Рішення

від 11.03.2019 по справі 826/14798/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року № 826/14798/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Іоніа до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Комісія Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Товариство з обмеженою відповідальністю Адмін про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії представники сторін:позивача - Глуховецький О.С., Кущенко Т.А.; відповідача - Калугіна З.О.; третьої особи - Каримов А.А.

ВСТАНОВИВ:

11.09.2018 ТОВ Іоніа (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 17.08.2018 № 885742/41735963; зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 02.08.2018 датою надходження для реєстрації, тобто 03.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.08.2018 між позивачем (постачальник) та ТОВ Адмін (покупець) було укладено договір поставки № 01/08-18, за умовами якого позивач поставив обладнання в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в специфікації; 02.08.2018 покупець здійснив часткову оплату вартості обладнання на суму 1 950 000 грн.; 02.08.2018 позивачем було складено податкову накладну № 1, яку було подано на реєстрацію; реєстрацію накладної було зупинено та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію накладної; 14.08.2018 позивач подав до контролюючого органу пояснення та копії підтверджуючих документів; рішенням від 17.08.2018 № 885742/41735963 контролюючий орган відмовив позивачу в реєстрації податкової накладної; позивач оскаржив вказане рішення до Державної фіскальної служби України, проте скарга позивача не була задоволена; рішення від 17.08.2018 № 885742/41735963 є протиправним, оскільки прийнято без деталізації конкретних причин відмови в реєстрації податкової накладної.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

24.09.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14798/18 та призначено підготовче судове засідання по справі на 30.10.2018.

12.10.2018 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких третя особа підтримала позовні вимоги позивача.

20.10.2018 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 зазначив, що позивачем не було надано складських документів, виписок банку, що підтверджують оплату за товар, та документів, що підтверджують транспортування товару; відсутність вказаних документів не дає можливості підтвердити реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Адмін , що в свою чергу, є підставою для відмови в реєстрації податкової накладної № 1 від 02.08.2018; дії відповідача відповідають вимогам нормативно-правових актів, зокрема, Постанови КМУ № 117 від 21.02.2018 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

22.10.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що доводи відповідача-1 є декларативними; всі документи, необхідні для підтвердження реальності господарської операції, позивачем були надані; в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем не було вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, які потрібно подати позивачу.

В судовому засіданні 30.10.2018 суд, заслухавши представників сторін, ухвалив залучити Комісію Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, в якості співвідповідача по справі, та оголосив перерву до 27.11.2018.

В судовому засіданні 27.11.2018 суд, заслухавши представників сторін, закінчив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду на 24.01.2019.

24.01.2019 в судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та дослідивши докази по справі, суд поставив на обговорення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.08.2018 між ТОВ Іоніа (постачальник) та ТОВ Адмін (покупець) укладено договір поставки № 01/08-18, відповідно до п. п. 1.1., 2.1. якого постачальник зобов'язується виготовити, поставити і передати у власність покупця обладнання, в номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в специфікації поставки обладнання, що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти обладнання і оплатити його на умовах, визначених цим договором; договірна ціна обладнання, що поставляється за цим договором, становить 5 043 040, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 840 406,67 грн.

Додатком № 1 до договору № № 01/08-18 від 01.08.2018 сторони затвердили характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість партії товару, що поставляється. Так, відповідно до вказаного додатку, загальна вартість обладнання становить 5 043 040, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 840 406,67 грн.

01.08.2018 позивач виставив третій особі рахунок на оплату № 8 на загальну суму 5 043 040, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 840 406,67 грн.

02.08.2018 третя особа оплатила на користь позивача кошти в суми 1 950 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3475 від 02.08.2018.

Факт оплати підтверджується також випискою Приватбанку за період з 02.08.2018 по 02.08.2018, копія якої наявна в матеріалах справи.

02.08.2018 позивачем було складено податкову накладну № 1 на загальну суму 1 950 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 325 000,00 грн., яку направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкову накладну прийнято ДФС, реєстрацію накладної зупинено через невідповідність податкової накладної вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Позивачу запропоновано подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

14.08.2018 позивач подав до контролюючого органу пояснення до таблиці даних платника ПДВ, в яких зазначив, що позивачем укладено договір поставки № 01/01-18 від 01.08.2018, в рамках якого позивач отримав від покупця оплату за товар в сумі 1 950 000, 00 грн.; розмір статутного капіталу позивача становить 20 962 789,72 грн.; вибір продавця, у якого позивач буде придбавати обладнання, триває. Також позивач подав до контролюючого органу договір № 01/01-18 від 01.08.2018, рахунок на оплату № 8 від 01.08.2018; платіжне доручення № 3475 від 02.08.2018; податкову накладну № 1 від 02.08.2018, квитанцію № 1.

14.08.2018 відповідачем-2 було прийнято рішення № 882250/41735963 про врахування таблиці даних платника податків від 14.08.2018.

15.08.2018 відповідачем-2 було прийнято рішення № 882426/41735963 про неврахування таблиці даних платника податків від 14.08.2018. Рішення мотивовано наявність в органах державної фіскальної служби податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податків ризикових операцій.

17.08.2018 відповідачем-3 прийнято рішення № 885742/41735963 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 02.08.2018. Підставою для відмови зазначено: неподання платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунків фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

21.08.2018 позивач звернувся до Державної фіскальної служби із скаргою (вих. № 119 від 21.08.2018), в якій просив рішення № 885742/41735963 від 17.08.2018 скасувати.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг № 28418/41735963/2 від 31.08.2018 скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням № 885742/41735963 від 17.08.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 02.08.2018., позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 41.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон №1797-VIII від 21.12.2016).

В свою чергу, згідно з положеннями пункту 20.2 статті 20 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної була зупинена у зв'язку з відповідність податкової накладної вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків .

Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

У той же час, відповідно до пункту 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної № 1 від 02.08.2018, не є предметом розгляду в рамках даного спору, суд вважає за необхідне відзначити, що таке рішення не містить в собі визначення конкретного критерію ризикованості платника податку, а містить лише посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв, який є доволі змістовним. До того ж, рішення про зупинення реєстрації податкової накладної не містить вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

Як встановлено судом, позивачем були подані до контролюючого органу пояснення і документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій, копії яких наявні в матеріалах справи. Так, 14.08.2018 позивач подав до контролюючого органу пояснення до таблиці даних платника ПДВ, в яких зазначив, що позивачем укладено договір поставки № 01/01-18 від 01.08.2018, в рамках якого позивач отримав від покупця оплату за товар в сумі 1 950 000, 00 грн.; розмір статутного капіталу позивача становить 20 962 789,72 грн.; вибір продавця, у якого позивач буде придбавати обладнання, триває. Також позивач подав до контролюючого органу договір № 01/01-18 від 01.08.2018, рахунок на оплату № 8 від 01.08.2018; платіжне доручення № 3475 від 02.08.2018; податкову накладну № 1 від 02.08.2018, квитанцію № 1.

Втім, рішенням Комісії контролюючого органу було відмовлено позивачу у реєстрації податкової накладної внаслідок ненадання платником податку:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків - фактури / інвойсів, актів приймання - передачі товарів (робіт-послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних;

- розрахунків документи, банківські виписки з особових рахунків.

За таких обставин є можливим дійти висновку, що в даному випадку відповідач-2 жодним чином не здійснював аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності.

Суд також зазначає, що оскаржуване рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано покладений на нього обов'язок щодо складання та направлення на реєстрацію податкової накладної та надання копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, зворотного відповідачем в процесі розгляду даної адміністративної справи не доведено.

Разом з тим, до аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач-2 покладений на нього приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконав та не надав суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо відмови у реєстрації податкової накладної № 1 від 02.08.2018.

Оцінюючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрацію податкової накладної є протиправним, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві здійснити реєстрацію податкової накладної від № 1 від 02.08.2018 датою її фактичного надходження, тобто 03.08.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок № 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Аналогічні за змістом норми містяться в пункті 28 Порядку від 21.02.2018 №117, відповідно до яких податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до частин четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.

Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 по справі "Суомінен проти Фінляндії", відповідно до яких, саме орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Крім того, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби м. Києва здійснити реєстрацію податкової накладної № 1 від 02.08.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її надходження, тобто 03.08.2018, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Іоніа задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 885742/41735963 від 17.08.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 02.08.2018, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Іоніа .

3. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 02.08.2018 датою її фактичного надходження, тобто 03.03.2018.

4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Іоніа (ідентифікаційний код 41735963, адреса: 01001, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 4), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 3 524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко