Постанова

від 26.02.2019 по справі 911/3733/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р. Справа№ 911/3733/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 (повний текст складено 26.07.2018)

у справі №911/3733/16 (суддя Бабкіна В.М.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет"

про стягнення коштів

за позовом третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс"

про визнання недійсними п.2.10 ст.2 договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 в цілому,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І"

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рендом І" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" (далі - відповідач) про зобов'язання передати у власність позивача майнові права на нерухомість за актом прийому-передачі майнових прав за договором №001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 та про стягнення 1 732 946,39 грн., з яких 770 294,25 грн. - пеня, 219 585,60 грн. - штраф, 273 152,45 грн. - збитки від інфляції, 68 523,65 грн. - проценти, 401 390,44 грн. - проценти за користування коштами.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 в частині передачі майнових прав на нерухомість у встановлений договором строк.

Короткий зміст рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017, позов задоволено частково.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" передати по акту прийому-передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" майнові права на нерухомість загальною площею 561,60 кв.м., за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська 2М, з визначеними характеристиками.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" 768 189,62 грн. пені, 219 585,60 грн. штрафу, 16 194,63 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором. В частині стягнення 2 104,63 грн. пені, 273 152,45 грн. втрат від інфляції, 68 523,65 грн. 3% річних, 401 390,44 грн. процентів за користування чужими коштами в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2017 рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Процесуальні дії місцевого господарського суду

21.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Рендом І" подано до Господарського суду Київської області заяву № 60 від 20.11.2017 про уточнення позовних вимог.

У вказаній заяві позивач відмовився від позовної вимоги стосовно зобов'язання відповідача передати у власність позивача майнових прав на нерухомість та просив суд задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 770 294,25 грн. пені, 219 585,60 грн. штрафу, 439 171,20 грн. інфляційних втрат, 68 523,65 грн. 3% річних та судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування заяви про уточнення позовних вимог позивач зазначив, що відмовляється від частини позовних вимог щодо здійснення відповідачем зобов'язання передачі по акту приймання - передачі майнових прав на нерухомість, оскільки 07.08.2017 між TOB Ленд Плюс та TOB Рендом І укладено та підписано акт приймання-передачі майнових прав, відповідно до якого TOB Ленд Плюс передав у власність TOB Рендом І , а ТОВ Рендом І прийняв майнові права на нерухомість загальною площою по апартаментам секції VIIIА - 561 м2, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-М. Тобто, відповідач, під час судового розгляду справи, виконав зобов'язання щодо передачі майнових прав на нерухомість, тому відсутній предмет спору в цій частині.

Стосовно частини збільшення штрафних санкцій позивач вказав, що у пункті 6.7 договору № 001/01 купівлі - продажу майнових прав від 22.01.2015 передбачено, що у випадку порушення терміну здачі об'єкта в експлуатацію продавець сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості майнових прав на нерухомість за кожен день такого прострочення. У випадку, зокрема, якщо прострочення термінів триває понад 12 місяців - розмір штрафу становить 10% від вартості майнових прав на нерухомість. Вартість майнових прав на нерухомість складає 4 391 712,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви, прострочення терміну здачі об'єкта в експлуатацію триває понад 12 місяців (з 02.04.2016 по 20.11.2017). Таким чином, на думку позивача, розмір штрафу за прострочення терміну здачі об'єкта в експлуатацію становить 10% від вартості майнових прав на нерухомість.

08.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рендом І" подало до Господарського суду Київської області заяву № 63 від 01.12.2017 про уточнення змісту позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 770 294,25 грн. пені, 439 171,20 грн. штрафу, 439 171,20 грн. інфляційних втрат, 68 523,65 грн. 3 % річних, 401 390,44 грн. процентів за користування коштами та стягнути витрати по сплаті судового збору.

В ухвалі Господарського суду Київської області від 05.03.2018 суд прийняв заяву ТОВ "Рендом І" № 63 від 01.12.2017 про уточнення змісту позовних вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку розглядати позовні вимоги ТОВ "Рендом І" в редакції вказаної заяви, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 770 294,25 грн. пені, 439 171,20 грн. штрафу, 439 171,20 грн. інфляційних, 68 523,65 грн. 3% річних, 401 390,44 грн. процентів за користування коштами та витрат зі сплати судового збору.

Короткий зміст заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет"

02.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітронет" (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" про визнання недійсним п. 2.10 ст. 2 договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 в цілому.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітронет" зазначило, що при укладенні договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав ТОВ "Рендом І" та ТОВ "Ленд Плюс" були обізнані про наявність договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014, проте не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 203, ст. 638, ст. 883 ЦК України та без відома та згоди третьої особи, уклали договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 та включили в нього пункт, яким встановлено заплановані (орієнтовні) терміни підключення та здачі об'єкта в експлуатацію, які є істотною умовою договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014, за дотримання яких може відповідати тільки TOB "Вітронет". На переконання третьої особи, ТОВ "Рендом І" та ТОВ "Ленд Плюс" не мали права встановлювати строки підключення і здачі об'єкта в експлуатацію в пункті договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 без згоди або участі ТОВ "Вітронет" як сторони даного договору, у зв'язку з чим TOB "Вітронет" просив суд визнати пункт 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 та договір в цілому недійсними.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2018 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/3733/16 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" про визнання недійсним п. 2.10 ст. 2 договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 в цілому. Об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет", про стягнення коштів у справі № 911/3733/16.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/3733/16 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" 768 189 грн. 62 коп. пені, 439 171 грн. 20 коп. штрафу, 18110 грн. 41 коп. судового збору.

У задоволенні решти первісних позовних вимог про стягнення 2104,63 грн. пені, 439171,20 грн. інфляційних втрат, 68523,65 грн. 3% річних та 401390,44 грн. процентів за користування чужими коштами відмовлено.

У задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" про визнання недійсним п. 2.10 ст. 2 договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 в цілому - відмовлено у повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду щодо первісного позову обґрунтовано тим, що ТОВ "Ленд Плюс" порушено умови договору № 001/01 від 22.01.2015, укладеного з ТОВ "Рендом І" в частині дотримання передбаченого п. 2.10 договору запланованого (орієнтовного) терміну здачі об'єкта в експлуатацію, оскільки доказів введення об'єкта в експлуатацію до матеріалів справи не надано.

Також, суд зазначив, що матеріали справи не містять будь-яких додаткових угод щодо зміни умов договору № 001/01 від 22.01.2015 в частині зміни запланованого (орієнтовного) терміну здачі об'єкта в експлуатацію та жодних інших термінів введення об'єкта в експлуатацію, окрім встановленого пунктом 2.10 договору запланованого (орієнтовного) терміну сторонами узгоджено не було.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет" суд вказав, що ТОВ "Рендом І" та ТОВ "Ленд Плюс", в момент вчинення правочину, діяли відповідно до предмету та мети їх діяльності, без перевищення статутних повноважень, укладення договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 було здійснено особами, які мали на це повноваження, тому сторони договору жодним чином не порушували умов спеціальної правосуб'єктності. Крім того, суд наголосив, що укладення договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 безпосередньо не стосується прав та обов'язків ТОВ "Вітронет" як генерального підрядника з будівництва спірного об'єкта.

Суд також вказав, що позовна давність за заявою ТОВ "Рендом І" до вимог третьої особи не може бути застосована, оскільки судом було встановлено відсутність підстав для задоволення позову третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано обов'язкові для суду першої інстанції вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 12.10.2017.

ТОВ "Ленд Плюс" звертає увагу, що суд першої інстанції з порушенням процесуальних норм прийняв відмову позивача від позовних вимог немайнового характеру. Зазначає, що заява позивача про уточнення позовних вимог № 60 від 20.11.2017 та про уточнення змісту позовних вимог в прохальній частині №63 від 01.12.2017 є необгрунтованими, оскільки позивач не навів мотивів, не дав розрахунок збільшення розміру інфляційних нарахувань та безпідставно збільшив розмір штрафу .

ТОВ "Ленд Плюс" зазначає, що початок орієнтовного терміну здачі в експлуатацію розпочався з дня підписання договору і не закінчився 01.04.2016, оскільки цей строк був орієнтовним. Тобто, на думку апелянта, настання орієнтовної дати - 01.04.2016 свідчить лише про сплив даного орієнтовного строку та про право сторін даного договору з даної дати вчинити подальші дії для врегулювання правовідносин за договором. Наголошує, що чиним законодавством України та положеннями п. 6.7 ст. 6 договору не передбачена відповідальність за порушення орієнтовного терміну або строку здачі об'єкта в експлуатацію.

Крім того, апелянт вказує, що місцевий господарський суд неправомірно застосував одночасне стягнення пені та штрафу як різновидів неустойки та залишив поза увагою заяву відповідача про зменшення розміру штрафу та пені до мінімально справедливого розміру.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет" та узагальнення її доводів

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітронет" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог третьої особи у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт також зазначає, що ТОВ "Ленд Плюс" та ТОВ "Рендом І" усвідомлювали, що виконання (реалізація умов) договору № 001/01 від 22.01.2015 купівлі-продажу майнових прав безпосередньо залежить від виконання генеральним підрядником ТОВ "Вітронет" своїх обов'язків з будівництва об'єкта за договором № КБ-0610 генерального підряду на капітальне будівництво від 06.10.2014. Однак, відповідачі за позовом третьої особи, на порушення прав та інтересів ТОВ "Вітронет", тобто без відома та згоди останнього, уклали договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015, не маючи на те делегованих ТОВ "Вітронет" повноважень, встановили в п. 2.10 даного договору заплановані орієнтовні терміни підключення комунікацій і здачі об'єкта в експлуатацію - до 01.04.2016, які не відповідають термінам (строкам) підключення та здачі об'єкта в експлуатацію, визначеним у договорі № КБ-0610 генерального підряду на капітальне будівництво від 06.10.2014.

TOB "Вітронет" зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідно до додатку № 1/а від 25.12.2014 до договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014, TOB "Вітронет" зобов'язувалось збудувати, підключити об'єкт до комунікацій та здати його в експлуатацію в граничний термін до 01.06.2018. Проте відповідачами за позовом третьої особи в умовах договору № 001/01 від 22.01.2015 було вирішено питання про права, інтереси та обов'язки третьої особи, без згоди на те останньої, та фактично було незаконно та безпідставно зобов'язано TOB "Вітронет" виконати п. 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 всупереч умовам додатку № 1/а від 25.12.2014 до договору генерального підряду на капітальне будівництво №КБ-0610 від 06.10.2014 щодо строків (термінів) будівництва об'єкта.

Наголошує, що судом першої інстанції неправильно витлумачено ст. 511 ЦКУ та не застосовано норми закону ст.ст. 875, 883, 846 ЦКУ, які підлягали застосуванню. Крім того, вказує, що п. 2.10 договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 вчинено відповідачами з недодержанням в момент його вчинення вимог, які встановлені в п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст. 638, ст. 883 ЦКУ, тому, на думку апелянта, є наявні підстави для визнання судом даного пункту договору недійсним.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс"

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Рендом І" у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення. Тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рендом І" вказує, що незважаючи на те, що позивач 21.11.2018 під час нового розгляду справи відмовився від позовної вимоги про зобов'язання відповідача передати у власність позивача майнові права на нерухомість, судом першої інстанції було виконано приписи суду касаційної інстанції. Також, зазначає, що в рішенні суду було встановлено наявність у позивача майнових прав, що підтверджується: договором, зокрема п. 5.1, яким визначено, що моментом переходу майнових прав на нерухомість від відповідача до позивача є момент здійснення позивачем повної оплати (100%) вартості майнових прав; платіжними дорученнями щодо оплати майнових прав, детальний опис яких міститься в мотивувальній частині рішеня суду першої інстанції; детальною характеристикою нерухомості, яка визначена у специфікації - додатку №1, що є невід'ємною частиною договору купівлі продажу майнових прав. Судом встановлено, що відповідно до п. 2.2 договору майнові права на нерухомість належать продавцю на підставі: декларації про початок виконання будівельних робіт зареєстрованої за № КС 083141130723; договору оренди земельної ділянки площею 0,7000 га по вул. Київська 2-М; договору генерального підряду № КБ-0610 від 06.10.2014, укладеного між продавцем та ТОВ "Вітронет".

Стосовно посилань Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" на те, що суд першої інстанції з порушенням процесуальних норм прийняв відмову позивача від позовних вимог немайнового характеру, ТОВ "Рендом І" зазначає, що відмовитись від немайнової позовної вимоги було правом позивача, тому суд не міг обмежити таке право за відсутності на те законних підстав.

Крім того, ТОВ "Рендом І" вказує, що відповідно до п. 6.7 договору №001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 позивач мав право збільшити розмір штрафу, оскільки просрочення відповідачем терміну здачі об'єкту в експлуатацію було більше ніж на 12 місяців.

Також, ТОВ "Рендом І" наголошує, що п. 2.10 договору визначено календарну дату, до настання якої відповідач мав ввести об'єкт в експлуатацію - до 01.04.2016. Оскільки відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання до 01.04.2016, судом першої інстанції цілком обґрунтовано застосовано до відповідача неустойку (пеню та штраф), передбачену п. 6.7 договору.

Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано одночасно стягнення штрафу і пені, позивач зазначає, що договором купівлі-продажу майнових прав №001/01 від 22.01.2015 передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу одночасно, що не суперечить ст. 231 ГК України та ст. 627 ЦК України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет"

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет", Товариство з обмеженою відповідальністю "Рендом І" у своєму відзиві зазначає, що договір майнових прав є двостороннім договором, в якому передбачені права та обов'язки для його сторін. Жодним нормативним актом не встановлено обов'язку сторін договору купівлі-продажу майнових прав повідомляти третю особу про укладання такого договору та отримувати від третьої особи згоду чи повноваження на його укладення.

Також вказує, що судом першої інстанції правомірно не було взято до уваги додаток №1/а, оскільки вказаний додаток суперечить змісту договору генпідряду .

ТОВ "Рендом І" звертає увагу, що судом першої інстанції не тлумачились норми ст. 511 ЦК України, а були правомірно застосовані до спірних правовідносин оскільки зобов'язання за договором кіпівлі-продажу майнових прав не створює обов'язку для третьої особи - ТОВ Вітронет . Норми ст.ст. 875, 883, 846 ЦКУ, наведені ТОВ Вітронет , взагалі не підлягають застосування до даних правовідносин, оскільки стосуються безпосередньо договору будівельного підряду, встановлення строків виконання робіт в договорі та відповідальності підрядника за невиконання або неналежне виконання обов'язків за вказаним договором.

Крім того, ТОВ "Рендом І" вказує, що судом першої інстанції було правомірно вказано, що сторонами в момент підписання договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 дотримано вимоги, встановлені статтею 203 ЦК України.

Узагальнені доводи письмових пояснень до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс"

27.12.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач посив долучити технічний паспорт з додатками та зазначив, що тільки з наявністю технічного паспорту у позивача виникає право на отримання майнових прав на нерухомість по акту прийому-передачі. Також, відповідач наголосив, що не передавав добровільно позивачу по акту приймання-передачі майнові права, а змушений був передати майнові права під загрозою застосування до відповідача виконавчого збору . Тобто, на думку відповідача, суд першої інстанції прийняв відмову позивача від частини позовних вимог (вимог немайнового характеру) з порушенням процесуальних норм.

Узагальнені доводи пояснень позивача за первісним позовом щодо поданих письмових пояснень до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс"

16.01.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" надійшли пояснення щодо поданих письмових пояснень до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс", в яких позивач наголосив, що відповідач 07.08.2017 добровільно передав позивачу за актом приймання-передачі майнові права на нерухоме майно, що є предметом договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015. Питання про визнання недійсним акту, як такого, що був вчинений проти справжньої волі відповідача, а саме під впливом тиску, відповідачем у суді першої інстанції не ставилось. Також, не пред'являлась відповідачем вимога до позивача щодо скасування акту, встановлення його нікчемності чи визнання його недійсним з будь- яких інших підстав. Позивач зазначив, що у суду першої інстанції не було законних підстав не приймати відмову позивача від частини позовних вимог , оскільки на момент прийняття заяви був відсутній предмет спору в частині позовних вимог щодо зобов'язання відвовідача передати у власність позивача майнові права, так як такі права були передані позивачу за актом приймання-передачі. Отже, на думку позивача, спір щодо передачі майнових прав на об'єкт нерухомого майна на даний час врегульовано самими сторонами та між ними у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань, тому даний спір не потребує повторного вирішення у судовому порядку.

Позивач за первісним позовом зазначив, що предметом доказування у даному спорі є невиконання відповідачем умов п. 6.7 договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 року, а саме: порушення відповідачем термінів здачі обєкта в експлуатацію, за які згідно умов договору настає відповідальність. Водночас, технічний паспорт від 06.08.2018 на будівлю готельного типу з вбудованими торгово-офісними приміщеннями не встановлює обставин, що входять до предмета доказування у справі по суті позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання умов договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав.

Позиції учасників справи

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Вітронет у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог третьої особи у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив у їх задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітронет" (далі - генеральний підрядник) укладено договір №КБ-0610 генерального підряду на капітальне будівництво (далі -договір №КБ-0610 генерального підряду) (т. 3; а.с. 65-87).

Відповідно до п. 1.1 ст. 2 договору №КБ-0610 генерального підряду генеральний підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати замовнику за ціною, у терміни та на умовах цього договору комплекс робіт та послуг, що включають в себе (але не обмежуючись цим): закупівлю та поставу всіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних будівельно-монтажних та інших робіт, встановлення та пуско-налагодження обладнання, систем та мереж, організацію та утримання будівельного майданчика, проходження всіх необхідних приймальних комісій, а також усунення дефектів під час гарантійного періоду. Замовник, в свою чергу, зобов'язується надати генпідряднику будівельний майданчик (земельну ділянку загальною площою 0,70 га, кадастровий номер 3222410600:01:013:0012 з цільовим призначенням - під розміщення офісного оздоровчо-готельного комплексу, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-М), а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від генпідрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх на умовах договору.

Згідно із п. 1.1 ст. 5 договору №КБ-0610 генерального підряду загальний строк виконання робіт кожного виду та термін початку виконання робіт і кінцевий термін завершення всіх робіт за договором визначаються календарним графіком виконання робіт (додаток № 1 до цього договору).

Дата початку будівництва об'єкту - 06 жовтня 2014 .

Дати закінчений виконання робіт відповідного виду детально визначаються в додатку №1 до договору.

Дата введення об'єкту в експлуатацію в порядку, встановленому законом IV квартал 2015.

25.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітронет" підписано додаток 1/а до договору №КБ-0610 генерального підряду, в якому сторони вказали календарний графік виконання робіт та визначено дату кінцевого терміну закінчення всіх робіт за договором генерального підряду - 01.06.2018 (т. 3; а.с. 180-181).

В свою чергу, 22.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рендом І" (далі - покупець) укладено договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав (далі - договір купівлі-продажу майнових прав) (т. 1; а.с. 15-21).

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав продавець продав, а покупець придбав майнові права на нерухомість, детальна характеристика якої встановлена у специфікації - додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав майнові права на нерухомість належать продавцю на підставі:

- декларації про початок виконання будівельних робіт зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 23.04.2014 за № КС 083141130723;

- договору оренди земельної ділянки, укладеного 24.09.2009, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Черняк О.В., реєстровий номер 1315, земельна ділянка площею 0,7000 га, вул. Київська 2-М, кадастровий номер 3222410600:01:013:0012;

- договору генерального підряду № КБ-0610 від 06.10.2014, укладеного між продавцем та ТОВ "Вітронет", що виступають забудовником (замовником) будівництва та генеральним підрядником відповідно.

Пунктом 2.3 договору купівлі-продажу майнових прав передбачено, що загальна проектна площа нерухомості визначена в додатку № 1 до договору. Загальна фактична площа нерухомості може бути уточнена на підставі даних технічної інвентаризації, проведеної спеціалізованим суб'єктом господарювання (БТІ) в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Сторони у пункті 2.10 договору купівлі-продажу майнових прав встановили, що запланований (орієнтовний) термін здачі об'єкту в експлуатацію: до 01.04.2016. Запланований (орієнтовний) термін підключення об'єкту до комунікацій: до 01.04.2016.

Відповідно до п. 2.11 договору купівлі-продажу майнових прав оплата вартості майнових прав проводиться у відповідності із графіком фінансування платежами у розмірах та строки, що передбачені договором, згідно додатку № 4 до цього договору.

Продавець зобов'язаний передати покупцю майнові права на нерухомість, визначену в додатку № 1 до даного договору (п. 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав).

Згідно із п. 4.1 договору купівлі-продажу майнових прав вартість майнових прав на нерухомість визначена в додатку № 2, що є невід'ємною частиною даного договору.

Внесення грошових коштів проводиться покупцем в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або готівкою (п. 4.2 договору купівлі-продажу майнових прав).

Приписами пункту 4.3 договору купівлі-продажу майнових прав встановлено, що покупець зобов'язаний компенсувати додаткові витрати продавця, які можуть виникнути в процесі будівництва у разі збільшення площі нерухомості, яка повинна бути передана, після проведення обміру БТІ відповідно до п.п. 2.4, 2.5 договору.

Всі зміни, які можуть виникнути в процесі виконання вказаного договору, оформлюються додатковими угодами до договору (п. 4.4 договору купівлі-продажу майнових прав).

Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу майнових прав сторони погодили, що моментом переходу майнових прав на нерухомість від покупця до продавця є момент здійснення покупцем оплати (100%) вартості майнових прав. Передача майнових прав на нерухомість у власність покупця здійснюється по акту прийому-передачі майнових прав на нерухомість, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно із п. 5.2 договору купівлі-продажу майнових прав продавець зобов'язаний передати покупцю майнові права на нерухомість у власність по акту прийому-передачі не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати здійснення покупцем 100% оплати вартості майнових прав, що визначена в п. 4.1 вказаного договору.

Пунктом 6.7 договору купівлі-продажу майнових прав передбачено, що у випадку порушення терміну здачі об'єкту в експлуатацію продавець сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку якщо таке прострочення триває значний час, продавець додатково сплачує покупцю штраф, зокрема, якщо прострочення триває понад 12 місяців - розмір штрафу становить 10% від вартості майнових прав на нерухомість.

Відповідно до п. 7.1 договору купівлі-продажу майнових прав договір діє з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і до належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Ніякі відмови, зміни або доповнення до договору або будь-які угоди, пов'язані з цим договором, не будуть відповідати дійсності до тих пір, поки не будуть складені у письмовій формі і належним чином підписані сторонами ( п. 12.1 договору купівлі-продажу майнових прав).

Пунктом 12.2 договору купівлі-продажу майнових прав встановлено, що будь-які зміни і доповнення до цього договору, виконані відповідно до вимог п. 12.1, складають невід'ємну частину цього договору.

У відповідності з додатком № 1 до договору характеристиками нерухомості за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2М, є загальна площа апартаментів секції VIIIA - 561,6 кв.м., з розбивкою на 17 номерів.

Відповідно до додатку № 2 до договору вартість майнових прав за домовленістю сторін складає 4 391 712,00 грн., у т.ч. ПДВ, вартість кв.м становить 7820,00 грн., у т.ч. ПДВ.

З огляду на вказані вище договори, колегія суддів приходить до висновку, що договір №КБ-0610 генерального підряду від 06.10.2014 та договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав пов'язані між собою, оскільки договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав може бути виконаний, лише коли генеральний підрядник (ТОВ "Вітронет") повністю виконає умови договіру №КБ-0610 генерального підряду, а саме: здасть об'єкт будівництва замовнику (ТОВ "Ленд Плюс").

04.10.2016 ТОВ "Рендом І" звернулось до ТОВ "Ленд Плюс" з претензією № 52 від 02.10.2016 про неналежне виконання зобов'язань та сплату штрафних санкцій.

Відповідь на вказану вимогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" надано не було, передачу майнових прав на нерухомість та здачу об'єкту в експлуатацію не здійснено.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" обов'язків, передбачених договором №001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.10.2015, ТОВ "Рендом І" звернулось з позовом (первісний позов) до суду та просило зобов'язати відповідача передати у власність позивача майнові права на нерухомість по акту прийому-передачі майнових прав згідно договору №001/01 купівлі продажу майнових прав від 22.01.2015 та стягнути з відповідача 770 294,25 грн. пені, 219 585,60 грн. штрафу, 273 152,45 грн. інфляційних втрат, 68 523,65 грн. 3% річних, 401 390,44 грн. процентів за користування коштами.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції внаслідок її направлення на новий розгляд, а саме - до закінчення підготовчого засідання, ТОВ "Рендом І" змінило позовні вимоги, а саме: відмовилось від вимоги про зобов'язання передати майнові права та збільшило розмір позовних вимог про стягнення з ТОВ "Ленд Плюс" грошових коштів.

В ухвалі Господарського суду Київської області від 05.03.2018, суд першої інстанції зазначив, що первісні позовні вимоги ТОВ "Рендом І" розглядаються судом в наступній редакції: за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 770294,25 грн. пені, 439171,20 грн. штрафу, 439171,20 грн. інфляційних, 68523,65 грн. 3% річних та 401390,44 грн. процентів за користування коштами.

Суд першої інстанції первісний позов про стягнення коштів задовольнив частково. У задоволенні позову третьої особи про визнання недійсними п.2.10 ст.2 договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 в цілому - відмовив у повному обсязі.

Задовольняючи частково первісні позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що ТОВ "Ленд Плюс" порушено умови договору №001/01 від 22.01.2015, укладеного з ТОВ "Рендом І" в частині дотримання передбаченого п. 2.10 договору запланованого (орієнтовного) терміну здачі об'єкта в експлуатацію, оскільки доказів введення об'єкта в експлуатацію до матеріалів справи не надано та сторони не укладали додаткових угод щодо зміни умов договору №001/01 від 22.01.2015 в частині зміни запланованого (орієнтовного) терміну здачі об'єкта в експлуатацію.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення первісних позовних вимог, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України ).

Як зазначено вище, відповідно до додатку № 2 до договору вартість майнових прав за домовленістю сторін складає 4 391 712,00 грн., у т.ч. ПДВ, вартість кв.м становить 7820,00 грн., у т.ч. ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ТОВ "Рендом І" здійснило оплату майнових прав на загальну суму 4 391 712,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 273 від 28.01.2015 у розмірі 800000,00 грн.; № 284 від 04.02.2015 у розмірі 517513,60 грн.; № 341 від 03.04.2015 у розмірі 439171,20 грн.; № 346 від 09.04.2015 у розмірі 250000,00 грн.; № 365 від 23.04.2015 у розмірі 189171,20 грн.; № 439 від 24.07.2015 у розмірі 439171,20 грн.; № 454 від 05.08.2015 у розмірі 878342,40 грн.; № 483 від 01.09.2015 у розмірі 878342,40 грн.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Сторони у п. 2.10 договору купівлі-продажу майнових прав встановили, що запланований (орієнтовний) термін здачі об'єкту в експлуатацію: до 01.04.2016. Запланований (орієнтовний) термін підключення об'єкту до комунікацій: до 01.04.2016.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно із ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Дослідивши договір №001/01 купівлі-продажу майнових прав, колегія суддів прийшла до висновку, що сторони у договорі купівлі-продажу майнових прав не встановили точну календарну дату або вказівку на подію, яка має неминуче настати. З договору вбачається, що сторони вказали лише запланований (орієнтовний) термін, що відповідно до законодавства України не є точною календарною датою або вказівкою на подію.

Крім того, як зазначалось вище, 25.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітронет" підписали додаток 1/а до договору №КБ-0610 від 06.10.2014, в якому сторони вказали календарний графік виконання робіт та визначили дату кінцевого терміну закінчення всіх робіт за договором генерального підряду - 01.06.2018 .

Тобто, оскільки договір №КБ-0610 генерального підряду та договір №001/01 купівлі-продажу майнових прав пов'язані між собою строком здачі об'єкту будівництва, тому, із спливом запланованого (орієнтовного) терміну, сторони договору купівлі-продажу майнових прав повинні були у додатковій угоді узгодити точну календарну дату здачі об'єкту в експлуатацію та підключення об'єкту до комунікацій, відповідно до додатка 1/а до договору №КБ-0610 генерального підряду від 06.10.2014. Проте, як вбачається із матеріалів справи, сторони не укладали додаткових угод щодо зміни умов договору № 001/01 від 22.01.2015 в частині зміни запланованого (орієнтовного) терміну здачі об'єкта в експлуатацію.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не скористались своїм правом на вчинення подальших дій для врегулювання правовідносин за договором купівлі-продажу майнових прав.

Водночас, позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" є стягнення штрафних санкцій (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) відповідно до п. 6.7 договору №001/01 купівлі-продажу майнових прав.

Поряд з цим, пунктом 6.7 договору передбачено, що у випадку порушення терміну здачі об'єкту в експлуатацію продавець сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку якщо таке прострочення триває значний час, продавець додатково сплачує покупцю штраф, зокрема, якщо прострочення триває понад 12 місяців - розмір штрафу становить 10% від вартості майнових прав на нерухомість.

Тобто, із вказаного пункту договору видно, що сторони визначили відповідальність відповідача за порушення терміну здачі об'єкту в експлуатацію, а не за порушення орієнтовного терміну здачі об'єкту в експлуатацію, що не є тотожними поняттями.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки сторони договору №001/01 купівлі-продажу майнових прав не скористались своїм правом на вчинення подальших дій для врегулювання правовідносин та не узгодили точну календарну дату здачі об'єкту в експлуатацію та підключення об'єкту до комунікацій, тому відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності передбаченої у п. 6.7 договору №001/01 купівлі-продажу майнових прав.

З огляду на вказане вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що у задоволенні позову в частині позовних вимог стосовно стягнення з відповідача 770 294,25 грн. пені та 439 171,20 грн. штрафу слід відмовити.

Крім того, ТОВ "Рендом І" заявлено вимоги про стягнення з ТОВ "Ленд Плюс" 439 171,20 грн. інфляційних втрат та 68 523,65 грн. 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (зі змінами та доповненнями), грошовим, за змістом, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Тобто, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Разом з тим, порушення зобов'язань щодо дотримання терміну введення об'єкта в експлуатацію не є порушенням грошового зобов'язання, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів кредитору.

Отже, застосування до спірних правовідносин приписів ст. 625 ЦК України є безпідставним оскільки зобов'язання ТОВ "Ленд Плюс" не є грошовими в розумінні вказаної статті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 3-30гс13, від 16.09.2014 у справі № 3-90-гс14 та постановах Вищого господарського суду України від 19.02.2014 у справі № 910/10416/13, від 19.03.2014 у справі № 911/3120/13, від 16.02.2016 у справі № 908/1629/15-г.

Таким чином, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 439 171,20 грн. та 3 % річних в розмірі 68 523,65 грн. з огляду на їх безпідставність.

Також, ТОВ "Рендом І" заявлено вимогу про стягнення з ТОВ "Ленд Плюс" 401 390,44 грн. процентів за користування коштами, в обґрунтування якої останній посилається на приписи ст.ст. 536, 1214 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проте, місцевий господарський суд правильно зазначив, що посилання ТОВ "Рендом І" в цій частині на користування ТОВ "Ленд Плюс" чужими грошовими коштами є безпідставним, оскільки покупцем кошти сплачувались на рахунок продавця на виконання умов договору та у зв'язку з тим, що ТОВ "Ленд Плюс" виступало продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав. Крім того, укладений між сторонами договір не містить визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення з первісного відповідача 401390,44 грн. процентів за користування коштами.

Стосовно посилань ТОВ "Ленд Плюс", що суд першої інстанції неправомірно прийняв відмову позивача в частини позовних вимог (вимог немайнового характеру) та тверджень відповідача про те, що не передавав добровільно позивачу по акту приймання-передачі майнові права, а змушений був передати майнові права під загрозою застосування до відповідача виконавчого збору, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2017 між TOB "Ленд Плюс" та TOB "Рендом І" укладено та підписано акт приймання-передачі майнових прав, відповідно до якого TOB "Ленд Плюс" передав у власність TOB "Рендом І", а ТОВ "Рендом І" прийняв майнові права на нерухомість загальною площою по апартаментам секції VIIIА - 561 м2, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-М.

Тобто, у позивача не було підстав для підтримання позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача передати майнові права за актом приймання-передачі, оскільки спір в цій частині був врегульований сторонами.

Колегія суддів зазначає, що заява про відмову від частини позовних вимог подана до суду першої інстанції в межах наданих позивачу повноважень, підписана уповноваженим представником, укладена у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством та є належно обґрунтованою.

Відмова позивача від позовної вимоги немайнового характеру, як форма реалізації його прав, була прийнята судом першої інстанції, оскільки не було законних підстав не приймати відмову позивача в частині позовних вимог . На момент прийняття заяви предмет спору був відсутній в частині позовних вимог щодо зобов'язання відвовідача передати у власність позивача майнові права, оскільки такі права були передані позивачу за актом приймання-передачі.

Крім того, вчинена процесуальна дія позивача не порушує суб'єктивне право відповідача у правовідносинах між сторонами.

Акт прийому-псредачі майнових прав від 07.08.2017 на нерухоме майно, що є предметом договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 є чинним , оскільки укладений у письмовій формі, на основі вільного волевиявлення його сторін, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, підписаний повноважними сторонами та не суперечить законодавству. Зазначений акт не був визнаний судом недійсним, його недійсність не встановлена законом, що дає підстави для визнання його правомірним .

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання про визнання недійсним акту, як такого, що був вчинений проти справжньої волі відповідача, а саме під впливом тиску, відповідачем в суді першої інстанції не ставилалось. Також, не пред'являлась відповідачем вимога до позивача щодо скасування акту, встановлення його нікчемності чи визнання його недійсним з будь- яких інших підстав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що спір стосовно передачі майнових прав на об'єкт нерухоме майно, що є предметом договору №001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 врегульовано сторонами, у зв'язку з чим даний спір не потребує повторного вирішення в судовому порядку.

Стосовно позовних вимог третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" про визнання недійсним п. 2.10 ст. 2 договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 в цілому, колегія суддів погоджується із висновком Господарського суду Київської області про відмову у позові третьої особи, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Вітронет" посилалось на те, що при укладенні договору №001/01 купівлі-продажу майнових прав ТОВ "Рендом І" та ТОВ "Ленд Плюс" були обізнані про наявність договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014, що випливає з умов договору №001/01 від 22.01.2015, та мали б керуватись умовами вказаного договору генерального підряду і врахувати пов'язані з його виконанням ризики, або залучити генпідрядника ТОВ "Вітронет" до переговорів третьою стороною та підписати договір № 001/01 від 22.01.2015 за участю ТОВ "Вітронет", як сторони, що безпосередньо відповідає за строки (терміни) будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта.

На переконання третьої особи, відповідачі за позовом третьої особи усвідомлювали, що виконання (реалізація умов) договору №001/01 від 22.01.2015 купівлі-продажу майнових прав безпосередньо залежить від виконання генеральним підрядником ТОВ "Вітронет" своїх обов'язків з будівництва об'єкта за договором №КБ-0610 генерального підряду на капітальне будівництво від 06.10.2014. Однак, відповідачі за позовом третьої особи, на порушення прав та інтересів ТОВ "Вітронет", тобто без відома та згоди останнього, уклали договір №001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015, не маючи на те делегованих ТОВ "Вітронет" повноважень, встановили в п. 2.10 даного договору заплановані орієнтовні терміни підключення комунікацій і здачі об'єкта в експлуатацію - до 01.04.2016, які не відповідають термінам (строкам) підключення та здачі об'єкта в експлуатацію, визначеним у договорі №КБ-0610 генерального підряду на капітальне будівництво від 06.10.2014.

Відповідно до додатку № 1/а від 25.12.2014 до договору генерального підряду на капітальне будівництво №КБ-0610 від 06.10.2014, TOB "Вітронет" зобов'язувалось збудувати, підключити об'єкт до комунікацій та здати його в експлуатацію в граничний термін до 01.06.2018. Проте відповідачами за позовом третьої особи в умовах договору № 001/01 від 22.01.2015 було вирішено питання про права, інтереси та обов'язки третьої особи, без згоди на те останньої, та фактично було незаконно і безпідставно зобов'язано TOB "Вітронет" виконати п. 2.10 договору №001/01 від 22.01.2015 всупереч умовам додатку №1/а від 25.12.2014 до договору генерального підряду на капітальне будівництво №КБ-0610 від 06.10.2014 щодо строків (термінів) будівництва об'єкта.

Враховуючи зазначені обставини, ТОВ "Вітронет" вважає, що відповідачі за позовом третьої особи, не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності (господарської компетенції (або спеціальної правосуб'єктності)), тобто в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 203, ст. 638, ст. 883 ЦК України, прав та інтересів ТОВ "Вітронет", без відома та згоди третьої особи, уклали договір №001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015, не маючи на те делегованих ТОВ "Вітронет" повноважень, включили в даний договір пункт 2.10, яким було встановлено заплановані орієнтовні терміни підключення і здачі об'єкта в експлуатацію. Дані строки підключення та здачі об'єкта в експлуатацію є істотною, необхідною для договорів даного виду, умовою договору генерального підряду на капітальне будівництво №КБ-0610 від 06.10.2014, за дотримання яких може відповідати тільки TOB "Вітронет", а тому відповідачі за позовом третьої особи не мали права встановлювати строки підключення і здачі об'єкта в експлуатацію в п. 2.10 договору №001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 без згоди або участі ТОВ "Вітронет" як сторони даного договору.

З урахуванням викладеного, TOB "Вітронет" просило суд визнати недійсними пункт 2.10, а також в цілому договір № 001/01 від 22.01.2015.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Із змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони погодили істотні умови такого договору та договір укладений у письмовій формі.

Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України , є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частина 4 статті 179 Господарського кодексу України визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 2 та 3 статті 180 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст. 1, 8 Конституції України).

Статтею 91 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Місцевим господарським судом встановлено, що під час укладення договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 сторони вказаного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін були вільними і відповідали внутрішній волі; правочин вчинявся у формі, встановленій законом; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, сторонами на момент підписання договору №001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 було дотримано вимоги, встановлені статтею 203 ЦК України.

Також, ТОВ "Рендом І" та ТОВ "Ленд Плюс" здійснюють свою діяльність відповідно до вимог статей 62-71 ГК України.

Згідно із ч. 3 статті 62 ГК України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Частиною 1 статті 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тобто, положення ГК України передбачають спеціальну правоздатність - наявність у юридичної особи таких прав та обов'язків, які відповідають меті та завданням її діяльності, в той час як ЦК України закріплює універсальну правоздатність юридичної особи - здатність мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа.

Таким чином, ТОВ "Рендом І" та ТОВ "Ленд Плюс" на момент вчинення правочину діяли відповідно до предмету та мети їх діяльності, без перевищення статутних повноважень, укладення договору №001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 було здійснено особами, які мали на це повноваження, а отже сторони договору жодним чином не порушували умов спеціальної правосуб'єктності.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог третьої особи ТОВ "Вітронет".

Посилання ТОВ "Вітронет" в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не застосовано норми закону ст.ст. 875, 883, 846 Цивільного кодексу України, які підлягали застосуванню, колегія суддів вважає безпідставними, так як норми зазначених статтей не підлягають застосування до даних правовідносин, оскільки стосуються безпосередньо договору будівельного підряду, встановлення строків виконання робіт в договорі та відповідальності підрядника за невиконання або неналежне виконання обов'язків за вказаним договором.

Водночас, ТОВ "Рендом І" у запереченнях на позов третьої особи було заявлено вимогу про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в межах якого ТОВ "Вітронет" мало право звернутись із позовом до ТОВ "Рендом І" та ТОВ "Ленд Плюс"про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Отже, враховуючи те, що у позові третьої особи відмовлено, тому місцевий господарський суд правильно вказав, що позовна давність застосуванню не підлягає та доводи сторін з цього питання суд не розглядає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" про стягнення коштів слід відмовити повністю. В іншій частині рішення залишити без змін.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 277 ГПК України , підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/3733/16 підлягає скасуванню частково з прийняттям у справі нового рішення суду про відмову у задоволенні первісного позову повністю. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України .

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет" на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/3733/16 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2018 у справі №911/3733/16 скасувати частково.

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рендом І" (03680, м. Київ, вул. Якутська, 10, код ЄДРПОУ 24723387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Плюс" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Л. Українки, 29) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 27 165 (сорок двадцять сім тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 62 коп.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/3733/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 11.03.2019.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б.Михальська

І.А. Іоннікова