Постанова

від 11.03.2019 по справі 826/13830/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13830/16 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Захід-Агро" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Фермерське господарство "Захід-Агро" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2015 №81526552207.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Свідоцтва № 200106425 (серія НБ № 019671) Фермерське господарство "Захід-Агро" зареєстровано суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Згідно даного свідоцтва, Фермерське господарство "Захід-Агро" зареєстровано платником податку на додану вартість 25.03.2005 року, суб'єктом спеціального режиму оподаткування - 01.01.2009 року. Дата початку дії вказаного свідоцтва - 01.02.2013 року.

19.11.2015 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства "Захід-Агро" (код 33003621) з питань дотримання вимог податкового законодавства при застосуванні спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства за період діяльності з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року, за результатами якої складено Акт № 499/26-55-22-07/33003621.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено наступні порушення:

1) відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 135, ст. 185 ПК України та встановлено проведення безтоварних господарських операцій з реалізації ФГ Захід-Агро" товарів на адресу ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ТОВ "СТД-Альянс", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" за період з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року на загальну суму 3 110 118 грн. ПДВ в т. ч. по періодах:

- за січень 2015 року - 1 001 627 грн.;

- за лютий 2015 року - 223 590 грн.;

- за березень 2015 року - 144 000 грн.;

- за квітень 2015 року - 110 332 грн.;

- за травень 2015 року - 950 374 грн.;

- за червень 2015 року - 130 572 грн.;

- за липень 2015 року - 80 230 грн.;

- за серпень 2015 року - 259 800 грн.;

- за вересень 20 15 року - 209 593 грн.

2) п. 44.1, п. 187.1 ст. 187 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ТОВ "СТД-Альянс", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" за період з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року та неправомірного акумулювання ФГ Захід-Агро" на спеціальному рахунку № 26040951332340 відкритому в AT "ОТО Банк" м, Києва,. МФО 300528 грошових коштів на загальну суму 633 868 грн., в т. ч. по періодах:

- за січень 2015 року - 31 933 грн.;

- за лютий 2015 року - 110 367 грн.;

- за березень 2015 року - 116 667 грн.;

- за квітень 2015 року - 44 300 грн.;

- за травень 2015 року - 24 667 грн.;

- за червень 2015 року - 159 667 грн.;

- за липень 2015 року - 68 367 грн.;

- за серпень 2015 року - 1 117 грн.;

- за вересень 2015 року - 76 783 грн.

3) п. 209.6, п. 209.1 1 ст. 209 ПК України, що призвело до порушення ФГ Захід-Агро" умов використання спеціального режиму оподаткування.

31.12.2015 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 81526552207, яким відповідно до пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями за порушення п. 44.1, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) ФГ Захід-Агро" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 792 335, 00 грн., в тому числі 633 868, 00 грн. - за основним платежем; 158 467, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в порядку адміністративного оскарження, за результатами чого рішеннями від 24.03.2016 року за № 7160/10/26-15-10-016-35 та від 31.05.2016 року № 11852/6/99-99-11-01-01-25, податкове повідомлення-рішення № 81526552207 від 31.12.2015 року залишено без змін, а скарги відповідно - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства на час спірних операцій було врегульовано статтею 209 розділу V Податок на додану вартість Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що визначення об'єкту оподаткування ПДВ та виникнення права у платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі №820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18).

Зокрема, у вказаній постанові, Верховний Суд звертав увагу, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) та ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом апеляційної інстанції) обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у висновку Акта перевірки 19.11.2015 року № 499/26-55-22-07/33003621 було встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 135, ст. 185 ПК України та встановлено проведення безтоварних господарських операцій з реалізації ФГ Захід-Агро" товарів на адресу ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ТОВ "СТД-Альянс", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" за період з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань при здійсненні фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами та неправомірного акумулювання ФГ Захід-Агро" на спеціальному рахунку грошових коштів на загальну суму 633 868 грн.

Зокрема, під час перевірки та відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ, поданої ФГ "Захід-Агро" до податкового органу за шість місяців 2015р. (№9166952404 від 07.08.2015р.) та за дев'ять місяців 2015р. (№9228005292 від 09.11.2015р.) у штаті підприємства працювало 6 осіб, які працювали за трудовими договорами (контрактами), а саме: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) - директор; ОСОБА_4 (РНОКПІІНОМЕР_6) - головний бухгалтер; ОСОБА_5 (РІІОКПП НОМЕР_2); ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3); ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4); ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_5).

Враховуючи викладене, як зазначено в Акті перевірки, у відповідь на лист ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києві від 10.11.2015р. не надано до перевірки доказів наявності у ФГ "Захід-Агро" працівників необхідного рівня кваліфікації, що вимагає, даний виду господарської діяльності.

Також, перевіркою встановлено, що відповідно до бази даних АІС "Податковий блок" встановлено, що ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ТОВ "СТД-Альянс", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" не подавали до податкового органу за місцем обліку розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ (щодо кількості працюючих).

Відповідно до поданих до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві додатків 5 до декларацій з ПДВ (скорочених), ФГ "Захід-Агро", відображено в складі податкових зобов'язань за період з 01.01.2015р. по 30.09.2015р. суми ПДВ за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ГОВ "СТД - Альянс Груп", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" на загальну суму 3 110 118 грн., що складає 98,2% від загальної суми податкових зобов'язань ФГ "Захід-Агро" за вказаний період.

При цьому, згідно бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що основними покупцями ФГ "Захід-Агро" за період за період з 01.01.2015р. по 30.09.2015р. були ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ТОВ "СТД - Альянс Груп", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп".

Також, за результатами аналізу підсистеми АІС "Податковий блок", "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів", "Єдиного реєстру податкових накладних", встановлено, що ФГ "Захід-Агро" постачало товари покупцями: ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ТОВ "СТД - Альянс Груп", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" товари з номенклатурою: матеріалів з смородини чорної, саджанців смородини чорної, підщепи вегетативної яблуні, сировини з відходів смородини чорної (Fructus Ribis nigri) багатопрофільного призначення, які в подальшому за період з 01.01.2015р. по 30.09.2015р. не реалізували жодної одиниці придбаного у ФГ "Захід-Агро" товару, оскільки реалізовували товари з номенклатурою: поліетилен, скло, скотч євроруберойд, підони, шурупи, мішки.

У той же час, враховуючи сезонність матеріалів з смородини чорної, саджанців смородини чорної, підщепи вегетативної яблуні, сировини з відходів Смородини Чорної (Fructus Ribis nigri) багатопрофільного призначення не відповідає періоду постачання з 01.01.2015р. по 31.05.2015р.

Крім того, податковим органом під час перевірки також встановлено, що у господарських операціях ФГ "Захід-Агро" з ТОВ "СТД - Альянс Груп", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" відсутня ділова мета, оскільки відповідно до бази даних AIС "Податковий блок" встановлено, що у ТОВ "СТД - Альянс Груп" основним видом діяльності є 46.39 - спеціалізована оптова торгівля продуктами харчування; напоями та тютюновими виробами, а у ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" основним видом діяльності є 62.01 - комп'ютерне програмування, в той час як вказані покупці придбавали у ФГ "Захід-Агро" сільськогосподарську продукцію, садовий матеріал, що ніяким чином не пов'язаний з їх основною діяльністю.

Таким чином, відповідно до вищенаведеної інформації податковим органом не встановлено, подальшої реалізації ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ТОВ "СТД - Альянс Груп", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" товарів, що були придбанні у ФГ "Захід-Агро" за період з 01.01.2015р. по 30.09.2015р., що свідчить про безтоварність задокументованих господарських операціях.

Враховуючи викладене вище, податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарські операції ФГ "Захід-Агро" з ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ТОВ "СТД - Альянс Груп", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" за період 01.01.2015р. по 30.09.2015р., не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, обсягів постачання, сезонності культур, відсутністю ділової мети, а також того, що у ФГ "Захід-Агро" рахується в штаті шість чоловік з яких один директор та один головний бухгалтер, що в кінцевому результати дає можливість виокремити лише реальних чотири працівника, свідчить про відсутність достатніх трудових ресурсів для здійснення вказаних господарських операцій.

З огляду, на вищевикладене, посадові особи ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ТОВ "СТД - Альянс Груп", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що вказані висновки податковим органом було зроблено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно позивача та його контрагентів.

В той же час, позивачем в спростування висновків податкового органу та правомірності своїх дій надано суду наступні документи:

- договори постачання сільськогосподарської продукції від 01.09.2014 року та від 01.02.2015 року № 02/АТ/15, укладені між ФГ "Захід-Агро" (Постачальник) та ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" (Покупець);

- договори постачання сільськогосподарської продукції власного виробництва від 01.08.2014 року № 020/СГ/14, від 01.02.2015 року № 02/СГ/15 та від 02.02.2015 року № 020/СТД/15 укладені між ФГ "Захід-Агро" (Постачальник) та ТОВ "СТД - Альянс Груп" (Покупець).

- договір поставки садивного матеріалу від 15.01.2015 року № 022/АФ/15, укладеного між ФГ "Захід-Агро" (Постачальник) та ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях" (Покупець).

За умовами вказаних договорів Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) Покупцю сільськогосподарську продукцію, що є результатом переробки садивного матеріалу саджанців Смородини Чорної та відходів такого садивного матеріалу шляхом подрібнення, а також відбраковані саджанці, живці, коріння, відокремлені бруньки, листя, ягоди, фрагменти живців та коріння, тощо - поіменовані надалі продукція, - у асортименті, кількості та по цінам, що будуть зазначені у Рахунку, Накладній, Податковій накладній, Акті прийому-передачі продукції (надалі поіменованих Супровідні документи), а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її загальну вартість на умовах чинного Договору.

Постачальник зобов'язаний: поставити продукцію належної якості, складу, фрагментації; Надати продукцію в асортименті, кількості, в строки, на умовах і за ціною, обумовленими даним Договором та Супровідними документами, що до нього додаються; своєчасно попередити Покупця про і готовність продукції до передачі та можливі строки відвантаження; забезпечити своєчасне відвантаження продукції зі складу; здійснити навантаження продукції на транспортні засоби Покупця; надати Покупцю повний пакет Супровідних документів, що підтверджуватимуть якість, походження, відповідність вимогам Покупця; належним чином розфасувати, маркірувати та упакувати продукцію.

В той же час, Покупець зобов'язаний: своєчасно оплатити Рахунок (Рахунки), тобто - розрахуватися за продукцію згідно з умовами чинного Договору; прийняти продукцію зі складу Постачальника на умовах та в строк згідно з досягнутими Сторонами домовленостями та даним Договором; попередити Постачальника за 3 (три) дні про дату надання автотранспорту під завантаження продукції; Своєчасно падати автотранспортні засоби під завантаження продукції; надати Довіреність на право отримання продукції або підписати і належним чином оформити Накладні та/або Акти прийому-передачі продукції.

На виконання умов вказаних договорів, позивачем надано копії: рахунків на оплату, видаткових накладних, податкових накладних.

Вказані документи від імені ФГ "Захід-Агро" (Постачальник) підписані Р.Ю. Ванько.

Згідно вказаних документів від ФГ "Захід-Агро" (Постачальник) на адресу ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп", ТОВ "СТД - Альянс Груп", ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях" було постановлено саджанці смородини чорної та фармакологічну сировину з відходів смородини чорної, підщепу вегетативну яблуні ММ106.

Водночас, згідно статті 1 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" сертифікація насіння і садивного матеріалу - комплекс заходів, спрямованих на визначення сортових і посівних якостей насіння та сортових і товарних якостей садивного матеріалу з метою документального підтвердження відповідності вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва; сертифікат на насіння - документ про відповідність, що засвідчує сортові або посівні якості насіння; сертифікат на садивний матеріал - документ про відповідність, що засвідчує сортові або товарні якості садивного матеріалу.

Відповідно до статті 15 вказаного Закону насіння і садивний матеріал вводяться в обіг після їх сертифікації. Сертифікати на насіння або сертифікати на садивний матеріал можуть бути видані, якщо:

- насіння та/або садивний матеріал належить до сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України;

- насіння за сортовими або посівними якостями відповідає вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва;

- садивний матеріал за сортовими або товарними якостями відповідає вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва.

При цьому, статтею 12 Закону України "Про насіння та садивний матеріал" передбачено, що фізичні особи - підприємці та юридичні особи мають право на виробництво насіння та/або садивного матеріалу, за умови додержання майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин.

Фізичні особи - підприємці та юридичні особи мають право на виробництво насіння і садивного матеріалу для його реалізації, за умови їх включення до Реєстру суб'єктів насінництва та розсадництва, а також у випадках, передбачених цим Законом.

Фізичні особи - підприємці та юридичні особи, не включені до Реєстру суб'єктів насінництва та розсадництва, мають право здійснювати реалізацію насіння і садивного матеріалу лише за умови наявності сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал та додержання майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин.

Як було зазначено вище, позивачем згідно Договорів постачання сільськогосподарської продукції власного виробництва та садивного матеріалу на адресу контрагентів було постановлено саджанці смородини чорної та фармакологічну сировину з відходів смородини чорної, підщепу вегетативну яблуні ММ106.

Під час розгляду вказаної справи судом з акту перевірки та письмового заперечення встановлено, що ФГ "Захід- Агро" надано до перевірки сертифікати на садивний матеріал багаторічних рослин: Серії МС №0002225 від 22.10.2014р. на садивний матеріал чорної смородини сорту Софіївська категорії "базова" І сорту, Серії МС №0002224 від 22.10.2014р. на садивний матеріал чорної смородини сорту Вернісаж категорії "базова" І сорту. Серії МС №0002223 від 22.10.2014р. на садивний матеріал чорної смородини сорту Ювілейна Копаня категорії "базова" І сорту, що були виданні Державною інспекцією сільського господарства в Львівській області, проте за результатами аналізу вище вказаних сертифікатів встановлено що вони були дійсні до 22.12.2014р.

Також, до перевірки ФГ "Захід-Агро" було надано карантинний сертифікат №75/13- 086/BK-653047 від 12.11,2014р. Державної фіто санітарної інспекції Львівської області, який був дійсний лише до 25.11.2014р.

Крім того, ФГ "Захід-Агро" до перевірки було надано ліцензії на право виробництва і продажу садивного матеріалу сорту, занесеного до реєстру сортів рослин України, виданих ліцензіаром Інститутом садівництва УААН ліцензіату ФГ "Захід-Агро":

- №1078 від 2008р. на смородину "Підщепа яблуні ЕМ-ІХ" №75086010 в реєстрі сортів рослин України з 1976 , строк дії якої закінчився 31.12.2012р.;

- №1079 від 2008р. на смородину "Підщепа яблуні ММ106" №750086014 в реєстрі сортів рослин України з 1984р.. строк дії якої закінчився 31.12.2012р.;

- №1080 від 2008р. на смородину "Софіївська" №97083016 в реєстрі сортів рослин України з 2001р. строк дії якої закінчився 31.12.2012р.;

- №1081 від 2008р. на смородину "Ювілейна Копаня" №97083001 в реєстрі сортів рослин України з 2001р., строк дії якої закінчився 31.12.2012р.;

- №1082 від 2008р. на смородину "Вернісаж" №94083007 в реєстрі сортів рослин України з 2003р. строк дії якої закінчився 31.12.2012р.

Також, до перевірки ФГ "Захід-Агро" було надано паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу (репродукційне) №4312 від 01.09.2008р., який був дійсний лише до 01.09.2013р.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем під час розгляду даної справи було надано суду Ліцензійну угоду № 468 на право розмноження сортів від 11.03.2013 року, строком дії до 31.12.2017 року.

Відповідно до умов вказаної Ліцензійної угоди, ФГ "Захід-Агро" керуючись статтею 485 Цивільного кодексу України, Ліцензіар, який є власником майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин та власником майнових прав інтелектуальної власності на поширення сортів плодових, ягідних, горіхоплідних і малопоширених культур, внесених до "Реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні", надає Ліцензіату відповідно до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин", ліцензію (дозвіл) на використання сорту (-ів) у порядку та на умовах, визначених цією угодою, тобто право на наступні дії:

а) виробництво або відтворення (з метою розмноження);

б) доведення до кондиції з метою розмноження;

в) пропонування до продажу;

г) продаж (в т. ч. за межі території дії угоди) або інший, комерційний обіг;

д) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах "а" - "г" цього пункту.

Вид ліцензії, що надасться за цією угодою - невиключна.

Територія дії, що надається за даною угодою - Україна.

Ліцензійна угода поширюється на використання наступних сортів: Яблуня- Айдаред; Яблуня- Голден Делішес, Смородина- Софіївська, Смородина Ювілейна Копаня, Смородина- Вернісаж, Підщепа для яблуні М 9, Підщепа для яблуні ММ-106.

При цьому, суд вважає необґрунтованими такі твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства, оскільки відсутність сертифікатів на насіння, так як інші документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції та не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, які фіксують рух активів, відтак не можуть слугувати підтвердженням чи спростуванням реальності господарської операції.

При цьому, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Як вбачається з матеріалів справи, товар отримано контрагентами позивача без будь-яких зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи останнього на примірнику накладної, яка в силу приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є належним доказом підтвердження факту поставки та приймання товару.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу пред'явлення вимоги відповідача до позивача щодо витребування документів (відповідного сертифіката тощо).

За таких обставин доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими, позаяк у спірних правовідносинах податкові накладні оформлені у відповідності до законодавства та відповідають статусу первинних документів.

Суд також звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, за умовами договорів, укладених між ФГ "Захід-Агро" та ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп", ТОВ "СТД - Альянс Груп", ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях" постачання (відвантаження) продукції здійснюється на умовах "Франко-склад" Постачальника, пункт відвантаження: Львівська область, Сокальський район, с. Карів, вул. Угнівська, 14.

При цьому, термін "Франко склад" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Отже, ФГ "Захід-Агро" за умовами договорів не здійснювалось організації перевезень товарів, які ним придбавались/продавались (місце поставки визначалось умовами договорів). А тому в даному конкретному випадку позивач не є учасником транспортних відносин, у зв'язку з чим наявність у нього транспортних документів не є обов'язковою.

Крім того, слід зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, Верховний Суд в постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/2578/16 зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Також, судом не беруться до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо позивача та його контрагентів, як на підставу нереального здійснення останнім господарської діяльності та відмову в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

А тому, твердження відповідача щодо не встановлення подальшої реалізації ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ТОВ "СТД - Альянс Груп", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" товарів, що були придбанні у ФГ "Захід-Агро" за період з 01.01.2015р. по 30.09.2015р., що свідчить про безтоварність задокументованих господарських операціях, судом до уваги не береться.

Також посилання відповідача в акті перевірки, в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на те, що відповідно до баз даних податкового органу встановлено неподання контрагентами позивача контролюючому органу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми 1-ДФ (щодо кількості працюючих), суд також вважає неспроможними з огляду на те, що жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Вказана інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. А контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Суд також звертає увагу, що відсутність у позивача трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Крім того, відповідачем не було подано належних і допустимих доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ним розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року по справі № 820/13380/13-а, від 17 квітня 2018 року по справі № 808/1543/17, від 24 квітня 2018 року по справі № 813/8500/13.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що контролюючим органом не надано доказів притягнення посадових осіб ТОВ "Агрофірма "Слов'янський Шлях", ТОВ "СТД - Альянс Груп", ТОВ "Ай-Ті Прогноз Груп" до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України.

Податковий орган, не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства України.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що податкове повідомлення-рішення від 31.12.2015 №81526552207 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку