Рішення

від 13.03.2019 по справі 400/3157/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 р. справа № 400/3157/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А. О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "Злагода", вул. Пушкінська, 9,Єрмолівка,Баштанський район, Миколаївська область,56120

до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, пр. Перемоги, 14(в.Космонавтів,61,повер1,54056),03135

про:визнання протиправними та скасування постанов від 08.11.2018 № 056625, № 056626, № 056627, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Злагода (далі-позивач) звернулось з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Укртрансбезпеки в Миколаївській області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №056625, 056626, 056627 від 08.11.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки дозволи на рух великовагових транспортних засобів із подільним вантажем не видаються. Щодо не надання водієм індивідуальної контрольної книжки водія, позивач зазначив, що

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки перевірка та зважування транспортного засобу проводилась із додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт належним чином оформленими документами, розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів, винесено у відповідності із Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі-Закон), тому спірні постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій прийняті правомірно.

Сторони надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, передбачено, Державна служба з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, реалізовує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті, здійснює габаритно - ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (п.п.1,4,5,15,27).

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 " Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів , вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

08.11.2018 року Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт винесено постанови №056625, 056626, 056627 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі по 1700,00 грн. за кожною постановою до приватного підприємства Злагода , в обґрунтування постанови відповідач зазначив, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону та відсутністю індивідуальної контрольної книжки.

Відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 1.01.2001року (пп.3,4) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно Правил дорожнього руху (п.22.5) передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м , за довжиною - 22 м, фактичну масу понад 40 т, навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси транспортного засобу, навантаження на вісь, габаритів та протяжністю маршруту, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та /або великогабаритного транспортного засобу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року.

Таким чином, відповідно до наданих повноважень працівники Укртрансінспекції мають право здійснювати рейдові перевірки, перевіряти вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу, а у разі виявлення перевищення нормативно допустимих габаритів та ваги складати розрахунок плати за проїзд.

Відповідно до ст.33 Закону України " Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Правилами дорожнього руху передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

До позивача спірними постановами застосовано адміністративно-господарські санкції, за які передбачена відповідальність за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України " Про автомобільний транспорт": надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними Уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Позивачем перевозився подільний вантаж, чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (п.22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів

Щодо відсутності у водія індивідуальної контрольної книжки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 48 Закону, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у ст. 48 Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Так, пунктом 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2010 року за № 811/18106 (далі Положення - № 340) передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п. 6.3. Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Згідно пункту 7.1. Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

Пунктом 7.2. Положення № 340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.4 Інструкції, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Виходячи з положень наведених норм, водії транспортних засобів, які обладнані тахографами повинні надавати інспектору для контролю картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа або протокол про перевірку та адаптацію тахографа.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб, що перевірявся мав бути обладнаний тахографом (транспортний засіб 56,3 т), відтак позивач не зобов'язаний був вести індивідуальну контрольну книжку, адже ця книжка в обов'язковому порядку повинна бути в наявності лише у транспортних засобах не обладнаних тахографом. Доказів відсутності у позивача на момент перевірки картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа або протоколу про перевірки та адаптації тахографа, або взагалі відсутності тахографа у матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів, що спірні постанови прийнято правомірно, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначено ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 5286 грн., що підтверджується квитанцією (а. с. 4), однак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягненню підлягає судовий збір в розмірі 1762 грн., оскільки за подачу позову майнового характеру (ціна позову 5100 грн.) позивач мав сплати 1762 грн. (не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Решту суми сплачених коштів позивач має право повернути за клопотанням за ухвалою суду.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов приватного підприємства "Злагода" (вул. Пушкінська, 9, Єрмолівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56120, ідентифікаційний код 31417341) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135 (вул. Космонавтів, 61, поверх 1, м. Миколаїв, 54056), ідентифікаційний код 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №056625, 056626, 056627 від 08.11.2018 р., винесені Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, ідентифікаційний код 39816845) на користь приватного підприємства "Злагода" (вул. Пушкінська, 9, с. Єрмолівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56120, ідентифікаційний код 31417341) судовий збір в розмірі 1762 грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз