Рішення

від 26.02.2019 по справі 910/16388/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2019Справа № 910/16388/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроуніверсал"

про стягнення 261 810,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Пащенко В.М. за дов.;

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УПТІ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроуніверсал" про стягнення 261 810,00 грн., з яких: 92 676,18 грн. заборгованість, 169 134,02 грн. пені за договором підряду №1/08-09 від 08.09.2015.

Ухвалою суду від 11.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи 910/16388/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі 910/16388/18 призначено на 24.01.2019.

24.01.2019 в підготовчому засіданні було оголошено перерву до 14.02.2019.

В підготовче засідання 14.02.2019 представник відповідача не з'явився проте був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 14.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/16388/18. Призначено розгляд справи №910/16388/18 по суті на 26.02.2019 о 10:45 год.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 33Б.

На призначені судові засідання 24.01.2019, 14.02.2019 та 26.01.2019 представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи інформація про відстеження поштових відправлень Укрпошти, з якої слідує, що поштова кореспонденція з ухвалою суду про призначення судового засідання була вручена відповідачу 09.01.2019

Ухвали суду також були направлені за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена позивачем в позові , а саме: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, б.2/37.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверти з ухвалами суду були повернуті назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (інші причини, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення).

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 252 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УПТІ" (далі - позивач, субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроуніверсал" (далі - відповідач, підрядник) було укладено Договір підряду №1/08-09 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору передбачено, що по даному договорі підрядник поручається, а субпідрядник бере на себе обов'язок виконати роботи по облаштуванню похило утворюючого шару по покрівлі с. М (далі - роботи) на об'єкті: суспільно-торговий центр "Блокбастер Молл", котрий знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Московський, 36 (далі - об'єкт), а підрядник зобов'язується прийняти і оплатити якісно і в строк виконанні роботи.

Згідно з п. 2.1. Договору передбачено, що склад і обсяг робіт, який повинен виконати субпідрядник за цим договором, визначено сторони в Додатку №1 до цього договору (договірна ціна), яке є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору, згідно з яким позивач повинен був виконати на вказаному об'єкті Устройство теплоізоляційної стяжки із полістеролбетона У=250 кг/м-А=0,09 ВТ/м К товщиною 30-300 мм (hcp=165 мм) в кількості 693,00 м-3всього на загальну суму з НДС 20%, вартість робіт і матеріалів по даному договору склала 1 469 934,87 грн.

Згідно графіку фінансування вищевказаних робіт (Додаток №2 до Договору) вищевказана сума була розподілена відповідачем різними шести частинами яка повинна бути перерахована позивачу на розрахунковий рахунок в вересні - жовтні 2015 року.

Згідно з графіком виконання робіт (Додаток №3 до Договору) позивач закінчити виконання вищевказаних робіт 13-16 жовтня 2015 року. Фінансування робіт відповідачем відбувалося невчасно, у зв'язку з чим позивач закінчив роботи в грудні 2015 року в повному об'ємі про що свідчить Акт виконання робіт за жовтень і грудень 2015 року, що підписаний посадовими особами сторін і скріплені печатками підприємств.

Судом встановлено, що позивач виконав робіт на загальну суму 1 002 676,18грн., що підтверджується підписаними з обох сторін, відповідно до умов договору, актами приймання-передачі виконаних робіт. Так згідно Акту виконаних робіт №1 за жовтень 2015 року позивач виконав і здав, а відповідач прийняв роботи з матеріалами по договору підряду на загальну суму з НДС 20% 291 184,44 грн., згідно Акту виконаних робіт №2 за грудень 2015 року позивач виконав і здав, а відповідач прийняв роботу з матеріалами на суму з НДС 20% в розмірі 703 969,00 грн., а згідно Акту №3 за грудень 2015 року позивач виконав і здав, а відповідач прийняв виконані позивачем роботи з матеріалами на загальну суму з НДС 20 % 7522,74 грн.

Відповідно до Розділу 3 Договору, оплата робіт здійснюється Підрядником Субпідряднику в порядку та формі, не забороненою діючім законодавством України.

Відповідно до п. 3.4 Договору оплата робіт здійснюється відповідно до Графіку фінансування робіт.

В свою чергу відповідач, частково оплатив виконані позивачем роботи, а саме, перерахував на рахунок позивача 910 000,00 грн. (09.09.2015 на суму 340 000,00 грн.; 25.09.2015 на суму 200 000,00 грн.; 30.09.2015 на суму 50 000,00 грн.; 12.10.2015 на суму 170 000,00 грн.; 15.01.2016 на суму 50 000,00 грн.; 17.08.2016 на суму 50 000,00 грн.; 28.09.2016 на суму 50 000,00 грн.), що підтверджується банківськими виписками від 09.09.2015, від 25.09.2015, від 30.09.2015, від 12.10.2015, від 15.01.201617, від 08.2016, від 01.09.2016 (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).

У зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в сумі 92 676,18 грн.

За твердженням позивача ним виконані усі взяті на себе згідно Договору зобов'язання, проте відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, не оплатив погоджені та прийняті останнім Акт приймання виконаних будівельних робіт повністю не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в сумі 92 676,18 грн. основного боргу та 169 134,02 грн. пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Частиною 7 вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Таким чином, відсутність фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати підрядних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати зазначених робіт, відповідач мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не чекати виконання підрядних робіт.

Відповідно до п. 3.4 Договору визначено, що оплата робіт здійснюється відповідно до Графіку фінансування робіт.

Факт наявності боргу, який рахується за відповідачем суду доведений, що підтверджується актами приймання виконаних робіт №1 за жовтень 2015 року позивач виконав і здав, а відповідач прийняв роботи з матеріалами по договору підряду на загальну суму з НДС 20% 291 184,44 грн., згідно Акту виконаних робіт №2 за грудень 2015 року позивач виконав і здав, а відповідач прийняв роботу з матеріалами на суму з НДС 20% в розмірі 703 969,00 грн., а згідно Акту №3 за грудень 2015 року позивач виконав і здав, а відповідач прийняв виконані позивачем роботи з матеріалами на загальну суму з НДС 20 % 7522,74 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, позивачем враховано умови Графіку фінансування, який визначає порядок здійснення оплати, різними шести частинами, а отже строк виконання зобов'язання відповідача по сплаті суми заборгованості в розмірі 92 676,18грн. є таким, що настав.

Доказів оплати виконаних позивачем робіт, відповідачем суду надано не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 92 676,18грн., а позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 169 134,02 грн.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 169 134грн. 02 коп. без визначення позивачем періоду нарахування, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 9.2. договору, за несвоєчасну оплату належним чином виконаних, переданих субпідрядником і прийнятих підрядником за Договором робіт, підрядник оплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 3.4 Договору визначено, що оплата робіт здійснюється відповідно до Графіку фінансування робіт.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня нараховується починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмежує можливість нарахування пені після 6 місяців з моменту прострочення.

Як встановлено судом, згідно графіку фінансування вищевказаних робіт (Додаток №2 до Договору) сума договору була розподілена відповідачем різними шести частинами яка повинна бути перерахована позивачу на розрахунковий рахунок в вересні - жовтні 2015 року. Тобто, починаючи 2016року позивачу було відомо про порушення його права щодо оплати платежів, проте при нарахуванні суми пені, позивачем не зазначено періоду нарахування пені та не враховано вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи умови п. 3.4 та п.9.2 Договору, суд дійшов висновку, що пеню нараховано позивачем неправомірно поза межами встановленого законом шестимісячного строку.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 126, 236-237 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТІ" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроуніверсал" (юридична адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 33Б, адреса місцязнаходження: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, б.2/37, ідентифікаційний код 38310775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПТІ" (08298, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вул. Пономарьова, будинок 2Д, ідентифікаційний код 37910639) 92 676 (дев'яносто дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 18 коп. основного боргу та 1 390 (одна тисяча триста дев'яносто) грн. 21 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.03.2019

Суддя І.І. Борисенко