Рішення

від 04.03.2019 по справі 905/2354/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.2019                     Справа № 905/2354/18                               

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Северсталь Дистрибуція” (01042, м.Київ, вул. Миколи Раєвського, б.6)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, яке змінило тип товариства на Приватне акціонерне товариство (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 6, код ЄДРЮОФОПГФ 00222999)

про стягнення 1 182 227,36 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Секретар судового засідання Вороніна О.С.

Представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Северсталь Дистрибуція” звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування” про стягнення 1 182 227,36 грн., у тому числі:

·          954 204,78 грн.           інфляційних втрат, нарахованих за період березень 2016 року – листопад 2018 року, за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару (металопродукції);

·          228 022,58 грн. – 3 % річних, нарахованих за період з 11.03.2016р. по 23.11.2018р. (включно) за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару (металопродукції).

Ухвалою від 22.12.2018р. позовну заяву, залишено без руху.

Для усунення виявлених недоліків встановлено строк у десять календарних днів, починаючи з наступного дня після отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27.12.2018 на адресу господарського суду надійшла заява позивача, в якій виявлені недоліки були виправлені.

Ухвалою від 02.01.2019 відкрито провадження у справі, та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче зсідання призначене на 31.01.2019.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2016 р. у справі №908/401/15-г стягнуто з відповідача 3 855 246,02грн. основного боргу, 473 366,78грн. інфляційних втрат, 55 772,03грн. – 3% річних, 100 000,00грн. пені та витрати зі сплати судового збору в сумі 73 080,00 грн. Рішення суду у частині щодо сплати основного боргу на час подання позову виконане, але з запізненням.

У підготовче засідання 31.01.2019 з'явився представник позивача в режимі відеоконференції.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала про відкриття провадження згідно поштового повідомлення отримана відповідачем – 09.01.2019), не скориставсь своїм правом на участь у підготовчому засіданні 31.01.2019 року, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.01.19р. підготовче засідання відкладено на 14.02.19р.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не скористались своїм правом на участь у підготовчому засіданні 14.02.2019 року, про причини неявки господарський суд не повідомили.

Від відповідача до дня розгляду справи ніяких документів щодо суті спору, зокрема, відзиву на позовну заяву не надходило.

Ухвалою від 14.02.2019 підготовче провадження було закрите і справу призначено до судового розгляду по суті на 04.03.2019 року о 09:55 год.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не заперечив проти позовних вимог, не скористався своїм правом на участь у підготовчому і судовому засіданні, відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин не надав, у зв'язку з чим господарським судом справа на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглянута за наявними у ній матеріалами.

04.03.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення на 3 місяці.

Дослідивши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2016р. у справі №908/401/15-г, порушеній за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Северсталь Дистрибуція» до Публічного акціонерного товариства “Краматорський завод важкого верстатобудування”, яке змінило тип товариства на Приватне акціонерне товариство, з відповідача на користь позивача стягнуто:

·          3 855 246,02грн. - заборгованість за договором постачання №7056 від 08.11.2013р.;

·          473 366, 78 грн. інфляційних втрат;

·          55 772, 03 грн. – 3% річних;

·          100 000,00 грн. пені та

·          73 080,00 грн. витрати зі сплати судового збору.

Загальна сума стягнення становить 4 557 464,83грн.

Також цим судовим рішенням встановлені наступні факти та обставини:

«Сума основного боргу на момент подання позову складала 3 855 453,03 грн.

26.01.2015 р. відповідач додатково сплатив суму 207,01 грн. за договором №7056 від 08.11.2013 р. Звідси залишок заборгованості складає 3 855 246,02 грн.

В акті звірки, підписаному сторонами станом на 30.06.2015 р., відповідач визнав суму заборгованості за договором в розмірі 3 855 246,02 грн.

У п. 7.4 договору сторони передбачили, що при поставках товару допускається відхилення від погодженого у специфікації (специфікаціях) кількості в межах +/-5% в цілому по специфікації та +/- 5% по кожній позиції специфікації. Сторони вправі погодити інший толеранс в специфікації (специфікаціях) до даного договору.

Специфікаціями №7056/0001 від 08.11.2013 р. та № 7056/0002 від 12.12.2013 р. передбачений толеранс +-10%. Тобто сторони передбачили можливість поставки більшої кількості товару в межах 10% від узгоджених в специфікації обсягів.

В даному випадку відповідно до специфікації №7056/0001 від 08.11.2013 р. та рахунку №1465 від 21.11.2013 р. сторони узгодили поставку товару на суму 2608216,25 грн., а фактично позивач поставив відповідачу товар за накладними на суму 2622345,91 грн., тобто на 14129,66 грн. більше, що в межах 10%-го відхилення.

Відповідно до специфікації №7056/0002 від 12.12.2013 р. та рахунку №1551 від 13.12.2013 р. сторони узгодили поставку товару на суму 2631660,89 грн., а фактично позивач поставив відповідачу товар за накладними на суму 2638692,26 грн., тобто на 7031,37 грн. більше, що в межах 10%-го відхилення.

У п.8.6 договору сторони узгодили, що покупець зобов'язаний повідомити постачальнику про порушення умов даного договору відносно кількості, асортименту, якості, комплектності, тари або упаковки протягом 5-ти робочих днів з моменту їх виявлення.

В даному випадку відповідач прийняв увесь поставлений позивачем товар на умовах специфікацій №7056/0001 від 08.11.2013 р. та № 7056/0002 від 12.12.2013 р. З приводу порушення умов договору щодо кількості та асортименту товару відповідач до позивача не звертався. За таких обставин, в силу приписів ч.3 ст. 670 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар на умовах протоколу сумісної наради № 1 від 13.03.2014 р.

За прострочення оплати боргу в сумі 3 855 453,03 грн. позивач нарахував 3% річних за період з 21.07.2014 р. по 12.01.2015 р. в сумі 55 772,03 грн. та інфляційні втрати за період з травня по грудень 2014 року в сумі 473 366,78 грн.

Суд перевірив розрахунки 3% річних та інфляційних втрат і визнав їх обґрунтованими. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 55772,03 грн. 3% річних та 473366,78 грн. інфляційних втрат.

На суму боргу позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 21.04.2014 р. по 12.01.2015 р. в сумі 472445,15 грн.

Суд перевірив розрахунок пені та визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 472445,15 грн. обґрунтованими.

Разом із цим, згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин, з урахуванням того, що стягувана сума основного боргу є значною, а втрати від знецінення грошових коштів за період прострочення будуть компенсовані позивачу за рахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку зменшити розмір присудженої до стягнення пені до суми 100 000,00 грн.».

На виконання вказаного рішення 15.03.2016 року було видано наказ №908/401/15-г який пред'явлено до виконання у передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України «обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом». Таким чином не підлягає доказуванню факт наявності між сторонами договірних стосунків і заборгованості (простроченого грошового зобов'язання) відповідача перед позивачем за договором постачання №7056 від 08.11.2013р. у сумі 3 855 246,02грн.

17.05.2017 року у справі № 908/401/15-г винесено постанову, якою відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2016 по справі № 908/401/15-г на один рік до 18.05.2018.

Під час виконавчого провадження заборгованість з урахуванням здійснених нарахувань та судових витрат за вказаним рішенням погашена у повному обсязі наступними платежами:

10.03.2017 року - 88 281,22 грн.;

25.04.2017 року - 20 000,00 грн.;

19.11.2018 року - 1 500 000,00 грн.;

21.11.2018 року - 1 500 000,00 грн.;

23.11.2018 року -1 449 183,61 грн.

З урахуванням приписів ст.534 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що «у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу».

господарський суд вважає, що платежі, здійснені відповідачем:

- у березні і квітні 2017 року у сумі 108 281,22 грн. стосувалися у першу чергу витрат, пов'язаних з одержанням виконання – були відшкодовані витрати на сплату судового збору 73 080,00 грн. і у другу чергу частково сплачена неустойка (пеня) у сумі 35 201,22 грн.;

- у листопаді 2018 року у сумі 4 449 183,61 грн. стосувалися сплати процентів і неустойки та здійснених нарахувань щодо інфляційних втрат, тобто були погашені суми – 64 798,78 гривень пені, 55 772, 03 гривень 3% річних і 473 366, 78 гривень інфляційних втрат і у третю чергу погашена основна сума боргу – 3 855 246,02грн. Таким чином, заборгованість за договором постачання №7056 від 08.11.2013р. була погашена 3-ма платежами:

ь          19.11.2018 року – погашено 906 062 ,41 грн.;

ь          21.11.2018 року - 1 500 000,00 грн.;

ь          23.11.2018 року -1 449 183,61 грн.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

·          відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу;

·          згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору;

·          ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

·          відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

·          ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачене, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

·          зауважень щодо розрахунку здійснених позивачем нарахувань відповідачем не заявлено;

·          загальна сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період березень 2016 року – листопад 2018 року від загальної суми боргу 3 855 246,02грн. становить 1 534 387.91грн. (із розрахунку: 3 855 246,02грн. (заборгованість) х 139.80% (сукупний індекс інфляції)), позивачем заявлена менша сума – 954 204,78 грн.;

·          загальна сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.03.2016р. по 23.11.2018р. від загальної суми боргу 3 855 246,02грн. становить 312 266,37грн. із розрахунку:

ь          3 855 246,02грн. (заборгованість) х 3,0% х 984 (кількість днів прострочення з 11.03.2016р. по 19.11.2018р. = 311 543.36грн. +

ь          2 949 183.00грн. (заборгованість) х 3,0% х 2 (кількість днів прострочення з 20.11.2018р. по 21.11.2018р. = 484.80 грн. +

ь           1 449 183,61грн. (заборгованість) х 3,0% х 2 (кількість днів прострочення з 22.11.2018р. по 23.11.2018р. = 238.22 грн.,

позивачем заявлена менша сума – 228 022,58 грн.,

господарський суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд констатує, що позивачем в суму боргу для розрахунку інфляційних втрат і 3% річних безпідставно включені стягнуті судом пеня, 3% річних, інфляційні втрати та судові витрати, оскільки на думку суду:

- грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

- грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору;

- пеня і передбачені частиною другою статті 625 ЦК України нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань (3% річних, інфляційні втрати) хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак не є грошовими зобов'язаннями.

При прийнятті рішення судом враховане наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

При прийнятті рішення судом врахована і та обставина, що ст.534 Цивільного кодексу України не визначено у яку чергу задовольняються витрати кредитора щодо сплати інфляційних втрат, але з огляду на те, шо згідно змісту зазначеної правової норми в останню чергу сплачується основна сума боргу, у другу чергу сплачуються здійснені нарахування (проценти і неустойка), інфляційні нарахування на суму боргу мають сплачуватись у другу чергу.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Приписами ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що «відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи».

Відповідно до ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки докази, додані відповідачем до клопотання про розстрочення виконання рішення, подані після спливу строку для подання відзиву і цей строк відповідачем пропущено без поважних причин, вони не приймаються судом до розгляду і, як наслідок, клопотання про розстрочення виконання рішення належними та допустимими доказами не підтверджено. Клопотання, не підтверджене доказами, не може вважатися обґрунтованим.

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.526, 530, 534, 612, 625 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України і керуючись ст.ст.91, 210, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 6, код ЄДРЮОФОПГФ 00222999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Северсталь Дистрибуція” (01042, м.Київ, вул. Миколи Раєвського, б.6, код ЄДРЮОФОПГФ 35268354) 954 204,78 грн. – інфляційні втрати, 228 022,58 грн. – 3% річних, 17 733, 41 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Повний текст судового рішення складено 11.03.2019р.

Суддя В.І. Матюхін