Рішення

від 11.03.2019 по справі 826/10695/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року № 826/10695/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Євросервіс-С доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення представники сторін:позивача - Большакова К.А.; відповідача - Шаповалов О.В.

ВСТАНОВИВ:

10.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Євросервіс-С (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2018 № 0172721206 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 80 001, 25 грн., з яких: 64 001, 00 грн. - за податковим зобов'язанням, 16 000, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованим; висновок контролюючого органу про включення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, зареєстрованих з порушенням терміну реєстрації, не відповідає дійсності; позивачем було оплачено поставлені контрагентом товари/послуги та віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у вартості товарів/послуг відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України; 28.02.2018 позивачем було самостійно подано за грудень 2017 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, в якому вилучено суму ПДВ в розмірі 64 001, 00 грн. з податкової декларації за грудень 2017 року; 28.02.2018 позивачем було подано уточнюючий розрахунок, яким включено суму ПДВ в розмірі 64 000, 01 грн. в податкову декларацію за січень 2018 року; на момент проведення коригувань податкові накладні були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; проте відповідач в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні повторно збільшим суму грошового зобов'язання з ПДВ на 64 001, 00 грн. та застосував до позивача штрафну санкцію.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

08.08.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10695/18 та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 11.09.2018.

04.09.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що в ході проведення камеральної перевірки позивача було встановлено, що в декларації з ПДВ за грудень 2017 року зазначено суми ПДВ по податкових накладних на загальну суму 64 001, 00 грн., які зареєстровано в ЄРПН з порушенням граничних термінів реєстрації; в разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими відповідними документами, платник податків несе відповідальність відповідно до ПК України; згідно із п. 123.1 ст. 123 ПК України до позивача була застосована штрафна санкція в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання.

11.09.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що позивачем було вилучено суму податкового кредиту в розмірі 64 001, 00 грн., відображену на підставі несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних, та включено цю суму до податкової декларації з ПДВ за січень 2018 року; відповідачем неправомірно проігноровано уточнюючі розрахунки, податні позивачем, та безпідставно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення; наразі податкові зобов'язання із ПДВ в сумі 64 001, 00 грн. відображені двічі: в спірному податковому повідомленні-рішенні та в податковій декларації позивача за січень 2018 року.

В судовому засіданні 11.09.2018 суд, заслухавши представників сторін, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 23.10.2018.

В судовому засіданні 23.10.2018 представники сторін звернулися до суду із клопотанням про розгляд справи в письмовому провадженні.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ Євросервіс-С за грудень 2017 року, в ході якої встановлено порушення платником податку п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження уми, яка підлягала сплаті до бюджету, на суму 64 001, 00 грн.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 1963/26-15-12-06 від 20.02.2018.

На підставі Акту перевірки № 1963/26-15-12-06 від 20.02.2018, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0172721206 від 13.03.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 80 001, 25 грн., з яких: 64 001, 00 грн. - за податковим зобов'язанням, 16 000, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. а п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ Євросервіс-С за грудень 2017 року, в ході якої встановлено, що позивачем в декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних: № 1 від 26.12.2017, № 2 від 22.12.2017, № 3 від 26.12.2017, № 4 від 26.12.2017 по контрагентам-постачальникам ТОВ Соана - на суму ПДВ 34 484, 00 грн. та ТОВ Хостерт на суму ПДВ 29 516, 67 грн.

При цьому, як зазначено в Акті перевірки № 1963/26-15-12-06 від 20.02.2018 та не заперечується позивачем, вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних термінів реєстрації.

Тобто станом на момент проведення камеральної перевірки та складення Акту перевірки № 1963/26-15-12-06 від 20.02.2018, податкові накладні по контрагентам-постачальникам ТОВ Соана та ТОВ Хостерт на загальну суму 64 001, 00 грн. не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте були віднесені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2017 року.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 13.03.2018 № 0172721206 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 80 001, 25 грн., з яких: 64 001, 00 грн. - за податковим зобов'язанням, 16 000, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача щодо подання останнім 28.02.2018 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2017 року, в якому вилучено суму ПДВ в розмірі 64 001, 00 грн.

Як зазначалось вище, станом на момент проведення камеральної перевірки та складення Акту перевірки від 20.02.2018, такий уточнюючий розрахунок позивачем поданий не був. Натомість мало місце включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2017 року податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних із порушенням граничного терміну реєстрації.

За таких обставин, відповідач, складаючи Акт перевірки № 1963/26-15-12-06 від 20.02.2018 та приймаючи на підставі вказаного акту податкове повідомлення-рішення від 13.03.2018 № 0172721206, діяв у повній відповідності із приписами п. 198.6. ст. 198 ПК України, яким імперативно встановлено, що: у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Євросервіс-С відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко