Рішення

від 06.03.2019 по справі 914/1419/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2019 Справа №914/1419/18

За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5; ідент.код 40075815), від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (79007, м.Львів, вул. Гоголя, 1; ідент.код:40081195),

до Відповідача: Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (79017, м.Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14; ідент.код 01038909)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Суддя: Стороженко О.Ф.

Секретар: Мазуркевич М.Р.

Представники:

Позивача: Пантюшева Н.М. Довіреність №103 від 09.01.2019;

Відповідача: не з`явився.

Процесуальні дії вчинено судом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.

Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», подано Позовну заяву з вимогою: зобов`язати Львівську гідрогеолого-меліоративну експедицію усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою (розташованою в межах с.Малехів, Малехівської сільської ради, на 19км+825м-19км+870м перегону Рудно-Підбірці), а саме: звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення (за власний рахунок) залізобетонної загорожі, яка розміщена на цій земельній ділянці.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018, змінено найменування Позивача на: Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Ухвалою від 10.10.2018 суд здійснив заміну неналежного Відповідача належним, яким є Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (правонаступник).

Позивачем подано також Відповідь на відзив.

Підставами позову Позивачем зазначено такі обставини:

1)Під час інвентаризації земель смуги відведення Виробничого структурного підрозділу «Камянка-Бузька дистанція колії» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» виявлено, що в межах с.Малехів (Малехівської сільської ради) Жовківського району, Львівської області, на 19км+825м-19км+870м за напрямком Рудно-Підбірці (ліва сторона за ходом кілометрів), у смузі відведення залізниці поблизу залізничного полотна, на відстані 12м від осі головної колії ,знаходиться залізобетонна загорожа Львівської гідрогеолого-меліоративної експедиції, тоді як ширина смуги відведення залізниці на даному перегоні становить 20 м. А відтак, Відповідач порушив право Позивача на користування належною йому земельною ділянкою за її цільовим призначенням, а саме: для забезпечення функціонування залізничного транспорту.

2)Вказана земельна ділянка розташована у смузі відведення Залізниці, належить до земель залізничного транспорту, перебуває в користуванні АТ «Укрзалізниця» та закріплена за Регіональною філією «Львівська залізниця».

3)Згідно iз п. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їx обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у paзi відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їx виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Право Залізниці на земельну ділянку смуги відведення в межах с. Малехів виникло до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не було припинено.

Згідно з Положенням «Про землі, надані транспорту», затвердженим Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58, Ради народних Kомісарів СРСР № 50 від 07.02.1933 (ст. 4), до залізничних транспортних земель відносились землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об`єктами залізничної інфраструктури.

4)Про те, що спірна земельна ділянка була зайнята об`єктами залізничної інфраструктури на момент чинності Положення «Про землі, надані транспорту», свідчить «План полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги», який виготовлено у 1962 poці та, відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування», є містобудівною документацією, яка є основою для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації.

5)Земельна ділянка смуги відведення Залізниці, без попереднього її вилучення, була самовільно зайнята Відповідачем, на якій встановлено залізобетонну загорожу.

6)За Залізницею, як землекористувачем, обліковується площа (у формі 6-зем) на підставі зазначеного вище Плану смуги відведення, що підтверджується Податковими деклараціями з плати за землю.

7)Частиною 1 ст. 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння i користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку.

8)Відповідно до ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» тa ст. 68 ЗК України, до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з yciма будівлями i спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного i пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурпо-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними дли забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідачем подано Відзив на позов, у якому викладено обґрунтування безпідставності позовних вимог. При цьому, зокрема, зазначено:

1)Відповідно до арт. 158 Земельного кодексу УСРР (1922р., зі мінами до 1 лютого 1928 року), до складу державного земельного майна не входять землі, що знаходяться під лісами, гірничими розробками, залізницями, фортецями та подібними до них військовими спорудженнями тощо. Всіма цими землями відають управління відповідних відомств на підставі особливих щодо цього правил. Коли потреба в цих землях для спеціального призначення минає, вони переходять до складу державного земельного майна.

2)Відповідно до арт. 158 «відвод земель спеціального призначення та перевід їх до складу державного земельного майна провадиться на підставі загальних правил роботи по землевпорядженню».

3)Зазначене спростовує ствердження Позивача, що для відводу земель спеціального призначення, в тому числі земель транспорту, був встановлений спеціальний порядок відводу, реєстрації землекористування та вилучення земельних ділянок.

4)Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач безпідставно стверджує, що на момент виникнення (в 1962 році) права Залізниці на землі смуги відведення в межах с. Малехів (Малехівської сільської ради) Жовківського району, Львівської області, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачались, так як, станом на 1962 рік, діяв Земельний кодекс 1922 року, який втратив свою дію лише з 01.01.1971, коли був введений в дію Земельний кодекс УРСР від 08.07.1970.

5)Відповідно до арт. 193 Земельного кодексу УРСР (1922 року), «після виконання затвердженого проекту землевпорядження розв`язання скарг на чинності землевпорядника щодо виконання проекту землевпорядження Народній Комісаріят Земельних Справ АМСРР або округовий земельний відділ, кому належить, складає належні документи за формою, що встановлює Народній Комісаріят Земельних Справ УСРР, заносить їх до земельного реєстру й видає учасникам землевпорядження».

6)Арт. 191 Земельного кодексу УСРР встановлено, що «постанови районового виконавчого комітету про затвердження проекту землевпорядження передає для виконання Народній Комісаріят Земельних Справ АМСРР або округовий земельний відділ за належністю землевпорядникам, що виконують цю роботу за участи представників сільської ради, учасників землевпорядження, інших заінтересованих землекористувачів. Виконання Постанови про затвердження проекту полягає у закріпленні зазначених у проекті меж землекористувань постійними межовими знаками з державним гербом».

7)Відповідно до арт 194 ЗК УСРР, «зазначені в арт 193 цього Кодексу документи є за безперечний доказ закономірності землекористування».

8)Важливою є правова позиція Вищого господарського суду України, висловлена у Постанові від 17.02.2011р. (справа 19/23 (23/364) 23/316), відповідно до якої: «з урахуванням норм ст. ст. 3 , 6 «Загальних начал землекористування і землеустрою», затверджених 15.12.1928 ЦВК СРСР, необхідними та достатніми підставами для виникнення прав на землі було рішення відповідного органу державної влади та земельна реєстрація; згідно з приписами арт. арт. 193,194 Земельного кодексу, основний текст якого ухвалено Президією ЗУЦВК 29.11.1922, визначено, що безперечними доказами закономірності землекористування є: затверджений проект землевпорядження; належні документи за формою, що встановлює Народний Комісаріат Земельних Справ УРСР (Акт на право користування землею); реєстрація у земельному реєстрі.»

9)Жодних документів, що доказували б законність землекористування та доказів відведення (закріплення) земельної ділянки в натурі (на місцевості) постійними межовими знаками з державним гербом, Позивачем не надано. Такі межові знаки вздовж спірної земельної ділянки відсутні.

10)Окрім того, відповідно до п.32. Інструкції про норми та порядок відводу земель для залізниць та використання полоси відводу, затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963р., межі смуги відводу на місцевості повинні позначатись межовими знаками, що встановлюються через кожні 250 м та на всіх кутах повороту лінії. В конторах дистанцій колії та в службах колій будівель та споруд залізниць повинні постійно зберігатись акти на право користування землею та плани затвердженої смуги відводу землі дистанції та відповідно залізниці.

11)Абсолютно безпідставним є ствердження Позивача про порушення його права користування спірною земельною ділянкою за її цільовим призначенням, так як:

- спірна земельна ділянка в зазначених межах не була відведена для Позивача;

- 30 червня 1998 року був складений Акт №1 встановлення і узгодження меж землекористування, який є частиною «Технічної документації по видачі Державного акта на право постійного користування землею Львівській гідрогеолого - меліоративній експедиції с. Малехів Жовківського району, Львівської області»;

-Акт було складено в присутності представників інституту Львівдіпроводгосп, Львівської ГГМЕ та Львівської залізниці, і підписано, серед ін., Головним інженером Львівської залізниці без заперечень (претензій); Актом погоджено зовнішню межу земельної ділянки Львівській гідрогеолого - меліоративній експедиції с. Малехів Жовківського району, Львівської області;

-Зазначене спростовує безпідставне ствердження Позивача про нібито самовільне зайняття Львівською ГТМЕ земельної ділянки, що була відведена залізниці.

12)Посилання на податковий облік та бухгалтерський облік, який ведеться Позивачем, не є належним доказом, оскільки він не містить графічних матеріалів із зазначенням розмірів.

13)Намагання Позивача обгрунтувати події 1962р. нормами Закону України «Про основи будування» є неправомірним, оскільки цей Закон було прийнято Верховною Радою України 16.11.1992р. та введеного в дію 09.12.1992р.

У судовому засіданні представник Позивача виступив зі вступним словом та надав пояснення стосовно обставин спору.

Справу, згідно з нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 25.02.2019 судом оголошувалась перерва до 07.03.2019.

У ході дослідження обставин спору та поданих доказів, - суд встановив:

Львівській залізниці, відповідно до Плану смуги відведення лінії Рудно-Підбірці (від 11км+105 до 20км+534) Жовківського району, Львівської області (колишній Несторівський район), у 1962 році відведено смугу земельної ділянки, на якій розміщена залізнична колія.

При цьому, згідно з чинною на той час Інструкцією про норми і порядок відводу земель для залізниць (затвердженою 01.11.1955 Міністерством шляхів сполучення СРСР), ширина смуги відведення складає по 20м з кожного боку залізничної колії.

Отже, відповідно до норм: п.п.1, 4 Положення про землі, надані транспорту, затвердженого Постановою №58/50 від 07.02.1933 Центрального виконавчого комітету СРСР та Ради народних комісарів СРСР; п.п.2, 15 Положення про землі транспорту, затвердженого Постановою №24 від 08.01.1981 Ради Міністрів СРСР; ст.23 Закону України «Про транспорт»; ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт»; ст.68 Земельного кодексу України, - зазначена земельна ділянка (відведена Львівській залізниці) з 1962 року належить до земель залізничного транспорту.

Згідно з Технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки за напрямком «Рудно-Підбірці», від 17км+200м до 20км+544м, вказана земельна ділянка розташована в адміністративних межах села Малехів (Малехівської сільської ради) Жовківського району, Львівської області.

Відповідно до п.3 Положення про землі транспорту (затвердженого 08.01.1981), земельні ділянки надавались підприємствам транспорту у постійне користування.

Нормою ч.4 ст.84 Земельного кодексу України встановлено, що землі під державними залізницями належать до земель державної власності.

Засновником АТ «Українська залізниця» є Держава Україна (відповідно до даних, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Отже, згідно із зазначеним законодавством, земельна ділянка, відведена (у 1962 році) Львівській залізниці, належить до державної власності та перебуває у постійному користуванні Позивача.

При цьому, важливо, що на час відведення (у 1962 році) Львівській залізниці земельної ділянки, чинним законодавством не передбачалось оформлення державних актів на землю, що і зумовило відсутність у Позивача такого акту.

Позивач, у ході розроблення землевпорядної документації на землю, провів інвентаризацію земельної ділянки та встановив факт самовільного зайняття її частини, - на 19км+825м 19км+870м (за ходом кілометрів), з лівого боку від осі головної колії, - Львівською гідрогеолого-меліоративною експедицією (правонаступник - Басейнове управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну), якою встановлено залізобетонну загорожу на відстані 12м від осі залізничної колії.

Факт самовільного зайняття Відповідачем спірної земельної ділянки підтверджує Акт Позивача від 20.01.2017 щодо обстеження земельної ділянки.

Правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку у Відповідача відсутні.

Оскільки Відповідачем не надано жодних допустимих та достовірних доказів наявності у нього права користування спірною земельною ділянкою, тому, - позовна вимога про звільнення земельної ділянки шляхом знесення зведеної на ній залізобетонної загорожі повністю обґрунтована та, відповідно, підлягає задоволенню.

При цьому, важливо, що Відповідачем не підтверджено наявності оригіналів документів Технічної документації (за 1998 рік) на земельну ділянку, копії яких додано до Відзиву.

Отже, згідно з нормою ч.6 ст.91 ГПК України, подані Відповідачем копії документів (при відсутності їх оригіналів) судом до уваги не беруться.

Згідно з нормою п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, наявні підстави для покладення на Відповідача судових витрат у справі, понесених Позивачем: витрат на судовий збір у сумі 1762,00грн.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2, 12-14, 73-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Басейновому управлінню водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (79017, м.Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14; ідент.код 01038909) звільнити земельну ділянку, яка розташована у межах села Малехів Жовківського району, Львівської області, на 19км+825м 19км+870м перегону Рудно-Підбірці, та перебуває у постійному користуванні Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5; ідент.код 40075815), від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (79007, м.Львів, вул. Гоголя, 1; ідент.код:40081195), - шляхом знесення (за власний рахунок) зведеної на вказаній земельній ділянці залізобетонної загорожі.

3.Стягнути з Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (79017, м.Львів, вул. Родини Крушельницьких, 14; ідент.код 01038909) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5; ідент.код 40075815), від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (79007, м.Львів, вул. Гоголя, 1; ідент.код:40081195), витрати на судовий збір у сумі 1762,00грн.

Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:

- у випадку відсутності апеляційного оскарження після закінчення 20-денного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Західного апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;

- у випадку апеляційного оскарження (у 20-денний строк) і відсутності факту скасування після ухвалення Західним апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.

Повне Рішення складено 12.03.2019.

Суддя Стороженко О.Ф.