Рішення

від 28.02.2019 по справі 910/16817/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2019Справа № 910/16817/18

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянув у відкритому судовому засідання за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, Печерський район, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (08502, Київська область, місто Фастів, вулиця Андрія Шептицького, будинок 1-Б; ідентифікаційний код 40081326)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавр-плюс" (03047, місто Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 50, офіс 457/3; ідентифікаційний код 35715610)

про стягнення 6 631 566,00 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 28.02.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавр-плюс" про стягнення 6 631 566,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №2/15ПЕР ЦВРЕФЮ-У від 17.12.2014 про надання послуг з використання рухомого складу приписки ДП УДЦЗРП "Укррефтранс" в частині відшкодування позивачу витрат, пов'язаних із перевезенням вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 по справі № 910/16817/18 позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 підготовче судове засідання відкладено на 13.02.2019 та запропоновано позивачу надати докази на підтвердження періоду, протягом якого відповідачем використовувались спірні рефрижераторні секції.

11.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку та долучення до матеріалів справи додаткових документів на підтвердження періоду, протягом якого відповідачем використовувались спірні рефрижераторні секції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/16817/18 до судового розгляду по суті на 28.02.2019.

У судове засідання 28.02.2019 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в засідання 28.02.2019 повноважних представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частин 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, ухвала від 19.12.2018 Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі, а також ухвали від 17.01.2019 та 13.02.2019 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03047, місто Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 50, офіс 457/3.

Проте, поштові конверти з ухвалами Господарського суду міста Києва було повернуто до суду з відмітками відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" від 26.12.2018, 28.01.2019, 22.02.2019. При цьому, як вбачається з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", вказана поштова кореспонденція не була вручена одержувачу під час доставки.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами Господарського суду міста Києва справі №910/16817/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Судом також враховано, що на виконання пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та у відповідності до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" було створено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (в подальшому перейменовано на Акціонерне товариство "Українська залізниця", яке є правонаступником Укрзалізниця та підприємство, установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Універсальне правонаступництво зафіксовано також в частині 2 пункту 2 Статуту Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015: товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, враховуючи додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Питання моменту правонаступництва має вирішуватись з урахуванням моменту передання майна, прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 910/1879/17).

За таких обставин, суд приймає до уваги, що правонаступником Державного підприємства "Український державний Центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2014 між Державним підприємством "Український державний Центр залізничних рефрижераторних перевезень "Укррефтранс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавр-плюс" (замовник) було укладено Договір №2/15ПЕР ЦВРЕФЮ-У від 17.12.2014 про надання послуг з використання рухомого складу приписки ДП УДЦЗРП "Укррефтранс" (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику рефрижераторні секції, а також зчепи спеціалізованих платформ із дизельно-службовими вагонами (для перевезень вантажів в рефрижераторних контейнерах) та обслуговуючими бригадами, під навантаження та забезпечує перевезення вантажу за договірною ціною відповідно до укладених договорів з залізницями. Перевезення вантажів здійснюється залізницями по території України і країн СНД, країн Балтії (Естонії, Латвії, Литви), Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини, Болгарії. (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору, замовник згідно місячних планів і заявок, забезпечує завантаження вантажу (або вивантаження при імпортних перевезення) та використовує вагони для його перевезення і здійснює оплату послуг за договірною ціною.

Згідно з пунктами 2.2.3., 2.2.5., 2.2.6. договору, замовник зобов'язаний здійснювати передоплату та забезпечувати своєчасне надходження на рахунок виконавця коштів, які призначені для розрахунків за перевезення вантажів залізницями, додаткових зборів та за виконання виконавцем інших послуг, передбачених даним договором. У разі відсутності на розрахунковому рахунку виконавця попередньої оплати замовника, виконавець припиняє подач рухомого складу замовнику під завантаження (вивантаження - при імпорті на Україну).

У відповідності з інструкціями виконавця замовник забезпечує оформлення накладних УМВС, заповнення перевізних документів, своєчасне надання заявою на станції відвантаження із зазначенням необхідних у них даних.

Замовник надає пакет перевізних документів та усі документи, необхідні для виконання митних, фіто санітарних, ветеринарних та інших процедур по оформленню вантажу на прикордонних станціях.

За змістом пункту 2.2.16. договору, замовник зобов'язаний компенсувати витрати залізниць через виконавця за затримку рефрижераторних секцій, зчепів на станціях залізниць:

- у разі неправильного оформлення вантажовідправником перевізних документів;

- недодання до накладної документів, які необхідні для виконання митних, фітосантарних та ветеринарних правил чи невірне їх оформлення;

- всі ризики, пов'язані з митним оглядом вантажів несе вантажовідправник;

- інших причин, які пов'язані з вантажем та з доглядом вантажу відповідними службами, причетними до перевезення та незалежними від виконавця.

Пунктами 3.3. та 3.5. договору сторони погодили, що оплата по цьому договору здійснюється у національній валюті України, на умовах попередньої оплати, в обсягах відповідно до протоколу узгодження договірної ціни. Датою оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Розрахунки за надані послуги з використання рефрижераторних секцій, зчепів для перевезення вантажів, додаткових зборів здійснюються на підставі наданої замовником заявки та коригуються сторонами після фактичного перевезення вантажу.

Відповідно до пункту 1.4. договору, сторони несуть майнову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків по цьому договору відповідно до діючого законодавства.

Згідно з пунктом 4.2. договору, замовник несе майнову відповідальність за неправильно оформлені відвантажувальні та супровідні документи, відмову від наданих рефрижераторних секцій, зчепів і відсутність вантажоодержувача у місці призначення, несвоєчасне надання копії заявою і дублікатів залізничних накладних зі станції відвантаження.

Виконавець несе відповідальність за технічний стан рефрижераторних секцій, зчепів при передачі в експлуатацію залізницям, за підтримання температурного режиму при перевезеннях швидкопсувних вантажів в рефрижераторних секціях, зчепах (пункт 4.4 договору).

Пунктом 4.5. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2014) сторони також передбачили, що за затримку завантажених рефрижераторних секцій на станціях навантаження/розвантаження більше 5-ти діб, починаючи з 6-ї доби, замовник компенсує виконавцю витрати згідно кошторис на обслуговування рефрижераторних секцій, який додається до пред'явленого рахунку.

Договір набирає чинності х 01.01.2015 та діє до 31.12.2015, в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного здійснення розрахунків (пункт 10.1. договору).

Крім того, 01.01.2015 між сторонами було підписано протокол № 2 узгодження договірної ціни до договору №2/15ПЕР ЦВРЕФЮ-У від 17.12.2014 про надання послуг з використання рухомого складу приписки ДП УДЦЗРП "Укррефтранс".

За змісту вказаного протоколу вбачається, що додаткові збори, пов'язані з переадресуванням та розмитненням вантажу, які будуть нараховані залізницею виконавцю будуть пред'явлені виконавцю до сплати замовнику додатково. Погоджена сторонами ставка не включає в себе плату за обслуговування рефсекціями з розрахунку, що знаходження секції в Угорщині складає більше 5 діб. Рахунок виставляється згідно кошторису. Ставки не містять також у собі вартість ВТД і станційних зборів на станції призначення.

На виконання умов договору №2/15ПЕР ЦВРЕФЮ-У від 17.12.2014 про надання послуг з використання рухомого складу приписки ДП УДЦЗРП "Укррефтранс" позивачем було здійснено перевезення вантажу: м'ясо куряче механічного обвалювання, заморожене, в блоках).

При цьому, під час здійснення перевезення було відкрито кримінальне провадження № 42015000000000394 за фактами вчинення злочинів, передбачених частиною 1 статті 366, статтею 227 Кримінального кодексу України щодо умисного введення в обіг на ринку України, службовими особами ТОВ "Тавр-Плюс", небезпечної продукції та службового підроблення.

Як вбачається зі змісту ухвали Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2016 по справі № 757/42332/16-к, вантаж - м'ясо куряче механічного обвалювання заморожене в блоках виробництва "ProfiTransKft" HU 53 EK (Угорщина), загальною вагою 178 200 кг, вантажоотримувач ТОВ "Твар-Плюс", тривалий час знаходилось в рефрижераторних секціях приписки ДП УДПЗРП "Укррефтранс" №4-3148 (87825923, 87825899, 87825915, 87825907) по станції Петра Кривоноса Південно-Західної залізниці.

Враховуючи наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення понесені у зв'язку із перевезенням вантажу витрати на суму 6 631 566,00 грн.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензією №7/2827 від 28.08.2018, в якій позивач просив відповідача відшкодувати завдані збитки.

Проте, відповідач вказану заборгованість не погасив.

Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення відшкодування понесених витрат на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №2/15ПЕР ЦВРЕФЮ-У від 17.12.2014 про надання послуг з використання рухомого складу приписки ДП УДЦЗРП "Укррефтранс" як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, за змістом пунктів 2, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вже зазначалось, пунктом 2.2.16. укладеного між сторонами договору №2/15ПЕР ЦВРЕФЮ-У від 17.12.2014 про надання послуг з використання рухомого складу приписки ДП УДЦЗРП "Укррефтранс" передбачено обов'язок відповідача компенсувати витрати залізниць через виконавця за затримку рефрижераторних секцій, зчепів на станціях залізниць, зокрема, з інших причин, які пов'язані з вантажем та з доглядом вантажу відповідними службами, причетними до перевезення та незалежними від виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені витрати по перевезенню вантажу до станції Петро Кривоніс у 2015 році та відправку на утилізацію та подальшу промивку у 2017 році в розмірі 196 309,52 грн; витрати на підтримання температурного режиму вантажу під час очікування розвантаження і розмірі 6 302 476,00 грн; збори по станціям розвантаження та промивки вантажу в розмірі 116 732,80 грн, а також позивачем нараховано комісійну винагороду виконавця за перевезення в сумі 7 192,24 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 17 970,38 грн пені, нарахованої за період з червня по листопад 2015 року.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 4.6. Договору №2/15ПЕР ЦВРЕФЮ-У від 17.12.2014 про надання послуг з використання рухомого складу приписки ДП УДЦЗРП "Укррефтранс" сторони погодили, що за несвоєчасну оплату платежів належних виконавцю за використання рефрежираторних секцій, зчепів, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за яких нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, починаючи з 1 числа місяця наступного за звітним.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну правильність.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавр-плюс" про стягнення 6 631 566,00 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавр-плюс" (03047, місто Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 50, офіс 457/3; ідентифікаційний код 35715610) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, Печерський район, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Рефрижераторна вагонна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (08502, Київська область, місто Фастів, вулиця Андрія Шептицького, будинок 1-Б; ідентифікаційний код 40081326) 6 631 566,00 грн (шість мільйонів шістсот тридцять одну тисячу п'ятсот шістдесят шість гривень 00 копійок) заборгованості та 99 473,49 грн (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сімдесят три гривні 49 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12.03.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ