ходом кілометрів, при ширині смуги відведення залізниці 40 м, на відстані 37 м знаходиться земельна ділянка гр. ОСОБА_2, за адресою: смт. Брюховичі,

вул. Потічок, 20.

Відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення у 1962 році права Залізниці на землі смуги відведення в адміністративних межах Брюховицької селищної ради, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до підпунктів 54, 55 Общих начал землеиспользования и землеустройства (постанова ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року).

Крім того, право залізниці на спірну ділянку підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. А саме планом смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова від 4 км + 850 м до 11 км + 106 м, розробленим проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці.

В ході судового розгляду з'ясовано, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:08:001:0021 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору дарування №761, виданого 26.04.2013 приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_6

Підставою видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №483814 від 24.07.2007 є договір купівлі-продажу земельної ділянки серії АВО №295563 від 30.12.2000, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №2956.

Відповідно до даного договору купівлі-продажу, земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:08:001:0021 придбана ОСОБА_2 у ОСОБА_1, якому дана земельна ділянка належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №731122895 від 25.09.1995, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на праві приватної власності на землю за №895, на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів від 24.05.1994 за №180. Згідно запису за номером І у згаданому державному акті ЛВ №731122895 від 25.09.1995, до цього акту внесено зміни у межах і розмірах земельної ділянки.

Так, відповідно до рішення виконкому Брюховицької селищної ради народних депутатів №42 від19.02.1996 Про долучення земельної ділянки площею 400 м2 до ділянки наданої гр. ОСОБА_1 для спорудження житлового будинку по вул. Потічок, 20 долучено до земельної ділянки ОСОБА_1 земельну ділянку, в межах якої виявлено перетин із земельною ділянкою Залізниці. Рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів №42 від 19.02.1996, разом із змінами, внесеними у державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛВ №731122895 від 25.09.1995, позначені на плані номером І, Позивач вважає незаконним та таким, що підлягають скасуванню.

11.02.2019 у судовому засіданні представником ОСОБА_2 подано заяву про застосування строків позовної давності від 17.07.2018.

21.02.2018 від Позивача надійшло заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, яка мотивована тим, що про порушення його права постійного землекористування йому стало відомо із повідомлення ПП Центр ринкових досліджень від 02.10.2013 №357/1, а тому Позивач звернувся до суду в межах встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримала покликаючись на мотиви, викладені в позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.10.2018 №НЮ-2304 та заяви про уточнення позовних вимог від 28.11.2018 №НЮ-2620.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується відмітками в журналі реєстрації вихідної кореспонденції суду,

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов АТ Укрзалізниця підлягає до задоволення.

Суд встановив, що на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів від 24.05.1994 за №180, ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №731122895 від 25.09.1995.

Згідно запису за номером І у згаданому державному акті ЛВ №731122895 від 25.09.1995, до цього акту внесено зміни у межах і розмірах земельної ділянки. Відповідно до рішення виконкому Брюховицької селищної ради народних депутатів №42 від19.02.1996 Про долучення земельної ділянки площею 400 м2 до ділянки наданої гр. ОСОБА_1 для спорудження житлового будинку по вул. Потічок, 20 долучено до земельної ділянки ОСОБА_1 земельну ділянку, в межах якої виявлено перетин із земельною ділянкою Залізниці.

Встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки серії АВО №295563 від 30.12.2000, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за №2956 ОСОБА_1 продав земельну ділянку ОСОБА_2 24.07.2007 на підставі цього договору

ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №483814.

На підставі договору дарування №761, виданого 26.04.2013 приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, власником земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:08:001:0021 стала ОСОБА_3

Згідно з частиною першою статті 84 Земельного Кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до пункту б частини четвертої статті 84 Земельного Кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України Про залізничний транспорт землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України Про транспорт .

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

На підтвердження права постійного користування землями смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Львова від 4 км +850м до 11 км +106 м, позивач надав План смуги відводу цієї лінії від 1962 році, розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці дороги СРСР - МПС.

Окрім цього, згідно статуту позивача (п. 4.2), майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Статтями 1, 4 Положення Про землі, надані транспорту , затвердженого 07 лютого 1933 року ОСОБА_7 Центрального виконавчого комітету СРСР № 58 і ОСОБА_7 народних комісарів СРСР № 50, передбачалося, що землями, наданими транспорту (в тому числі - і залізничному), визнавалися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури.

Вказане Положення діяло до набрання чинності ОСОБА_7 Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року № 24 Про затвердження Положення про землі, надані транспорту .

Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року, чинним на час набуття Залізницею права на земельні ділянки, передбачалося, що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (у тому числі НК СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку.

Разом з тим вимог щодо виготовлення та отримання державного акта законодавством не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до пунктів 54, 55 Загальних основ землекористування та землеустрою , затверджених ОСОБА_7 ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року.

Земельним кодексом Української РСР від 25 жовтня 1922 року (в редакції від 08 липня 1970 року), постановою Верховної ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСРвід 18 грудня 1990 року (далі - ОСОБА_7 № 562) право Залізниці на користування земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення ним права власності або землекористування гарантувалося.

Згідно з пунктом 5 ОСОБА_7 № 562 громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю чи землекористування.

Пунктом 6 постанови Верховної ОСОБА_7 Української PCP від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ Про земельну реформу (із змінами та доповненнями) визначено, що землекористувачі повинні до 01 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею.

Вказаний пункт постанови Верховної ОСОБА_7 Української PCP від 18 грудня 1990 року визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року у справі № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), а отже відсутня вимога закону щодо обов'язкового виготовлення Залізницею державного акта на право користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту г) частини третьої статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, частина земельної ділянки ОСОБА_3, яка площею 0,0004 га накладається на смугу відведення залізниці, належить до земель транспорту й АТ Укрзалізниця є користувачем цієї спірної земельної ділянки відповідно до законодавства.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. А якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Під час розгляду справи відповідачем, ОСОБА_2В, подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених Позивачем вимог.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Звертаючись 04.03.2015 із цим позовом, Позивачем зазначено, що про порушення його права постійного землекористування йому стало відомо із повідомлення ПП Центр ринкових досліджень від 02.10.2013 №357/1. А отже, Позивач звернувся до суду в межах встановленого законодавством трирічного строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.43, 49, 176, 196, 197 ЦК України, суд, -

вирішив:

позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасування рішення виконкому Брюховицької селищної ради народних депутатів №42 від19.02.1996 Про долучення земельної ділянки площею 400 м2 до ділянки наданої гр. ОСОБА_1 для спорудження житлового будинку по вул. Потічок, 20 .

Визнати недійсними та скасування зміни, внесених у державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛВ №731122895 від 25.09.1995, позначені на плані номером І.

Визнати недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2000 АВО №295563, зареєстрований в реєстрі за №2954; витребування від ОСОБА_3 частини земельної ділянки за кад. номером 4610166300:08:001:0021 площею 0,0004 га, що перетинається із смугою відведення Залізниці.

Визнати недійсним договору дарування земельної ділянки від 26.04.2013, зареєстрованого в реєстрі за №761, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_5

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом тридцять днів з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_8