Рішення

від 05.03.2019 по справі 917/36/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019р. Справа № 917/36/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) в особі Комсомольської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (39801, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Портова, 25)

до Комунального підприємства "Міськсвітло" Горішньоплавнівської міської ради" (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, пров. Молодіжний, 12, код ЄДРПОУ 24388049)

про стягнення 9 857,32грн.,

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

Учасники у справі в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 05.03.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Міськсвітло" Горішньоплавнівської міської ради" (відповідач) про стягнення 9 857,32 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору про постачання електричної енергії № 990 від 25.10.2016р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного здійснення попередньої оплати за електричну енергію, у зв"язку з чим позивачем проведено нарахування та заявлено до стягнення з відповідача пеню.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.01.2019р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/36/19. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання у справі на 29.01.2019р.

29.01.2019р. судове засідання не відбулося у зв'язку з відрядженням судді Ореховської О.О., у зв'язку з чим ухвалою суду від 17.01.2019р. визначено нові дату та час судового засідання - 05.02.2019р.

05.02.2019р. судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою суду від 11.02.2019р. визначено нові дату та час судового засідання - 05.03.2019р.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 11.02.2019р. (а.с. 121-123).

Явка в судове засідання представників сторін обов"язковою не визнавалась.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позовну заяву (вх. № 483 від 18.01.2019р. - а.с. 54-101) та заперечення на позовну заяву (вх. № 922 від 01.02.2019р. - а.с. 106-112). У зазначеному відзиві та запереченні на позовну заяву відповідач не заперечує щодо укладання Договору про постачання електричної енергії № 990 від 25.10.2016р. та умов оплати електричної енергії, проте, зазначає, що оскільки відповідач фінансується з міського бюджету, підставою для здійсненні оплати електричної енергії є Договір на закупівлю електричної енергії № 180z від 26.01.2017р. і Договір на закупівлю електричної енергії № 180z від 01.02.2018р., які були укладені за процедурою закупівлі згідно ч. 1 ст. 2 ст. 12 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказує, що у зазначених договорах попередня оплата не передбачена і не може бути зазначена на підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014р. "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами), відповідно до якого у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти може бути передбачена попередня оплата лише у разі закупівлі товарів вартістю не більш як 100 тис. гривень. Сума Договору на закупівлю електричної енергії № 180z за 2017-2018 роки, як вказує відповідач, склала 1міл. 325тис.грн. та 1 міл. 900 тис. грн. відповідно. Також відповідач зазначає, що рахунки на попередню оплату за Договором про постачання електричної енергії № 990 від 25.10.2016р. він почав отримувати лише з грудня місяця 2017р., а за період з дати підписання Договору про постачання електричної енергії № 990 від 25.10.2016р. по грудень місяць 2017р. рахунки на оплату позивачем не направлялись. Також, як вказує відповідач, протягом 2017р. ним не отримувались рахунки на оплату пені.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2016р. між ПАТ "Полтаваобленерго", його структурнім підрозділом - Комсомольською філією (Постачальник) та Комунальним підприємством "Міськсвітло" Горішньоплавнівської міської ради" (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 990 (далі - Договір про постачання електричної енергії) (а.с. 12-19).

Відповідно до п. 1 Договору про постачання електричної енергії, постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 41,65кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.3.3. зазначеного Договору, Споживач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та перелік об"єктів і засобів комерційного обліку".

Так, у відповідності до п. 1 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії (а.с. 18), розрахунковим вважається період з 8-00 годин 20 числа попереднього місяця до 8-00 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію провадяться споживачем виключного грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 2 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії, Споживач до початку розрахункового періоду здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії.

Розмір суми платежу розраховується Споживачем самостійно як сума добутків визначених на наступний розрахунковий період тарифів відповідного класу та заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії. У разі відсутності інформації про тарифи на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, споживач розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді.

Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється Споживачем самостійно на підставі виставленого Постачальником рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені Договором, та /або розрахунковим у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Таким чином, уклавши з Договір про постачання електричної енергії відповідач погодився з порядком оплати електричної енергії, відповідно до якого оплата електричної енергії на наступний розрахунковий здійснюється шляхом внесення попередньої оплати у сумі вартості 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії.

В п. 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії сторони узгодили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3. - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 10 Додатка № 2 "Порядок розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії передбачено, що у разі несвоєчасної сплати платежів, обумовлених даним Порядком, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.

Позивач зазначає, що не дивлячись на те, що відповідно до п. 2 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" розмір платежу розраховується Споживачем самостійно як сума добутків визначених на наступний розрахунковий період тарифів відповідного класу та заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії, для попередньої оплати Постачальником надавались Споживачеві рекомендовані до сплати рахунки, в яких зазначена дата до якої цей рахунок має бути оплачений. Викладене позивач підтверджує виставленими відповідачу відповідними рахунками на оплату електричної енергії (а.с. 24-93).

Позивач вказує, що під час дії Договору про постачання електричної енергії відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного здійснення попередньої оплати за електричну енергію у сумі вартості 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії виконував не належним чином, оплату електричної енергії здійснював з порушенням термінів, визначених умовами Договору.

Внаслідок неналежного виконання умов договору, на підставі п. 4.2.1. Договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне здійснення попередньої оплати за електричну енергію з період грудня місяця 2017 р. по жовтень 2018р. у розмірі 9 857,32грн.. Вказану суму пені позивач просить суд стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором про постачання електричної енергії № 990 від 25.10.2016р.

На спірні правовідносини поширюються положення Закону України "Про електроенергетику" ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики №28 від 31.07.1996 р. ( зі змінами).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

Статтею 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач належним чином виконував зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії.

Згідно з п. 6.1 Правил користування електричною енергією розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Вибір виду тарифу здійснюється споживачем, зазначається у договорі та може бути змінений у порядку, передбаченому договором, але не частіше ніж один раз на рік. Споживач має право на зміну виду тарифу у разі зміни значення тарифних коефіцієнтів, які використовуються для визначення рівня ставок тарифів, диференційованих за періодами часу. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами. За електричну енергію, що обліковується на окремій площадці вимірювання, розрахунки здійснюються за одним тарифом.

Пунктом 6.6 Правил передбачено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

Пунктом 1.2 Правил визначено, що розрахунковий період - це період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Відповідно до п. 2.3.3. зазначеного Договору, споживач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії та перелік об"єктів і засобів комерційного обліку".

Так, у відповідності до п. 1 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії (а.с. 18), розрахунковим вважається період з 8-00 годин 20 числа попереднього місяця до 8-00 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію провадяться споживачем виключного грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 2 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії , споживач до початку розрахункового періоду здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати платежів на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії виконував не належним чином, зазначені платежі з оплати електричної енергії здійснював з порушенням термінів, визначених умовами Договору.

Заперечення відповідача стосовно того, що оскільки відповідач фінансується з міського бюджету, підставою для здійсненні оплати електричної енергії є Договір на закупівлю електричної енергії № 180z від 26.01.2017р. і Договір на закупівлю електричної енергії № 180z від 01.02.2018р., які не передбачають попередню оплату не передбачена, судом відхиляються виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту наданих відповідачем вищевказаних договорів про закупівлю електричної енергії, укладених між сторонами, їх умови визначають загальні положення поставки електричної енергії, обсяги постачання електричної енергії на період їх дії, суму договору, строк поставки, порядок здійснення оплати, загальний перелік прав та обов'язків сторін. При цьому, у розділі ХІ "Інші умови" (п.11.2) сторони чітко узгодили, що умови постачання електричної енергії, що не передбачені цими Договорами, та не суперечать умовам Закону України "Про публічні закупівлі", регулюються між сторонами чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією та Договорами на постачання електричної енергії від 24.10.2008р. № 180 та від 25.10.2016р. № 990.

Також п. 4.1. договорів про закупівлю електричної енергії визначено, що Замовник (відповідач у справі) здійснює оплату вартості обсягу електричної енергії відповідно до Додатку № 2 до Договору про постачання електричної енергії від 24.10.2008р. № 180 та Договору про постачання електричної енергії від 25.10.2016р. № 990. Замовник має право здійснювати попередню оплату за послуги з електропостачання на строк до шести місяців в межах бюджетного року.

Отже, саме умови договорів про постачання електричної енергії, в даному випадку Договір про постачання електричної енергії від 25.10.2016р. № 990 визначають порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, а не договори про закупівлю електричної енергії, як вказує відповідач.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії сторони узгодили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3. - 2.3.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом 10 Додатка № 2 "Порядок розрахунків" до Договору про постачання електричної енергії передбачено, що у разі несвоєчасної сплати платежів, обумовлених даним Порядком, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.

Судом встановлено, що відповідачем порушено терміни внесення 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії. В зв'язку з цим позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив його правильність.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обґрунтованість нарахування пені в сумі 9 857,32грн., відповідач твердження позивача не спростував.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи наведене, інтереси позивача, а також те, що відповідач не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, беручи до уваги те, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті основного боргу за договором про постачання електричної енергії, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за кошти місцевого бюджету , а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов"язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України , ч. 1 ст. 233 ГК України правом та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 4 928,66грн., цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені судом задовольняються частково в сумі 4 928,66грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд у позові відмовляє.

При прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міськсвітло" Горішньоплавнівської міської ради" (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, пров. Молодіжний, 12, код ЄДРПОУ 24388049) на користь на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) в особі Комсомольської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (39801, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Портова, 25) на р/рахунок 26000157808007 в АТ "ТАСКОМБАНК", м. Полтава, МФО 339500 пеню на попередню оплату в сумі 4 928,66грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 11.03.2019р.

Суддя О.О. Ореховська