Рішення

від 05.03.2019 по справі 826/1846/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 березня 2019 року                                         справа №826/1846/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Жан Ролан” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Жан Ролан”)

доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Солом'янському районі)

проскасування скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 05 січня 2017 року №1091/26-58-17-02-18 та 05 січня 2017 року податкової вимоги №79-17

В С Т А Н О В И В:

ТОВ “Жан Ролан” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва оскільки вважає, що відповідач протиправно направив позивачу податкову вимогу та прийняв рішення про опис майна у податкову заставу, у зв'язку із тим, що сума грошового зобов'язання у розмірі 365 400,00 грн., вказана у податковій вимозі, є неузгодженою через оскарження податкового повідомлення-рішення, яким товариству визначено грошове зобов'язання на вказану суму.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1846/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечив, у зв'язку із тим, що станом на дату направлення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у позивача обліковувався податковий борг на підставі узгодженого грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19 вересня 2016 року №1073140301; у подальшому позивачем оскаржено дане податкове повідомлення-рішення, однак, визначені законодавством підстави для скасування оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу не настали, оскільки податкове повідомлення-рішення не скасовано.

В судовому засіданні 13 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

У зв'язку із наявністю у позивача станом на 04 січня 2017 року податкового боргу, ДПІ у Солом'янському районі надіслано позивачу податкову вимогу від 05 січня 2017 року №79-17, згідно якої сума податкового боргу позивача становить 365 400,00 грн. з адміністративних штрафів та інших санкцій, в якій вимагала терміново погасити зазначену суму податкового боргу.

Крім того, 05 січня 2017 року відповідачем прийнято рішення №1091/26-58-17-02-18 про опис майна у податку заставу, згідно якого вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності ТОВ “Жан Ролан”.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступними мотивами.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги є наявність у платника податкового боргу.

При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд встановив, що оскаржувані податкова вимога та рішення прийняті у зв'язку із несплатою позивачем суми грошового зобов'язання, визначеної податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 19 вересня 2016 року №1073140301.

Позивач наголошував на тому, що сума грошового зобов'язання у розмірі 365 400,00 грн. є неузгодженою, оскільки згадуване податкове повідомлення-рішення оскаржене в судовому порядку, а тому відповідач не мав правових підстав для направлення оскаржуваної податкової вимоги та складання рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідач заперечив проти вказаних доводів позивача та вказав, що станом на дату направлення податкової вимоги і прийняття рішення про опис майна у податкову заставу грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 19 вересня 2016 року №1073140301 у розмірі 365 400,00 грн. було узгодженим, а провадження у адміністративній справі №826/20231/16 було відкрито тільки 01 березня 2017 року, тобто після направлення податкової вимоги і прийняття оскаржуваного рішення, посилаючись на пункт 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, які встановлюють підстави для відкликання податкової вимоги і вказав на те, що такі підстави не настали.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Суд встановив, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року №826/20231/16 адміністративний позов ТОВ “Жан Ролан” до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2016 року №1073140301 залишено без розгляду.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2016 року №1073140301, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання у розмірі 365 400,00 грн., станом на дату розгляду даної справи не скасовано і сума, визначена даним рішенням є узгодженою. Доказів зворотного суду не надано.

Обставини, передбачені положеннями пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України для відкликання податкової вимоги відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкової вимоги №79-17 від 05 січня 2017 року.

Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

За правилами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Оскільки вище встановлено наявність у позивача податкового боргу і правомірність надіслання податкової вимоги, суд вважає, що прийняття рішення про опис майна у податкову заставу узгоджується із нормами статті 89 Податкового кодексу України, що вказує на безпідставність позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Жан Ролан” задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Жан Ролан” відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Жан Ролан” (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 94; ідентифікаційний код 39045248);

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, ідентифікаційний код 39471390).

Суддя                                                                                           В.А. Кузьменко