Рішення

від 11.03.2019 по справі 904/5946/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2019м. ДніпроСправа № 904/5946/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Л.Д. Сервіс", м. Дніпро

про стягнення 29 112,27 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Коваленко О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 19 жовтня 2018 року, представник

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Приватного підприємства "Л.Д. Сервіс" заборгованість у розмірі 23 160,00 грн., пеню у розмірі 3 773,49 грн., 3% річних у розмірі 708,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 470,66 грн. та витрати за надання юридичних послуг у розмірі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання умов договору підряду №2311-17 від 23.11.2017 в частині своєчасної оплати виконаних робіт. У зв'язку із простроченням оплати виконаних робіт позивач на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував 3% річних у розмірі 708,12 за період з 16.12.2017 по 22.12.2018, а також інфляційні збитки у розмірі 1 470,66 грн. за січень-версень 2018 року.

На підставі п. 4.1 договору позивач нарахував пеню у розмірі 3 773,49 грн. за період прострочки з 16.12.2017 по 16.06.2018.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 11.02.2019), яке отримане відповідачем 19.02.2019.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.01.2019 та ухвалою від 11.02.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 та 11.02.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 відкрито провадження у справі №904/5946/18; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження; перше судове засідання призначено на 11.02.2019. З 11.02.2019 розгляд справи відкладений на 11.03.2019.

У судовому засіданні 11.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2017 року між Приватним підприємства "Л.Д. Сервіс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" (підрядник) укладено договір підряду № 2311-17, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по капітальному ремонту адміністративної будівлі (5-ти поверхова, загальною площею 4104,8 кв.м.), що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Філософська, 39а, згідно коду ДК 021:2015: 45260000-7 "Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи".

Обсяг, вартість та характер робіт, передбачених у п.1.1 цього договору визначаються договірною ціною, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору вартість усіх доручних підряднику за цим договором робіт визначається у сумі 143 160,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 23 860,00 грн. згідно з зведеним договірних цін.

Відповідно до п. 2.2 договору розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних замовником актів за формою КБ-2в. Переплата підрядникові на придбання будівельних матеріалів оплачується замовником у розмірі 60 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн. (п.2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що прийом та оцінка виконаних робіт здійснюється технаглядом замовника згідно проектної документації та експертного звіту і оформлюються підписанням актів за формою КБ-2в, які є підставою для виплати замовником коштів за виконані роботи на користь підрядника.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє згідно графіка виконання робіт з моменту підписання договору по 31.12.2017, а в частині розрахунків до повного його виконання (п.6.1 договору).

Відповідно до графіка виконання робіт, який є додатком до договору (а.с.18), роботи мають виконуватися у строк з 05.12.2017 по 08.12.2017 та з 11.12.2017 по 15.12.2017.

Сторонами підписано Договірну ціну до договору, яка складає 23 860,07 грн. (а.с.19-20).

На виконання умов договору позивачем виконані обумовлені договором роботи, що підтверджується актом №27 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року на суму 143 160,40 грн., підписаного сторонами 15.12.2017.

Відповідач свої зобов'язання за спірним договором виконав частково, а саме здійснив оплату за матеріали відповідно до п. 2.4 договору у сумі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №339 від 01.12.2017 (а.с.26) та частково оплатив будівельно-монтажні роботи згідно рахунку №СФ-0000108 від 14.12.2017 у сумі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №389 від 15.12.2017 (а.с.27).

Позивач зазначає, що відповідачем у повному обсязі не оплачено виконані роботи, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 23 160,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору сторонами не визначено конкретного строку оплати виконаних робіт. Так, у п. 2.2 договору лише передбачено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних замовником актів за формою КБ-2в.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача із претензією №13/11-18 від 13.11.2018, у якій просив провести оплату за виконані роботи в п'ятиденний термін з дати отримання цієї претензії.

Вказану претензію направлено відповідачу 15.11.2018, що підтверджується фіскальним чеком №0148350 0018053 та описом вкладення у цінний лист. Конверт разом із претензією повернувся на адресу позивача із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, в силу приписів ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк оплати виконаних робіт настав 22.11.2018 (семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (15.11.2018)).

Доказів оплати виконаних робіт у розмірі 23 160,00 грн. відповідач не надав, доказів, наведених в обґрунтування позову, не спростував, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 23 160,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 708,12 грн. за період з 16.12.2017 по 22.12.2018 та індекс інфляції у розмірі 1 470,66 грн. за січень-вересень 2018 року.

Як встановлено судом вище, строк оплати виконаних робіт настав 22.11.2018, а відповідно прострочка оплати виникла з 23.11.2018, у зв'язку з чим, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 57,11 грн. за період з 23.11.2018 по 22.12.2018.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 2 та 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У зв'язку з тим, що період прострочення оплати заборгованості (з 23.11.2018 по 22.12.2018) складає менше місяця, нарахування інфляційних втрат є неможливим, тому вимога про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4.1 договору у разі порушення строків розрахунків замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих робіт за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 3 773,49 грн. за період з 16.12.2017 по 16.06.2018.

Однак, як зазначено судом вище, строк оплати заборгованості настав 23.11.2018, що поза межами періоду, за який позивачем нараховується пеня, у зв'язку з чим вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню 23 217,11 грн., з яких 23 160,00 грн. - основний борг, 57,11 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 405,20 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за надання юридичних послуг у розмірі 6 000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом вищенаведених норм ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі .

Разом з цим, до матеріалів справи додано договір №0312/2018 від 03.12.2018 про надання правової допомоги укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Цитадель" (виконавець), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає виконавцю, а виконавець відповідно до чинного законодавства України приймає на себе обов'язок представляти інтереси замовника в Господарському суді Дніпропетровської області як сторони у справі за позовом ТОВ "Проект-Ш" до ПП "Л.Д. Сервіс" про стягнення заборгованості за договором, штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, витрат на оплату правової допомоги, тощо. Згідно з п. 9.1 договір набирає законної сили з 03.12.2018 і діє до 03.12.2019.

07.12.2018 виконавцем надано на оплату замовнику рахунок-фактуру №73 на суму 6000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1795 від 13.12.2018 ТОВ "Проект-Ш" сплачено на користь ТОВ "Адвокатська фірма "Цитадель" суму у розмірі 9 500,00 грн. як плату за юридичні послуги згідно з рахунками №65 від 03.12.2018 та №73 від 07.12.2018.

Матеріалами справи підтверджується, що від імені позивача діяв представник на підставі довіреності від 19.10.2018 ОСОБА_1, яка в тому числі і підписувала позовну заяву. Із наданої у справу довіреності (а.с.36), не вбачається, що ОСОБА_1 є адвокатом. Також до матеріалів не додано свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, виданої на ім'я ОСОБА_1

Таким чином, у суду відсутні докази того, що представник позивача ОСОБА_1 є адвокатом.

Також із договору про надання правової допомоги (а.с.30-33) не вбачається, що саме ОСОБА_1 є працівником ТОВ "Адвокатська фірма "Цитадель" та уповноважена надати правову допомогу ТОВ "Проект-Ш".

До того ж, до матеріалів справи не надано доказів надання правової допомоги (акти виконаних робіт, тощо).

Оскільки позивачем надані докази оплати послуг на користь адвокатської компанії, а не адвоката, враховуючи відсутність доказів того, що представник позивача ОСОБА_1 є адвокатом, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" до Приватного підприємства "Л.Д. Сервіс" про стягнення 29 112,27 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Л.Д. Сервіс" (49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 35А, офіс 3, ідентифікаційний код 21922502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" (49064, м. Дніпро, вул. Сергія Нігояна, буд. 98, ідентифікаційний код 35112645) заборгованість у розмірі 23 160 (двадцять три тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн. 11 коп. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 405 (одна тисяча чотириста п'ять) грн. 20 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.03.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва