Постанова

від 06.03.2019 по справі 911/3310/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2019 р. Справа№ 911/3310/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Чорної Л.В.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 06.03.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест

на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2018 (повне рішення складено 17.01.2018)

у справі № 911/3310/17 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства екології та природних ресурсів України

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національного природного парку Голосіївський

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У листопаді 2017 Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест (далі - ТОВ Грінінвест ) про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 0, 15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121, що розташована по вул. Мальовничій, 71 в смт Коцюбинське Київської області вибула із володіння держави поза її волею, що встановлено рішенням суду у іншій справі №367/3060/13-ц. Відтак набуття відповідачем на підставі акту прийому-передачі № 1 від 30.12.2015 нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ Грінінвест , у власність спірної земельної ділянки здійснено з порушенням норм чинного законодавства. У зв'язку з чим прокурор вважає, що на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121, що розташована по вул. Мальовничій, 71 в смт Коцюбинське Київської області слід витребувати з незаконного володіння ТОВ Грінінвест на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Крім того, прокурор, звертаючись з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, посилається на ст. 23 Закону України Про прокуратуру та обґрунтував порушення інтересів держави, що полягає у незаконному вибутті земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачу її у приватну власність.

Ухвалою Господарський суду Київської області від 14.11.2017 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство екології та природних ресурсів України (далі - Мінприроди) та Національний природний парк Голосіївський .

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.01.2018 позов задоволено повністю. Витребувано з незаконного володіння ТОВ Грінінвест на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121 вартістю 93 711 грн. Стягнуто з ТОВ Грінінвест на користь прокуратури Київської області 1 600, 00 грн судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що неправомірність вибуття з державної власності земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121, яка розташована по вул. Мальовничій, 71 в смт Коцюбинське Київської області, встановлено заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06.08.2014 у справі № 367/3060/13-ц.

Так, суд першої інстанції, взявши до уваги те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ст. 388 Цивільного кодексу України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ Грінінвест земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121, яка розташована по вул. Мальовничій, 71 в смт Коцюбинське Київської області та передачі її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

ТОВ Грінінвест звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2018 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено строк учасникам судового процесу для подання відзиву та заперечення на відзив, справу призначено до розгляду.

08.07.2018 ухвалою Київського апеляційного господарського суду зупинено апеляційне провадження у справі № 911/3310/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №907/50/16.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

03.10.2018 в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 прийнято апеляційну скаргу ТОВ Грінінвест на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2018 у справі № 911/3310/17 до провадження. Справу призначено до розгляду на 09.01.2019.

09.01.2019 ухвалою суду апеляційної інстанції відкладено розгляд справи до 13.02.2019.

13.02.2019 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкладено розгляд апеляційної скарги ТОВ Грінінвест на 06.03.2019.

06.03.2019 у судове засідання з'явилися представник прокуратури та представники сторін - позивача та відповідача. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про дату, часта місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень на адресу третіх осіб 18.02.2019 (наявні в матеріалах справи). Крім того, Національний природний парк Голосіївський звертався до суду із заявою про розгляд справи без участі його представника. Таке ж клопотання заявлено Міністерством екології та природних ресурсів України в пояснення на апеляційну скаргу. Вказані клопотання задоволені судом апеляційної інстанції.

Керівник скаржника в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення, у зв'язку з необхідністю ознайомитися з судовим рішеннями Верховного Суду, які 13.02.2019 долучені прокуратурою до матеріалів справи.

Суд апеляційної інстанції відхилив клопотання скаржника про відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Копії судових рішень були долучені прокуратурою до матеріалів справи ще 13.02.2019, тобто майже за місяць до судового засідання. Учасником провадження у всіх справах (копії постанов яких додано) є ТОВ Грінінвест . Суд апеляційної інстанції презюмує обізнаність учасника справи (який добросовісно користується своїми правами) в судових провадженнях де він є стороною (тим більше розгляд яких дійшов до суду касаційної інстанції).

Крім того, Північний апеляційний господарський двічі визнавав поважними причини неявки скаржника (ухвали від 09.01.2019 та від13.02.2019) та відкладав розгляд справи саме за його клопотаннями. До того ж, суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги, який встановлено ст. 273 ГПК України (з урахуванням прийняття даної справи до провадження у складі, який розглядає справу 08.01.2019, то 06.03.2019 майже спливає двомісячний строку розгляду справи).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволення усного клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, як необґрунтованого.

У судовому засіданні 06.03.2019 законний представник скаржника (директор) підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представники прокуратури та позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили та просили відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

У травні 2018 ТОВ Грінінвест звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2018 та ухвалити нове - про відмову в позові.

Свою позицію про незгоду з рішенням суду першої інстанції мотивує таким. Суд першої інстанції, на думку скаржника, не дослідив питання наявності повноважень прокурора для звернення з відповідним позовом до суду. Зокрема, скаржник стверджує, що прокурор звертався до Кабінету Міністрів України з листом, в яком умова йде про сорок два позови в інтересах держави; в той час, як у листі про вже підготовлені позови йде мова про п'ятдесят три позови в інтересах держави.

Скаржник зазначає, що заочне рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06.08.2014 у справі № 367/3060/13-ц було ухвалено заочно, у зв'язку з чим відповідач не мав змоги надати свої доводи. Скаржник вважає, що вказане рішення було ухвалено без урахування всіх обставин, у зв'язку з чим висновки про межі спірної земельної ділянки є помилковими.

Так, скаржник стверджує, що на підставі указів президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941, від 30.12.1962 та від 04.01.1965 селище Коцюбинське підпорядковувалося Ірпінській міській раді і межі встановлювалися саме в межах Ірпінської міськради. Додатково скаржник посилається на рішення виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 28.10.1968 № 791, яким було затверджено адміністративні межі Ірпінської міської ради.

Також скаржник зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції щодо неправомірної передачі земельної ділянки, оскільки вилученню і передачі спірної земельної ділянки передувало погодження такого вилучення з боку органів державної влади.

Необґрунтованим скаржник вважає твердження прокурора, що в силу ст. 122, 149 Земельного кодексу України право розпоряджатися спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки належних доказів розташування спірної земельної ділянки на землях природно-заповідного фонду немає.

Крім того, скаржник зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим не зміг надати свої доводи та докази та подати заяву про застосування строків позовної давності.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, скаржник також подав заяву про застосування строків позовної давності, яка мотивована тим, що у рішенні Ірпінського міського суду Київської області від 06.08.2014 у справі № 367/3060/13-ц встановлено, що прокурор скористався правом звернення до суду згідно з положенням п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства , яким встановлено, що позов про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подана протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом. Тобто прокурор міг звернутися з даним позовом до суду до 15.01.2015, а звернувся лише в 2017.

09.01.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли письмові пояснення, в яких заявник додатково акцентує увагу на пропуск строку позовної давності у даній справі; практику Верховного Суду, зокрема, у справах №907/50/16, № 359/2012/15-ц.

5. Узагальнені доводи відзиву та пояснень на апеляційну скаргу

06.06.2018 на адресу Північного апеляційного господарського суду від прокуратури Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокуратура заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні.

Прокурор звертає увагу на той факт, що, приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу - ОСОБА_3 у приватну власність, Коцюбинська селищна рада перевищила передбачені ст. 122 Земельного кодексу У;країни повноваження та розпорядилася землею, яка не знаходиться у її віддані. Така земельна ділянка вибула поза волею законного власника (розпорядника) - держави.

Також, прокурор зазначає про недобросовісність набувача земельної ділянки ОСОБА_4, який знав що спірна земельна ділянка вибула з державно власності всупереч вимогам законодавства, що є підставою для витребування такої ділянки на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, на думку прокурора, вірно встановив факт порушення інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки спірна земельна ділянка поміж іншого є територією національного природного парку Голосіївський та відноситься одночасно до земель природно-заповідного фонду, вкритих лісом.

Крім того, прокурор зазначає, що витребування лісової земельної ділянки із приватної власності становить суспільний інтерес, який полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси; захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

18.12.2018 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Мінприроди надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких третя особа заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволені.

Мінприроди вважає, що суд першої інстанції правомірно встанови факт відсутності передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт Коцюбинське на момент прийняття селищною радою рішення про надання земельної ділянки першому власнику.

Третя особа 1 вважає безпідставними посилання скаржника на відсутність встановлених меж національного парку Голосіївський , оскільки, на думку Міністерства, прокурор довів належними та допустими доказами факт знаходження спірної земельної ділянки саме в межах парку.

Також Мінприроди наголошує на безпідставності доводів скаржника про належність спірної земельної ділянки до меж смт Коцюбинське, оскільки вказана земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю, а Законом України Про основи містобудування та іншим законодавством не передбачено зміну цільового призначення та їх вилучення на підставі містобудівної документації.

Третя особа 2 в заяві від 04.01.2019 за №1/2-01 підтримала в повному обсязі правову позицію третьої особи 1.

13.02.2019 на адресу суду апеляційної інстанції надійшов лист прокуратури, в якому прокурор, з метою забезпечення єдності судової практики, просив долучити копії судових рішень Верховного Суду.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Господарським судом Київської області встановлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Мальовничій, 71 в смт Коцюбинське від 24.12.2008 № 1961/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3; передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 15 га громадянину ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в смт Коцюбинське по вул. Мальовничій, 71.

На підставі вказаного рішення селищної ради, ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЖ № 922146 на право власності на земельну ділянку площею 0, 15 га, яка розташована за адресою: Київська область, смт Коцюбинське, вул. Мальовничій, 71; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

08.10.2009 на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121, яка розташована по вул. Мальовничій, 71 в смт Коцюбинське Київської області, придбав ОСОБА_4, про що на державному акті серії ЯЖ №922146 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_4

Відповідно до протоколу № 1 від 28.12.2015 загальних зборів учасників ТОВ Грінінвест за актом № 1 від 30.12.2015 прийому-передачі нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ Грінінвест , ОСОБА_4 передано, в тому числі, спірну земельну ділянку до статутного капіталу товариства, про що 26.07.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 30641727 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121 за ТОВ Грінінвест .

Вартість вказаної земельної ділянки відповідно до експертно-грошової оцінки земельної ділянки від 11.07.2012, проведеної ПП Експерт-Land , становить 93 711 грн.

06.08.2014 заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від у справі № 367/3060/13-ц позов прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за участю третьої особи - Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство , про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю і визнання права власності на земельну ділянку задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 24.12.2008 № 1961/25-5 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Мальовничій, 71 в смт Коцюбинське ; визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 922146 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0121, виданий на ім'я ОСОБА_3 із відповідною відміткою про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_4

Ухвалюючи зазначене рішення Ірпінський міський суд встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Також Ірпінський міський суд встановив, що на момент прийняття спірного рішення будь-яка містобудівна документація чи інша, передбачена законом документація, яка б встановлювала межі смт Коцюбинське Київської області, була відсутня. А тому, на підставі ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що Коцюбинською селищною радою, при прийнятті оскаржуваного рішення від 24.12.2008 № 1961/25-5 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Мальовничій, 71 в смт Коцюбинське , було перевищено повноваження щодо розпорядження землями.

Даних про оскарження вказаного рішення Єдиний державний реєстр судових рішень не містить (http://www.reyestr.court.gov.ua/; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40137223). Доказів оскарження учасниками даної справи не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведене свідчить про неправомірність вибуття з державної власності земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121, яка розташована по вул. Мальовничій, 71 в смт Коцюбинське Київської області.

Суд першої інстанції дослідив, що спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - національного природного парку Голосіївський , що підтвердило Мінприроди у письмових поясненнях.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський змінено межі національного природного парку Голосіївський шляхом розширення його території на 6462, 62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , що включаються до складу національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача.

Відповідно до листа Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство від 14.07.2014 № 472 (а.с. 30) земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства. Зазначені земельні ділянки увійшли до території національного природного парку Голосіївський , який було розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що за інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області від 10.12.2014 № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку Голосіївський спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, та акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 18.03.2015 № А78/180, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає у 101 квартал.

Тобто, спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме національного природного парку Голосіївський .

Так, прокурор, вважаючи, що на момент вирішення спору, в силу приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України, право розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки вона розташована на землях природно-заповідного фонду, які віднесено до природоохоронного призначення звернувся до суду першої інстанції з даним позовом. Прокурор обґрунтовано звернувся з цим позовом у розумінні ст. 23 Закону України Про прокуратуру . Тому доводи скаржника в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Предметом розгляду справи є встановлення факту правомірності (неправомірності) вибуття земельної ділянки з власності та в залежності від встановленого витребування (або відмову у витребуванні) такої ділянки з незаконного володіння.

Прокурор, звертаючись з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави у незаконному вибутті земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачу її у приватну власність.

За змістом ст. 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 116 Конституції України наділено Кабінет Міністрів України повноваженням здійснювати управління державною власністю відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності визначено поняття управління об'єктами державної власності, згідно з якою це - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею 3 цього Кодексу визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.. 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила ч. ст. 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Частина третя цієї ж статті передбачає самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Норма ст. 388 Цивільного кодексу України передбачає можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.

Отже, можливість витребування майна за віндикаційним позовом залежить від того, є набувач майна добросовісним чи недобросовісним та від того, чи придбане майно набувачем відплатно чи безвідплатно.

Набувач майна визнається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що особа, яка відчужила йому майно, не мала на це права.

У свою чергу, набувач, який, придбаваючи майно, знав або міг знати, що особа, яка здійснила відчуження майна, не мала на це права, визнається недобросовісним набувачем, наприклад, особа придбала майно у особи, яка не мала права його відчужувати. У недобросовісного набувача майно може бути витребувано у будь-якому разі.

Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, чи набуто ним майно відплатно або безвідплатно.

Майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребувано у всіх випадках.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 925/740/17.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ Грінінвест набуло спірну земельну ділянку шляхом передачі її ОСОБА_4 до статутного капіталу товариства. Тобто відповідач набув спірну земельну ділянку безоплатно. Доказів протилежного матеріали справи не містять, сторонами не надано.

Крім того, Ірпінським міським судом у справі №367/3060/13-ц встановлено незаконність рішення Коцюбинської селищної ради від 24.12.2008 №1961/25-5 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Мальовничій, 71 в смт Коцюбинське та визнання недійсним державного акт серії ЯЖ №922146 на право власності на земельну ділянку площею 0, 1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:042:0121), виданого на ім'я ОСОБА_3, із відповідною відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 на земельну ділянку, та скасування його державної реєстрації.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення Європейського суду з прав людини у справі Brumaresku v Romania [GC], заява № 28342/95).

Тобто, матеріалами справи підтверджується неправомірність виділення спірної земельної ділянки, що, відповідно, свідчить про набуття у власність майна першим володільцем із порушенням законодавства.

Крім того, згідно із інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО Укрдерліспроект від 08.10.2014 (а.с. 32 - 33), спірна територія є лісами з радянських часів, а на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони м. Києва, загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167 га. Згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.2001 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 №59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації Київзеленбуд на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації Київзеленбуд ; Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-56, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. Однак, при зміні назв юридичних осіб рішення про зміну цільового призначення земель не приймалося.

Враховуючи викладене, суд апеляційних інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на не встановлення адміністративних меж смт Коцюбинське, територія якого, на думку скаржника входить до адміністративних меж міста Ірпінь, оскільки матеріалами справи підтверджується належність спірної земельної ділянки до лісового фонду, цільове призначення якої не змінювалося.

Наведе також підтверджує правомірність звернення прокуратури з позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який з 08.04.2012 на підставі ст. 122, 149 ЗК України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об'єкта природно-заповідного фонду України - НПП Голосіївський .

Аналогічно висновку дійшов Верховний Суд у справі №911/3570/17 за подібних правовідносин з таким же суб'єктним складом сторін.

До того ж, із матеріалів справи вбачається, що на момент передання спірної земельної ділянки до статутного капіталу відповідача (28.12.2015) вже було ухвалено рішення у справі про незаконність передачі спірної земельної ділянки (06.08.2014), учасником якої, також, був ОСОБА_5, який передавав земельну ділянку. А тому відповідач був не обмежений в можливості перевірити правомірність та законність титулу володільця у ОСОБА_5 на момент передачі ділянки.

Враховуючи наведені норми правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що у разі, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України. При цьому чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження.

Тобто, матеріали справи підтверджується наявність підстав для витребування майна від відповідача, як добросовісного набувача у відповідності до положень ст. 388 зазначеного Кодексу, оскільки набуте першим володільцем спірне майно було здійснено з порушенням вимог закону; передано такий титул останньому володільцю (відповідачу) безоплатно; не момент передачі спірного майна право власності ОСОБА_5 (особа, що передавала право) було скасовано, жодним чином не свідчить про правомірність виникнення права власності у ТОВ Грінінвест . Доказів набуття ТОВ Грінінвест права власності на спірне майно з якихось інших підстав судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вищенаведене не свідчить про порушення принципу пропорційності при поверненні у державну власність спірного майна, яке вибуло із такої власності незаконно та не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, предметом регулювання ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, на яку, зокрема, посилається і сам скаржник.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право ТОВ Грінінвест на мирне володіння майном не суперечить сформульованим в усталеній практиці Європейського суду з прав людини критеріям правомірного втручання в це право.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 змінено межі національного природного парку Голосіївський шляхом розширення його території на 6462, 62 гектара.

Факт знаходження спірної ділянки в межах національного природного парку Голосіївський підтверджується також листом Комунального підприємства Святошинське лісопаркове господарство від 14.07.2014 № 472 та інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області від 10.12.2014 № 01-04/2215 (спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121 попадає у 101 квартал, який входить до меж парку).

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 1, ч. 1 та 2 ст. 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Конвенція не містить екологічних прав. Водночас, рішення Європейського суду формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як права на життя, як права на повагу до приватного та сімейного життя.

У рішенні від 27.11.2007 у справі Хаммер проти Бельгії суд заявив, що навколишнє середовище, не будучи прямо згаданим у Конвенції, тим не менш, являє собою цінність, у збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада. Економічні міркування і навіть право власності не повинні превалювати над екологічними проблемами, особливо коли з цього питання є прийняте чинне законодавство. У публічної влади був обов'язок вжити заходів на захист навколишнього середовища згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Отже, враховуючи створення національного заповідника та факту протиправного вибуття спірної земельної ділянки з власності, обставини справи додатково підтверджують суспільний інтерес щодо спірного майна.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі. А тому наявні підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, та, відповідно, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ Грінінвест земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121, яка розташована по вул. Мальовничій, 71 в смт Коцюбинське Київської області та передачі її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

До таких же висновків дійшов Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами та таким же суб'єктним складом сторін (справи № 911/3455/17, №911/3570/17, №911/3572/17, №911/3447/17, № 911/3312/17).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, скаржник не приймав участь в суді першої інстанції, оскільки не був належним чином повідомлений, про що заявляє в апеляційній скарзі.

Так, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення за відсутності представника відповідач та зазначив у його описовій частині таке: враховуючи те, що поштове відправлення № 0103262022289 (ухвала суду від 14.11.2017 про порушення провадження у даній справі) повернулось до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання , а поштове відправлення (ухвала суду від 05.12.2017 про відкладення розгляду справи) не повернулось до суду, суд дійшов висновку про те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи .

За змістом ст. 2, 7, 13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як убачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Київської області 14.11.2017 було прийнято позовну заяву прокурора до провадження, справу призначено до розгляду на 05.12.2017. Ухвалою суду першої інстанції від 05.12.2017 відкладено розгляд справи до на 16.01.2018. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 16.01.2018 суд першої інстанції в судовому засіданні ухвалив оскаржуване рішення без участі представника відповідача зазначивши в описовій частині, що поштове відправлення (ухвала суду від 05.12.2017 про відкладення розгляду справи) не повернулося. Водночас, суд дійшов помилкового висновку про повідомлення відповідача, тоді як сам в описовій частині рішення встановив про неповернення та невручення поштового відправлення (ухвали суду). При цьому, суд не з'ясував причин, зокрема, неповернення поштового відправлення.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, Північний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що приписи ГПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду про призначення розгляду скарги з вказівкою причини повернення: за закінченням терміну зберігання та не повернення конверта взагалі (щодо судового засідання, в якому ухвалено оскаржуване рішення) є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Неповернення поштової кореспонденції не свідчить ні про відмову сторони від одержання відправлення, ні про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Подібна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 906/142/18 та від 12.12.2018 у справі №752/11896/17.

Беручи до уваги приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України, за наслідком першої неявки представника відповідача у судове засідання, за відсутності доказів вручення йому ухвали про відкриття провадження та про призначення розгляду скарги та відсутності будь-яких доказів про повідомлення на друге засідання, суд першої інстанції, для забезпечення процесуальних прав сторін, не був позбавлений права відкласти розгляд справи в межах строків, визначених ст. 177, 196 ГПК України.

Частиною п. ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ Гурепка проти України № 2 наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ураховуючи наведене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи - ТОВ Грінінвест , не забезпечив останньому можливості реалізувати надані йому законом права, оскільки розглянув справу за його відсутності, не з'ясувавши причини нез'явлення та не повідомивши належним чином про дату, час і місце судового засідання.

З урахування викладеного вище, суд апеляційної інстанції, враховуючи обґрунтованість позовних вимог вважає за необхідне розглянути клопотання про застосування позовної давності.

Щодо позовної давності

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, скаржник також подав заяву про застосування строків позовної давності, яка мотивована тим, що у рішенні Ірпінського міського суду Київської області від 06.08.2014 у справі № 367/3060/13-ц встановлено, що прокурор скористався правом звернення до суду згідно з положенням п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства , яким встановлено, що позов про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подана протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом. Тобто прокурор міг звернутися з даним позовом до суду до 15.01.2015, а звернувся лише в 2017.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

У цивільному законодавстві закріплені об'єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.082018 у справі № 641/76/17); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб'єктів порівняно з іншими суб'єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 362/44/17 від 17.10.2018 зроблено конкретизований висновок щодо застосування строку позовної давності, який в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України є обов'язковим до застосування.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

По-перше, Кабінет Міністрів України стало відомо про порушення його прав з листа від 12.06.2017 №05/1-17096вих-17 (а.с. 45), яким прокуратура Київської області повідомила Кабмін про подання до суду п'ятдесяти трьох позовних заяв в інтересах держави в особі Кабінет Міністрів України в т.ч. до ТОВ Грінінвест .

По-друге, враховуючи те, що передачу права власності на спірну земельну ділянку першому та другому володільцю було визнано в судовому порядку незаконною (рішення Ірпінського міського суду від 06.08.2014), а майно було передано відповідачу тільки 28.12.2015 (передача до статутного капіталу ТОВ Грінінвест ), то й підстава для витребування такого майна з володіння від ТОВ Грінінвест виникла тільки після 28.12.2015, тому доводи скаржника, що прокурор повинен був звернутися до суду до 15.01.2015 є безпідставними. Прокурор звернувся до суду з даним позовом 09.11.2017 (відмітка суду першої інстанції на позовній заяві), в межах строку позовної давності. А тому підстави для застосування спливу трьохрічного строку позовної давності відсутні, через що заява скаржника відхиляється судом апеляційної інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що є безумовною підставою для скасування судового рішення (розгляд справи за відсутності сторони, яка про це заявляє) згідно з п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України). Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та витребування з незаконного володіння спірної земельної ділянки.

Отже, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового - про задоволення позову повністю.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2018 у справі №911/3310/17 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2018 у справі №911/3310/17 - скасувати, з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1-Є; код ЄДРПОУ 40208868) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0, 15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0121 вартістю 93 711 гривень.

Видачу відповідного наказу доручити суду першої інстанції.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю Грінінвест .

4. Матеріали справи № 911/3310/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 12.03.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Л.В. Чорна

М.Г. Чорногуз