Рішення

від 28.02.2019 по справі 522/20827/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/20827/18

Провадження №2/522/4419/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Корона до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по обов'язковим платежам та внескам, компенсацію витрат на опалення,

ВСТАНОВИВ:

До суду 27.11.2018 року надійшов позов ОСББ Корона пред'явлений до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по обов'язковим платежам та внескам, компенсацію витрат на опалення, посилаючи на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, отримує послуги з опалення, але при цьому не виконує зобов'язання по оплаті компенсації витрат на опалення, внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, чим спричинив позивачу, який є балансоутримувачем даного будинку. Станом на 01.10.2018 року ОСОБА_1 заборгував ОСББ Корона коштів на загальну суму 162371,99 грн. за період з 01.08.2015 року по 30.09.2018 року.

До суду 06 .12. 2018 року повернулась відповідь щодо місця реєстрації відповідача.

З урахуванням понад надмірного навантаження справами (у провадженні судді на розгляді знаходиться біля 700 справ), яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки і незначною (малою) чисельністю суддів, щодо яких здійснюється автоматичний розподіл справ, суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження по справі в розумні строки.

Ухвалою суду від 17 грудня 2018 року відкрито провадженні по справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін із призначенням судового засідання на 10 год. 40 хв. 17 січня 2019 року.

В судове засідання 17 січня 2019 року сторони по справі не з'явились, представник позивача надав заяву про відкладення розгляду справи, відповідач заяв до суду не надав.

В судове засідання 28 лютого 2019 року позивач не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов'язань, з можливим ухваленням заочного рішення, а також враховуючи те, що позивачем до позовної заяви було подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідач в судове засідання не з'явивився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, рекомендованою поштою з повідомленням про вручення на адресу місця реєстрації відповідача.

Відповідачем відзив не поданий, поважності причин його не подачі відповідачем не суду не повідомлені, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

Суддя знаходилась у щорічній відпустці з 04.03.2019 року по 07.03.2019 року.

У зв'язку з цим, датою складення цього повного тексту судового рішення є 11.03.2019 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.04.2018 року, 02.06.2009 року співвласники багатоквартирного будинку № АДРЕСА_5 створили об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Корона , членом якого ОСОБА_1 став 08.10.2009 року після придбання у приватну власність 1/1 квартири АДРЕСА_2, згідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 14.09. 2009 року Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Відповідно до вимог закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та статуту ОСББ Корона , відповідач повинен нести обов'язкові витрати з утримання будинку та прибудинкової території, ремонтного фонду, загальнопайових на утримання місць загального користування (коридори), контролю доступу (домофон), з компенсації витрат на опалення і виконувати рішення об'єднання, в тому числі рішення Загальних зборів членів ОСББ Корона , оформлене Протоколом №12 від 22.05.2015р. і №17 від 31.03.2017р. якими було затверджено розрахунок членських внесків (тариф з утримання будинку та прибудинкової території) для власників приватизованих квартир та нежитлових приміщень, що становив 6,00 грн. з 1 кв.м. з 01.05.2015р. і з 01.04.2017р., відповідно, та які гр.ОСОБА_1 перестав виконувати з серпня 2015 року, у зв'язку із чим, станом на 01.10.2018 року у гр.ОСОБА_1 виникла заборгованість перед об'єднанням в розмірі 162 371,99 грн., яка підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.

Позивачем 01.12.2011 року був укладений з Приватним підприємством Чорномор-ріелт Договір про продовження зобов'язання № 1к, згідно до якого, останнім надаються послуги позивачу за договорами підписаними із виконавцями або виробниками комунальних послуг, у розумінні Закону України Про житлово-комунальні послуги , які надаються на Генуезьку буд.36, тобто, для потреб співвласників що створили ОСББ Корона .

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_3, отримує послуги за опалення, при цьому не виконує зобов'язання по оплаті компенсації витрат на опалення, внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, чим спричинив позивачу, який є балансоутримувачем даного будинку, матеріальні збитки у вигляді невідшкодування затрат на опалення, обов'язкових внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, загальна сума заборгованості якої станом на 30 вересня 2018 року за період з серпня 2015 року по вересень 2018 року становить 162371,99 грн. (а.с. 23-28)

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законами України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Виходячи з положень ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч. ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч. 4 ст. 23 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об'єднання співвласників, зобов'язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна.

Згідно ст. с 17 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та Статутом об'єднання внески і платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку", витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку" визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Частино 3 ст. 12 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлово приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , об'єднання має право відповідно законодавства та Статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.

Відповідно до ч. 13, 15 ст. 10 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , на загальних зборах ОСББ прийняті рішення, яким встановлено розмір внесків на утримання будинку (а.с. 20,21).

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги , комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається зі змісту статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно частини шостої статті 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду № 285/4671/15-ц від 14.01.2019 року.

Пунктами 1,5,10 ч.1 ст.7 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку передбачено, що співвласники зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором.

За період проживання відповідача у вказаній квартирі позивачем, як обслуговуючою організацією, в указаний період щоденно надавались вказані послуги, оскільки вказані відповідачем не спростовано.

З наданого розрахунку заборгованості по компенсації затрат на опалення, обов'язкових внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, загальна сума заборгованості станом на 30 вересня 2018 року за ОСОБА_1 рахується у розмірі 64 117 грн. 00 коп., без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості за період з 01.08.2015 року по 30.09.2018 року (а.с 29-30).

Відповідно дост. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно доч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобовязання, його борг складатиме: основну суму богу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав зобовязання щодо своєчасної оплати за надані послуги з опалення та не сплатив внесків, суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 64 117 грн. 00 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобовязання за період з 01.08.2015 року по 30.09.2018 року та в межах заявлених позовних вимог, що відповідає ст. 13 ЦПК України, що становить 23 196 грн. 98 коп. та трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості за період з 01.08.2015 року по 30.09.2018 року, що становить 6 091 грн. 00 коп., а в загальному сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 93 404 грн. 98 грн .

Разом з тим, статтею 624 ЦК України встановлено, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Стаття 549 ЦК України дає визначення неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту норм ст. 624 ЦК України вбачається, що неустойка (пеня) стягується у тому випадку, якщо вона передбачена договором або законом.

Судом не встановлено, що у даних правовідносинах договором або законом передбачено стягнення пені, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову у частині вимог про стягнення пені.

Щодо вимоги про стягнення з позивача судових витрат по оплаті судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1-2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно дост. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Встановлено, що 18.11.2018 року ОСББ Корона , в особі голови правління ОСОБА_2, та адвокатом Гайдай О.В., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 002967, уклали договір №17 про надання правової допомоги. Повноваження адвоката підтверджуються ордером.

Пунктом 4 договору про надання правової допомоги встановлено, що гонорарні відносини врегульовані додатковою угодою. (а.с. 31)

Пунктом 4 Додаткової угоди №1 від 18.11.2018 року до договору про надання правової допомоги сторонами визначена вартість послуг з правової допомоги у розмірі 11 400,00 грн. В той же час, пунктом 3.1 цієї Додаткової угоди сторони визначили, що Оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку 100% вартості послуги сплачується після стягнення коштів з боржника виконавчою службою - протягом 3-х днів з дня зарахування коштів на рахунок Клієнта. (а.с.32).

Також до заяви додано оригінал Акту приймання-передачі наданої правової допомоги наданих послуг з питання стягнення заборгованості з ОСОБА_1, з якого вбачається, що адвокатом надано послуги - з підготовки позовної заяви, участі у двох засіданнях, підготовки та складання клопотання про забезпечення позову. Тривалість роботи склала 14 годин та зо хвилин, вартість однієї години 800,00 грн. (а.с. 33).

Частинами 2, 3ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обовязок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Враховуючи те, що витрати на правничу допомогу повинні бути підтвердженні документально, однак матеріали справи не містять доказів про фактично понесені витрати на правову допомогу, а також не підтверджено належним чином розрахунок витрачання адвокатом вказаного ним часу на складання певних дій, участь у двох засіданнях протягом по одній годині. Наявність додаткової угоди щодо оплати витрат на правову допомогу після виконання судового рішення не підтверджує фактично понесенні судові витрати при розгляді справи, однак представник може звернутися з відповідною вимогою після виконання всіх умов договору. Отже, враховуючи зазначені обставини, суд відмовляє у задоволенні вимог в цій частині у зв'язку з недоведеністю .

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог, суд присуджує до стягнення з відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1401,11 грн.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другоїст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5,6ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку, по позовна заява Об'єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку Корона до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 7, 10-13,18,76-81, 89, 258,259,263-265,268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Об'єднання співвласників багатоквартирногобудинку Корона до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_4) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Корона (ЄДРПОУ 36503650, м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, кв. 63) заборгованості за надані послуги з опалення та внесків по утриманню будинку в розмірі 93404,98 гривень (дев'яносто три тисячи чотириста чотири гривні дев'яносто вісім копійок) , з яких заборгованість за надані житлово-комунальні послуги (членські внески) у сумі 40126,00 гривень (сорок тисяч сто двадцять шість гривень), відшкодування витрат на опалення в розмірі 23991,00 грн. (двадцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто одна гривня) інфляційні втрати у сумі 23196,98 гривень (двадцять три тисячи сто дев'яносто шість гривень дев'яносто вісім копійок), три відсотки річних у сумі 6091,00 гривень (шість тисяч дев'яносто одна гривня).

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_4) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Корона (ЄДРПОУ 36503650, м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 36, кв. 63) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1401,11 грн. (одна тисяча чотириста одна гривня одинадцять копійок).

В іншій частині позову відмовити .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 11.03.2019 року.

Суддя: Домусчі Л.В.