Рішення

від 12.03.2019 по справі 550/1392/18

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/1392/18

Провадження № 2/550/50/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі : головуючого - судді Ланни Я.О.,

за участю секретаря судового засідання - Томас Ю.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу №550/1392/18 (провадження №2/550/50/19) за позовом ОСОБА_2 до Новокочубеївської сільської ради Чутівського району Полтавської області, Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: Відділ у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай), -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Новокочубеївської сільської ради Чутівського району Полтавської області, Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: відділ у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай). Позов мотивує тим, що із 02.02.1991 по 24.01.1997 рр. він був членом КСП Заповіт Леніна , який 17.11.1992 реорганізований в КПС Колос , із 08.02.2000 правонаступником є СТОВ Первозванівське . 26.12.1995 КСП Колос було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ. Таким чином, на момент отримання Державного акту він був членом КСП. Однак сертифікат на право на земельну частку (пай) йому не видавався, відомості про включення в списки до Державного акту відсутні. Посилаючись на Указ Президента України від 08.08.1995р. №720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій , вважає, що він має право на земельну частку, оскільки станом на момент видачі Державного акту на право колективної власності він працював та був членом КСП Колос . Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай) на території Новокочубеївської сільської ради Чутівського району Полтавської області, розміром 3,77 умовних кадастрових гектари.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.

Представник позивача, ОСОБА_1, в суді позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позов та визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) на території Новокочубеївської сільської ради Чутівського району Полтавської області.

Представник позивача, ОСОБА_1, в судове засідання, призначене на 12.03.2019 не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, в якому позов ОСОБА_2 підтримав повністю.

Представник відповідача Новокочубеївської сільської ради Чутівського району Полтавської області до суду не з'явилася, надала заяву в якій просила справу слухати без участі представника сільської ради, вирішення спору покладала на розсуд суду.

Представник відповідача Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не з'явився, надав заяву в якій просив справу слухати без участі їх представника, вирішення справи покладають на розсуд суду.

Представник третьої особи, Відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в судове засідання не з явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

03.12.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.01.2019 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи без участі сторін, які не з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, встановив наступне.

Предметом даного спору є визнання за позивачем права на земельну частку (пай).

Так, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначено Земельним кодексом України, зокрема, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав (ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України 1990 року (далі - ЗК України 1990 року) землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України Про власність суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших, державних сільськогосподарських підприємств.

Постановою Верховної Ради УРСР Про земельну реформу від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ, землі Української PCP оголошені об'єктом земельної реформи. Преамбулою до постанови визначено, що завданням цієї реформи є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність. Пунктом 5 зазначеної постанови, передбачена передача земель у приватну та колективну власність.

Згідно Постанови Верховної Ради України Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі №2200-ХІІ від 13.03.1992 року роздержавлення та приватизація земельних ділянок недержавних сільськогосподарських підприємств в Україні розпочато з лютого 1992 року з врученням господарствам державних актів на право колективної власності на землю, до яких додавався список громадян-членів аграрних формувань, що надалі було підставою для складання уточнених списків на отримання цими громадянами земельних сертифікатів.

Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10.11.1994р. № 666/94 доручено прискорити приватизацію земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, та передачу земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року № 720/95 (далі - Указ № 720/95) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Пунктом 2 зазначеного Указу № 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЗК України 1990 року (у редакції Закону України від 13 березня 1992 року) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004р. № 7, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

У ч. 3 ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) №899-IV від 05.06.2003 року, вказується, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Із змісту вищевказаних норм випливає, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов - перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на момент отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю, отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю, включення до списку осіб, доданого до цього акта.

Згідно записів у трудовій книжці колгоспника, виданої на ім'я ОСОБА_2, останній 02.06.1991 прийнятий в члени радгоспу Заповіт Леніна на роботу на посаду забійника худоби. 24.01.1997 виключений з членів КСП Колос у зв'язку з переходом на другу роботу (а.с. 10-12).

Як вбачається із архівного витягу наданого начальником архівного відділу райдержадміністрації ОСОБА_6, у Протоколі №1 звітно-виборних зборів колгоспників колгоспу Заповіт Леніна від 02.02.1991 зазначено, що позивача ОСОБА_2 прийнято в члени колгоспу (а.с.13).

17.11.1992 на зборах уповноважених членів колгоспу Заповіт Леніна було вирішено, у зв'язку з прийняттям Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , реорганізовано колгосп Заповіт Леніна в колективне сільськогосподарське підприємство Колос , яке є правонаступником колгоспу з усіма його правами і обов'язками, що підтверджується архівним витягом із Протоколу №1 (а.с.15).

Згідно з архівними відомостями, що маються у Протоколі №1 зборів уповноважених членів підприємства Колос від 24.01.1997, позивача ОСОБА_2 виключено із членів підприємства (а.с.17).

08.02.2000 у зв'язку з ліквідацією КСП Колос , створено СТОВ Первозванівське , яке стало правонаступником КСП Колос (а.с.16).

23.04.2008 СТОВ Первозванівське , згідно рішення Господарського суду Полтавської області, припинило свою діяльність, у зв'язку з визнанням його банкрутом (а.с.19-21).

З листа Відділу у Чутівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 18.10.2018 за № 140/118-18, вбачається, що 26.12.1995 КСП Колос було одержано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ (а.с.18).

Як стверджує, представник позивача ОСОБА_1, позивач ОСОБА_2 на момент отримання Державного акту на право колективної власності був членом КСП Колос , однак не отримував Сертифікат на право на земельну частку (пай). Відомостями про те, з яких причин не було включено позивача до списку, що є додатком до Державного акту він не володіє.

У підтвердження позовних вимог, сторона позивача посилається на відомості, що містяться у листі Новокочубеївської сільської ради Чутівського району Полтавської області від 12.02.2019 №64 та копії рішення Новокочубеївської сільської ради народних депутатів Чутівського району Полтавської області від 28.09.1995 року №9 Про затвердження списків осіб, які мають право на одержання середньої земельної частки, а саме щодо відсутності прізвища позивача ОСОБА_2 у списках громадян, що мають право на одержання середньої земельної частки (а.с.92-93).

Проаналізувавши матеріали справи, вивчивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_2 на час видачі Державного акту про право колективної власності на землю (26.12.1995) був членом КСП Колос , однак з причин, що не залежали від нього, не був включений до списку громадян членів КСП, які мали право на отримання земельних часток (паїв), що є додатком до державного акту.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2, має право на земельну частку (пай), оскільки наявними у справі доказами підтверджено, що на час видачі КСП Колос Державного акту на право колективної власності на землю, а саме 26 грудня 1995 року, ОСОБА_2 був працевлаштований у КСП Колос та відповідно був членом даного сільськогосподарського підприємства, що зокрема відповідачами не спростовується.

Разом із тим посилання позивача на відомості, що маються у листі начальника архівного відділу Чутівської РДА, ОСОБА_6, а саме, щодо відсутності в архівах списків претендентів на земельний пай, що були затверджені на зборах уповноважених членів підприємства Колос від 08.02.2000, суд не може взяти до уваги, оскільки ці списки були затверджені після виключення ОСОБА_2 із членів підприємства. Але ця обставина не спростовує вказаних вище висновків суду про наявність у позивача права на земельну частку (пай).

Таким чином, із урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, ст. 209, ст.ст.258-259, ст.ст.263-265, ст.268, ст.273 ЦПК України, ст.16 ЦК України, ч.3 ст.152 Земельного Кодексу України (2001 року), ст.4, ч.2 ст.23 Земельного Кодексу України (1990 року), ст. 20 Закону України Про власність , ч.3 ст.1 Закону України Про порядок видачі в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 право на земельну частку (пай) на території Новокочубеївської сільської ради Чутівського району Полтавської області, розміром 3,77 умовних кадастрових гектари.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Чутівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної

скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., адреса реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2.

Відповідач - Новокочубеївська сільська рада Чутівського району Полтавської області місцезнаходження: вул. Комінника, 41 с. Нова Кочубеївка Чутівського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21047260.

Відповідач - Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 4 смт. Чутове Полтавської області, код ЄДРПОУ 04057557.

Суддя Я. О. Ланна