Рішення

від 11.03.2019 по справі 910/14071/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019Справа № 910/14071/18

За позовом Фізичної особи-підприємця Єфименка Юрія Васильовича

до Приватного підприємства РУМБ ПЛЮС

про стягнення 23 250,00 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Єфименко Юрій Васильович (позивач) подав на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Приватного підприємства "РУМБ ПЛЮС" (відповідач) про стягнення 23 250,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами - заявками № 13539 від 20.03.2018, № 13540 від 26.03.2018, № 13543 від 02.04.2018, № 13544 від 03.04.2018, № 13547 від 06.04.2018, № 13549 від 17.04.2018, № 13550 від 18.04.2018 щодо надання транспортно-експедиційних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 (суддя Мельник В.І.) відкрито провадження у справі № 910/14071/18 та призначено підготовче засідання на 26.11.2018.

15.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача отримано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Єфименко Юрія Васильовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 910/14071/18 відмовлено.

В судове засіданні 26.11.2018 представник позивача не з'явився.

В судове засіданні 26.11.2018 представник відповідача з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 підготовче засідання відкладено на 14.01.2019.

10.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача отримано заяву про розгляд справи за відсутності позивача.

В підготовче судове засіданні 14.01.2019 представники сторін не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 постановлено закінчити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 04.02.2019 о 09:45 год.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 № 05-23/220 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14071/18 у зв'язку з лікарняним судді Мельника В.І.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019 справу № 910/14071/18 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Згідно з ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Враховуючи, що зміна складу суду у справі № 910/14071/18 відбулась на стадії розгляду справи по суті, суд повторно розпочинає розгляд даної справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 справу № 910/14071/18 прийнято до провадження судді Гумеги О.В., призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2019 об 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 11.03.2019, представник позивача не з'явився. Матеріали справи містять заяву, подану позивачем 10.01.2019 через відділ діловодства суду, відповідно до якої позивач просив суд проводити розгляд справи № 910/14071/18 за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 11.03.2019, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 11.03.2019 за відсутності позивача та відповідача (їх представників).

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 11.03.2019 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України та для ухвалення рішення вийшов до нарадчої кімнати (ст. 219 ГПК України).

У судовому засіданні, призначеному на 11.03.2019, в нарадчій кімнаті суд прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими позивач обґрунтував відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Єфименко Юрієм Васильовичем (експедитор, позивач) та Приватним підприємством РУМБ ПЛЮС (замовник, відповідач) було укладено Договори-заявки надання транспортно-експедиційних послуг № 13539 від 20.03.2018, № 13540 від 26.03.2018, № 13543 від 02.04.2018, № 13544 від 03.04.2018, № 13547 від 06.04.2018, № 13549 від 17.04.2018, № 13550 від 18.04.2018 (далі - Договори-заявки).

Згідно зазначених Договорів-заявок надання транспортно-експедиційних послуг сторони узгодили здійснення автомобільного перевезення вантажу по маршруту: м. Київ - м. Чернігів.

Позивач на виконання умов Договорів-заявок організував автомобільне перевезення вантажу та надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 23 250,00 грн.

Так, вартість транспортно-експедиційних послуг:

- за Договором-заявкою № 13539 від 20.03.2018 склала 4 000,00 грн. з ПДВ;

- за Договором-заявкою № 13540 від 26.03.2018 склала 3 500,00 грн. з ПДВ;

- за Договором-заявкою № 13543 від 02.04.2018 склала 2 950,00 грн. з ПДВ;

- за Договором-заявкою № 13544 від 03.04.2018 склала 3 000,00 грн. з ПДВ;

- за Договором-заявкою № 13547 від 06.04.2018 склала 2 900,00 грн. з ПДВ;

- за Договором-заявкою № 13549 від 17.04.2018 склала 3 500,00 грн. з ПДВ;

- за Договором-заявкою № 13550 від 18.04.2018 склала 3 400,00 грн. з ПДВ.

Факт доставки (отримання) вантажу відповідачем підтверджується позивачем доданими до позовної заяви копіями товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв від 20.03.2018, від 26.03.2018, від 02.04.2018, від 03.04.2018, від 06.04.2018, від 17.04.2018, від 18.04.2018 та накладними № 00692418 від 20.03.2018, № 00759818 від 26.03.2018, № 00842518 від 02.04.2018, № 00861118 від 03.04.2018, № 00924218 від 06.04.2018, № 01091918 від 17.04.2018, № 01110518 від 18.04.2018, які підписані уповноваженими представниками сторін та скраплені печатками.

За наслідками виконання своїх зобов'язань позивач склав:

- акт надання послуг № 646 від 21.03.2018 та рахунок на оплату № 646 від 21.03.2018 на суму 4 000,00 грн.;

- акт надання послуг № 691 від 27.03.2018 та рахунок на оплату № 691 від 27.03.2018 на суму 3 500,00 грн.;

- акт надання послуг № 771 від 03.04.2018 та рахунок на оплату № 771 від 03.04.2018 на суму 2 950,00 грн.;

- акт надання послуг № 791 від 04.04.2018 та рахунок на оплату № 791 від 04.04.2018 на суму 3 000,00 грн.;

- акт надання послуг № 843 від 10.04.2018 та рахунок на оплату № 843 від 07.04.2018 на суму 2 900,00 грн.;

- акт надання послуг № 931 від 18.04.2018 та рахунок на оплату № 931 від 18.04.2018 на суму 3 500,00 грн.;

- акт надання послуг № 949 від 19.04.2018 та рахунок на оплату № 949 від 19.04.2018 на суму 3 400,00 грн.

Зазначені акти надання послуг були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (копії наявні в матеріалах справи).

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе за Договорами-заявками зобов'язання та не оплатив надані позивачем транспортно-експедиційні послуги.

Враховуючи зазначене у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 23 250,00 грн. з оплати транспортно-експедиційних послуг, наданих позивачем згідно Договорів-заявок № 13539 від 20.03.2018, № 13540 від 26.03.2018, № 13543 від 02.04.2018, № 13544 від 03.04.2018, № 13547 від 06.04.2018, № 13549 від 17.04.2018, № 13550 від 18.04.2018.

З огляду на зазначене, позивач був змушений звернутись до Господарського суду міста Києва з позов про стягнення з відповідача 23 250,00 грн.- заборгованості за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги на підставі Договорів-заявок № 13539 від 20.03.2018, № 13540 від 26.03.2018, № 13543 від 02.04.2018, № 13544 від 03.04.2018, № 13547 від 06.04.2018, № 13549 від 17.04.2018, № 13550 від 18.04.2018.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач в судове засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладені між сторонами Договори-заявки № 13539 від 20.03.2018, № 13540 від 26.03.2018, № 13543 від 02.04.2018, № 13544 від 03.04.2018, № 13547 від 06.04.2018, № 13549 від 17.04.2018, № 13550 від 18.04.2018 за своєю юридичною природою є договорами транспортного експедирування.

Відповідно до частин 1, 3 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 ЦК України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно вказаних Договорів-заявок позивач виконав автомобільне перевезення по маршруту: м. Київ - м. Чернігів, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв від 20.03.2018, від 26.03.2018, від 02.04.2018, від 03.04.2018, від 06.04.2018, від 17.04.2018, від 18.04.2018.

Зібрані у справі докази, а саме: акти надання послуг № 646 від 21.03.2018, № 691 від 27.03.2018, № 771 від 03.04.2018, № 791 від 04.04.2018, № 843 від 10.04.2018, № 931 від 18.04.2018, № 949 від 19.04.2018 на загальну суму 23 250,00 грн. підтверджують, що позивач згідно умов Договорів-заявок надання транспортно-експедиційних послуг № 13539 від 20.03.2018, № 13540 від 26.03.2018, № 13543 від 02.04.2018, № 13544 від 03.04.2018, № 13547 від 06.04.2018, № 13549 від 17.04.2018, № 13550 від 18.04.2018 надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 23 250,00 грн.

Вищенаведені акти надання послуг № 646 від 21.03.2018, № 691 від 27.03.2018, № 771 від 03.04.2018, № 791 від 04.04.2018, № 843 від 10.04.2018, № 931 від 18.04.2018, № 949 від 19.04.2018, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, судом приймаються у якості належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач надав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень та претензій транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 23 2500,00 грн. Саме на таку загальну суму в розмірі 23 2500,00 грн. позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 646 від 21.03.2018, № 691 від 27.03.2018, № 771 від 03.04.2018, № 791 від 04.04.2018, № 843 від 07.04.2018, № 931 від 18.04.2018, № 949 від 19.04.2018.

Судом встановлено, що станом на момент вирішення справи по суті матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту сплати відповідачем заборгованості за Договорами-заявками в розмірі 23 2500,00 грн. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач заперечував би проти наявності у нього заборгованості за Договорами-заявками в наведеній сумі.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив у встановлений судом строк без поважних причин не подав та не надіслав.

З урахуванням зазначеного та положень ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договорами-заявками надання транспортно-експедиційних послуг № 13539 від 20.03.2018, № 13540 від 26.03.2018, № 13543 від 02.04.2018, № 13544 від 03.04.2018, № 13547 від 06.04.2018, № 13549 від 17.04.2018, № 13550 від 18.04.20187 в сумі 23 2500,00 грн. (основний борг) є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач 15.11.2018 через відділ діловодства суду подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається тільки з суми судового збору у розмірі 1 762,00 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства РУМБ ПЛЮС (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 19; ідентифікаційний код 35728001) на користь Фізичної особи-підприємця Єфименка Юрія Васильовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 23 250,00 грн. (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 коп.) основного боргу та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.03.2019.

Суддя Гумега О.В.