Постанова

від 06.03.2019 по справі 521/17040/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/106/19

Номер справи місцевого суду: 521/17040/18

Головуючий у першій інстанції Гранін В.Л.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., розглянувши апеляційну скаргу представника Одеської митниці ДФС Безлущенко О.С. на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором ТОВ Меріквіта , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

- про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України,

встановив:

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_3 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України .

Зі змісту вказаної постанови, вбачається що до Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол №2701/50000/18 від 03.09.2018 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_3 за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

З протоколу про порушення митних правил №271/50000/18 вбачається, що 09.01.2017 року між ТОВ Меріквіта та компанією Beyaz Yol Logistik LTD.STІ (Туреччина) було укладено контракт №MERBEY щодо поставки в Україну товарів.

В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту до м/п Одеса - центральний Одеської митниці ДФС з Туреччини на судні закордонного плавання Allegri на умовах поставки СIF UA Odessa прибув контейнер TCNU7138В04 з товаром.

22.04.2017 року директором ТОВ Меріквіта ОСОБА_3 була підготовлена та подана до Одеської митниці ДФС митна декларація типу ІМ 40 АА , яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500030/2017/005078.

В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення декларантом до м/п Одеса-центральний Одеської митниці ДФС були надані: контакт № MERBEY від 09.01.2017 року, специфікація №22240 до контракту, коносамент №GCL/MAR/ODS/170194 від 09.04.2017 року, інвойс №22240 від 07.04.2017 року, пакувальний лист №22240 від 07.04.2017 року, експортна митна декларація №16341200ЕХ359835 від 07.04.2017 року та інші товаросупровідні і комерційні документи.

Відповідно граф митної декларації № UA500030/2017/005078 було заявлено товар мотузка поліпропіленова для використання у побуті, кручена, з лінійною щільністю менше 5г/м (понад 10000 децитексів), намотана на картонну шпулю, різної довжини , загальною вагою брутто 25085,6 кг (нетто 23832 кг), вартістю 32 888,16 доларів США (відповідно інвойсу №22240 від 09.01.2017).

Продавцем товару є компанія Beyaz Yoi Logistik LTD.STL (Туреччина), відправником товару є компанія Marmara pls.ip.amb.ip.san.ve.tic.a.s. (Туреччина), а покупцем та одержувачем є ТОВ Меріквіта (04119, Україна, м. Київ, вул. Деревлянська, 10-А, оф. 13).

Разом з тим, з метою з'ясування питання про автентичність поданих органам доходів та зборів України документів на зазначені товари через Департамент адміністрування митних платежів ДФС було направлено запит від 19.08.2017 року №14428/5/99-99-19-02-02-16 до митних органів Туреччини.

21.08.2018 року до Одеської митниці ДФС листом Департаменту адміністрування митних платежів Державної фіскальної служби України від 21.08.2018 року №25830/7/99-99-19-02-02-17 надійшла відповідь митної адміністрації Туреччини №29980007-724.01.03/UA-33131309-36028490 із наданням експортних документів, які були підставою для відправки товарів з Туреччини в Україну.

Так, під час перевірки документів які були надані при імпорті товару до України та документів, які надавались при експорті в Туреччині було встановлено, що фактично товар, оформлений у Одеській митниці ДФС за митною декларацією № UA500030/2017/005078 від 22.04.2017 року оформлювався в режимі експорт до України у митних органах Туреччини на умовах поставки FOB Istambul за експортною митною декларацією №17343100ЕХ073425 від 07.04.2017 року.

Також, відповідно наданих до Одеської митниці ДФС документам та згідно митної декларації № UA500030/2017/005078 від 22.04.2017 року фактурна вартість товарів складала - 886 356,41 грн. Згідно отриманої відповіді митних органів Туреччини встановлено, що фактично вартість товарів згідно експортній митній декларації №17343100ЕХ073425 від 07.04.2017 року з зазначенням інвойсів складала 57 500 доларів США (1 538 512,20 грн. згідно курсу НБУ на момент митного оформлення).

Таким чином, на думку митного органу, керівником ТОВ Меріквіта (код ЄДРПОУ 40526568) гр. ОСОБА_3 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів на суму 1 538 512,20 грн. через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товарів, документи, які містять неправдиві відомості щодо одержувача товару, вартості товарів та умов поставки, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

На підставі вищевказаних обставин, у відношенні гр. ОСОБА_3 було складено протокол про ПМП №2496/50000/18 за ознаками адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Не погоджуючись з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018 року представник Одеської митниці ДФС Безлущенко О.С. подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)судом першої інстанції не враховано той факт, що документами, отриманими з митних органів Туреччини доведено те, що інвойси, які подавались до митного оформлення в Україні відрізняються від інвойсів, що надавались митним органам Туреччини в бік зниження вартості товарів, що потягло за собою не донарахування митних платежів;

2)судом першої інстанції не взято до уваги що встановлення факту надання Одеській митниці ДФС документів, які містять неправдиві відомості стало можливим лише після отримання відповіді з митних органів Туреччини.

Посилаючись на такі доводи, представник Одеської митниці ДФС Безлущенко О.С. просить скасувати постанову суду першої інстанції, та винести нову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100% від вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - 1 538 512,20 та конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил.

В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його захисник не з'явились, від адвоката Шер Ю.О. надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник Одеської митниці ДФС в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляції не заявляв.

Дослідивши матеріали справи, прийнявши до уваги доводи Одеської митниці ДФС, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову районного суду необхідно залишити без зміни, за наступних підстав.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 529 МК України, постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або органом доходів і зборів, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами ....., а також іншими документами.

Відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що 09.01.2017 року між ТОВ Меріквіта та компанією Beyaz Yol Logistik .LTD.STL (Туреччина) було укладено контракт №MERBEY щодо поставки в Україну товарів.

В рамках наведеного зовнішньоекономічного контракту до м/п Одеса - центральний Одеської митниці ДФС з Туреччини на судні закордонного плавання Allegri на умовах поставки СIF UA Odessa прибув контейнер TCNU7138В04 з товаром.

В якості підстави для переміщення зазначених товарів через митний кордон України, а також з метою митного оформлення в режимі імпорт гр. ОСОБА_3 до Одеської митниці ДФС були надані товаросупровідні документи.

Разом з тим, з метою з'ясування питання про автентичність поданих органам доходів та зборів України документів на зазначені товари було направлено запити до митних органів Туреччини.

На вказані запити до Одеської митниці ДФС листом Департаменту адміністрування митних платежів ДФС України надійшли відповіді митних органів Туреччини із наданням експортних митних декларацій, які були підставою для відправки товарів з Туреччини на Україну.

Як вбачається з зазначених протоколів підставою для їх складання послужило відповідь з митних органів Турецької Республіки за результатами перевірки, проведеної стосовно законності ввезення на митну територію України товарів на адресу ТОВ Меріківта , з додатками, а саме - експортними деклараціями.

Так, згідно з вказаною відповіддю та надісланих експортних декларацій, митний орган вважає, що відомості, зазначені у наданих до Одеської митниці ДФС товаросупровідних документах та митних деклараціях, не відповідають даним зазначеним в експортних митних документаціях при вивезені товарів з Туреччини та є недостовірними стосовно отримувача товару та вартості товару.

Проте, разом з експортною декларацією митними органами Туреччини не було надано до Одеської митниці ДФС контракти, укладені між відправниками товару та покупцем товару.

У ТОВ Меріквіта були договірні відношення лише з продавцями товару - компанією Beyaz Yol Logistik LTD.STI. (Туреччина), що повністю підтверджується вищезазначеними контрактами.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що товар, зазначений у митних деклараціях, продавався вищевказаними компаніями та ТОВ Меріквіта здійснювалася оплата за отриманий товар вказаним підприємствам.

Судом враховано те, що в матеріалах справи є контракт, інвойси, які повністю підтверджують, що була угода купівлі-продажу між ТОВ Меріквіта та компанією Beyaz Yol Logistik LTD.STI. (Туреччина), та що у митній декларації було вказано саме продавця товару.

ТОВ Меріквіта було здійснено повну оплату за отриманий товар, що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що товар був випущений у вільний обіг і оформлений з додержанням усіх умов переміщення товарів в режимі імпорт. При здійснені митного оформлення товару посадовими особами митного органу здійснювався митний огляд товару та актом митного огляду було встановлено, що товар відповідає товаросупровідним документам.

Вартість товару, визначена згідно контракту, була сплачена покупцем на рахунок компаній, вказаних у контракті.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях, а у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися у іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

В ст. 632 ЦК України також вказано, що ціна в договорі встановлюються за домовленістю сторін.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що сторони контракту мають право самостійно визначати вільні ціни на товари. Відповідно до інвойсу сторони визначили вільну ціну товару, яка була фактично сплачена ТОВ Меріквіта на адресу компаній Beyaz Yol Logistik LTD.STI. (Туреччина).

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1 - основний та 2 - другорядні.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення ТОВ Меріквіта підтвердив митну вартість товару за МД, яка базується на ціні, що фактично була сплачена за товар, з урахуванням корегувань митної вартості.

Також, судом першої інстанції враховано, що на момент декларування товарів їх кількість та найменування відповідали зазначеним в товаросупровідних документах, зокрема, в інвойсі та пакувальному листі, оскільки на момент огляду вантажу та декларування товару законність наданих документів, які стали підставою для митного оформлення, перевірялися митним органом та не викликали жодних сумнівів, фактично встановивши автентичність наявного та заявленого товару.

В Постанові Пленуму Верховного Суду від 03.06.2005 року №8 Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 2008 року) роз'яснено, що незаконне переміщення предметів із приховуванням від митного контролю передбачає їх переміщення через митний кордон України з подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів або таких, що містять неправдиві дані. Підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.

Відповідно до положень ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності до ст. 9 КУпАП, (проступком) визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 483 МК України, дане правопорушення характеризується діями, що спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстав для переміщення товарів підроблених документів, одержаним незаконним шляхом, або таких, що містить неправдиві відомості.

Суб'єктивна сторона правопорушення, що передбачене статтею 483 МК України, передбачає наявність в діях особи вини у скоєному правопорушенні у формі прямого умислу.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Проте, у протоколі про порушення митних правил за № 2701/50000/18 від 03.09.2018 року, Одеською митницею ДФС не вказано в чому конкретно полягало саме приховування від митного контролю ОСОБА_3 товару.

В рекомендаціях, наданих в узагальненні судової практики, зробленим Верховним судом України 11.06.2008 року Практика застосування законодавства про контрабанду та порушення митних правил , зазначено, що у постановах про правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 483 МК України, судді мають зазначати, в чому конкретно полягало приховування особою товарів від митного контролю, які засоби вона для цього використовувала .

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що митними органами не указано в чому конкретно полягало надання особою неправдивих відомостей з метою приховування товару.

Жоден з документів, що подавалися митному органу при митному оформлені товару, як підстави для переміщення товарів, підробленими або одержаними незаконним шляхом, або такими, що містять неправдиві відомості, не визнавалися.

Також, з матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для порушення справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_3 є відповідь митних органів Туреччини.

Відповідно до ст. 491 МК України, підставами для порушення справи про порушення митних правил є, зокрема, офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Однак, переклад зазначених листів з іноземної мови на українську мову не здійснювався взагалі, не засвідчений належним чином, тобто є неофіційним. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дані листи не можуть бути визнані як документи взагалі і, зокрема, як доказ винуватості ОСОБА_3 у скоєні саме правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Крім того, в матеріалах справи про адміністративні правопорушення міститься запит №144285/99-99-19-02-02-16 Департаменту адміністрування митних платежів ДФС до митних органів Туреччини щодо з'ясування питання про автентичність поданих органам доходів та зборів України документів на товари, які надійшли на адресу ТОВ Меріквіта , переклад якого з іноземної мови на українську мову не здійснювався, не засвідчений належним чином, тобто є неофіційним та відповідно до якого не можна зробити висновок, що даний запит відноситься саме до з`ясування питання автентичності поданих органам доходів та зборів України документів на товари, які надійшли на адресу ТОВ Меріквіта , а тому належним доказом у справі вважатися не може.

Апеляційний суд враховує те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції Одеською митницею ДФС не було надано належним чином здійсненого перекладу листа митної адміністрації Туреччини, який був підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд враховує, що товар був випущений у вільний обіг і оформлений з додержанням усіх умов переміщення товарів у режимі імпорт , які встановлені ст. 75 МК України, що передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави, та умови ввезення товарів на митну територію України, сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України, дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень. Таким чином, митним органом була перевірена і встановлена законність митного оформлення товару.

Тому суд, аналізуючи вищевикладені обставини та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає, що митним органом не було надано достовірних доказів на підтвердження вини гр. ОСОБА_3 і його винність не доведена.

Таким чином, суд вважає, що митницею не надано достатніх доказів на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а висновки митного органу не підтверджуються достовірними даними, тому районний суд дійшов до вірного висновку про те, що це є підставою для закриття провадження по справі, через відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись 294 КпАП України, ст. 487 МК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника Одеської митниці ДФС Безлущенко О.С. - залишити без задоволення.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2018 року у справі про порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова