Постанова

від 05.03.2019 по справі 280/4111/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2019 року м. Дніпросправа № 280/4111/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засідання: Сколишеві О.О.,

за участі представника позивача Ямаєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року в адміністративній справі №280/4111/18 за позовом приватного підприємства ТСЦ Простор до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 02.10.2018 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЗП 1497/565/АВ/П/ІП-ФС від 28.08.2018 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2018 року адміністративний позов задоволений.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП1497/565/АВ/П/ІП-ФС, винесену 28.08.2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_2, щодо накладання штрафу на приватне підприємство ТСЦ Простор у сумі 3723 грн. 00 коп..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та прийняти постанову про залишення позовних вимог без розгляду.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 2018 року за результатами інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Запорізькій області приватного підприємства ТСЦ Простор складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗП1497/565/АВ.

Висновком вказаного акту виявлені порушення позивачем, а саме: що у ПП ТСЦ Простор працівників допускають до роботи без повідомлення ДФС щодо прийняття їх на роботу в Порядку встановленого Кабінетом Міністрів України. Порушення встановлено відносно працівників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Відповідно до трудового договору від 01 червня 2018 року № 18/06-28 ОСОБА_3 прийнятий на роботу з 01 червня 2018 року на посаду інженера-будівельника за строковим трудовим договором. Відповідно до трудового договору від 01 червня 2018 № 18/06-12 ОСОБА_4 прийнята на роботу з 01 червня 2018 року на посаду двірника за строковим трудовим договором. Станом на 09 серпня 2018 року повідомлення про прийняття їх на роботу не подане підприємством до ДФС. Тобто, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допущені до початку роботи без повідомлення ДФС, що є на думку контролюючого органу, порушенням частини 3 статті 24 КЗпП України.

Вказаний акт інспекційного відвідування особисто підписав та отримав один примірник директор ПП ТСЦ Простор ОСОБА_5, що підтверджується його підписом на акті.

На підставі вказаного акту 15.08.2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області ОСОБА_2 прийнято Рішення про розгляд справи про накладення штрафу на позивача, про що позивача листом вих.№08/03.4-06/6372 від 20.08.2018 року повідомлено, а також про розгляд справи 28.08.2018 року о/об 14:15 год. за адресою: м.Запоріжжя, вул.Поштова, буд.159-Б. Повідомлення про розгляд справи надіслано рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком від 20.08.2018 року (ПН 215600426655; Ідентифікатор міжнародного поштового відправлення 6909500085193).

За результатами розгляду ГУ Держпраці у Запорізькій області матеріалів інспекційного відвідування №ЗП1497/565/АВ від 10.08.2018 року контролюючим органом 28.08.2018 року прийнято постанову №ЗП1497/565/АВ/П/ІП-ФС про накладення на позивача в розмірі 3723,00 грн. за адміністративне порушення, передбачене ч.3 ст.24 КЗпП України.

Зазначена постанова одержана 27.09.2018 року безпосередньо директором ПП ТСЦ Простор ОСОБА_5, про що свідчить його особистий підпис.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно частини 5 статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6-8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1-4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1-4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (далі по тексту - Порядок №295).

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Як встановлено судом першої інстанції підставою для проведення інспекційного відвідування ПП ТСЦ Простор стало звернення працівника ОСОБА_6, який скаржився на порушення стосовно себе законодавства про працю.

Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно пункту 20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови та накладення на позивача штрафу став висновок контролюючого органу про допущення до початку роботи працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без повідомлення про це Державної фіскальної служби, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вказаної норми вбачається, що наказ про прийняття особи на роботу є формою укладення трудового договору, про що вноситься запис у трудову книжку працівника.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що трудові відносини позивача з працівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були оформлені наказами по ПП ТСЦ Простор від 08.04.2016 року №04/08-01 та від 06.07.2015 року №89-к відповідно, а потім змінили свою форму на строковий трудовий договір №18/06-12 від 01 червня 2018 року та трудовий договір № 18/06-28 від 01 червня 2018 року відповідно, які є діючими та не визнані контролюючим органом протиправними.

Повідомлення про прийняття працівника на роботу від 08.04.2016 року та від 06.07.2015 року відповідно, направлялись позивачем до Вільнянської ОДПІ Головного управління ДФС України у Запорізькій області.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що зміна способу оформлення та умов трудового договору не впливають на правовідносини з центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, накази про звільнення вказаних осіб не видавався. Також позивачем надано розрахунки за заробітною платою та податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, сум утриманого з них податку. Претензій чи зауважень стосовно таких розрахунків контролюючим органом не визначалось.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 14 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів зобов'язані: здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина 1 статті 21 КЗпП України).

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (частина 1 статті 23 КЗпП України).

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (частина 2 статті 23 КЗпП України).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17 червня 2015 року Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу зазначено: Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановляє: Установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Позивачем при прийнятті на роботу працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, трудові відносини з якими оформлені наказами по ПП ТСЦ Простор від 08.04.2016 року №04/08-01 та від 06.07.2015 року №89-к відповідно, було своєчасно повідомлено про таке Вільнянську ОДПІ Головного управління ДФС України у Запорізькій області (що є територіальним органом Державної фіскальної служби).

Колегія суддів зазначає, що виходячи з аналізу норми ч.3 ст.24 КЗпП України, повідомлення Державної фіскальної служби про допущення до початку роботи працівників, належить саме при прийнятті працівника на роботу, та не потребує такого повідомлення, а ні при зміні форми трудового договору, ані при зміні умов договору, оскільки вказане не впливає на умови сплати платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, з огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність винесеної відповідачем постанови.

Враховуючи викладене та вимоги статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня 2019 року становить 1921 гривню, тобто до незначних у 2019 році відносяться справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 гривень.

Позивач оскаржує постанову відповідача про накладення штрафу на суму, яка не перевищує 192100 гривень, у зв'язку з чим справа, що розглядається, на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції є справою незначної складності, а тому постанова суду апеляційної інстанції не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2018 року в адміністративній справі №280/4111/18 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 11 лютого 2019 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак