Рішення

від 12.03.2019 по справі 904/312/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019м. ДніпроСправа № 904/312/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Сервіс", м. Ізмаїл Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каркон", м. Дніпро

про стягнення 99000,00 грн

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

28.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Сервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каркон" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 99000,00 грн за непоставлену продукцію, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 15/11-2018, укладеного між сторонами 08.11.2018.

Ухвалою від 04.02.2019 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи викладені правові норми, сторонам було надано право у межах 30 днів з дня відкриття провадження у справі подати до суду необхідні для розгляду справи документальні докази чи заявити будь-які клопотання.

Відповідач 06.03.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність позовних вимог через форс-мажорні обставини, що виникли не з вини відповідача, а згідно обставин в України, які неможливо передбачити в бізнесі, а тому, на його думку, у задоволенні позову слід відмовити.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Сервіс" (далі позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каркон" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 15/11-2018 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник поставляє і передає у власність покупцю визначену цим договором продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до 1.2. договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються у специфікаціях, які є додатками до цього договору.

Як свідчить специфікація № 1 до договору, постачальник поставляє покупцю товар - цибуля сорту "штутгард", "глобус". Ціна за 1 тонну товару 4500,00 грн з урахуванням ПДВ 20% у відповідності до чинного законодавства України. Загальна сума постачання по даній специфікації складає 99000,00 грн, з урахуванням ПДВ 20%. В загальну суму включена вартість доставки до пункту розвантаження: склад покупця за адресою: м. Ізмаїл, вул. Портова, будівля № 4. Оплата здійснюється на підставі рахунків постачальника на умовах розділу 4 цього договору. Термін постачання: листопад 2018 року. Термін завантаження окремої партії товару 3 календарних дня з дати отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з п. 2.2 договору, для поставки партії товару покупець факсом або електронною поштою подає письмове замовлення постачальнику не пізніше, ніж за 5 (п'ять) робочих днів до очікуваної дати відправлення партії товару. При цьому замовлення вважається переданим, якщо отримано підтвердження постачальника про отримання замовлення електронною поштою.

Оформлення замовлення здійснюється покупцем відповідно до умов цього договору (п. 2.3 договору).

За змістом п. 2.4 договору замовлення подається на офіційному бланку підприємства покупця, в замовленні обов'язково зазначаються: номер замовлення; дата заповнення замовлення; найменування товару із зазначенням необхідного асортименту; очікувана дата поставки; кількість товару згідно із замовленим асортиментом; ціна за одиницю товару (заповнюється відповідно до специфікації, чинної на момент подання замовлення); загальна вартість партії товару; реквізити вантажоотримувача товару згідно із правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом 100% передоплати покупцем на банківський рахунок постачальника, згідно наданого рахунку на оплату, протягом двох днів з моменту отримання відповідного рахунку (п. 6.1 договору).

Пунктом 6.2 договору визначено, що обов'язок покупця з оплати товару вважається виконаним належним чином з моменту отримання покупцем грошових коштів на банківський рахунок постачальника у встановлений п.7.1 договору строк.

На виконання умов договору позивач подав 09.11.2018 відповідачу замовлення № 289 на поставку товару на загальну суму 99000,00 грн, а також сплатив на користь відповідача відповідну суму коштів, що підтверджується платіжним дорученням № 127 від 09.11.2018 на суму 99000,00 грн.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не здійснив поставку товару.

З метою досудового врегулювання спору позивач 16.11.2018 звернувся до відповідача з претензією № 290, у якій просив повернути грошові кошти за непоставлений товар.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач зазначив про неможливість повернення ним сплаченої позивачем суми через арешт його коштів на рахунку в АТ "ВТБ Банк", оскільки банк має складнощі через зниження об'єму ліквідності, що обумовлено і плановим згортанням діяльності та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.09.2018 про блокування активів фінансової установи, а також накладенням арешту на акції банку.

Наявні обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідач позов не визнав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт оплати позивачем товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що у даному випадку сторони досягли домовленості про попередню оплату покупцем товару, при цьому покупець фактично вчинив такі дії.

Питання відповідальності продавця та покупця у випадку попередньої оплати вартості товару врегульовано ст. 693 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З обставин справи відомо, що відповідач товар не поставив та грошові кошти на користь позивача не повернув, посилаючись на блокування його рахунку в АТ "ВТБ Банк".

Ця обставина також підтверджується фактом надсилання позивачем на адресу відповідача вищезгаданої претензії та відповіді на останню.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що робота банку з обслуговування розрахункових рахунків до 10.11.2018 була задовільна, проте вже після цієї дати рахунки були заблоковані, рух коштів можливий лише в межах АТ "ВТБ Банк". За доводами відповідача, він всіляко намагався вирішити виниклу ситуацію, але безрезультатно. За таких обставин відповідач не вбачає своєї вини, в результаті чого позов не визнає.

Суд розглянув доводи відповідача та дійшов висновку, що наведені у відзиві обставини не підпадають під дію форс-мажорних обставин, визначених договором, та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання свого зобов'язання.

До того ж, слід зауважити, що рішення Апеляційного суду міста Києва про блокування активів фінансової установи та накладання арешту на акції АТ "ВТБ Банк" прийняте ще 05.09.2018, тож укладаючи 08.11.2018 договір поставки з позивачем та зазначаючи в ньому реквізити на перерахування грошових коштів, відповідач не міг не знати про відсутність у нього доступу до свого рахунку, відкритого в цьому банку, або мав би передбачити подібну ситуацію. Адже підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України. Тож, здійснюючи підприємницьку діяльність та будучи суб'єктом господарювання, відповідач несе власні ризики господарської діяльності, з метою отримання економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності, справедливості та виконуватись належним чином.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо поставки товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у сумі 1921,00 грн покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каркон" (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 37731807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Сервіс" (Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Трипольського, буд. 26; ідентифікаційний код 32783227) попередню оплату у сумі 99000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 12.03.2019.

Суддя ОСОБА_2