Рішення

від 07.03.2019 по справі 160/144/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року Справа № 160/144/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

04 січня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та скасувати рішення, викладене у вигляді листа від 28.12.2018 року №П-8709/0-6124/0/20-18;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 28.11.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 28.11.2018 року він звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, до якого були додані необхідні документи, а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. За результатами розгляду вказаного клопотання відповідач 28.12.2018 року відмовив у наданні такого дозволу посилаючись на те, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає переліку земельних ділянок, опублікованому на веб-сайті відповідача. Позивач вважає таку відмову не вмотивованою та такою, що не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України. Оскільки такі дії, на думку позивача, спрямовані на перешкоджання його права на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та є протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 11.01.2019 року позовну заяву було залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду на 18.02.2019 року на 12:00 год.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12 лютого 2019 року від Відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що під час розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідачем встановлено, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає переліку земельних ділянок, який опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними №413 від 07.06.2017 року, яка набрала чинності 17.06.2017 року. Таким чином, відповідь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (П-8709/0-6124/0/20-18 від 28.12.2018 року) є вмотивованою відмовою у наданні такого дозволу, а тому, відповідачем не було порушено вимог чинного законодавства щодо розгляду клопотання позивача.

Не погодившись із доводами відповідача, позивач 13.02.2019 року подав до суду відповідь на відзив, вказавши, що відповідно до вимог Конституції України та Земельного кодексу України, виключно до повноважень Верховної Ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів. Відтак, посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України №413 як на підставу для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставними.

18 лютого 2019 року у судове засідання сторони не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим суд ухвалив здійснювати подальший розгляд та вирішення адміністративної справи в порядку письмового провадження.

21 лютого 2019 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що земельна ділянка, на яку претендував позивач, розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, не увійшла до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у IV кварталі 2018 на території Дніпропетровської області, сформованому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 року. Згідно із додатком до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.09.2018 року № 295 Про визначення Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у IV кварталі 2018 на території Дніпропетровської області всього на території Дніпропетровської області було зарезервовано 7 масивів загальною площею 27,5 га (виключно на території Дніпровського, Магдалинівського, Покровського, Юр'ївського районів).

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (ч. 1 ст. 257 КАС України).

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 258 КАС України).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 205 КАС України).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд зазначає, що оскільки останній день строку ухвалення рішення - 18.03.2019 року, рішення ухвалено у межах строку розгляду справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

28 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із клопотанням (вх. № П-8709/0/21-18 від 28.11.2018 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, розташованої на території Березнуватівськоі сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

До вказаного клопотання позивачем було додано: копію довіреності від 21.09.2018 року №10; копії паспорту та ідентифікаційного коду; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (із прив'язкою до земельної ділянки з кадастровим номером 1225081200:01:006:0002).

Позивачем самостійно встановлено, що обмеження на зазначену земельну ділянку відсутні, згідно відкритих джерел, а остання не перебуває у власності юридичних або фізичних осіб та не має кадастрового номеру. Право на безоплатну приватизацію по вищевказаному цільовому призначенню не використав.

Вказане клопотання було розглянуто відповідачем та листом від 28.12.2018 року №П-8709/0-6124/0/20-18 надана відповідь, у якій зазначено про відсутність правових підстав для задоволення вищевказаного клопотання позивача у зв'язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає переліку земельних ділянок, які пропонується передати у власність та які опубліковано на офіційному веб-сайті відповідача.

Не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом порушеного права.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III.

За змістом частини 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 Земельного кодексу України).

За правилами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, положеннями Земельного кодексу України не передбачено складення жодних переліків земельних ділянок для цілей надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не встановлено необхідності включення земельної ділянки до відповідного переліку, як передумови для надання такого дозволу.

Суд зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідачем надано відповідь про неможливість надати відповідного дозволу на зазначену позивачем земельну ділянку з огляду на те, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає переліку земельних ділянок, які пропонується передати у власність та які опублікованому на веб-сайті відповідача.

У відзиві на позов відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними , якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі - Постанова № 413), в якій зазначено, зокрема, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні, зокрема, формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції.

Тобто, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідач зазначив, що місце розташування спірної земельної ділянки не відповідає вимогам Постанови № 413.

Між тим, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 року по справі № 826/12032/17, залишеного в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 року, визнано незаконним і нечинним положення абзацу 6 розділу Система організації процесу виконання Стратегії Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними , в частині: - надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (учасникам антитерористичної операції) , як таке, що не відповідає законодавчим актам, що мають вищу юридичну силу.

Таким чином, на момент прийняття ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області оскаржуваного рішення від 28.12.2018 року №П-8709/0-6124/0/20-18 норми постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними щодо покладення на Держгеокадастр та його територіальні органи вимоги надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки (сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації) у залежності від того, чи включена така земельна ділянка до певного переліку, не могли бути застосовані.

Крім того, суд зауважує, що частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, та такої підстави, як невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки Переліку земельних ділянок, які опубліковано на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру частина 7 статті 118 Земельного кодексу України не містить. Також, чинним законодавством (у тому числі і Постановою № 413 ) не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України, відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17 та від 24.04.2018 року по справі № 814/1961/17, які враховуються адміністративним судом у даній справі у відповідності до вимог частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у наданні дозволу позивачеві на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав того, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає Переліку земельних ділянок, які опубліковано на офіційному веб-сайті територіального органу Держгеокадастру, сформованого відповідно до Постанови №413, є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лишена підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів частини 2статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд погоджується з доводами відповідача, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, який Земельним кодексом України та законами України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження земель державної власності відповідно до закону. Вказані повноваження є дискреційними.

Разом з тим, оцінивши підстави відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, які зазначені у листі від 28.12.2018 року №П-8709/0-6124/0/20-18, суд дійшов висновку, що такі підстави відмови не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Оскільки, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не доведено правомірності та обґрунтованості винесеного рішення, з урахуванням вимог, визначених частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню та належним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 28.11.2018 року з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (52412, Дніпропетровська обл.,Солонянський район,с. Березнуватівка, вул. Берегова, буд. 45, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (пр. Олександра Поля, буд. 2, м. Дніпро, 49004; код ЄДРПОУ 39835428) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та скасувати рішення, викладене у вигляді листа від 28.12.2018 року №П-8709/0-6124/0/20-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 28.11.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березнуватівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева