Рішення

від 16.07.2018 по справі 810/2353/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 року           810/2353/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська сільгосптехніка" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварська сільгосптехніка" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2018 №0000021406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було правових підстав для проведення фактичної перевірки, оскільки наказ на проведення такої перевірки не відповідає чинному законодавству. Зокрема, позивач зауважив, що в якості підстави для проведення фактичної перевірки відповідач посилається на п.п.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, однак в наказі не зазначено яку саме інформацію отримав відповідач, яка в подальшому стала підставою для прийняття наказу.

Також, позивач зазначив, що на підставі даного наказу відповідачем було проведено фактичну перевірку, за результатами якої останній прийшов до висновку, що товариством не було оприбутковано готівкові кошти на підприємстві 05.12.2017, оскільки відсутній прибутковий ордер. Позивач вважає, що такі висновки відповідача не відповідають дійсності, оскільки готівкові кошти в сумі 18635,75 грн. були отримані позивачем в банківській установі, які були належним чином оприбутковані, що підтверджується прибутковим ордером, касовою книгою, видатковим ордером разом із відомостями про виплату грошових коштів. При цьому, позивач зауважив, що вказані готівкові кошти були отримані для виплати заробітної плати працівникам за листопад 2017 року та виплачені у день їх отримання, про що також зазначено в акті перевірки.

За наведених обставин, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ним правомірно проведено фактичну перевірку позивача, оскільки до її початку головного бухгалтера було ознайомлено із наказом на проведення фактичної перевірки, про що свідчить підпис останньої в направленнях на перевірку. Крім того, відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, оскільки готівкові кошти, які надійшли до каси підприємства 05.12.2017, не були оприбутковані у день їх одержання, що свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій. Відтак, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і прийняте з урахуванням приписів чинного законодавства.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив ті ж самі доводи, які вказані в позовній заяві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварська сільгосптехніка" (код ЄДРПОУ 00909472) зареєстроване в якості юридичної особи 26.10.2004 та як платник податків перебуває на обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області на виконання вимог ст. 75, ст. 80, ст. 81 Податкового кодексу України прийнято наказ від 30.11.2017 №2194 "Про проведення фактичних перевірок", яким начальнику управління аудиту ГУ ДФС у Київській області приписано на підставі п.п.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України організувати у грудні 2017 року проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, зокрема, ТОВ "Броварська сільгосптехніка" за адресою: м. Бровари, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 2, з 15.12.2017 тривалістю десять діб з метою дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

В даному наказі також зазначено, що період діяльності, який буде перевірятися: згідно ст. 102 Податкового кодексу України.

15 грудня 2017 року видані направлення на перевірку №6424 та №6425.

18 грудня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку каси підприємства ТОВ "Броварська сільгосптехніка" за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, буд. 2.

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 18.12.2017 на бланку №007925, якому присвоєно реєстраційний №3063/1000/14/00909472 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що виявилось у неоприбуткуванні готівкових коштів в сумі 18635,75 грн.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що на момент перевірки суб'єкт господарювання не забезпечив оприбуткування готівкових коштів у встановленому порядку в касі підприємства, а саме в день одержання готівки 05.12.2017 не складено прибутковий касовий ордер на суму отриманої готівки 18635,75 грн. Готівкові кошти в сумі 18635,75 грн. були одержані з банку та виплачені працівникам підприємства без складання прибуткового касового ордеру та без відображення в касовій книзі підприємства.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2018 №0000021406, яким на підставі абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 93178,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Приписи п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями ПК України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.

Судом встановлено, що в наказі від 30.11.2017 №2194 Головним управлінням ДФС у Київській області було вказано, що контролюючий захід здійснюється на підставі п.п.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Так, відповідно до п.п.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може бути проведена у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що реалізація контролюючим органом перевірочних дій провадиться згідно відповідного наказу керівника цього органу.

Разом з цим, податкове законодавство визначає вичерпний перелік підстав для прийняття керівником контролюючого органу вказаного рішення.

Зокрема, як вбачається з наведених норм, підставою для призначення фактичної перевірки є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій.

Разом з тим, під час розгляду справи податковим органом не надано доказів надходження саме від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, щодо здійснення ТОВ "Броварська сільгосптехніка" розрахункових операцій та ведення касових операцій з порушенням законодавства.

Крім того, така інформація відсутня і в наказі про її призначення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримані вищезазначені вимоги Податкового кодексу України, оскільки відсутні докази отримання ним у встановленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі або фактичні порушення ТОВ "Броварська сільгосптехніка" зазначеного вище законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Крім того, згідно п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Приписи абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України визначають, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Тобто, одним з обов'язкових реквізитів наказу про проведення перевірки є період діяльності, який буде перевірятися.

Судом встановлено, що в наказі на проведення перевірки зазначено, що період діяльності, який охоплюється перевіркою, визначається ст. 102 ПК України.

Приписи п. 102.1 ст. 102 ПК України визначають, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, посилання відповідача на ст. 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності позивача, який охоплюється предметом перевірки, суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду. Як випливає зі змісту вказаної статті, період тривалістю 1095 днів має декілька початкових дат, що, у свою чергу, унеможливлює та суттєво ускладнює розуміння платником податків чіткої темпоральної межі контролюючого заходу.

Суд вважає, що зазначення в наказі на перевірку лише ст. 102 ПК України є недостатнім для виникнення у платника податків відчуття правової визначеності при здійсненні податковим органом контролю відносно нього.

У справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління ДФС у Київській області від 30.11.2017 №2194 "Про проведення фактичних перевірок" в частині призначення фактичної перевірки ТОВ "Броварська сільгосптехніка" є такий, що прийнятий без урахування вимог Податкового кодексу України в частині підстав призначення фактичної перевірки та необхідності зазначення у ньому періоду діяльності підприємства, який охоплюється контролюючим заходом.

Крім того, суд зазначає, що дані перевірок результатів діяльності платника податків є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень, рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами, про що безпосередньо зазначено в нормах згідно яких прийняті акти індивідуальної дії, що є предметом позову у цій справі.

Акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а, від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17 висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене та враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок є належною умовою для прийняття наказу про проведення перевірки.

Щодо порушень встановлених під час здійснення перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №637).

Пунктом 2.2 Положення №637 передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Під касою, згідно з пунктом 1.2 вказаного Положення, розуміється приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до пункту 4.1 Положення №637, з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній.

Пунктом 3.3 Положення №637 передбачено, що приймання готівки в касі проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Згідно з пунктом 2.6 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №637, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.6 Положення №637, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 4.3 Положення №637, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (зі змінами та доповненнями) від 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно абзацу 3 цієї ж статті, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб'єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу №436/95, застосовується штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, у разі проведення суб'єктом господарювання готівкових розрахунків на підставі прибуткових касових ордерів, оприбуткуванням готівки є сукупність дій з оформленням касового ордеру та відображення на його підставі руху готівки у касовій книзі.

Як свідчать матеріали справи, 05.12.2017 позивач одержав з банку готівкові кошти в сумі 18635,75 грн.

Вказані готівкові кошти були оприбутковані в касі підприємства з оформленням прибуткового касового ордеру №12 від 05.12.2017.

Також, вказані готівкові кошти у розмірі 18635,75 грн., що надійшли до каси підприємства на підставі прибуткового касового ордеру №12 від 05.12.2017, були оприбутковані позивачем у день їх одержання шляхом здійснення у касовій книзі підприємства запису про суму фактичного надходження готівкових коштів, що підтверджується витягом з касової книги за 05.12.2017 (сторінка 32 касової книги).

Також, з даного витягу касової книги вбачається, що 05.12.2017 позивачем були видані з каси підприємства готівкові кошти у розмірі 18635,75 грн. згідно відомості №17.

На вказану видачу готівкових коштів позивачем було оформлено видатковий касовий ордер від 05.12.2017, в якому зазначена підстава видача таких коштів як заробітна плата працівників підприємства за листопад місяць 2017 року.

До вказаного видаткового касового ордеру додано відомість №17 від 05.12.2017.

Так, з відомості на виплату грошей №17 від 05.12.2017 вбачається, що позивачем було виплачено працівникам підприємства заробітну плату за листопад 2017 року на загальну суму 18635,75 грн., що підтверджується підписами останніх у вказаній відомості про одержання таких готівкових коштів.

На підставі встановлених судом обставин та зазначених норм закону суд вважає, що позивач виконав умови оприбуткування готівки в касі підприємства, передбачені пунктом 2.6 Положення №637, що спростовує правопорушення, за яке спірним податковим повідомленням-рішенням до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 03.01.2018 №0000021406 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.05.2018 №128. Доказів понесення інших витрат суду не надано.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.01.2018 №0000021406.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська сільгосптехніка" (код ЄДРПОУ 00909472) сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя                                                                       Балаклицький А. І.