Рішення

від 13.03.2019 по справі 400/232/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 р. № 400/232/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Гребеннікова, 1, м. Новий Буг, Миколаївська область, 55600 про:визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - відповідач, РДА) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання копії розпорядження про визначення місця проживання дитини та зобов'язання видати копію розпорядження про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після розлучення з дружиною звернувся до органу опіки та піклування з питання визначення місця проживання малолітньої доньки. У червні 2018 р. вказане питання розглянуте комісією з питань захисту прав дитини при РДА, що оформлено протоколом від 26.06.2018 р. № 6. У грудні 2018 р. представник позивача звернувся до відповідача з заявою про отримання рішення РДА, однак отримав відмову. Позивач вважає, що рішення про визначення місця проживання дитини має бути викладене в розпорядженні голови РДА.

21.02.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивачу надано рішення комісії з питань захисту прав дитини при РДА, оформлене у вигляді витягу з протоколу від 26.06.2018 р. № 6. Даний документ не потребує додаткового завірення, реєстрації чи видачі на бланку РДА за підписом голови РДА.

За клопотанням позивача справу розглянуто в письмовому провадженні.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 30.01.2018 р. по справі № 481/8/18 шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано (а. с. 8).

Від шлюбу позивач має малолітню доньку - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9).

Між колишнім подружжям виник спір щодо визначення місця проживання дитини.

За заявою обох батьків комісією з питань захисту прав дитини при РДА розглянуто питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_2 Як слідує з витягу з протоколу засідання комісії від 26.06.2018 р. № 6, батькам рекомендовано звернутися до суду, визначено місце проживання дитини з батьком та встановлено час побачень матері з донькою (а. с. 10).

27.12.2018 р. представник позивача звернувся до РДА з заявою про видачу рішення РДА щодо визначення місця проживання дитини (а. с. 11).

Листом від 04.01.2019 р. (а. с. 12) відповідач повідомив, що рішення комісії складається у вигляді протоколу, що є основним актом. Рішення органу опіки та піклування та рішення комісії мають різну правову природу і не є тотожними. Як слідує з рекомендацій Міністерства соціальної політики України від 18.12.2017 р., орган опіки та піклування виносить рішення з питань, пов'язаних із захистом прав дитини, які є обов'язковими до виконання. Рішення комісії оформлюються витягами з протоколів та мають рекомендаційний характер.

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України передбачено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини (далі - Порядок), та Типове положення про комісію з питань захисту прав дитини (далі - Положення) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866.

Згідно з п. 3 Порядку (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення), сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність щодо надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, забезпечення захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності щодо забезпечення захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад (далі - служби у справах дітей).

Відповідно до п. 1 Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) комісія з питань захисту прав дитини (далі - комісія) є консультативно-дорадчим органом, що утворюється головою районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади.

Згідно з п.п. 2 п. 4 Положення комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема вирішення спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до п. 9 Положення комісія у межах своєї компетенції приймає рішення, організовує їх виконання.

З викладеного суд дійшов висновку, що вирішення спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини відноситься до компетенції органу опіки та піклування або суду. Органом опіки та піклування в даному випадку є РДА. Саме до РДА були подані заяви позивача та його колишньої дружини про визначення місця проживання дитини.

Комісія з питань захисту прав дитини при РДА, розглядаючи спір між батьками, могла лише рекомендувати голові РДА, як вирішити спір. Форма рішення комісії Положенням не визначена, а тому викладення рішення в протоколі не суперечить законодавству. Саме ж рішення щодо визначення місця проживання дитини мало бути прийняте РДА (на основі рішення комісії), однак такого рішення відповідачем прийнято не було.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Виключно позивачу належить право обрання способу захисту свого порушеного права. Лише у виключних випадках суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.

Позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання розпорядження про визначення місця проживання дитини, а також зобов'язати видати копію розпорядження.

Суд встановив, що позивачем обрано невірний шлях захисту його порушеного права, оскільки розпорядження про визначення місця проживання ОСОБА_2 відповідачем взагалі не приймалося.

Тим більше, суд враховує, що на момент звернення позивача з даним позовом, спір щодо місця проживання дитини вже вирішується Новобузьким районним судом Миколаївської області, а РДА вже надала свій висновок щодо визначення місця проживання дитини. Маючи за мету визначити місце проживання дитини з ним, позивач повинен доводити власну позицію в межах вказаної справи, а не в адміністративному судочинстві.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Гребеннікова, 1, м. Новий Буг, Миколаївська область, 55601, ідентифікаційний код 04056517) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання копії розпорядження про визначення місця проживання дитини та зобов'язання видати копію розпорядження про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 13.03.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська