Рішення

від 05.03.2019 по справі 2340/4951/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року справа № 2340/4951/18

17 годин 47 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 2340/4951/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агроплюс 2006 (вул. Героїв Майдану, 53 Б, с. Тимошівка, Кам`янський район, Черкаська область, 20815, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34238093) [представник позивача адвокат Татаринов О.С. - за договором, довіреністю]

до Державної екологічної інспекції у Черкаській області (вул. Вернигори 17, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38030602) [представники відповідача Ворона А.П., Дмитренко Ю.М. - за довіреностями]

про визнання протиправним та скасування пункту 2 припису від 18.06.2018 № 87, прийняв рішення.

17.12.2018 товариство з обмеженою відповідальністю Агроплюс 2006 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.03.2019, просить: визнати протиправним та скасувати пункт 2 припису державної екологічної інспекції у Черкаській області від 18.06.2018 № 87.

Ухвалою від 14.01.2019 відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 13.02.2019. Ухвалою від 13.02.2019 оголошено перерву до 28.02.2019. Ухвалою від 28.02.2019 оголошено перерву до 01.03.2019. Ухвалою від 01.03.2019 оголошено перерву до 05.03.2019 до 17 год. 00 хв. Відповідно до статей 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, оформленого актом від 15.06.2018 № 151/02/2018 (ПЛ) відповідачем 18.06.2018 складено припис № 87 про усунення порушень. Згідно пункту 2 припису від 18.06.2018 № 87 передбачено: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснювати на підставі відповідного дозволу, термін виконання - з дати отримання припису і постійно (далі - Припис). Згідно з претензією від 13.07.2018 № 10-14/90/ЮР (отримана позивачем 24.07.2018) перевіркою встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював викиди у атмосферу шкідливих речовин у певний період без дозволу (наднормативні викиди), що є порушенням статей 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря від 16.10.1992 № 2707-XII (далі - Закон № 2707) та статті 68 Закону України Про охорону навколишнього середовища від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон № 1264). Внаслідок незаконного викиду забруднюючих речовин у атмосферне повітря державі завдано шкоду у сумі 7 304 085,03 грн. Розрахунок завданої шкоди проведено згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, що заподіяні державі у результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від 10.12.2008 № 639 (надалі - Методика №639). Розрахунок збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин у атмосферу, що наявний у додатках до претензії від 13.07.2018 № 10-14/90/ЮР здійснено відповідно до Методики № 639 за період з 20.04.2017 до 18.12.2017. Натомість, у виступі представника позивача зазначено, що правомірність розрахунку шкоди у сумі 7 304 085,03 грн. не є предметом оскарження у цій справі. Відповідно до дозволу № 7121886701-3, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 18.04.2012, ТОВ Агроплюс 2006 надано дозвіл на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 5 (п'ять) років з 18.04.2012 до 19.04.2017. Позивач зазначає, що 06.04.2017 між ТОВ Агроплюс 2006 та ТОВ Трім Стар укладено договір на виготовлення науково-технічної продукції № 32/17В/42/03-17. Предметом даного договору є проведення та складання звіту Інвентаризація викидів забруднюючих речовий в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та розробка документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючий речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ Агроплюс 2006 . У подальшому ТОВ Агроплюс 2006 видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 19.12.2017 № 7121886701-2, строк дії дозволу - 10 років, з 19.12.2017 до 19.12.2027, тобто у період з 20.04.2017 до 18.12.2017 дійсно дозволу не було. Позивач вважає, що оскільки на момент проведення перевірки та складання припису у ТОВ Агроплюс 2006 був наявний дозвіл на викид в атмосферу шкідливих речовин, то пункт 2 припису від 18.06.2018 № 87 є протиправним та належить скасуванню. Представник позивача у судовому засіданні 05.03.2019 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю.

Відповідач позов не визнав, 13.02.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що 14.06.-15.06.2018 складено акт за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 151/02/2018 (ПЛ) у якому зазначено, що у період з 20.04.2017 до 18.12.2017 ТОВ Агроплюс2006 здійснювалась діяльність із порушенням екологічного інтересу оточуючих через незаконний викид забруднюючих речовин у атмосферне повітря без відповідного дозволу, відповідальну особу з питань охорони атмосферного повітря наказом не призначено; статистична звітність 2 ТП (повітря) не складається. Акт підписано керівником суб'єкта господарювання - директором Томасом Бруннером. За допущене порушення вимог природоохоронного законодавства директора ТОВ Агроплюс2006 - Томаса Бруннера притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 82, 82-1, 83 КУпАП та накладено адміністративне стягнення від 18.06.2018 № 011292 у вигляді штрафу у сумі 1700,00 гривень. Постанову про накладення адміністративного стягнення у встановленому законом порядку не оскаржено, суму штрафу сплачено згідно квитанції від 27.06.2018 № 24. Відповідачем зазначено, що внаслідок незаконних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря державі завдано шкоду 7 304 085 грн. 03 коп. Державною екологічною інспекцією у Черкаській області направлено на адресу ТОВ Агроплюс 2006 претензію від 13.07.2018 № 10-14/90/ЮР, що позивачем залишено без задоволення. За результатами перевірки керівнику ТОВ Агроплюс2006 видано припис від 18.06.2018 № 87. Згідно пункту 2 припису зазначено, що викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснювати на підставі відповідного дозволу, термін виконання з дати отримання припису і постійно. Дана вимога зазначена державним інспектором унаслідок виявлення порушення під час перевірки ТОВ Агроплюс 2006 через не отримання і відсутність дозволу у період з 20.04.2017 до 18.12.2017, тому з метою недопущення та попередження негативних наслідків у подальшому щодо здійснення викидів забруднюючих речовин у атмосферного повітря без дозволу, позивачеві визначено - здійснювати на підставі відповідного дозволу із зазначенням терміну виконання: з дати отримання припису і постійно. Представник відповідача щодо наявного дозволу на час складання акта зазначив, що у період відсутності дозволу відбувався незаконний викид забруднюючих речовин у атмосферне повітря і суб'єкт господарювання має отримати реагування з боку уповноваженого органу з метою недопущення нанесення шкоди іншим особам. Термін виконання постійно щодо інших пунктів припису позивачем не ставиться під сумнів, що свідчить про довільне тлумачення позивачем позиції відповідача у контексті виконання державних функцій щодо безпечного довкілля. Представники відповідача у судовому засіданні 05.03.2019 просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку твердженням позивача і запереченням відповідача, суд перевіряє чи у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду, їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність під час здійснення державного нагляду (контролю) регулює Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877 (далі - Закон №877). Згідно статті 4 Закону № 877 державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275 ) передбачено, що основними завданнями Державної екологічної інспекції є реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони земель, надр та інше. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням, підприємствами незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо: наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; порядку провадження діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря (підпункт г пункту 4 Положення № 275). Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення №275). Державна екологічна інспекція у Черкаській області здійснює свої повноваження відповідно до Положення №275, статті 20-2 Закону № 1264.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 10 Закону №2707 підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. Відповідно до вимог частин 5-7 статті 11 Закону №2707 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Суд дійшов висновку, що відповідача наділено повноваженням щодо здійснення контролю за дотриманням позивачем природоохоронного законодавства. Відповідач виявивши, що у період з 20.04.2017 до 18.12.2017 позивачем здійснювались викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря без дозволу, діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зреагував на виявлене порушення - визначив пункт 2 припису від 18.06.2018 № 87 про зобов'язання здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підставі відповідного дозволу з дати отримання припису і постійно. Судом не встановлено незаконного втручання відповідача як органу державної влади у господарські відносини позивача.

Судом взято до уваги, що протягом 2015- 2017 років Мінприроди не встановлено контролю за діяльністю підрозділів екології та природних ресурсів ОДА в частині звітування про видані (анульовані, переоформлені) дозволи на викиди в атмосферне повітря та спеціальне водокористування, внаслідок чого в Україні відсутній облік суб'єктів господарювання, які здійснюють викиди в атмосферне повітря, та водокористувачів, які мають відповідні дозволи (ЗВІТ про результати аудиту ефективності виконання повноважень органами державної влади в частині контролю за повнотою і своєчасністю надходження екологічного податку з викидів у атмосферне повітря та скидів у водні об'єкти, затверджено рішенням Рахункової палати від 11.04.2018 № 10-3) / http://www.ac-rada.gov.ua/doccatalog/document/16756304/Zvit_10-3_2018.pdf?subportal=main ).

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема чи діяв відповідач під час прийняття оскаржуваного припису з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, суд зазначає про таке.

Наказом державної регуляторної служби України від 16.11.2017 №139 затверджено план здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік (а.с.42), де за номером 159 визначено ТОВ Агроплюс2006 .

13.06.2018 Державною екологічною інспекцією у Черкаській області прийнято наказ №381 про проведення позапланових перевірок, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю Агроплюс2006 , (ЄДРПОУ 32238093, Черкаська область, Кам'янський район, с. Тимошівка, вул. Героїв Майдану, 53 Б) (а.с.44) на підставі якого видано направлення № 388. 21.05.2018 позивачу направлено повідомлення про проведення планової перевірки № 02-18/1507 (а.с.46 - зворотній бік). Результати перевірки оформлено актом від 15.06.2018 № 151/02/2018 (ПЛ) (а.с.47). Під час перевірки встановлено, що ТОВ Агроплюс2006 здійснює діяльність на підставі статуту, затвердженого зборами учасників від 17.04.2018 протокол № 2 (а.с.82). Основним видом діяльності є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, розведення свиней. Для перевірки позивачем надано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 7211886701-2, строк дії від 19.12.2017 до 19.12.2027. Попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 7121886701-3, строк дії від 18.04.2012 до 19.04.2017. Перевіркою встановлено: у період з 20.04.2017 до 18.12.2017 викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря здійснювались без дозволу, що є порушенням статей 10, 11 Закону №2707. Акт підписано керівником суб'єкта господарювання - директором Томасом Бруннером (а.с.50) без зауважень. За результатами перевірки констатовано, що ТОВ Агроплюс2006 здійснювався незаконний викид забруднюючих речовин у атмосферне повітря без відповідного дозволу у період з 20.04.2017 до 18.12.2017. Внаслідок порушення законодавства - незаконних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря державі та іншим особам з огляду на порушення інтересу щодо безпечного довкілля завдано шкоду. Розрахунок суми 7 304 085 грн. 03 коп. не є предметом оскарження у цій справі.

Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів (частина 2 статті 5 Господарського кодекс у України). Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення (частина 2 статті 10 Господарського кодекс у України). Частиною 8 статті 7 Закону №877 встановлено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

З метою усунення порушень, виявлених під час проведення позапланової перевірки, превентивного і компенсаційного впливу з огляду на шкідливі наслідки незаконної діяльності позивача з метою спонукання ТОВ Агроплюс2006 до постійного дотримання вимог природоохоронного законодавства, забезпечення відповідального самоконтролю, недопущення порушень відповідачем складено припис від 18.06.2018 № 87 до акту від 15.06.2018 № 151/02/2018 (ПЛ), де позивачу визначено обов'язки: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснювати на підставі відповідного дозволу - з дати отримання припису і постійно.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1264 державній охороні і регулюванню використання на території України належать: навколишнє середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період, ландшафти та інші природні комплекси.

У Приписі від 18.06.2018 № 87, зокрема зазначено: у пункті 7 (не оскаржується) - на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються згідно встановленої форми - з дати отримання припису і постійно; у пункті 8 (не оскаржується) - здійснювати контроль за станом місць розміщення власних відходів - з дати отримання припису і постійно; у пункті 11 (не оскаржується) - забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами - з дати отримання припису і постійно; у пункті 12 (не оскаржується) - здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів - з дати отримання припису і постійно (а.с.10-12). У Приписі зазначено (а.с.12) про необхідність направлення відповідачеві інформації не пізніше 3 днів після закінчення встановленого терміну для виконання кожного пункту припису, тобто вбачається, що про виконання пункту 2 Припису позивач має обов'язок повідомити не пізніше 3 днів з дня закінчення дозволу з метою здійснення постійного контролю (наявності чинного дозволу) з огляду на виявлений факт здійснення діяльності та наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду, що відбулось у період з 20.04.2017 по 18.12.2017 без дозволу.

Судом досліджено, що 25.07.2018 за № 18 на ім'я начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області позивачем направлено план заходів щодо усунення недоліків, виявлених під час планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на виконання припису від 18.06.2018 № 87 (а.с.57-58), що підписано керівником ТОВ Агроплюс2006 . У плані заходів від 25.07.2018 № 18 (направленого на адресу відповідача у порядку виконання припису від 18.06.2018 № 87) позивачем зазначено щодо виконання припису: пункт 7 - викиди здійснюються на підставі дозволу від 19.12.2017 № 7121886701-2 - з дати отримання припису і постійно; пункт 8 - здійснюється контроль відповідальною особою - постійно; пункт 11 - забезпечується - постійно; пункт 12 - моніторинг здійснюється відповідальною особою - постійно; пункт 2 - викиди здійснюються на підставі дозволу від 19.12.2017 № 7121886701-2, проте не надано пояснень як під час перевірки так і у судовому проваджені щодо причин відсутності дозволу у період з 20.04.2017 по 18.12.2017.

Як встановлено судом пункт 2 Припису від 18.06.2018 №87 не є таким, що дублює норми законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а є таким, що свідчить про реалізацію функцій та завдань відповідача спрямованих на виконання позитивних обов'язків і реалізацію державою конституційних гарантій щодо безпечного довкілля і створення безпечних умов життєдіяльності населення.

Законом України від 21.12.2010 № 2818-VI затверджено Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року (далі - Стратегія). Згідно розділу 3 Стратегії національна екологічна політика спрямована на досягнення стратегічних цілей: ціль 2 - поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки. Завданнями у цій сфері є: підвищення рівня екологічної безпеки шляхом запровадження до 2015 року комплексного підходу до проведення оцінки ризиків, запобігання та мінімізації наслідків стихійних лих відповідно до Йоганнесбурзького плану дій: атмосферне повітря - зменшення обсягу викидів загальнопоширених забруднюючих речовин: стаціонарними джерелами до 2015 року на 10 відсотків і до 2020 року на 25 відсотків базового рівня; ціль 3 - досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього природного середовища. У розділі 4 Стратегії зазначено, що інструментами реалізації національної екологічної політики є, зокрема удосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища - спрямоване на регулювання природокористування шляхом встановлення науково обґрунтованих обмежень на використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища. Розвиток зазначеного виду діяльності пов'язаний із впровадженням інтегрованого дозволу щодо регулювання забруднення навколишнього природного середовища відповідно до Директиви ЄС про попередження та контроль забруднення ('IPPC' 96/61/EC Directive), спрощення процедури видачі дозволу та забезпечення прозорості. Паризька угода?, посилюючи реалізацію Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату, спрямована на зміцнення глобального реагування на загрозу зміни клімату в контексті сталого розвитку була ратифікована Законом України від 14.07.2016 № 1469-VIII і передбачає: п.4 - Сторонам - розвиненим країнам варто продовжувати відігравати провідну роль через встановлення цільових показників абсолютного скорочення викидів у масштабах усієї економіки; п.17 - кожна Сторона такої угоди повинна нести відповідальність за свій рівень викидів.

Надаючи оцінку твердженням позивача і запереченням відповідача, суд перевіряє чи у спірних правовідносинах відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) і зазначає про таке. ЄСПЛ у рішенні від 01.07.2003 у справі Suominen проти Фінляндії, № 37801/97, пункт 36, зазначив, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень варто розуміти так, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Судом встановлено, що у розділі VIII акту перевірки (а.с.49) пояснення, зауваження або заперечення позивачем не зазначені. У плані заходів від 25.07.2018 №18 (а.с.57-58) щодо усіх пунктів Припису позивачем самостійно визначено проектний термін виконання пункту припису, зокрема визнано термін: щодо пункту 2 - постійно, п.14 щодо інвентаризації - згідно встановлених термінів і постійно; п.7 щодо обліку - з дати отримання припису і постійно; п.8 щодо здійснення контролю за розміщенням відходів - постійно; п.12 щодо моніторингу утворення відходів - постійно. Тобто, суд дійшов висновку, що позивач не заперечував, усвідомлював як значення строку дії кожного із дозволів так і характер відповідальності у разі їх відсутності/закінчення строку дії, визначаючи у плані заходів період виконання пункту 2 Припису - постійно та необхідність направлення відповідачеві інформації не пізніше 3 днів після закінчення встановленого терміну для виконання кожного пункту припису. Очевидним є те, що у разі вичерпання строку дії дозволу від 19.12.2017 № 7121886701-2, строк дії дозволу - 10 років, з 19.12.2017 до 19.12.2027 позивач згідно пункту 2 Припису має обов'язок повідомити відповідача про обставини щодо здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підставі відповідного дозволу, тобто чинного нового дозволу та/або про наявність причин неможливості/затримки його отримання не з вини позивача з огляду на принцип аналогії закону, зокрема на дотримання правил використання природних ресурсів (стаття 151 ГК України): суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси.

Згідно пунктів а , е частини 1 статті 20-2 Закону № 1264 до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням. Частиною 7 статті 7 Закону № 877 встановлено, що у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Згідно підпункту 3 пункту 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 200/11311/18-а (ЄДРСР 80269180) зазначив, що дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: за допомогою оціночних понять, наприклад: за наявності поважних причин орган вправі надати … , у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити… , рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам… тощо; шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

У акті перевірки зазначено, що у період з 20.04.2017 до 18.12.2017 ТОВ Агроплюс2006 здійснювався незаконний викид забруднюючих речовин у атмосферне повітря без відповідного дозволу. В ході перевірки, після проведення такої та складення акту, не є суперечливими щодо суті і змісту Припис як обов'язкова для виконання письмова вимога щодо усунення і недопущення у подальшому порушень вимог екологічного законодавства. Позивачем на виконання Припису інші пункти, крім пункту 2, визнано і усунуто (не оспорюються). Факт отримання у подальшому дозволу і його наявності на час перевірки не є підставою для скасування пункту 2 припису від 18.06.2018 №87, і враховуючи, що позивачем допущено порушення норм законодавства позовні вимоги щодо скасування пункту 2 Припису є необґрунтованими і не належать задоволенню, оскільки пункт припису містить спосіб виконання - з дати отримання припису і постійно, що не суперечить завданням відповідача у контексті реалізації повноважень, міжнародних зобов'язаннь і державної екологічної політики.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до пункту 59 Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання Правосуддя та суспільство зазначено, що юридичні поняття та норми можуть бути вичерпно пояснені цитуванням законодавства або судових рішень. Наприклад, у рішенні ЄСПЛ у справі Гримковська проти України, заява № 38182/03 зазначено: п.52 - влада взагалі не вжила заходів, спрямованих на забезпечення регулярного контролю за станом вулиці з боку органів ДАІ, а також заходів з охорони довкілля з метою зменшення рівня забруднення повітря ; п.57 - виходячи з того, що держава мала позитивний обов'язок відреагувати на це забруднення, вона це зробила шляхом запровадження законодавчих норм, якими було встановлено граничні рівні забруднення навколишнього середовища та систему контролю за їх дотриманням .

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю згідно статті 3 Конституції України. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Згідно статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 19 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення атмосферне повітря у населених пунктах, на територіях підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, повітря у виробничих та інших приміщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно відповідати санітарним нормам. Підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов'язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та усунення причин забруднення атмосферного повітря, фізичного впливу на атмосферу в населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей.

Статтею 33 Закону № 1264 передбачено, що екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону України Про оцінку впливу на довкілля дія цього Закону не поширюється на суб'єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону. Аналізуючи зміст пункту 2 Припису від 18.06.2018 №87, суд дійшов висновку, що попереджувальний характер оскаржуваного акта індивідуальної дії свідчить про встановлене порушення відсутності тривалий час дозволу, проте будь-яких актів, звітів, довідок про зупинення виробництва з боку позивача і неможливість здійснення викидів на цей час матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 12 Закону № 1264 громадяни України зобов'язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів а використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог статті 40 Закону № 1264. Закон України Про охорону навколишнього природного середовища гарантує екологічні права громадянам в тому числі і шляхом виконання обов'язку центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об'єктів економіки та шляхом здійснення державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього середовища.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу, що раніше встановлювався державними інспекторами лише за результатами інструментально-лабораторних методів контролю та разрахунковими методами, доповнено можливістю встановлювати за результатами документальної перевірки суб'єктів господарювання з метою приведення у відповідність правовідносин до вимог Конституції, законів України та інших актів законодавства на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України 28.12.2016 № 548 із внесеними змінами до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639.

Надаючи оцінку аргументам позивача та відповідача щодо наявного дозволу на момент перевірки, суд зазначає, що у розділі 6 (опис виявлених порушень) акту перевірки від 15.06.2018 № 151/02/2018 (ПЛ) зафіксовано порушення: статті 17 Закону України Про відходи - первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються не ведеться; статті 17 Закону України Про відходи - статистична звітність № 1 (Відходи) не складається; статті 17 Закону України Про відходи - порушення правил поводження з відходами під час збирання та зберігання; статті 31 Закону України Про охорону атмосферного повітря - не вирішено питання постановки на державний облік, який справляє або може справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, проте не йдеться про відсутність дозволу на час проведення перевірки. У відзиві (а.с.39) відповідачем зазначено про наявний договір на передачу небезпечних відходів свинокомплексу. Не є предметом спору оцінка виконання договорів.

Згідно постанови КМУ від 13.03.2002 №302 із змінам Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи суб'єкти господарювання, які отримали дозволи, належать обліку у порядку, встановленому Мінприроди (пункт 12). Виконання робіт, пов'язаних з підготовкою документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, здійснюється на договірних засадах(пункт 13). Орган, який видав дозвіл, у триденний строк з дня прийняття рішення в письмовій формі інформує власника про анулювання дозволу (п.10). Для отримання дозволу суб'єкт господарювання: проводить оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; суб'єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.

Варто зазначити що йдеться як про підприємства, які отримали такі дозволи, так і про проведення оцінки та аналізу витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря та проведення інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Оскільки позивач не оспорює пункт 14 Припису щодо інвентаризації - згідно встановлених термінів і постійно, пункт 12 - здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів - з дати отримання припису і постійно, то з огляду на системний аналіз правого регулювання спірних правовідносин правомірною є вимога пункту 2 Припису відповідача у контексті інформування відповідача про те, щоб викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснювати на підставі відповідного дозволу, термін виконання - з дати отримання припису і постійно.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 КАС України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено, що приймаючи пункт 2 Припису від 18.06.2018 № 87 Державна екологічна інспекція у Черкаській області діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано припис протягом встановленого строку.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України, № 4909/04, пункт 58 зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 ЄКПЛ зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, № 303-A, пункт 29).

Враховуючи публічний інтерес у цій справі щодо оцінки акта індивідуального характеру у формі припису від 18.06.2018 № 87, пункт 2 для позивача, позаяк порушення норм чинного законодавства щодо одержання дозволу впливають на екологічну безпеку, створюють загрозу життю і здоров'ю невизначеного кола людей, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Агроплюс 2006 [вул. Героїв Майдану, 53 Б, с. Тимошівка, Кам`янський район, Черкаська область, 20815, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34238093];

відповідач: державна екологічна інспекція у Черкаській області [вул. Вернигори 17, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38030602].

Повне судове рішення складено 11.03.2019.

Суддя Л.В. Трофімова