Рішення

від 04.03.2019 по справі 640/23854/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/23854/18

н/п 2/640/1152/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кострової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП Державний науковий центр лікарських засобів та медичної продукції про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась у суд із позовом до відповідача, ДП Державний науковий центр лікарських засобів та медичної продукції , про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі 28977,52 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 36087,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 10.08.1990 року по 15.06.2018року позивач перебувала у трудових відносинах з ДП Державний науковий центр лікарських засобів та медичної продукції . Під час перебування у трудових відносинах, відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 41294,63 грн. 15.06.2018року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням, однак при звільненні відповідач не провів повний розрахунок при звільнені, що складає 28977,52 грн. Крім того, у зв'язку з не проведенням відповідачем повного розрахунку та враховуючи, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 36087,75 грн.

В подальшому позивачем надано розрахунок середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 16.06.2018року по 17.12.2018року.

Позовні вимоги позивач в судовому засіданні підтримав.

Відповідач - ДП Державний науковий центр лікарських засобів та медичної продукції надав відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що не заперечує проти позовних вимог в частині стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені в сумі 28977,52 грн., однак вважає, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку є необґрунтованим та незаконним оскільки позивачем порушено тримісячний термін звернення до суду, який передбачений ст.. 233 КЗпП.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначає, що зазначені у відзиві доводи є необґрунтованими, оскільки невиплата працівникові всіх сум, що належать йому є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг вимог лише на момент такого порушення, яким є день фактичного розрахунку. Отже позивач не прострочив час звернення до суду оскільки станом на 18.02.2019року відповідач має визнану ним у відзиві заборгованість в розмірі 28977,52 грн.

Відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві.

Суд заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані доказів, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, позивач працював у ДП Державний науковий центр лікарських засобів та медичної продукції в період з 10.08.1990 року по 15.06.2018р., звільнилася за власним бажанням 15.06.2018року відповідно ст.38 КЗпП.

При звільненні усі належні суми відповідачем позивачу не виплачені.

Так, згідно довідки ДП ДНЦЛЗ заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 станом на 15.02.2019року складає 28977,52 грн. зазначена сума заборгованості відповідачем не оспорюється та підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, за розрахунковим листком середньомісячна заробітна плата позивача становить 9791,19 грн. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців дні на число відпрацьованих робочих днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 279,75 грн. (9791,19:35=279,75).

Згідно графіку роботи ДП ДНЦЛЗ на 2018рік з дня звільнення до моменту звернення до суду пройшло 129 робочих днів.

Таким чином, за період з 16.06.2018р. по 17.12.2018р. відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, який складає 36087,75 грн. ( 129х279,75=36087,75).

Стосовно посилання відповідача на порушення позивачем тримісячного строку звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущений без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Тобто, для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. (правова позиція ВСУ 8 листопада 2017 року№ 6-1626цс17).

Так, у рішенні КСУ 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 зазначено, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Судом встановлено, що станом на час звернення позивача до суду та на час розгляду справи відповідач не провів повного розрахунку та згідно довідки від 18.02.2019року, наданої відповідачем, станом на 15.02.2019року заборгованість ДП ДНЦЛЗ по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 складає 28977,52 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не прострочив час звернення до суду з вимогою щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки станом на 18.02.2019року ДП ДНЦЛЗ має визнану ним заборгованість по сплаті заробітної плати в розмірі 28977,52 грн., що підтверджується копію довідки від 18.02.2019року № 70-01-1/95.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволенні позовних вимог.

Судовий збір суд стягує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215, 225,226 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1, м. Харків вул. Астрономічна б. 35-Д кв.37) до ДП Державний науковий центр лікарських засобів та медичної продукції ( ЄДРПОУ 00482329, м. Харків вул. Астрономічна б. 33) про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні- задовольнити.

Стягнути з ДП Державний науковий центр лікарських засобів та медичної продукції на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платні в сумі 28977 грн. 52 коп. та середній заробіток за весь час затримки належних при звільненні виплат в сумі 36087 грн. 75 коп.

Стягнути з ДП Державний науковий центр лікарських засобів та медичної продукції на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 11.03.2019року.

Суддя Бородіна Н.М.