Постанова

від 06.03.2019 по справі 826/18299/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18299/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Шулежко В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Мельничука В.В.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Легбанк Коваленка Олександра Володимировича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Легбанк Коваленка Олександра Володимировича в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Легбанк Коваленка Олександра Володимировича щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

-зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Легбанк Коваленка Олександра Володимировича подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ Легбанк за рахунок Фонду;

-зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічного акціонерного товариства Легбанк за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб .

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що безпідставне невключення позивача до переліку вкладників та до загального реєстру вкладників, оскільки він правомірно набув право власності на частину вкладу та став стороною договору банківського вкладу на підставі договору відступлення права вимоги, разом з чим набув статусу вкладника у сенсі п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року у задооленні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року з тих мотивів, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та винесення незаконного рішення.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова , колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що На підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014р. №744 Про віднесення ПАТ Легбанк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.11.2014р. №133 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Легбанк , згідно з яким з 28.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ Легбанк .

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.02.2015р. №135 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Легбанк , виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.02.2015р. № 41 Про початок процедури ліквідації ПАТ Легбанк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку , згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ Легбанк та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленка Олександра Володимировича строком на 1 рік з 27.02.2015р. по 26.02.2016р. включно.

На підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №181214/1 від 31.01.2015р. Громадська організація Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів (ЄДРПОУ 20077111) відступила позивачу право вимагати від ПАТ Легбанк сплатити частину суми боргу в розмірі 198 000, 00 грн., який виник у зв'язку з наданням Банку у тимчасове строкове користування грошових коштів (вкладу) відповідно до умов Договору банківського вкладу № 010-ДДЮ-05 від 11.01.2005 р.

ОСОБА_2, дізнавшись про відсутність його у загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, звернувся до Фонду із заявою про включення його до переліку вкладників.

Листом №02-036-18491/15 від 09.06.2015р., Фондом, позивача повідомлено, що в переліку вкладників, який переданий Уповноваженою особою до Фонду, інформація про позивача відсутня.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб № 4452-VI від 23.02.2012 року (далі - Закон № 4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу.

Приписами п. 4 ч. 1 ст.2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та п.8 р.I Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр , Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п.4 р.III Положення № 14).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.6 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Системний аналіз положень Закону № 4452-VI дає підстави дійти до висновку про те, що через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Отже, Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур'єр , Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 грошові кошти банку не надавав та безпосередньо з ПАТ „Легбанк" договорів банківського вкладу не укладав, а набув своїх прав на підставі договору цесії, укладеного з вкладником Громадська організація "Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів", який відповідно підписував та укладав та Акціонерним комерційним банком "Легбанк" договір банківського вкладу та відомості про якого вносились в базу даних.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

З наведеного слідує, що поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Проте, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін, у цьому випадку -договору банківського вкладу між Публічним акціонерним товариством Легбанк та вкладником Громадською організацією Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів . Відтак на підставі договору про відступлення права вимоги позивач не набуває статусу вкладника.

Так, суд першої інстанції дійшов ообгрунтованого висновку про те, що маючи документально підтверджені грошові вимоги до банку (боржника) щодо його грошових зобов'язань позивач стає кредитором цього банку. Водночас кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року (К/800/4804/16).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач, як новий кредитор на суму набутих прав не значиться в базі даних ПАТ „Легбанк" як вкладник банку, а переоформлення набутих ним прав вимог є неможливим, не відповідає передбаченим в Законі ознакам вкладника, тому не має права вимагати від ПАТ „Легбанк" або відповідача включити її в реєстр (перелік) вкладників як особу, що має право отримати виплату сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З урахуванням наведеного особа, з якою був укладений договір уступки права вимоги (цесії) грошових коштів за договором банківського вкладу під час дії тимчасової адміністрації, не може набути статусу вкладника, який має право на отримання відшкодування за вкладом, а тому звернення позивача - 2 не має наслідком внесення необхідних змін до договору банківського рахунку щодо заміни сторони, а отже не дає підстав особі, з якою було укладено договір уступки права вимоги (цесії) грошових коштів за договором банківського вкладу, набути статусу вкладника банку.

Аналогічний правовий висновок було викладено Вищим адміністративним судом в ухвалі від 24 березня 2016 року по справі К/800/51247/15.

Крім того, пунктом 16 частини 1 статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 зазначеного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Статтею 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Аналізуючи положення ЦК України, Законів України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та „Про банки і банківську діяльність" колегія суддів зазначає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які мають майново-грошовий характер, а відтак, наведене вкотре підтверджує, що позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

У свою чергу, статті 509, 510, 512, 514 Цивільного кодексу України передбачають можливість проведення заміни сторони кредитора в зобов'язанні.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первинного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з тим, у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, заміна кредитора не допускається в силу прямої заборони, встановленої cт. 515 ЦК України.

В свою чергу, уповноважена особа наділена винятковими повноваженнями та зобов'язана здійснювати захист прав та законних інтересів фізичних осіб - вкладників банків, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що, як вже зазначалось, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Договір відступлення права вимоги (цесії) №181214/1 між Громадською організацією Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів та курортологів та позивачем укладений 31.01.2015 року, тобто після початку процедури ліквідації в ПАТ ЛЕГБАНК

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч.2 ст.38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Відповідно п.1 ч.4 ст.38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Виходячи з наведеного заміна кредитора в зобов'язанні у період тимчасової адміністрації банківської установи є порушенням вимог чинного законодавства, що в подальшому може призвести до порушення черговості та порядку задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, передбаченої ч.4 ст. 52 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом з тим, відповідний перелік вкладників формується уповноваженою особою ФГВФО лише один раз та виключно з метою визначення ресурсів Фонду, які будуть спрямовані на відшкодування коштів за вкладами. Відшкодування коштів за вкладами здійснюється на підставі затвердженого виконавчою дирекцією ФГВФО реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Будь-які правочини вкладників після вказаної дати щодо своїх вкладів (уступка, дарування тощо) не породжують жодних правових наслідків для Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічної правової позиції дотримується також і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, про що вказано останнім в постанові від 20 листопада 2018 року по справі № 815/2490/15.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України висновки викладені в Постановах Верховного Суду підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Наведені обставини у сукупності свідчить про те, що в даному випадку жодна з обставин, з якими Закон № 4452-VI пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, у позивача - 2 не існувало.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не є вкладником Публічного акціонерного товариства Легбанк у розумінні Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а тому не набув права на отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2017 року ( К/800/50308/15) та від 22 червня 2017 (К/800/47153/15).

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання нікчемними договорів щодо відступлення права вимоги, укладених між позивачами знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи у суді апеляційної інстанції.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Положеннями статті 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до вимог ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення,а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 11 березня 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.П. Мельничук