Постанова

від 27.02.2019 по справі 911/417/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. Справа№ 911/417/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко А.І.

Чорної Л.В.

Секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.

За участю представників сторін:

від позивача: згідно протоколу судового засідання від 27.02.2019;

від відповідача: згідно протоколу судового засідання від 27.02.2019,

розглянувши апеляційну скаргу малого колективного підприємства "ВІТА" на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 911/417/18 (суддя Саванчук С.О., м. Київ, повний текст ухвали складено 07.06.2018)

за позовом малого колекотивного підприємства "ВІТА", м. Київ

до Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області, м. Вишгород, Київська обл.

про визнання протиправним та скасування рішення Вишгородської міської ради № 19/48 від 23.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Мале колективне підприємство "ВІТА" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Вишгородської міської ради № 19/48 від 23.12.2016 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з малим колективним підприємством "ВІТА".

Позов обгрунтовано тим, що оскаржене рішення ради прийнято з порушенням приписів статей 15, 21-23, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 24, 26 Закону України Про місцеве самоврядування ; статей 627, 629, 632, 651 Цивільного Кодексу України та статті 288 Податкового Кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. При цьому, позивач вказав, що умовами договорів оренди земельних ділянок не передбачено випадків перегляду розміру орендної плати в односторонньому порядку, якщо такий розмір відповідає граничним розмірам, встановленим Податковим кодексом України, а прийнятті рішення Вишгородської міської ради не надають міській раді повноважень змінювати орендну плату за землю у договорах, що вже укладені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 911/417/18 (суддя Саванчук С.О., м. Київ, повний текст ухвали складено 07.06.2018) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Прийняте рішення місцевого суду мотивовано недоведеністю підстав для визнання оскарженого рішення ради протиправним та його скасування. При цьому судом відзначено, що договорами оренди земельних ділянок, передбачені випадки внесення змін до розміру орендної плати на підставі рішення Вишгородської міської ради та відповідно до закону, а тому керуючись рішенням Вишгородської міської ради № 12/64 "Про орендну плату за землю у місті Вишгороді" від 14 липня 2016 року, яким затверджено Положення про оренду земельних ділянок у м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки, яке на час вирішення справи по суті не скасоване та є чинним, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення №19/48 про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, мале колективне підприємство "ВІТА" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 911/417/18 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційного оскарження позивач наголосив, що оскаржене рішення ради № 19/48 суперечить, серед іншого п. 9 Договору-3, оскільки у договорі-3 взагалі відсутнє настання будь-якої обставини, передбаченої даним договором для зміни ціни даного договору; посилався на те, що в односторонньому порядку вносити зміни до договорів оренди, змінювати істотні умови правочину є порушенням приписів статті 188 Господарського кодексу України, статті 627, 651 Цивільного кодексу України; вказав на порушення відповідачем порядку звернення до позивача з пропозицією щодо внесення змін до договорів оренди, чим порушено процедуру звернення визначену статтею 188 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 911/417/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою малого колективного підприємства "ВІТА" на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 911/417/18. (головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.).

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 911/417/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2018, справу № 911/417/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 у справі № 911/417/18 прийнято зазначену апеляційну скаргу до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.12.2018.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/380/18 від 10.12.2018 у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/417/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.12.2018 для розгляду справи № 911/417/18 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 911/417/18 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Чорної Л.В., Тищенко А.І.; розгляд скарги призначено на 21.01.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 911/417/18 оголошено перерву у даній справі до 06.02.2019.

05.02.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від малого колективного підприємства "ВІТА" надійшли додаткові пояснення у справі № 911/417/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі № 911/417/18 оголошено перерву у справі № 911/417/18 до 27.02.2019.

Відповідач у відзиві та поясненнях просив колегію суддів апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 911/417/18 залишити без змін, як таке, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

До судового засідання від 27.02.2019 з'явились усі сторони апеляційного провадження.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення № 42 від 18.02.2005, позивачу надано в строкове платне користування земельні ділянки у м. Вишгород, що підтверджується договорами оренди земельних ділянок від 22.05.2005 (далі - Договір-1), № 318 від 01.03.2006 (далі - Договір-2), від 24.03.2006 (далі - Договір-3).

22.06.2005 між Вишгородською міською радою (орендодавець) та малим колективним підприємством "ВІТА" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. за № 2608.

Відповідно до пункту 1 Договору орендодавець надає в оренду, а орендар приймає, на підставі рішення № 42 від 18.02.2005, в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0324 га, яка знаходиться в межах Вишгородської міської ради Київської області за адресою: Київська обл., м. Вишгород, на розі проспекту Ів. Мазепи та вул. Грушевського.

Згідно з пунктом 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0324 га під розміщення будівництво капітальної споруди взамін існуючого торгівельного павільйону.

Договір укладено на 49 років (пункт 8 Договору).

Відповідно до пункту 9 Договору річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3005,00 грн. на рік за земельну ділянку площею 0,0324 га по 250,42 грн. не пізніше 15 числа кожного місяця оренди.

Пунктом 12 Договору передбачено, що визначена сума орендної плати є незмінною протягом поточного та наступних років, окрім випадків збільшення ставки земельного податку чи внесення змін до Закону України "Про плату за землю", або прийняття рішення про це сесією Вишгородської міської ради, або за згодою сторін.

Оскарженим рішенням Вишгородської міської ради № 19/48 від 23.12.2016 позивачу встановлено річну орендну плату за земельну ділянку площею 0,0324 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, на розі проспекту Ів. Мазепи та вул. Грушевського, що орендована ним згідно з договором оренди земельної ділянки від 22.06.2005, в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі.

Вишгородською міською радою на адресу позивача листом № 2-29/164 від 31.01.2017 направлено рішення Вишгородської міської ради № 19/48 від 23.12.2016 та договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Проте, зазначений лист залишено позивачем без реагування.

Крім того, 01.03.2006 між Вишгородською міською радою (орендодавець) та малим колективним підприємством "ВІТА" (орендар) укладено договір оренди землі № 318.

Відповідно до пункту 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного використання, яка знаходиться у м. Вишгороді по пр-ту І. Мазепи, 9 (пішохідна зона в районі кафе "Ріца" та "Примор'я").

Згідно з пунктом 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0150 га, у тому числі - забудовані землі.

Відповідно до пункту 4 Договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва магазину промислових товарів.

Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0150 га.

Відповідно до пункту 13 Договору розмір орендної плати переглядається щороку у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; прийняття Вишгородською міською радою рішення про зміну розмірів орендної плати; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Оскарженим рішенням Вишгородської міської ради № 19/48 від 23.12.2016 позивачу встановлено річну орендну плату за земельну ділянку площею 0,0150 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, по проспекту Ів. Мазепи, 9, що орендована ним згідно з договором оренди земельної ділянки від 01.03.2006, в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі.

Листом від 31.01.2017 за № 2-29/168 відповідачем направлено позивачу рішення Вишгородської міської ради № 19/48 від 23.12.2016 та договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Однак, зазначений лист позивачем залишено без відповіді.

Також, 24.03.2006 між Вишгородською міською радою (орендодавець) та Малим колективним підприємством "ВІТА" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. за № 2513.

Відповідно до пункту 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає на підставі рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області № 149 від 10.03.2006 в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення торгівельно-побутового комплексу, що знаходиться в межах Вишгородської міської ради Київської області за адресою: Київська обл., м. Вишгород, на розі вулиць Набережної та Дніпровської. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,45 га (пункт 2 Договору).

Згідно з пунктом 5 Договору встановлено, що договір укладено на 49 років.

Відповідно до пункту 6 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2% від грошової оцінки, що становить 5 032,00 грн. на рік.

Пунктом 9 Договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається, серед іншого, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 22 Договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі, спір вирішується в судовому порядку.

Оскарженим рішенням Вишгородської міської ради № 19/48 від 23.12.2016 позивачу встановлено річну орендну плату за земельну ділянку площею 0,45 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, на розі вулиць Набережної та Дніпровської, що орендована ним згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2006, в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі.

Листом від 31.01.2017 № 2-29/163 відповідачем направлено позивачу рішення Вишгородської міської ради № 19/48 від 23.12.2016 та договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Вказаний лист позивачем залишено без відповіді.

В обґрунтуванні позову підприємство посилалось на те, що рішення ради № 19/48 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з малим колективним підприємством "ВІТА" є протиправним та підлягає скасуванню скільки, односторонньою зміною відповідачем умов вищезазначених договорів оренди земельних ділянок порушено вимоги приписів статей 15, 21-23, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 24, 26 Закону України Про місцеве самоврядування , статей 627, 629, 632, 651 Цивільного Кодексу України та статті 288 Податкового Кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Між тим, рішення Вишгородської міської ради № 12/64 "Про орендну плату за землю у місті Вишгороді" від 14 липня 2016 року, яким затверджено Положення про оренду земельних ділянок у м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки, яке, за ствердженням позивача, визначає єдині умови оформлення нових договорів оренди, внесення до них змін, порядок розрахунку орендної плати, жодним чином не стосується внесення змін до вже укладених договорів оренди земельних ділянок.

Серед іншого, позивач вказав, що умовами спірних договорів не передбачено випадків перегляду розміру орендної плати, а рішення Вишгородської міської ради № 12/64 від 14.07.2016 "Про орендну плату за землю у м. Вишгороді" та оскаржене рішення №19/48 від 23.12.2016 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з малим колективним підприємством "ВІТА" не надає міській раді повноважень змінювати орендну плату за землю в односторонньому порядку без добровільної згоди орендаря.

Позивач зазначає, що відповідач як сторона договору, спершу повинен був повідомити про бажання змінити істотні умови договорів оренди земельних ділянок, узгодити зміни з іншою стороною, і лише потім приймати рішення про внесення змін до вищезазначених договорів, водночас відповідачем без попереднього направлення пропозиції, змінені істотні умови договору, чим порушено статті 627, 651 Цивільного кодексу України, статтю 188 Господарського кодексу України.

Позивач наголосив, що ні Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні чинним законодавством в цілому, не надано відповідачу повноважень в односторонньому порядку змінювати ціну товару - ставку орендної плати, якщо така зміна не передбачена договором.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи зазначив, що на виконання своїх повноважень міська рада прийняла обов'язкові до виконання на її території рішення № 12/64 від 14.07.2016 "Про орендну плату за землю у м. Вишгороді", яким затверджено Положення про оренду земельних ділянок у м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки та рішення № 19/48 від 23.12.2016, яким позивачу встановлено річну орендну плату за договорами в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі.

Листами № 2-29/163 від 31.01.2017, № 2-29/164 від 31.01.2017, № 2-29/168 від 31.01.2017 позивачу направлено рішення Вишгородської міської ради № 19/28 від 23.12.2016 та примірники договорів про внесення змін до догорів оренди земельних ділянок, однак відповіді від позивача відповідачем не отримано, що слугувало підставою звернення із позовом про внесення змін до договорів оренди в межах іншої господарської справи №911/3627/17.

Відтак, враховуючи позовні вимоги у справі, предметом спору є правомірність прийняття Вишгородською міською радою рішення № 19/48 від 23.12.2016 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з малим колективним підприємством "ВІТА" з посиланням на порушення приписів статей 15, 21-23, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 24, 26 Закону України Про місцеве самоврядування , статей 627, 629, 632, 651 Цивільного Кодексу України та статті 288 Податкового Кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Вишгородської міської ради № 12/64 від 14.07.2016 "Про орендну плату за землю у м. Вишгороді" затверджено Положення про оренду земельних ділянок у м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки. (надалі - Положення)

Відповідно до пункту 7.8 Положення, ставка орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) становить 6% від грошової оцінки землі.

Рішенням Вишгородської міської ради Київської області № 12/65 від 14.07.2016 "Про встановлення ставок земельного податку в м. Вишгороді на 2017 рік" встановлено ставку податку за земельні ділянки для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури у розмірі 6 % від їх нормативно грошової оцінки.

Відповідно до статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення, прийняті органом місцевого самоврядування, є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Частиною 1 статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з статтею 15 Закону України "Про оренду землі" та статтею 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, встановлюється у договорі оренди, але, в силу пунктів 288.5.1, 288.5.2 цієї норми, річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, окрім вказаних у пунктах а і б - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

До переліку повноважень міської ради у галузі земельних відносин, визначеного статтею 9 Земельного кодексу України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження за змістом статті 288 Податкового кодексу України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України).

Відтак, визначення ставок для земель певної категорії призначення та виду, граничні межі яких встановлені Податковим кодексом України, як вбачається з вищевказаних норм, на відповідній території є компетенцією відповідача у даній справі.

Згідно з статтею 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

З наявних матеріалів справи встановлено, що відповідно до пункту 12 Договору-1 сторонами погоджено, що визначена сума орендної плати є незмінною протягом поточного та наступних років, окрім випадків: прийняття рішення про це сесією Вишгородської міської ради.

Згідно з пунктом 13 Договору-2 розмір орендної плати переглядається щороку у разі: прийняття рішення про це сесією Вишгородської міської ради.

Відповідно до пункту 9 Договору-3 розмір орендної плати переглядається у разі: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; в інших випадках передбачених законом.

Слід зазначити, що рішенням Вишгородської міської ради № 12/64 від 14.07.2016 "Про орендну плату за землю у м. Вишгороді" затверджено Положення про оренду земельних ділянок у м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки.

Положення регламентує організаційні відносини, пов'язані з оформленням оренди земельних ділянок у м. Вишгород, порядок розрахунку орендної плати, укладання, реєстрації, внесення змін, припинення дії, розірвання, поновлення договорів оренди землі та суборенди земельних ділянок комунальної власності (пункт 1.3 Положення).

Пунктом 7.8 Положення встановлено основні ставки орендної плати за земельні ділянки, які є річними, зокрема, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі у розмірі 6%.

Відповідно до пункту 9.1 Положення, розмір орендної плати переглядається щороку, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 11.1 Положення, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 11.2 Положення, зміна або розірвання договору оренди землі здійснюється в письмовій формі у вигляді угоди та підлягає державній реєстрації.

На підставі рішення Вишгородської міської ради № 12/64 від 14.07.2016 та приписів ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 21-23 Закону України Про оренду землі , ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Вишгородською міською радою прийняте рішення № 19/48 від 23.12.2016 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки" щодо договорів, що укладені з позивачем, зокрема вирішено, внести зміни до договорів та встановити річну орендну плату у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки.

Отже, суд апеляційної інстанції відзначає, що рішенням органу місцевого самоврядування, у цьому випадку - рішенням Вишгородської міської ради № 12/64 від 14.07.2016 у межах визначених законом повноважень, установлено середньозважені (регульовані) орендні ставки у граничних межах між мінімальним (3 % від нормативної грошової оцінки) та максимальним (12 % від нормативної грошової оцінки) розмірами орендної плати за землю, які, в свою чергу, встановлені законодавчо - статтею 288 Податкового кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий господарський суд, враховуючи, що спірними договорами оренди земельних ділянок, передбачені випадки внесення змін до розміру орендної плати на підставі рішення Вишгородської міської ради та відповідно до закону , керуючись рішенням Вишгородської міської ради № 12/64 "Про орендну плату за землю у місті Вишгороді" від 14 липня 2016 року, яким затверджено Положення про оренду земельних ділянок у м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки, яке на час вирішення справи по суті не скасоване та є чинним, а також беручи до уваги приписи ст. 288 Податкового кодексу України, дійшов правильного висновку, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення №19/48 про зміну умов договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. При цьому, судом правомірно відзначено, що даний спір має розглядатись в порядку господарського судочинства на підставі пункту 10 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України як справа у спорі щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, оскільки предметом оскаржуваного рішення є внесення змін до господарських договорів оренди з конкретним суб'єктом господарювання - малим колективним підприємством "ВІТА", вказане рішення не стосується невизначеного кола осіб та прийнято в межах приватноправових, господарських, правовідносин, врегульованих нормами цивільного та господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних та інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто, прав власників земельних ділянок.

Відтак, індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто, справи у них підвідомчі господарським судам.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, враховуючи правове обґрунтування позовних вимог, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання незаконним та скасування рішення ради.

Крім того, суд апеляційної інстанції з посиланням на п. 288.4. Податкового кодексу України зазначає, що системний аналіз норм законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком. Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Вишгородська міська рада прийняла рішення № 19/48 від 23.12.2016 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки", на підставі чинного рішення Вишгородської міської ради № 12/64 від 14.07.2016, щодо договорів, що укладені з позивачем, яким здійснила регулювання земельних відносин, вказавши щодо необхідності внесення змін до відповідних пунктів договорів шляхом підписання договорів про внесення змін, та змінивши розмір ставки, на підставі якого розраховується орендна плата для земельних ділянок, орендованих відповідачем, встановивши його на рівні 6% від нормативної грошової оцінки, що відповідає закону, зокрема розміру визначеного пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції на момент прийняття оскарженого рішення ради).

Таким чином, враховуючи вимоги, передбачені пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції на момент прийняття оскарженого рішення ради) не заслуговують на увагу доводи апеляційного оскарження позивача про те, що оскаржене рішення ради № 19/48 суперечить п. 9 Договору-3, оскільки у договорі-3 взагалі відсутнє настання будь-якої обставини, передбаченої даним договором для зміни ціни.

У п. 9 договору-3 серед іншого також визначено, що розмір орендної плати переглядається, крім того, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законом . При цьому, у зазначеному договорі оренди річна оренда плата визначена у розмірі 2% від грошової оцінки, в той час, коли згідно з підпунктами 288.5.1 , пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи позивача, які також неодноразово наголошені у доводах апеляційного оскарження, про порушення відповідачем порядку звернення до позивача з пропозицією щодо внесення змін до договорів оренди та порушення статті 188 Господарського кодексу України, оскільки зазначене виходить за межі позовних вимог у даній справі.

Правова оцінка щодо внесення змін до договорів оренди з урахуванням наведених приписів здійснена під час розгляду господарської справи № 911/3627/17. За результатами розгляду якої касаційні скарги Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області та малого колективного підприємства "ВІТА" - задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2018 у справі № 911/3627/17 - скасовано. Справу № 911/3627/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області. Наразі, справа № 911/3627/17 розглядається за новим розглядом Господарським судом міста Києва з врахуванням вказівок Верховного Суду.

Беручи до уваги вищевикладене, доводи скаржника, зокрема посилання на те, що в односторонньому порядку вносити зміни до договорів оренди, змінювати істотні умови правочину є порушенням приписів статті 188 Господарського кодексу України, статті 627, 651 Цивільного кодексу України, є недоречними, оскільки предметом позову у даній справі є правомірність прийняття рішення ради, а не внесення змін до договорів оренди. Більше того, договорами оренди визначено, що у разі недосягнення згоди щодо внесення змін до договору, спір вирішується у судовому порядку.

Усі інші доводи та міркування позивача, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи через призму ст. 86 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції бере до уваги висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційні вимоги скаржника є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу малого колективного підприємства "ВІТА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 911/417/18 залишити без змін.

3. Справу № 911/417/18 повернути до Господарського Київської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 11.03.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді А.І. Тищенко

Л.В. Чорна