Рішення

від 26.02.2019 по справі 363/4585/16-ц

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.02.2019 Справа № 363/4585/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гавриленко Ю.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Наїдки Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа - Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, про скасування наказів, скасування права власності на земельну ділянку, визнання правочину недійним та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом та, уточнивши позовні вимоги, просила визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 01.09.2016 року за № 10-18119/15-16-сг; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 25.10.2016 року за № 10-22046/15-16-сг; скасувати у ДЗК запис про державну реєстрацію за ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та за ОСОБА_5 земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4; визнати недійсним правочин щодо відчуження ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та скасувати договір дарування земельної ділянки від 15.02.2017 року зареєстрований за № 201; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію за ОСОБА_4 права приватної власності на земельну ділянку з кадастром номером НОМЕР_2 та за ОСОБА_5 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4; зобов'язати Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області скасувати в ДЗК кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_2, скасувати записи у поземельних книгах щодо цих земельних ділянок та закрити відповідні поземельні книги.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ГУ Держгеокадастру у Київській області права ОСОБА_3 на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки, оскільки після видачі 29.08.2016 року наказу про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку 0,0600 га для індивідуального садівництва, 01.09.2016 року надано такий самий дозвіл на цю ж земельну ділянку ОСОБА_4 та 25.10.2016 року вже затверджено проект землеустрою і надано її у власність останній, що призвело до порушення прав позивача на земельну ділянку, та в подальшому стало причиною у відмові позивачці у здійсненні реєстрації права власності за неї. Крім того під час дії ухвали суду від 19.12.2016 року про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, ОСОБА_4 подаровано вказану земельну ділянку ОСОБА_5, якою здійснено її поділ, присвоєння нових кадастрових номерів та реєстрацію права власності за собою.

Представник ГУ Держгеокадастру у Київській області подав відзив на позовну заяву у якому ствердив, що позов на вимогах Земельного кодексу України не ґрунтується, а тому просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що нормами чинного законодавства не заборонено надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку декільком особам. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. За таких умов жодних прав позивача не порушено.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Наїдко Л.В. та відповідач ОСОБА_5 подали відзиви на позовну заяву та наполягали на відмові у задоволенні позову. Відзиви обґрунтовано тим, що надання ГУ Держгеокадастру у Київській області дозволу на розробку проекту землеустрою не є підставою для відмови у наданні такого дозволу особі, яка звернулася з таким клопотанням пізніше, оскільки це не передбачено підставами ч. 7 ст. 118 ЗК України. На момент видані наказів про дозвіл на розробку документації із землеустрою, позивач та ОСОБА_4 мали рівні права на розробку документації, а тому у позивача немає підстав вважати що ОСОБА_4 надано певні переваги при отриманні земельної ділянки у власність. Разом з тим, у зв'язку з набуттям права власності на земельну ділянку ОСОБА_4, подальшим її відчуженням та поділом жодних прав позивача не порушено. За таких умов, позовні вимоги є безпідставними, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а також не підтверджені належними та допустимими доказами.

Представник позивача в суді позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на задоволенні позову з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача ОСОБА_4 в суді проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, оскільки позов на вимогах закону не ґрунтується, права позивача щодо спірної земельної ділянки не виникли, відповідач раніше розробила проект землеустрою, який затверджено та надано у власність земельну ділянку з дотриманням вимог ст. ст. 118, 186-1 ЗК України. А тому будь-яких прав позивача щодо спірної земельної ділянки не порушено.

Відповідачі ОСОБА_4 та ГУ Держгеокадастру у Київській області, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, до суду не прибули.

Третя особа Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської областіобласті будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи до суду не прибули.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

22.06.2016 року ОСОБА_3 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ідивідуалнього садівництва, орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

29.08.2016 року ГУ Держгеокадастру у Київській області видано наказ №10-17784/15-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовною площею 0,0600 га із цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

20.09.2016 року ОСОБА_3 з ТОВ Глобал-Зем-Інжинірінг уклали договір № 092002 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та підписали завдання на виконання робіт.

24.10.2016 року в.о. директора ТОВ Глобал-Зем-Інжинірінг звернувся до Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області з клопотанням про надання висновку про погодження до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, право власності на яку набуває ОСОБА_3 для індивідуального садівництва, площею 0,0469 га, яка знаходиться на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. При цьому до клопотання додав оригінал проекту землеустрою.

07.11.2016 року Управлінням Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області складеного висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 14/82-16. Відповідно до висновку проект відведення земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства України та прийнятим до нього нормативно-правовим актам.

16.11.2016 року державним кадастровим реєстраторам Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 09.11.2016 року прийнято Рішення № РВ-3200430542016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставою для відмови стало знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площа яких співпадає на 99,6564 %.

Разом з тим, встановлено, що 01.09.2016 року ГУ Держгеокадастру у Київській області видано наказ № 10-18119/15-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовною площею 0,0500 га із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

25.10.2016 року ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідно до статтей 15-1, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 03.03.2015 року № 24, затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0558 га (кадастровий номер НОМЕР_2) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташовану на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області про що видано наказ № 10-22046/15-16-сг.

03.11.2016 року державним реєстратором КП Броварської міської ради Броварське бюро технічної інвентеризації Небок В.М. на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 25.10.2016 року № 10-22046/15-16-сг та витягу з ДЗК про земельну ділянку № НВ - 3207369572016 від 29.09.2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,0558 га для індивідуального садівництва на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, що підтверджується інформаційною довідкою № 72929664 від 11.11.2016 року. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1077435232218.

16.12.2016 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову винесено ухвалу про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, яку 19.12.2016 року направлено для виконання до Відділу державної реєстраційної служби Вишгородської міської ради Київської області та Вишгородської державної нотаріальної контори Київської області, а також позивачці.

30.12.2016 року Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 19.12.2016 року про накладення арешту на земельну ділянку повернуто без виконання, оскільки Вишгородська міська рада не є суб'єктом, що забезпечує зберігання реєстраційних справ.

15.02.2017 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_5 договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левашовим О.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 201.

У подальшому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 поділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

Згідно інформаційної довідки № 92904773 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості, державним реєстратором КП Центр розвитку та інвестицій Васильківського району Шачковською А.М. на підставі засвідченої приватним нотаріусом заяви від 09.03.2017 року НВО 371224 зареєстрованої за № 288 та витягу з ДЗК від 22.03.2017 року № НВ-3208575442017 зареєстровано право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,0172 га для індивідуального садівництва на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1214245232218.

Крім того, відповідно до інформаційної довідки № 92840848 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості, державним реєстратором КП Центр розвитку та інвестицій Васильківського району Шачковською А.М. на підставі засвідченої приватним нотаріусом заяви від 09.03.2017 року НВО 371224 зареєстрованої за № 288 та витягу з ДЗК від 22.03.2017 року № НВ-3208575432017 зареєстровано право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4, площею 0,0386 га для індивідуального садівництва на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1214381932218.

Право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано у встановленому законом порядку і її власником та добросовісним набувачем є відповідач по справі - ОСОБА_5

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, п.п. 2, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками .

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 5, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 81 ЗК України , громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно ч.ч. 6-11 ст. 118 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 121 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 6 ст. 186 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 4, 5 ст. 186-1 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Аналізуючи вказані норми Закону в системному зв'язку й вимоги ст. ст. 116, 118 ЗК України зокрема, суд вважає, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не дає гарантії передачі такої земельної ділянки у власність.

У даному випадку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали рівні права та строки на розробку проектів землеустрою, подачі їх для затвердження та реєстрації права власності на земельні ділянки.

Доводи позивача про порушення ГУ Держгеокадастру у Київській області її права на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки, шляхом одночасної видачі двох наказів Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на дві земельні ділянки, які накладаються одна на одну на вимогах закону не ґрунтується, оскільки згідно норм Земельного кодексу України у редакції чинній на момент видачі наказів, рівні права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність для ведення індивідуального або колективного садівництва мають всі громадяни України.

Відтак ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали рівні права щодо подачі клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та підставою для відмови ГУ Держгеокадасту у Київській області у видачі такого наказу відповідачу, в розумінні вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України, бути не могло.

Видача ГУ Держгеокадастру у Київській області двох наказів на земельні ділянки Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою 29.08.2016 року ОСОБА_3 та 01.09.2016 року ОСОБА_4 законом не заборонено, що ґрунтується лише на волевиявленні громадянина з метою реалізації гарантованого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.

Сам лише факт майже одночасної видачі таких наказів, не може свідчити про надання ГУ Держгеокадастру у Київській області протиправних переваг ОСОБА_4 у реалізації такого права, оскільки на момент видачі наказів сторони перебували у рівних умовах наданих для виготовлення проекту землеустрою.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 раніше розробила проект землеустрою, який за відсутності підстав для відмови (ст.ст. 118, 120, 186-1 ЗК України) затверджено наказом відповідача і передано земельну ділянку в її власність.

Посилання позивача про особисту зацікавленість посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Київській області та надання ОСОБА_4 всіх необхідних документів для реєстрації права власності на спірну земельну ділянку ґрунтується лише на припущеннях позивача та належними, допустимими і достатніми доказами в суді не підтверджено.

Разом з тим, вищевказаними нормами діючого законодавства визначено порядок та процедуру набуття права власності на земельну ділянку та порядок захисту права власності на земельну ділянку. Позивачкою у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження набуття нею права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, а тому підстав для звернення до суду для захисту порушеного права, в розумінні вимог ст. 393 ЦК України та ст. 152 ЗК України, у неї не виникло.

Відтак права на земельну ділянку, які б могли бути захищені у спосіб визначений у позові, у ОСОБА_3 не виникли, коли до формування земельної ділянки, згідно ст. 79-1 ЗК України, вона об'єктом цивільних прав не стала.

У той же час підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (ст. 118 ЗК України) та для відмови в його затвердженні і наданні у власність земельної ділянки, згідно ст.ст.186-1 ЗК України у ГУ Держгеокадастру у Київській області не було.

Отже, суд не може дійти висновку про те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області допущено порушення вимог чинного законодавства при видачі наказів № 10-18119/15-16-сг від 01.09.2016 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та № 10-22046/15-16-сг від 25.10.2016 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність та порушення прав позивача.

Відтак ОСОБА_4 набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 з дотриманням процедури визначеної Земельним кодексом, право власності на яку зареєструвала відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідно до вимог чинного законодавства.

У подальшому ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором дарування передала ОСОБА_5 безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, яка здійснила поділ цієї земельної ділянки на дві ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 право власності на які зареєструвала відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як добросовісні набувачі набули права власності на спірні земельні ділянки з дотриманням вимог чинного законодавства.

За таких умов, судом не встановлено підстав для визнання договору дарування від 15.02.2017 року, що зареєстрований в реєстрі за № 201 недійсним, в розумінні вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, варто зазначити, що захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позбавлення права власності має бути здійснене відповідно до закону, необхідним у демократичному суспільстві і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника.

Підстав для позбавлення права власності відповідачів на спірні земельні ділянки згідно ст. 140 ЗК України судом не встановлено.

Отже, відповідачі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 в установленому чинним законодавством порядку і правових підстав для припинення їх права власності на ці земельні ділянки при розгляді справи не встановлено.

З урахуванням викладених обставин, підстав для задоволення позову судом не встановлено, який є недоведеним та не обґрунтованим. Порушених прав позивача, які підлягають захистові в цій справі судом не встановлено, а тому в задоволенні позову про це слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

у задоволенні позову відмовити.

Повне судове рішення складено 11 березня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивач: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Київській області (знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ЄДРПОУ 39817550).

Відповідач: ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1).

Третя особа: Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області (знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл.. Шевченка, 1, ЄДРПОУ 40007394).

Суддя