Рішення

від 11.03.2019 по справі 404/6087/17

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/6087/17

Номер провадження 2/404/801/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючого судді -Панфілової А.В.

при секретарі - Проскурні О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії статистики, обліку та аудиту про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 7164,04 грн., компенсацію втрати частини доходів в сумі 238,55 грн. та моральної шкоди на 5000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що з 06.12.2017 р. по сьогоднішній день працює за сумісництвом на посаді викладача восьми фінансово-облікових дисциплін.

З лютого по червень 2017 року у відповідача утворилася заборгованість по виплаті заробітної плати станом на 01.09.17 року в загальній сумі 7164,04 грн.

Відповідач існування даної заборгованості визнає, але лише частково, а саме в сумі 2602,83 грн., на підтвердження чого ним видано відповідну довідку № 89/01-04 від 01.09.2017 р..

З таким розрахунком відповідача не згодна, оскільки він є помилковим.

Причиною цього є незаконне виключення відповідачем у червні 2017 року з переліку ви читаних годин викладання, що підлягають оплаті, годин викладання заочному відділен ню, консультацій та екзаменів, тобто залишення в переліку годин викладання, що підлягають оплаті, лише години викладання для денної форми навчання.

Про це дізналася лише тоді, коли отримала від відповідача згадану вище довідку про ро змір заборгованості із заробітної плати, а також роздруківку із особового рахунку за 2017 рік, де вказаний здійснений відповідачем безпідставно перерахунок в сумі 4532,88 грн., тобто з розрахунку 30 грн. за 1 годину, хоча відповідно до тарифної сітки до черв ня 2017 року нарахування здійснювалося з розрахунку 63,33 грн. за 1 годину, та за червень 2017 сума нарахувань повинна скласти 34 год. х 63,33грн за одну год = 2153,22грн , а не 1020,00грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Укладеним нею та відповідачем ОСОБА_2 коледжом статистики Національної академії статистики обліку та аудиту трудовий договір передбачено, що має отримувати винагороду у вигоді заробітної плати за всі години викладання, незалежно від характеру цих годин, тобто і за години викладання для денної форми навчання, і за години викладання заоч ному відділенню, і за години консультацій та екзаменів.

За таких обставин усі вичитані години викладання підлягають оплаті відповідачем.

Згідно ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з до триманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіо нальними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укла дено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним ор ганом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на предста вництво трудовим колективом органом. Власник або уповноважений ним орган чи фізична осо ба не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погі ршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Крім того, відповідно до ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

В даному ж випадку відповідач в жоден спосіб не попереджав про зміну тарифної вартості години викладання з 63,33 грн. на 30 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати заробітної плати більш, ніж на один календарний місяць, відповідач згідно вимог ст. 34 Закону України Про оплату праці та ст.ст. 1-3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з по рушенням строків їх виплати від 19.10.2000 р. повинен компенсувати втрату частини доходів за рахунок виплати компенсації, яка обчислюється шляхом множен ня суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати заробітної плати (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Беручи до уваги рівень інфляції на протязі кожного місяця 2017 року розмір компенсації втрати частини доходів становить 238,55 грн.

Крім того, внаслідок порушення відповідачем прав на своєчасне та повне отримання заробленої заробітної плати також завдано моральної шкоди, яка виразилася в тому, що зазнала душевних страждань через необхідність витрачання значних зусиль для організації сво го життя, а саме пошуку грошей на забезпечення себе та своєї родини, зокрема шляхом позики, втрату через це впевненості в своєму майбутньому, чого раніше ніколи не трап лялося. Внаслідок цього погіршився стан здоров'я, стала знервованою та дратівливою, втратила нормальний сон, що негативним чином вплинуло на стосунки всередині родини, яку оцінює в сумі 5000 грн ., а тому просить задовольнити позов повністю.

Представник відповідача надав відзив проти позову .

В судовому засіданні зазначив , що позов не визнається повністю, оскільки позивач не перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем.

Стверджував , що згідно наказу від 28.08.17 року ОСОБА_2 коледж статистики НАСОА було ліквідовано, саме його представника було призначено головою ліквідаційної комісії.

Він як представник Національної академії статистики обліку та аудиту , що знаходиться в м. Києві під час ліквідації Коледжу , та як голова ліквідаційної комісії отримав звернення від трьох осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виплату їм заборгованості станом на 31.08.17 року за період з лютого по серпень 2017 року , а саме ОСОБА_1 в розмірі - 6251, 80грн.

На підставі даного звернення ним було дано вказівку провести виплати для недопущення в подальшому затримки і стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. На підтвердження зазначеного надав довідку від Укрсіббанку із зазначенням , що ОСОБА_2 коледжем статистики НАСОА на картковий рахунок, відкритий на ім я ОСОБА_1 02.11.17 року перераховано кошти в сумі 2602,83грн та 10.11.17 року в сумі - 3648,97грн.

Про наявність поданого позову від 29.09.17 року дізнався з ухвали від 28.02.2018 року про заміну неналежного відповідача на належного Національну академію Статистики, обліку та аудиту, яку було отримано академією лише 16.03.2018 року.

Зазначає, що у зв язку з перебуванням його як ліквідатора у м. Києві ним було найнято архіваріуса , яким було сформовано та оформлено повністю всю документацію коледжу , яка вся була передана до архіву , що знаходиться в м. Біла-Церква.

Після отримання позову з ясувалось, що жодних наказів про прийняття на роботу, чи звільнення ОСОБА_1 як і інших документів на підтвердження трудових правовідносин архів не містить. Кошти позивачем отримано неправомірно.

Відповідно до витребуваних табелів обліку робочого часу та графіку роботи позивача за період з лютого по червень 2017 року за основним місцем роботи позивач не мала можливості викладати тієї кількості годин , яка вказана у лицьовому рахунку працівника , який було надано позивачем , як доказ її трудових правовідносин та нарахованих та не виплачених сум заробітної плати .

Дії позивача , яка отримала неправомірно кошти та звернулась до суду з даним позовом , без подачі навіть заяви про зменшення розміру позовних вимог вважає зловживання процесуальними правами з боку позивача, та просить відмовити в задоволенні позову повністю .

Судом встановлено наступні факти.

Згідно копії трудової книжки позивач з 16.01.2012 року працює головним бухгалтером ОСОБА_2 академічного обласного українського театру ім. М.Л. Кропивницького ( а.с. 147,148). Записи про роботу за сумісництвом в трудовій книжці відсутні.

Позивач стверджує , що з 06.12.2017 р. по сьогоднішній день працює за сумісництвом у ОСОБА_2 Коледжі статистики НАСОА на посаді

викладача восьми фінансово-облікових дисциплін. Стверджує, що наказ на прийом на роботу та можливе звільнення у зв язку з ліквідацією Коледжу не отримувала, за основним місцем роботи було встановлено гнучкий робочий графік для можливості працювати за сумісництвом .

Згідно наказу від 28.08.2017 року ліквідовано ОСОБА_2 коледж статистики НАСОА ( а.с. 164). Головою комісії з ліквідації призначено ОСОБА_5. Всі майнові права передано до НАСОА.

Архіви філій НАСОА знаходяться у м. Білій Церкві в Білоцерківському коледжі фінансів, обліку та аудиту . Згідно архівної довідки , наданої на виконання ухвали суду (а.с. 163) документи на підтвердження трудових правовідносин з ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з до триманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіо нальними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укла дено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним ор ганом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на предста вництво трудовим колективом органом. Власник або уповноважений ним орган чи фізична осо ба не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погі ршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору, а заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у стро ки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представ ництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, об раними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через про міжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після за кінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць че рез проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Згідно вимог ст. 34 Закону України Про оплату праці та ст.ст. 1-3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з по рушенням строків їх виплати від 19.10.2000 р. роботодавець повинен компенсувати працівнику втрату частини доходів за рахунок виплати компенсації, яка обчислюється шляхом множен ня суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати заробітної плати (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додатко вих зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4 розмір відш кодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страж дань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, вра ховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для віднов лення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При винесенні рішення, суд керується ст.13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача та представника відповідача , оцінивши докази в їх сукупності , суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову повністю.

Згідно архівної довідки від 28.02.19 року № 6 повідомляється , що довідка від 01.09.17 року за № 89/01-04 , яка надана позивачем в матеріали справи на підтвердження заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 Коледжем статистики не видавалась та у вихідній документації ліквідованого коледжу не зареєстрована ( а.с. 167).

За вказаних обставин , суд визнає неналежним доказ , надану позивачем у вигляді ксерокопії , а саме вказану копію довідки , що знаходиться у справі ( а.с. 8) від 01.09.17 року та містить інформацію про наявність заборгованості станом на 31.08.17 року перед ОСОБА_1 у розмірі 2602,83грн.

Крім того, розмір заборгованості вказаний у цій довідці суперечить розміру вказаному у заяві від 12.09.17 року за підписом позивача ( а.с. 59) за той же період та на той же місяць , яка була надана представником відповідача , але з вказаною заборгованістю позивачу в розмірі 6251,80грн.

Більш того, лицьовий рахунок працівника , теж наданий позивачем вказує на наявність іншого розміру заборгованості 2602,83грн.( а.с. 9).

По даному лицьовому рахунку позивач не згодна з відрахуваннями в розмірі 4532,88грн. та не заперечує проти отримання нею однієї суми коштів 4100грн. у серпні 2017 року.

При цьому, з метою перевірки інформації судом витребувано у позивача , але не надану суду як доказ довідку , а саме Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за 2017 рік ОСОБА_1 ( а.с. 168).

Вказана довідка оцінюється судом не як доказ, наданий сторонами на підтвердження позовних вимог чи спростування їх , а як отримана судом інформація з метою перевірки доказів , наданих сторонами. Так , відповідно , вказана довідка містить інформацію про отримання позивачем від коледжу статистики в 2017 році не 4100грн., про які зазначено в лицьовому рахунку працівника Коледжу ОСОБА_1 , а отримання в першому кварталі 2017 року 3166,50грн. та в другому кварталі 5160грн., відрахування 1666,50грн в третьому кварталі , що в свою чергу повністю спростовує доводи позивача та інформацію , що міститься в документі, який наданий лицьовий рахунок працівника. Інформація , надана у відомостях з Державного реєстру потребує уточнення у податкових агентів ( джерел доходів).

Так, суду надана представником відповідача довідка від 15.01.19 року АТ УКРСББАНК , що 02.11.17 року від ОСОБА_2 коледжу були перераховані кошти на картковий рахунок на ім я ОСОБА_1 в сумі 2602, 83грн. та 10.11.17р. в сумі 3648,97 грн. ( а.с. 166).

Позивач позов подала 29.09.17 року, про отримання даних коштів суд не повідомляла , заяву про зменшення розміру позовних вимог не подавала.

В сукупності досліджених судом доказів, суд не може встановити, наявність трудових правовідносин між сторонами, а саме таких як робота по сумісництву, оскільки позивач стверджує про наявність домовленості про почасову оплату праці в певному розмірі та домовленість про викладання саме на другий семестр, але надалі стверджує про прийняття її на роботу по сумісництву безтерміново, у зв язку з відсутністю викладачів, що є елементом наявності трудового договору на виконання певних робіт на певний час для виконання певної роботи.

Згідно , наданих табелів робочого часу за основним місцем роботи позивача ( а.с. 107-118) та графіку роботи ( а.с. 97) вбачається , що позивач , працюючи на посаді головного бухгалтера театру мала гнучкий графік роботи тривалістю робочого тижня -40годин.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.Нормами статті 51 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.Відповідно до частини другої статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.Статтею 25 КЗпП України визначено, що при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачене законодавством.Згідно з пунктом 3 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці, Міністерства фінансів, Міністерства юстиції від 28.06.1993 р. № 43, , працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію, повинен пред'явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт.Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 р. № 58 (зі змінами), на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом проводиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи. Водночас згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата проводиться відповідно до частини другої статті 235 К3пП України про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.Роботодавець не має права відмовити працівникові в прийомі на роботу за сумісництвом у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність у працівника основного місця роботи. Така відмова роботодавця є порушенням законодавства про працю.Відповідальність роботодавця за порушення законодавства про працю визначена статтею 265 К3пП України і статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Мінсоцполітики у своєму листі від 14.04.2017 р. № 8185/0/2-17/13 вказав для бюджетних установ робота за сумісництвом урегульована не тільки КЗпП, але й постановою КМУ Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій від 03.04.93 р. № 245 (далі - постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінфіну від 28.06.93 р. № 43 (далі - Положення № 43).

Так, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п. 1 постанови № 245, п. 1 Положення № 43).

Мова про сумісництво може йти тільки тоді, коли у працівника уже є основне місце роботи. Тобто працівник може мати тільки одне основне місце роботи, де він працює за трудовим договором. При цьому усі інші місця роботи, де він працевлаштований за трудовим договором, уже вважатимуться місцями роботи за сумісництвом.

На нормативному рівні не обмежено кількість місць, де працівник може працювати за сумісництвом. Однак при роботі за сумісництвом у бюджетних установах йде мова про обмеження тривалості роботи за сумісництвом: тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 години на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (п. 2 постанови № 245).

Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно (п. 1 постанови № 245 і п. 1 Положення № 43). З цього випливає: працівник не зобов'язаний інформувати роботодавця за основним місцем роботи про те, що він працевлаштований (або ще тільки планує працевлаштуватися) за сумісництвом. Як правило, така інформація не потрібна і самому роботодавцю за основним місцем роботи.

Роботодавець не повинен перевірити наявність основного місця роботи у працівника, який працевлаштовується до нього як сумісник. Актуальність питання зросла після введення норм про нарахування ЄСВ з мінзарплати і підвищення штрафів за порушення трудового законодавства. Причому наведене питання постає стосовно зовнішніх сумісників (адже при внутрішньому сумісництві роботодавець за основним місцем роботи і за сумісництвом - один й той же).

Узагалі роботодавець, який працевлаштовує зовнішнього сумісника, може дізнатися про наявність у такого працівника основного місця роботи з довідки, виданої роботодавцем за основним місцем роботи, або з копії сторінки з відомостями про роботу трудової книжки, завіреної виписки з трудової книжки про відомості про роботу. Річ у тому, що трудова книжка зберігається лише за основним місцем роботи й навіть запис про роботу за сумісництвом за бажанням працівника здійснює роботодавець за основним місцем роботи (пп. 1.1 і 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. № 58).

При цьому, надати довідку, копію вказаної сторінки трудової книжки, виписку з трудової книжки з відомостями про роботу може лише сам працівник.

У листі Мінсоцполітики від 25.05.2015 р. № 198/06/186-15 вказано: обов'язку роботодавця перевіряти факти укладання та припинення трудового договору за основним місцем роботи законодавство про працю не містить. Тобто роботодавець при працевлаштуванні зовнішнього сумісника не зобов'язаний перевіряти наявність у нього основного місця роботи.

З листа, що коментується, випливає:

Роботодавець, який укладає трудовий договір з працівником про роботу за зовнішнім сумісництвом, не може вимагати від цього працівника підтвердження того, що він має основне місце роботи.

Виходить, що роботодавець, працевлаштовуючи зовнішнього сумісника, не має права вимагати від нього довідку, копію трудової книжки або виписку з трудової книжки, що підтверджують наявність основного місця роботи у такого працівника. Щоб інформацію про наявність основного місця роботи працівник надав добровільно, адже Мінсоцполітики наголошує, що роботодавець не має права сам вимагати такі підтвердні документи.

Загалом чинне законодавство не обмежує громадян ані у виборі місця працевлаштування, ані в кількості місць роботи. Так, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному чи одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП). Це дає можливість працівникам, окрім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Сумісництво - це виконання, крім своєї основної, іншої роботи на умовах трудового договору.

На підставі заяви працівника видають наказ про прийом на роботу за сумісництвом.

Також у випадку прийняття на роботу за сумісництвом необхідно дотримуватися вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП, згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням роботодавця, і повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.

Є вимоги і до звільнення працівника-сумісника, якого можна звільнити на загальних підставах, тобто за власним бажанням, за угодою сторін, у разі спливу строку договору, з ініціативи власника тощо (ст.ст. 36, 38, 40, 41 КЗпП).

Оплачують лише фактично виконану сумісником роботу (ст. 102 1 КЗпП ). Під час установлення нормованих завдань оплату провадять за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт. Проте встановлення для сумісників таких завдань не є обов'язковим. Під фактично виконаною роботою мають на увазі також роботу, виконання якої зафіксовано в табелі обліку робочого часу.

Необхідно враховувати , що нововведена з 01.01.2017 р. ст. 3 1 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР вимагає, аби розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці був не нижче мінзарплати. Якщо ж нарахована зарплата працівника в такому разі є нижчою за мінзарплату, тоді проводиться доплата до її рівня.

Із зарплати зовнішніх сумісників утримуються ПДФО та військовий збір на загальних підставах аналогічно тому ж порядку, як із заробітку основних працівників.

Під час нарахування доходів у формі зарплати базу оподаткування визначають як нараховану зарплату, зменшену на суму податкової соціальної пільги (далі - ПСП) за її наявності (п. 164.6 ПКУ).

На підставі пп. 169.2.1 ПКУ до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати ПСП застосовується тільки за одним місцем його нарахування (виплати). При цьому для застосування ПСП не має значення, де виплачується зарплата: за основним місцем роботи чи за сумісництвом.

Тож платник ПДФО самостійно обирає місце застосування ПСП, і ним запросто може бути місце роботи за сумісництвом. На підставі пп. 169.2.2 ПКУ платник податку подає працедавцю заяву про обрання місця застосування ПСП (п. 2 Порядку надання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1227).

Таким чином , робота по сумісництву має бути оформлена належним чином , відповідно до законодавства , що вище перелічено, і має бути оплачуваною , відповідно до законодавства , а в разі недотримання законодавства про працю роботодавець має нести відповідальність згідно чинного законодавства.

За вказаних обставин , наданих суду сторонами доказів , позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки наявність трудових правовідносин не доведена , відповідно не підлягають задоволенню вимоги і про стягнення моральної шкоди.

Згідно ст. ст.134,142 ЦПК України, суду зв язку з відмовою в задоволенні позову , вирішує судові витрати залишити по їх фактичному понесенні сторонами.

Керуючись ст. ст.. 116-117, 232, 233, 237-1, 238 КЗпП України, ст. ст. 13,134-142, 263,265,268 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( 25031, АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1) до Національної академії статистики, обліку та аудиту (04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Підгірна буд. 1) про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, відмовити повністю .

Судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Повний текст рішення виготовлено 12.03.19 року.

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда