Ухвала

від 12.03.2019 по справі 160/2142/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 березня 2019 р. Справа № 160/2142/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державного реєстратора Реєстраційної служби Криничанського районного управління юстиції Глущенко Радмили про визнання протиправними та скасування додатку до акту, наказу, рішення, скасування державної реєстрації речового права комунальної власності, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідача-2: державного реєстратора Реєстраційної служби Криничанського районного управління юстиції Глущенко Радмили Анатоліївни, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати додаток до акту без номера, виданого 12.09.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428) та Божедарівською селищною радою Криничанського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338397), наказ номер 4-3576/15-18-СГ, виданий 06.06.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код 39835428), рішення Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 39835428), серія та номер 18-41/VII від 26.09.2018 року в частині передачі у комунальну власність Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338397) земельної ділянки, площею 44,2 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Божедарівської селищної (сільської) ради Криничанського району Дніпропетровської області;

- скасувати державну реєстрацію речового права комунальної власності за Божедарівською селищною радою Криничанського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04338397) земельної ділянки, площею 44,2 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Божедарівської селищної (сільської) ради Криничанського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) зазначив, що відповідачі порушили його право на отримання дозволу на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Божедарівської селищної (сільської) ради Криничанського району Дніпропетровської області. Адже, як пояснює позивач, вони незаконно провели державну реєстрацію права комунальної власності, зокрема, на земельну ділянку, площею 44,2 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Божедарівської селищної (сільської) ради Криничанського району Дніпропетровської області, що ускладнює виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року, справа № 804/4176/18, за яким відповідач-1 зобов'язаний надати відповідний дозвіл на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача для ведення особистого селянського господарства. Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідачі вчинили протиправні дії щодо реєстрації права комунальної власності без наявності зареєстрованого речового права державної власності на зазначену земельну ділянку, щоб уникнути обов'язку виконання зазначеного рішення суду через припинення повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності.

З огляду на це, не погодившись з діями відповідачів щодо проведеної реєстрації речового права комунальної власності за Божедарівською селищною (сільською) радою Криничанського району Дніпропетровської області позивач звертається до адміністративного суду з цим позовом.

Суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі та призначенні її до розгляду, виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом п.1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір це - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Як вбачається зі змісту позовної заяви,позивач не погоджується з передачею земельної ділянки у комунальну власність та з державною реєстрацією права комунальної власності на земельну ділянку, бо це вплинуло на виконання рішення суду, яким відповідача-1 було зобов'язано надати позивачу дозвіл на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача для ведення особистого селянського господарства. Тобто, предметом спірних правовідносин є право власності на земельну ділянку.

Зважаючи на те, що у даній справі спір пов'язаний зоспорюванням передачі земельної ділянки у комунальну власність та реєстрацією права комунальної власності,тобто, з цивільним правом, відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, суд приходить до висновку, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин, є суд цивільної юрисдикції. При цьому, розгляд справи в порядку адміністративного судочинства суперечить ст.19 КАС України, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.

Таким чином, даний спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Така позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 року у справі № 337/2535/2017. Так, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові відзначає, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінській дії суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що цю позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження за вказаною позовною заявою, на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Крім того, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі -Суд) від 20.07.2016 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v.Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та роз'яснити позивачу, що його позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 6, 7, 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідача-2: державного реєстратора Реєстраційної служби Криничанського районного управління юстиції Глущенко Радмили Анатоліївни про визнання протиправними та скасування додатку до акту, наказу, рішення, скасування державної реєстрації речового права комунальної власності.

Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неїматеріалами надіслати позивачу.

Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька