Рішення

від 26.02.2019 по справі 922/2574/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2574/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Виконуючого обов'язки керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм Харківської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до 3 - я особа, яка не 1. Ізюмської міської ради, м. Ізюм, харківська область , 2. Фізичної особи-підприємця Панкевич Олени Михайлівни, м. Ізюм, Харківська область заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державний нотаріус Ізюмської державної нотаріальної контори - Зелінська Таміла Іванівна, м. Ізюм Харківської області про визнання недійсним договору за участю представників:

прокурора - Зливка К.О. (посв. № 047938 від 13.09.2017 р.)

позивача - не з'явився

1. відповідача (Ізюмська міська рада) - не з'явився

2. відповідача (ФОП Панкевич О.М.) - Панкевич О.М. (особисто)

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 17 вересня 2018 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Ізюмської міської ради та до Фізичної особи-підприємця Панкевич Олени Михайлівни, в якій просить:

- визнати недійсним договір особистого строкового сервітуту, який укладений 30.05.2017 р. між Ізюмською міською радою Харківської області та Фізичною особою-підприємцем Панкевич Оленою Михайлівною, посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Зелінською Т.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1-670;

- зобов'язати ФОП Панкевич О.М. повернути, а Ізюмську міську раду Харківської області прийняти земельну ділянку кадастровий номер 6310400000:10:008:0014 площею 0,0119 га вартістю 134146,32 грн., розташовану за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Васильківського, 6-Б шляхом внесення відомостей до земельно-кадастрової документації;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 88359993 від 30.05.2017 р., нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Кардашиної Г.І.

Ухвалою суду від 19 вересня 2018 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Також залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори - Зелінську Тамілу Іванівну.

Ухвалою суду від 16 листопада 2018 р. було вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням осіб та підготовче засідання призначено на 04.12.2018 р. о 10:20.

Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "07" лютого 2019 р. о 10:30 на підставі ухвали суду від 15.01.2019 р.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився. Надав до суду клопотання (вх. № 4971 від 25.02.2019 р.) щодо розгляду справи за відсутності представника, а також просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Першого Відповідача (Ізюмська міська рада) у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник Другого Відповідача (ФОП Панкевич О.М.) у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи представників, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1 рішення 37 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання №0985 від 27.04.2017 Про розгляд звернення фізичної особи - підприємця Панкевич Олени Михайлівни (далі за текстом - Рішення) затверджена технічна документація щодо поділу земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Ізюм,

вул. Васильківського, 6-Б.

Пунктом 2 Рішення дозволено ФО-П Панкевич О.М. укласти договір особистого строкового сервітуту терміном на 5 років відносно земельної ділянки площею 0,0119га, що розташована за адресою: м. Ізюм, вул. Васильківського, 6-Б (кадастровий номер 6310400000:10:008:0014), цільове призначення: 03.03.07, категорія земель: землі житлової та громадської забудови для встановлення групи тимчасових споруд з продажу продовольчих товарів та туалету.

Пунктом 3 Рішення визначено плату за право користування вищевказаною земельною ділянкою на умовах особистого строкового сервітуту у сумі, що дорівнює 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3. Рішення зобов'язано ФО-П Панкевич О.М. виконувати обов'язки землекористувача, відповідно до вимог земельного законодавства України. У місячний термін укласти договір особистого строкового сервітуту щодо вищезазначеної земельної ділянки та провести державну реєстрацію договору особистого строкового сервітуту щодо вищезазначеної земельної ділянки.

Згідно з інформацією Ізюмської міської ради Харківської області № 383 від 03.08.2018, на виконання п. 2, 3, 4 Рішення 30.05.2017 між територіальною громадою міста Ізюм в особі Ізюмської міської ради (Праводавач) та ФО-П Панкевич О.М. (Сервітуарій) укладений договір особистого строкового сервітуту, який посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Зелінською Т.І. та зареєстрований в реєстрі за №1-670.

Згідно з Договором особистий строковий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 0,0119га, кадастровий номер 6310400000:10:008:0014, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, правовий режим: комунальна власність територіальної громади міста Ізюм, яка розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Васильківського, 6-Б. Земельна ділянка належить Правонадавачу в інтересах Сервітуарія для встановлення групи тимчасових споруд з продажу продовольчих товарів та туалету, згідно з кадастровим планом сервітуту (додаток до договору, який є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.1).

Договором встановлюється строковий особистий сервітут терміном на 5 (п'ять) років, з 30.05.2017 по 30.05.2022 року (п.2.1.).

Пунктом 3.1. Договору передбачений розмір плати за сервітутне користування земельною ділянкою, яка дорівнює розміру орендної плати, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік і складає 16097,56 грн. на рік. Відповідно до п.3.2. Договору плата за користування земельною ділянкою вноситься у такі строки: щорічно протягом 30 (тридцяти) календарних днів, наступних за останнім календарним днем місяця.

Договір підписаний представниками обох сторін.

23.05.2017 згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) директор ФОП Забашта Є.В. встановив, а ФО-П Панкевич О.М. прийняла межові знаки земельної ділянки.

Згідно з актом від 30.05.2017 Правонадавач передав, а Сервітуарій прийняв земельну ділянку кадастровий номер 6310400000:10:008:0014,яка розташована за адресою: м. Ізюм, вул. Васильківського, 6-Б.

30.05.2017 відповідно до Витягу договір особистого строкового сервітуту державним реєстратором нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Зелінською Т.І. внесений до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який наданий міськрайонним управлінням в Ізюмському району та м. Ізюмі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.07.2018 за №10-20-0.23,021-445/122-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6310400000:10:008:0014, що розташована за адресою: м. Ізюм, вул. Васильківського, 6-Б, станом на 30.07.2018 складає 134146 грн. 32 коп.

Зміст права земельного сервітуту унормований статтею 98 Земельного кодексу України. Зазначеною нормою передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Види права земельного сервітуту обумовлено статтею 99 Земельного кодексу України.

Згідно статті 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Отже, у частині другій статті 100 Земельного кодексу України, право вимоги земельного сервітуту у формі особистого сервітуту належить не лише власникам (володільцям) земельних ділянок, але - і іншим особам. При цьому, такий особистий сервітут встановлюється договором.

Статтею 401 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до статті 402 цього ж Кодексу, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Статтею 403 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо (частина перша статті 404 Цивільного кодексу України).

З правового аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Для розміщення тимчасових споруд, необхідних для функціонування, Фізичній особі - підприємцю Панкевич Олени Михайлівни потрібно тимчасове право користування земельною ділянкою, яке не може бути реалізоване другим відповідачем у спосіб інший ніж встановлення строкового сервітуту, що й було зроблено.

Отже, другий відповідач як орендар земельної ділянки має право на укладення оспорюваного прокурором договору від 30 травня 2017 року про встановлення особистого строкового сервітуту на розміщення тимчасової споруди в м. Ізюм, і він відповідно не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом, оскільки на земельній ділянці площею 0,0119 га по вул. Васильківського, 6-Б в м. Ізюмі розміщено тимчасові споруди та туалет.

У відповідності до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (статті 28 Закону), тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок, встановлений Мінрегіонбудом України, визначає механізм розміщення тимчасових споруд, але не регулює відносини, пов'язані із використанням відповідної земельної ділянки.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 2.3 вищевказаного Порядку, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди. До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування тимчасової споруди, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Зазначений перелік документів є вичерпним.

Відповідно до пункту 2.11 Порядку, паспорт прив'язки включає: схему розміщення тимчасової споруди, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів тимчасової споруди у кольорі М 1:50 (для стаціонарних тимчасової споруди); технічні умови щодо інженерного забезпечення тимчасової споруди, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

Згідно пункту 2.13 Порядку, при оформлені паспорта прив'язки тимчасової споруди забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, не передбачених законом та цим Порядком.

Отже, наявність у особи, яка має намір встановити тимчасову споруду, документів, що посвідчують землекористування Порядком не вимагається.

Виходячи з аналізу норм Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України № 244 від 21 жовтня 2011 року, а також вищезгаданих норм Земельного та Цивільного кодексів України, враховуючи те, що відсутність документа на землекористування не є підставою для відмови у видачі паспорта прив'язки і, відповідно до пункту 2.20 Порядку, встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, беручи до уваги заборону вимагати інші, крім визначених Порядком, документи і погодження - складається ситуація передбачена статтею 401 Цивільного кодексу України і під встановленою тимчасовою спорудою іншого способу врегулювання земельних відносин крім встановлення сервітуту, визначеного пунктом "в" статті 99 Земельного кодексу України в редакції Закону України № 191-VІІІ від 12 лютого 2015 року, чинним законодавством України не передбачено.

Статтею 25 Закону України "Про землеустрій" передбачено такий вид документації із землеустрою як технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту.

З урахуванням вищенаведеного, в межах повноважень визначених статтею 12 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", першим відповідачем прийнято оскаржуване рішення.

Посилання прокурора у позовній заяві, як на підставу визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту, на те, що оспорюваним договором передбачено у пункті 3.1 договору, що за користування земельною ділянкою, яка дорівнює розміру орендної плати, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік і складає 16097,56 грн. на рік, суд вважає не обґрунтованим, оскільки наявність у оспорюваному договорі умови щодо внесення плати за користування особистим строковим сервітутом може бути підставою для приведення договору про встановлення особистого строкового сервітуту у відповідність до норм діючого законодавства України, а не підставою визнання недійсним такого правочину.

Таким чином, позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору від 30 травня 2017 року про встановлення особистого строкового сервітуту задоволенню не підлягають.

У зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог прокурора, суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні щодо визнання недійсним договору від 30 травня 2017 року особистого строкового сервітуту, щодо зобов'язання Фізичну особу - підприємця Панкевич Олени Михайлівни повернути, а Ізюмську міську раду Харківської області прийняти земельну ділянку кадастровий номер 6310400000:10:008:0014 площею 0,0119 га, вартістю 134146 грн. 32 коп., розташовану за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Васильківського, 6-Б, шляхом внесення відомостей до земельно-кадастрової документації, щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 88359993 від 30.05.2017, нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Кардашиної Г.І.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги прокурора необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.03.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін