Постанова

від 11.03.2019 по справі 815/1990/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2019 року

Київ

справа №815/1990/15

адміністративне провадження №К/9901/42077/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Гусева О.Г. від 15 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Димерлія О.О., суддів: Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П. від 26 лютого 2016 року у справі за позовом Одеської обласної державної насіннєвої інспекції до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Одеська обласна державна насіннєва інспекція (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2014 року №0002372205.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 157.11, 157.14 статті 157 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та завищення витрат внаслідок відшкодування Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення коштів за отриману електроенергію є необґрунтованими, оскільки спростовуються первинними документами, на підставі яких здійснювалася оплата за спожиту електроенергію за договором про надання комунальних послуг, а ненадання до перевірки меморіальних журналів-ордерів щодо перерахування коштів на паливо, канцтовари, етикетки, послуги зв'язку, акредитації лабораторії зумовлено їх зникненням, про що повідомлено органи внутрішніх справ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивачем на підставі необхідних первинних документів для проведення оплат за спожиту електроенергію Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення доведено правомірність віднесення таких сум до складу витрат. Також судами визнано поважними причини ненадання позивачем первинних документів, які підтверджують здійснення витрат, пов'язаних з господарською діяльністю (перерахування коштів на паливо, канцтовари, етикетки, послуги зв'язку, акредитації лабораторії), у зв'язку з їх викраденням.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій та залишення поза увагою обставин завищення позивачем витрат у зв'язку із непідтвердженням належним чином оформленими документами відшкодування електроенергії Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення, а також неврахування ними відсутності у позивача документів, які підтверджують здійснення ним господарської діяльності, що свідчить про заниження суми доходу з інших джерел, який підлягає оподаткуванню згідно пункту 157.11 статті 157 ПК України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Одеська обласна державна насіннєва інспекція у період, який перевірявся, була зареєстрована як неприбуткова установа з ознакою 0002 - установи, організації, створені органами державної влади України, що утримуються з рахунок коштів відповідних бюджетів.

За результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 25 вересня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 25 вересня 2014 року податковим органом складено акт від 02 жовтня 2014 року №5362/15-53-22-05/00702564, яким встановлено порушення пунктів 157.11, 157.14 статті 157 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 87950,00 грн. в т.ч. по періодам: 3 квартал 2011 року - 10827,00 грн.; 2011 рік - 72279,00 грн.; за 1 півріччя 2012 - 4961,00 грн., 3 квартали 2012 року - 4961,00 грн.; 2012 рік - 15671,00 грн.

Підставою для таких висновків стало встановлення обставин завищення позивачем показників у рядку 8.2 податкового звіту "сума видатків за спеціальним фондом відповідно до затверджених в установленому порядку кошторисів бюджетних установ (організацій)" на загальну суму 495180,00 грн. у зв'язку із: відсутністю документів, якими підтверджується здійснення витрат по відшкодуванню електроенергії, отриманої від Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, а також ненаданням меморіальних журналів-ордерів №6 за вересень, жовтень, листопад 2011 року, меморіальних журналів-ордерів №4 за жовтень, листопад 2011 року з первинними документами до них, підтверджуючими використання перерахованих грошових коштів на паливо, канцтовари, етикетки, послуги зв'язку, метрології, акредитація лабораторії та ін., що відображено у бухгалтерському обліку проводками Дт81 Кт364 м/о №4, Дт81 Кт675 м/о №6, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 87950,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2014 року №0002372205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" у розмірі 87950,00 грн. за основним платежем, 3918,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У відповідності до підпункту 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) неприбуткові підприємства, установи та організації - підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства і іншої діяльності, передбаченої законодавством.

Оподаткування неприбуткових установ та організацій регулюється статтею 157 ПК України, підпунктом "а" пункту 157.1 якої визначено, що ця стаття застосовується до неприбуткових установ та організацій, зареєстрованих згідно з вимогами законодавства та внесених органами державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ, які є органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, Національною академією наук України та створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Згідно з пунктом 157.2 статті 157 ПК України від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "а" пункту 157.1 цієї статті, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі від надання платних послуг, пов'язаних з їх основною статутною діяльністю; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або в межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

В силу абзацу другого пункту 157.10 статті 157 ПК України доходи неприбуткових організацій, визначених у підпункті "а" пункту 157.1 цієї статті, у тому числі доходи закладів і установ освіти, науки, культури, охорони здоров'я, а також архівних установ та реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають відповідну ліцензію, які утримуються за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) для утримання таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (у тому числі фінансування господарської діяльності згідно з їх статутами), розрахованого та затвердженого в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як визначено абзацом другим пункту 157.11 статті 157 ПК України, у разі якщо неприбуткова організація отримує дохід із джерел, інших, ніж визначені пунктами 157.2 - 157.9 цієї статті, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих із таких інших джерел, що зменшена на суму витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

За правилами пункту 157.14 статті 157 ПК України до порушень також належить використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом, зокрема, для провадження господарської діяльності. Кошти та майно, використані не за цільовим призначенням, вважаються доходом і підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Отже за змістом наведених положень обов'язок сплати податку на прибуток у неприбуткової організації виникає за наявності таких обставин: неприбуткова організація отримує дохід із джерел, інших, ніж визначені пунктами 157.2 - 157.9 статті 157 ПК України; використання неприбутковою організацією звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом, зокрема, для провадження господарської діяльності.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин отримання позивачем доходу із джерел, інших, ніж визначені пунктами 157.2 - 157.9 статті 157 ПК України, й, як наслідок, наявності умов, з якими положення пункту 157.11 статті 157 ПК України пов'язують обов'язок неприбуткової організації сплачувати податок на прибуток.

Натомість в ході судового розгляду встановлено, що підставами для перерахування коштів Селекційно-генетичному інституту НЦНС був договір №10 від 05 лютого 2007 року про надання комунальних послуг, відповідно до якого Селекційно-генетичний інститут НЦНС (Орендодавець) забезпечує надання Одеській обласній державній насіннєвій інспекції (Орендар) комунальні послуги, а саме: теплопостачання, водопостачання та енергопостачання через власні мережі орендодавця, а також додаткові угоди до нього.

Документами, на підставі яких здійснювалося оплата спожитої електроенергії, є рахунки на оплату, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які дають змогу встановити одиницю виміру наданих послуг, їх кількість, ціну, постачальника та одержувача послуг, а також підтверджують перерахування коштів саме на придбання електричної енергії.

Стосовно ж ненадання Одеською обласною державною насіннєвою інспекцією документів, які підтверджують здійснення господарської діяльності, зокрема, документів, підтверджуючих використання перерахованих грошових коштів на паливо, канцтовари, етикетки, послуги зв'язку, метрології, акредитація лабораторії тощо, судами встановлено, що наведене зумовлено об'єктивними причинами - у зв'язку з їх викраденням, що стало підставою для звернення з відповідною заявою до Хмельницького відділу міліції Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.

При цьому доречним є й відхилення апеляційним судом доводів Інспекції про необхідність оподаткування перерахованих позивачем коштів в силу вимог пункту 157.14 статті 157 ПК України, адже визначальною ознакою провадження господарської діяльності в контексті положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України є спрямованість її на отримання доходу. Відповідачем же не доведено будь-якими належними та допустимими доказами обставин використання перерахованих коштів за паливо, канцтовари, етикетки, послуги зв'язку, метрології, акредитація лабораторії тощо на цілі, спрямовані на отримання доходу позивачем.

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про отримання позивачем доходу із джерел, інших, ніж визначені пунктами 157.2 - 157.9 статті 157 ПК України, або ж використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом Одеської обласної державної насіннєвої інспекції, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права й з дотриманням процесуальних норм.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують наведених висновків і фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

..........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду