Ухвала

від 13.03.2019 по справі 906/381/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"13" березня 2019 р. Справа № 906/381/18

Суддя-доповідач (Головуючий суддя) Північно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.18р. у справі №906/381/18(суддя Шніт А.В. м.Житомир, повне рішення складено 23.11.2018)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство"

за участі у справі третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеської митниці ДФС; Управління Служби безпеки України в Одеській області; Головного управління національної поліції в Одеській області;

за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс"

про стягнення 926083,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.18р. у справі №906/381/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство", за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеської митниці ДФС; Управління Служби безпеки України в Одеській області; Головного управління національної поліції в Одеській області; за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" про стягнення 926083,49 грн.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що подана апелянтом апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу (ГПК) України з огляду на таке.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено, щодо апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення (ст. 259 Господарського процесуального кодексу України).

Як свідчать матеріали апеляційної скарги, в порушення вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, скаржником не надано доказів направлення відповідачу та третім особам у даній справі, а саме: Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", Одеській митниці ДФС; Управлінню Служби безпеки України в Одеській області; Головному управлінню національної поліції в Одеській області, Товариству з обмеженою відповідальністю "Реілтранс", копії апеляційної скарги з доданими до неї документами.

Оскільки в матеріалах апеляційної скарги відсутні докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", Одеській митниці ДФС; Управлінню Служби безпеки України в Одеській області; Головному управлінню національної поліції в Одеській області, Товариству з обмеженою відповідальністю "Реілтранс", подана Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та приписи Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства та підлягає залишенню без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про залишення апеляційної скарги без руху вирішується суддею-доповідачем, визначеним в порядку ч. 1 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

Крім того, скаржником при поданні апеляційної скарги подана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 скаржник посилається на те, що, враховуючи ту обставину, що відповідачем в грудні 2018 року була подана апеляційна скарга на рішення господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2018 року, однак ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 апеляційну скаргу було залишено без руху, з підстав не сплати судового збору за подання апеляційної скарги та було надано строк для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги - 10 днів з для вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Однак до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідачем було подане, клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, адже у відповідача, як на момент подачі в перше апеляційної скарги існувало податкове зобов'язання перед бюджетом, яке становило близько 8,9 млн. грн. так і на даний момент воно залишилося, а також має місце заборгованість по заробітній платі за останні місяці перед працівниками, а тому по сьогоднішній час фінансове становище відповідача не покращилося та дохідна частина відповідача не збільшилася, що у свою чергу унеможливлювало на момент подачі першої апеляційної скарги сплатити судовий збір в розмірі 20836,88 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 було відмовлено в задоволені клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та апеляційну скаргу повернуто.

Враховуючи фінансове становище відповідача, до господарського суду Житомирської області була подана заява про розстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2018 року, адже загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду в цілому без розстрочки виконання рішення суду зумовить неможливість, погасити заборгованість за іншими платежами, податками та зборами, спричинить звільнення працівників.

Також, як вбачається із листа позивача від 27.12.2018 то наказ господарського суду Житомирської області був виданий 18.12.2018 враховуючи навіть те, що відповідачем було подано в строки апеляційну скаргу, а тому відповідно рішення господарського суду Житомирської області не набрало законної сили, а наказ на примусове виконання був вже виданий, як видно із самого листа, тому це власне стало приводом та вибором відповідача в перевазі подати заяву про розстрочення виконання рішення, щоб мати можливість розстрочити рівними частинами заборгованість згідно рішення суду та при цьому здійснити погашення податкового зобов'язання, адже дії позивача як вбачалося із змісту листа могли привести до примусового виконання рішення суду, накладення арешту на рахунки відповідача, що заблокувало б всю господарську діяльність відповідача ніж здійснювати виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 р. щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Тому відповідачем був здійснений вибір та прийняте на думку відповідача правильне та необхідне рішення щодо здійснення розстрочення виконання рішення суду, адже подання наказу господарського суду Житомирської області від 18.12.2018 на примусове виконання погіршило б фінансове становище відповідача, адже саме на нього поклалися додаткові витрати, а саме сплата авансового внеску та виконавчий збір за примусове виконання рішення суду.

Отже, як вважає відповідач, в даному випадку пропущений строк подання апеляційної скарги не є значним, а він у свою чергу обумовлений вказаними об'єктивними та поважними причинами.

Проте, розглянувши заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вказані доводи скаржника не визнає поважними для поновлення пропущеного строку, з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду ухвалене господарським судом Житомирської області 15.11.2018, повний текст якого складений 23.11.2018, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 13.12.2018.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 1000230441166 оскаржуване рішення суду отримано скаржником - 30.11.2018(а.с. 63 т.3)

Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" звернулося з апеляційною скаргою 01.03.2019, про що свідчить відмітка органу зв`язку "Укрпошта" на поштовому конверті в якому надійшла апеляційна скарга на адресу господарського суду Житомирської області, а отже апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.

Згідно ч.2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Отже, як встановлено судом, станом на дату подання апеляційної скарги 01.03.2019 скаржником пропущений двадцятиденний строк, який надає право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідачем 14.12.2018 була подана апеляційна скарга на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018(а.с. 89 т.3).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 апеляційну скаргу було залишено без руху, з підстав не сплати судового збору за подання апеляційної скарги та було надано строк для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги - 10 днів з для вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху(а.с. 71 т.3).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 було відмовлено в задоволені клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та апеляційну скаргу повернуто(а.с.80 т.3).

Однак, як вбачається з матеріалів справи скаржником після постановлення ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 про повернення апеляційної скарги до 01.03.2019 не вчинено жодних дій для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018.

Посилання скаржника на подання до господарського суду Житомирської області заяв про розстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2018 року, суд вважає необґрунтованими, оскільки дані процесуальні дії скаржника жодним чином не підтверджують неможливість подання апеляційної скарги на вищезгадане рішення суду.

У відповідності до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, статтею 119 Господарського процесуального кодексу України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №910/3108/18.

Суд, також звернутає увагу на положення, закріплені у статті 129 Конституції України, згідно яких основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

У силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

Розглянувши зазначену заяву, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що наведені скаржником в обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження причини не можна вважати поважними, а наведені скаржником обставини об'єктивно непереборними та такими, що не давали змоги Державному підприємству "Словечанське лісове господарство" у справі №906/381/18 звернутись до суду із апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Крім того, суд відзначає, що до зазначеної заяви скаржник не додає жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують обставини, які були об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальної дії, а саме: усунення недоліків апеляційної скарги Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18, з якою останній звернувся 14.12.2018 до суду апеляційної інстанції, в строк встановлений ухвалою суду Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі №906/381/18(а.с 71 т.3).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за відсутності в матеріалах поданої апеляційної скарги належних та допустимих доказів на підтвердження доводів скаржника, суд позбавлений можливості визнати зазначені причини пропуску процесуального строку поважними.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду, то скаржник, отримавши ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №906/381/18 про повернення апеляційної скарги з усіма доданими документами без розгляду, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно вимог статті 43 ГПК України повинен був у найкоротші строки звернутись повторно із апеляційною скаргою та клопотанням (заявою) про поновлення строку з наданням суду відповідних пояснень та доказів поважності його пропуску.

Вищевказане свідчить, що можливість повторного звернення із апеляційною скаргою у найкоротші строки (після отримання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №906/381/18) залежала виключно від самого скаржника, а отже зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд визнає неповажними.

Інших обґрунтованих підстав з належними письмовими доказами неможливості звернення з апеляційною скаргою скаржником не зазначено.

У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного та на підставі частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18 без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18, залишити без руху.

2. Запропонувати Державному підприємству "Словечанське лісове господарство" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо існують інші підстави для поновлення строку, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз'яснити Державному підприємству "Словечанське лісове господарство", що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

4. Ухвалу направити скаржнику Державному підприємству "Словечанське лісове господарство" за адресою: 11122, Житомирська область, Овруцький район, с.Словечне, вул.Лісова, 13.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач (Головуючий суддя) ОСОБА_1