Ухвала

від 05.03.2019 по справі 761/2405/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1238/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 199 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

підозрюваного ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_11 та продовжено строк тримання під вартою до 22 березня 2019 року включно, щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болград Одеської області, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого директором ТОВ «Руєвіт», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 206 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 .

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про відсутність доказів вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Вказує, що підозра є необґрунтованою.

Так, адвокат стверджує, що протоколи допитів представника потерпілого, свідків не свідчать про протиправні дії підозрюваного, а протоколи пред`явлення особи для впізнання свідчать про порушення вимог ст. 228 КПК України, оскільки разом з підозрюваним пред`являлися до впізнання особи, які різко відрізняються від підозрюваного. Додає, що протоколи огляду камер відео спостереження та аналізу інформації з камер відео спостереження, як і інші матеріали не містять відомостей щодо причетності ОСОБА_9 до вчиненні інкримінованих злочинів.

Далі в апеляційній скарзі адвокат вказує на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Додає, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання в м. Києві, де мешкає із цивільною дружиною, яка чекає на дитину, та її малолітнім сином, є учасником бойових дій, працює, раніше не судимий, що свідчить про міцність соціальних зв`язків.

На адресу суду надійшли доповнення до апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , в яких він зазначає, що ОСОБА_9 27.09.2018 та 28.09.2018 не перебував на місці вчинення злочинів, а тому два вересневі епізоди інкриміновані підозрюваному є необґрунтованими. Вказує, що квітневі епізоди є сумнівними, оскільки надання вказівок самостійного складу злочину за ст. 194 КК України не утворюють. Додає, що з оголошеної підозри не вбачається в яких нападах вчинюваних бандою, брав безпосередньо участь ОСОБА_9 .

Також адвокат акцентує увагу на тому, що ОСОБА_9 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має місце реєстрації та проживання, одружений, брав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій.

Крім того, захисник зазначає про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказує про те, що слідчим суддею помилково покладено в основу рішення тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному та додає, що суд безпідставно не застосував до підозрюваного заставу, оскільки в пред`явленій підозрі не міститься даних про застосування останнім насильства.

У підсумку, адвокат звертає увагу суду на те, що з 22.01.2019 з підозрюваним слідчі дії не проводились.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду встановлено, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12018100100003970, відомості про яке 09.04.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 206 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 4. ст. 296 КК України, ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206 КК України.

27.11.2018 в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_9 .

27.11.2018 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України.

29.11.2018 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 25.01.2019.

17.01.2019 підозрюваному ОСОБА_9 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, передбачену ст. 257, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 206 КК України.

Старший слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_11 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року задоволено та продовжено строк тримання під вартою до 22 березня 2019 року включно.

Під час розгляду клопотання про продовженнящодо ОСОБА_9 строку тримання під вартою, слідчий суддяправильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозруОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_9 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Твердження сторони захисту про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такі дані містяться зокрема у протоколі допиту свідка ОСОБА_25 від 08.10.2018, протоколі огляду мобільного телефону ZTE від 03.12.2018, протоколі проведення слідчого експерименту від 23.11.2018, протоколі допиту свідка ОСОБА_26 від 01.11.2018, протоколах огляду місця події від 10.04.2018, від 11.04.2018, від 13.03.2018, від 27.09.2018, від 29.09.2018, протоколі огляду відеозапису від 12.04.2018, протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.10.2018, протоколі допиту свідка ОСОБА_27 від 10.09.2018, протоколі допиту свідка ОСОБА_28 від 04.12.2018, протоколі допиту свідка ОСОБА_29 від 04.12.2018, протоколах пред`явлення особи для впізнання від 14.12.2018, протоколі одночасного допиту осіб від 27.12.2018, матеріалах НСРД.

Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень.

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність.

Твердження захисника про те, що протоколи допитів не свідчать про протиправні дії підозрюваного, те, що протоколи пред`явлення особи для впізнання свідчать про порушення вимог ст. 228 КПК України, а протоколи огляду камер відеоспостереження та аналізу інформації з камер відеоспостереження, як і інші матеріали не містять відомостей щодо причетності ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих злочинів, колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, як і доводи апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_9 27.09.2018 та 28.09.2018 не перебував на місці вчинення злочинів, а два вересневі та квітневі епізоди є необґрунтованими та сумнівними.

З цих же підстав не заслуговую на увагу і твердження адвоката про те, що з оголошеної підозри не вбачається в яких нападах вчинюваних бандою, брав безпосередньо участь ОСОБА_9 , з урахуванням того, що до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи наведене, та те, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_9 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_9 на свободу.

Доводи захисників щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання, а тому вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині, є необґрунтованими.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_9 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Що стосується тверджень захисників про те, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання в м. Києві, де мешкає із цивільною дружиною, яка чекає на дитину, та її малолітнім сином, брав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій, працює, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки, то дані обставини не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути визнані самостійною підставою для задоволення апеляційної скарги захисника, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді і посилання адвоката на ті обставини, що з 22.01.2019 з підозрюваним слідчі дії не проводились, оскільки приймаючи рішення слідчий суддя пересвідчився у наявності обставин, які перешкоджають закінчити досудове розслідування і відсутність яких мала би бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, що у цьому випадку не мало місця.

Твердження сторони захисту про те, що слідчим суддею в основу рішення покладено тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу, з урахуванням змісту оскаржуваного судового рішення, відповідно до якого, слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Посилання захисника на необґрунтоване незастосування слідчим суддею до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, не заслуговують на увагу колегії суддів, з урахуванням того, що підозрюваний підозрюється серед іншого і у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України, а саме у протидії законній господарській діяльності, поєднаній з протиправною вимогою не виконувати укладену угоду, невиконання якої може заподіяти матеріальної шкоди та обмеженням законних прав та інтересів, доступу до приміщення того, хто займається господарською діяльністю, з захопленням приміщення, з погрозою застосування насильства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинені за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику шкоду.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального кодексу України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції ОСОБА_10 , та продовжено щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 22 березня 2019 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4