Рішення

від 06.03.2019 по справі 285/4290/18

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4290/18

провадження у справі №2/0285/139/19

06 березня 2019 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1 та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: ОСОБА_2, представник: ОСОБА_3

відповідач: директор Таращанської ЗОШ І-ІІ ступенів - ОСОБА_4

відповідач: сільський голова Чижівської сільської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_5 - не прибув

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Таращанської ЗОШ І-ІІ ступенів, Чижівської сільської об'єднаної територіальної громади про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить поновити її на роботі на посаді вчителя математики та інформатики Таращанської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів з 8 листопада 2018 року; стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу з 8 листопада 2018 року до дня ухвалення судового рішення; у рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути 5 000 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що з 31 серпня 2018 року вона працювала у Таращанській ЗОШ І-ІІ ступенів на посаді вчителя математики та інформатики. Наказом від 8 листопада 2018 року її звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я). Звільнення вважає незаконним, оскільки роботодавцем не було з'ясовано у чому полягає її невідповідність займаній посаді. У наказі від 8 листопада 2018 року взагалі відсутні підстави для звільнення. У порушення ст. 149 КЗпП України роботодавець не зажадав від позивача письмових пояснень. Крім того, позивач є членом профспілкової організації, однак роботодавець, у порушення вимог ст. 43 КЗпП України, звільнив її з роботи без попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої вона є. Окрім цього, на утриманні ОСОБА_2 перебуває неповнолітня дитина, а відповідно до ст. 184 КЗпП України існує заборона на звільнення жінок, які мають дітей. Неправомірні дії відповідачів призвели до порушення нормальних умов життя та нервових зривів, а тому з відповідачів підлягає стягненню 5 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Крім цього, представник позивача зазначив, що відповідно до ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, однак відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, відповідач безпідставно застосував найсуворіший вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Просив суд врахувати протокол засідання педагогічної ради школи № 3 від 12 листопада 2018 року, у якому педагогічний колектив не погоджується з рішенням про звільнення, а також лист батьків учнів школи, у якому батьки простять повернути їхнім дітям учителя математики та інформатики ОСОБА_2

Представник Чижівської сільської об'єднаної територіальної громади ОСОБА_5 про дату час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, однак в судове засідання не прибув повторно, про причини неявки не повідомив.

Директор Таращанської ЗОШ 1-11 ступенів ОСОБА_4 в судовому засідання заперечив щодо задоволення позову, посилаючись на те, що звільнення відбулось у відповідності до вимог закону. 8 листопада 2018 року учитель математики та інформатики ОСОБА_2 порушила етичні норми, а саме: під час проведення уроку математики у 8-му класі заклеювала роти скотчем учням ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується актом № 1 від 8 листопада 2018 року. У зв'язку з цим, наказом № 31 від 8 листопада 2018 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Крім того, відповідно до листа голови первинної профспілкової організації від 23 січня 2019 року ОСОБА_2 не є членом профспілки, а тому доводи позивача про те, що її звільнено без попередньої згоди первинної профспілкової організації є безпідставними.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 31 серпня 2018 року ОСОБА_2 працювала у Таращанській ЗОШ І-ІІ ступенів на посаді вчителя математики та інформатики (а.с. 6).

Відповідно до акта Таращанської ЗОШ І-ІІ ступенів про порушення трудової дисципліни, 8 листопада 2018 року учитель математики та інформатики ОСОБА_2 порушила етичні норми, а саме: під час проведення уроку математики у 8-му класі заклеювала роти скотчем учням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 21).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який є батьком учня ІНФОРМАЦІЯ_1, пояснив, що на зборах школи, на яких були присутні свідок, директор школи та учителі, ОСОБА_2 зізналась, що заклеювала скотчем рот її сину.

Наказом від 8 листопада 2018 року ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я) (а.с. 5).

Відповідно до протоколу засідання педагогічної ради № 3 від 12 листопада 2018 року педагогічний колектив не погоджується з рішенням про звільнення з роботи ОСОБА_2 на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Батьки учнів Таращанської ЗОШ І-ІІ ступенів звернулися до начальника відділу освіти та голови Чижівської ОТГ із листом, у якому зазначають, що 6 листопада 2018 року учні 8 класу Таращанської ЗОШ зірвали урок алгебри, який проводив учитель ОСОБА_2, учні шуміли, голосно розмовляли, не реагували на зауваження вчителя, така поведінка учнів була неодноразовою, учням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неодноразово робились зауваження, на які вони не реагували. ОСОБА_6 запропонував заклеїти йому рота скотчем, який побачив у вчителя у пеналі, і тоді він замовкне. Після цього учитель піддалась на провокацію, відірвала шматок скотча та заклеїла учню рот, він відразу відірвав скотч. Урок алгебри був третім. П'ятим уроком у 8-му класі був урок інформанти, який також проводила учитель ОСОБА_2 Зі слів учнів, ОСОБА_6 знову не слухався учителя, розмовляв, сідав зверху на парту, на зауваження учителя не реагував. Жодних ускладнень чи пошкоджень учні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не отримували і почувались нормально. На підставі викладеного, батьки учнів Таращанської ЗОШ просять повернути їх дітям учителя математики та інформатики ОСОБА_2

Згідно письмових пояснень директора Таращанської ЗОШ, учитель математики та інформатики ОСОБА_2 на уроці математики у 8 класі порушила ряд нормативно-правових актів: пункт 3.8 Розділу ІІІ Статуту Таращанської ЗОШ (дотримання педагогічної етики, моралі, поваги до гідності учнів; захист учнів від будь-яких форм фізичного або психічного насильства); Розділ ІV посадової інструкції вчителя (п. 4.1 вчитель несе відповідальність за життя і здоров'я учнів під час навчального процесу; п. 4.4 вчитель несе відповідальність за порушення прав і свобод учня; п. 4.6 вчитель несе відповідальність за застосування, в тому числі одноразове, як методу виховання, фізичного та психологічного насильства над учнем) (а.с. 46).

Відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 6 листопада 1992 року при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 закінчила у 2013 році Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем`янчука і отримала повну вищу освіту за спеціальністю Прикладна математика та здобула кваліфікацію спеціаліст з комп'ютерних інформаційно-математичних технологій, викладач математики, що підтверджується дипломом спеціаліста серії РВ № 45283746 від 25 червня 2013 року.

Належних доказів, які б свідчили про виявлення невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, суду надано не було.

Таким чином, звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України відбулось з порушенням вимог Закону, оскільки судом не встановлено, що позивач не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Однак, у порушення вимог зазначеної норми КЗпП України, роботодавець не зажадав від ОСОБА_2 письмових пояснень щодо порушення трудової дисципліни.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За змістом п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 6 листопада 1992 року у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Однак відповідач, застосовуючи вид стягнення у виді звільнення працівника, не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку, від якого тяжких наслідків не наступило; не перевірив обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Матеріали справи не містять доказів, що позивач раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом встановлено, що звільнення позивача відбулось без попередньої згоди первинної профспілкової організації.

Відповідно до довідки голови первинної профспілкової організації від 3 грудня 2018 року ОСОБА_2 є членом Профспілки працівників освіти і науки України і стоїть на обліку в Таращанській первинній профспілковій організації (а.с. 18).

Разом з тим, згідно довідки голови первинної профспілкової організації від 23 січня 2019 року заяву про вступ до первинної профспілкової організації ОСОБА_2 написала 6 вересня 2018 року. Дану заяву було розглянуто на засіданні профспілкового комітету 11 вересня 2018 року, але у бухгалтерію по нарахуванні заробітної плати заяву про відрахування членських внесків не було подано, тому кошти на рахунок первинної профспілкової організації не відраховувалися. Відповідно ОСОБА_2 не є членом профспілки (а.с. 34).

Згідно ст. 1 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності член профспілки - це особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 цього Закону підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки.

Згідно із п. 9 Розділу ІІІ Статуту профспілки працівників освіти і науки України, яким у своїй діяльності керується Таращанська первинна профспілкова організація, вступ у Профспілку і вихід із неї здійснюється на добровільній основі в індивідуальному порядку на підставі особистої заяви, поданої до первинної профспілкової організації і розглянутої на засіданні відповідного профоргану.

Згідно пунктів 17, 18, 19 Розділу ІІІ Статуту члени Профспілки зобов'язані регулярно сплачувати членські внески. Член Профспілки за порушення вимог Статуту, в т. ч. несплату членських внесків без поважних причин протягом 3 місяців, може бути виключений з Профспілки. Питання про виключення з Профспілки вирішується на зборах профгрупи, профспілкової організації структурного підрозділу, первинної профспілкової організації в присутності члена Профспілки.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що на зборах первинної профспілкової організації у присутності ОСОБА_2 вирішувалось питання про виключення її з членів первинної профспілкової організації, тому суд приходить до висновку, що позивач є членом профспілки, а відтак роботодавцем при її звільненні порушено вимоги ч. 1 ст. 43 КЗпП України - не отримано попередньої згоди на звільнення від первинної профспілкової організації, членом якої є позивач.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_2 відбулось з порушенням вимог закону, а тому позивач підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100), середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки від 10 грудня 2018 року ОСОБА_2 у вересні 2018 року отримала заробітну плату в розмірі 5 918 грн. 07 коп.; у жовтні 2018 року - 5 645 грн. 36 коп.(а.с. 24). Сума робочих днів позивача у вересні та жовтні 2018 року склала 42 робочих дні, таким чином середньоденна заробітна плата позивача становить 275 грн. 32 коп. (5 918 грн. 07 коп. + 5 645 грн. 36 коп. ? 42 дні).

Кількість робочих днів вимушеного прогулу позивача з дня звільнення (8 листопада 2018 року) до дня ухвалення судового рішення становить 82 дні.

Таким чином сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 становить 22 576 грн. 24 коп. (275 грн. 32 коп. ? 82 дні).

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_2 до Чижівської сільської об'єднаної територіальної громади (Чижівської сільської ради) не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 була прийнята на роботу та звільнена з роботи з Таращанської загальноосвітньої школи, яка є окремою юридичною особою, тому Чижівська сільська рада не є належним відповідачем у справі.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. задоволенню не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів наявності такої шкоди.

Разом з тим, доводи позивача про те, що під час її звільнення відповідачем було порушено вимоги ст. 184 КЗпП України, оскільки на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, а вона є одинокою матір'ю, не заслуговують на увагу. Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Згідно зі свідоцтва про народження дитини, позивач є матір'ю ОСОБА_9, якому на момент звільнення ОСОБА_2 виповнилось 11 років (а.с. 8). Згідно свідоцтва про народження батьком дитини є ОСОБА_10, з якого на підставі виконавчого листа, підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини (а.с. 20). Доказів того, що ОСОБА_2 має статус одинокої матері, позивачем не надано.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Наказ Таращанської ЗОШ І-ІІ ступенів № 31 від 8 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_2 з посади вчителя математики та інформатики - скасувати.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді вчителя математики та інформатики Таращанської ЗОШ І-ІІ ступенів з 8 листопада 2018 року.

Стягнути з Таращанської ЗОШ І-ІІ ступенів (вул. Молодіжна, 2, с. Таращанка, Новоград-Волинський район, Житомирська область ЄДРПОУ 06670173) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживаюча: ІНФОРМАЦІЯ_3 іпн. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 8 листопада 2018 року до 6 березня 2019 року в сумі 22 576 (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят шість) гривень 24 копійки.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з Таращанської ЗОШ І-ІІ ступенів в дохід держави судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 11 березня 2019 року.

Суддя Т.Б. Сташків