Постанова

від 12.03.2019 по справі 825/3483/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/3483/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сінком-Чернігів" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року, суддя Лобан Д.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сінком-Чернігів" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Сінком-Чернігів звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 12.02.2014 року № 1-25.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на належного відповідача - Головне управління ДФС у Чернігівській області .

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 10 листопада 2014 у картці особового рахунку позивача відображено грошове зобов'язання на суму 559309,06 грн., що виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0004072200, яке вступило в законну силу з моменту проголошення постанови Київського апеляційного адміністративного суду України від 05.12.2013 року по справі № 825/3225/13-а.

На підставі податкового повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0004072200, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області було сформовано податкову вимогу № 1-25 від 12.02.2014 року (а. с. 16).

Позивач, вважаючи вищезазначену вимогу протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 10 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України №2147 провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

За змістом пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області було сформовано податкову вимогу № 1-25 від 12.02.2014 року на підставі того, що у відповідача обліковувався податковий борг (недоїмка) - 559309,06 грн., а податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0004072200, на підставі якого винесена податкова вимога, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі № 825/3225/13-а визнано правомірним.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 825/3225/13-а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року скасовано, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у вищезазначеній справі залишено в силі.

Крім того, ухвалою Верховного Суду України у справі № 825/3225/13-а відмовлено у допуску адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сінком-Чернігів до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2015 року.

Матеріали справи свідчать, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі №825/3225/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 07.08.2013 року № 0004062200, від 07.08.2013 року № 0004072200.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0004072200 на суму - 559309,06 грн., яким позивачу збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 380649,00 грн. за основним платежем та 190327,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), було скасовано, цим зменшено суму податкового боргу товариства.

За змістом п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз. 1, 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно з абз. 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, у зв'язку з тим, що в судовому порядку було скасовано податкове повідомлення - рішення від 07.08.2013 року № 0004072200 на суму - 559309,06 грн., колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття податкової вимоги від 12.02.2014 року № 1-25.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сінком-Чернігів".

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Що стосується клопотання позивача про скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду та закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягнає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених ст. 238,240 цього Кодексу.

Згідно з п.7 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили.

У даній справі предметом позову є вимога 1-25 від 12.02.2014 року, яка прийнята податковим органом на підставі податкових повідомлень-рішень.

На даний час податкові повідомлення-рішення, на підставі яких утворився податковий борг скасовані відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з пп. 60.1.4 п.60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже, податкова вимоги у зв'язку з скасування ППР є відкликаною в силу закону, але не скасованою чи зміненою, як те зазначено у п. 7 ч.1 ст. 238 КАС україни.

У зв'язку з вищевикладеним колегія суддів не вбачає підстав для закриття провадження у справі відповідно до вищезазначеної норми закону.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сінком-Чернігів"було сплачено судовий збір при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції в розмірі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2504 від 31.10.2014 року, а при поданні апеляційної скарги позивачем сплачено 36,54 грн. судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями № 2834 від 15.12.2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 523,74 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сінком-Чернігів" задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.

Адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сінком-Чернігів" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 12.02.2014 року № 1-25.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Сінком-Чернігів" (проспект Миру, 53, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 24836720) за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекцієї Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Кирпоноса, 28, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39558413) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 523,74 грн. (п'ятсот двадцять три гривні сімдесят чотири копійки).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.

Повний текст виготовлено: 13 березня 2019 року.