Рішення

від 13.03.2019 по справі 159/6715/18

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/6715/18

Провадження № 2/159/374/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд під головуванням

судді Панасюка С.Л.

розглянувши у спрощеному провадженні в місті Ковелі справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

Вимоги обґрунтовані тим, що в період з 02.06.1986 року по 28.02.2017 року перебувала в трудових відносинах з КП Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія . 28.02.2017 року позивача звільнено з посади завідуючої складом на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Позивач вказує, що при звільненні їй не була виплачена заробітна плата, що в загальному становить 4441,70 грн. та підтверджена довідкою установи. На неодноразові звернення позивача до установи з проханням виплатити всі суми, що належать при звільненні їй відмовлено. У відповідності до ст. ст. 116 , 117 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача в її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 4441,70 гривень та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 60555,66 гривень. Вказує, що несвоєчасний розрахунок по заробітній платі призвів до душевних страждань, позивач змушена приділяти додаткових зусиль для організації свого життя та забезпечення достатнього рівня проживання сім'ї. Моральну шкоду позивач оцінює в сумі 2000 грн., яку просить стягнути з відповідача в її користь.

Позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 43 Конституції України , кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України , власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Судом встановлено, позивач працювала у Волинському обласному санаторії матері і дитини Турія на посаді завідуючої складом, що стверджується копією трудової книжки.

Як вбачається з копії наказу № 14 від 28.02.2017 року Про звільнення , ОСОБА_1, зав.складом, звільнено з займаної посади з 28.02.2017 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Судом встановлено, що на час звільнення відповідач не виплатив позивачу заробітну плату в сумі 4441,70 гривень, що підтверджується довідкою та не заперечується сторонами, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України , обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ст. 117 КЗпП України , в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України .

При цьому, як роз'яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, судом встановлено, що з вини відповідача позивачу не були виплачені належні їй суми в день звільнення.

При обчисленні середнього заробітку суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року .

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що відповідача було звільнено з роботи 28.02.2017 року. Середньоденна заробітна плата на момент звільнення становила 137,94 грн., час фактичної затримки розрахунку становить станом на 03.12.2018 року 439 робочих днів.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 60555,66 грн. слід задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи термін затримки розрахунку, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає підставною і суму заявлену позивачем на відшкодування моральної шкоди, виходячи з глибини моральних та психічних страждань позивача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України Про судовий збір , від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки на підставі п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України Про судовий збір , при зверненні до суду позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір, відповідно до ст.141 ЦПК України в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України , суд допускає негайне виконання рішення суду при присудженні працівникові виплати заробітної плати.

Відповідач не подав заперечень та доказів, в той час як позивач довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279, 280-289 ЦПК України, на підставі ст. 47 , 116 , 117 , 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія (місцезнаходження: 45060, с. Зелена Ковельського району Волинської обалсті, код ЄДРПОУ 13366151) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії АС 058334 виданий Ковельським МРВ УМВС України в Волинській області 21.03.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 4441 (чотири тисячі чотириста сорок одну) гривню 70 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 60555 (шістдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 66 копійок, а також моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, що в загальному становить 66997 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 36 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути Комунального підприємства Волинський обласний санаторій матері і дитини Турія (місцезнаходження: 45060, с. Зелена Ковельського району Волинської обалсті, код ЄДРПОУ 13366151) на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

ГОЛОВУЮЧИЙ С.Л.ПАНАСЮК