Рішення

від 04.03.2019 по справі 910/15943/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2019Справа № 910/15943/18 За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилспецекспо"

про стягнення 94364,68 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін

Від позивача: Березова І.Г.

Від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 04.03.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилспецекспо" про стягнення 94364,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 06013/5-01 від 11.10.2005 зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 94364,68 грн, в тому числі основний борг у розмірі 63750,98 грн, пеня у розмірі 2594,81 грн, інфляція у розмірі 19422,79 грн, 3% річних у розмірі 5408,55 грн, штраф у розмірі 3187,55 грн, які позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 року відкрито провадження у справі № 910/15943/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву. Судове засідання призначено на 21.01.2019.

В судовому засіданні 21.01.2019 оголошено перерву до 07.02.2019.

30.01.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що договірні зобов'язання за чинним договором мають виконуватись відповідачем, оскільки, позивач виконує їх належним чином. Крім того позивач надав пояснення, що частково сума оплати була зарахована ним в погашення заборгованості, яка існувала за попередній період.

В судовому засіданні 07.02.2018 оголошено перерву до 14.02.2019.

Через канцелярію суду 12.02.2019 надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що відповідач споживає його послуги, а договір за яким вони надаються не припинив свою дію, в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний оплачувати вартість спожитої води.

В судовому засіданні 14.02.2019 оголошено перерву до 04.03.2019.

Через канцелярію суду 28.02.2019 від позивача надійшли додаткові документи.

В судове засідання 04.03.2019 представник відповідача не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, м. Київ, вулиця Жилянська, буд. 26.

Станом на дату розгляду справи поштові відправлення № 0103048416202, 0103048416202, № 0103048987811, № 0103049014493 про вручення відповідачу ухвали від 04.12.2018 та ухвал про виклик відповідача не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення " крім того, на довідках було зазначено, що будинок з таким номером не існує. Проте саме на відповідача покладено обов'язок подавати дані до ЄДР у разі зміни його місцезнаходження. Проте відповідачем не внесено даних до ЄДР про зміну його місцезнаходження та не повідомлено свою адресу.

Крім того, судом враховано, що послуги з водопостачання та водовідведення вартість яких просить стягнути позивача надавались за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 30-А, а тому судом ухвали суду про виклик були направлені і за адресою отримання послуг. Проте поштові відправлення № 0103048987820, № 0103049014507 не були вручені відповідачу та повернуті в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання, про що свідчить довідки форми 20.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Отже відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, проте не скористався своїм правом на надання відзиву, в зв'язку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 165, 178 ГПК України.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11 жовтня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" в подальшому перейменованим у Публічне акціонерне товариство "Акціонера компанія "Київводоканал", яке в свою чергу перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоспецекспо" (абонент) було укладено договір №06013/5-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 1.1 - 1.3 договору цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (надалі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва ( в подальшому - місцеві правила приймання), а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 ( в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. За договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений Постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та /або приймання стоків тощо). Обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізацій, надається Абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з Постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з Постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих Абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Згідно з п.п 2.1.1, 2.1.2 п. 2.1. договору облік поставленої води та кількості прийнятих стоків здійснюється: за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з Постачальником розрахунком на підставі наданих Абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу; зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента у строки згідно з графіком обслуговування Постачальника. Для Абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням ) зняття показань з лічильника може здійснюватися Постачальником поквартально, при цьому останній направляє Абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків Постачальником від Абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється Абонентом та представником Постачальника. Облікові дані Абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у Постачальника. Абонент щоквартально, на пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою Постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою Постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння Абонент направляє свого представника до Постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання Постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання Абонентом цього пункту договору, облікові дані Постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених Абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими Абонентом (п. 2.1.5, 2.1.6 договору).

Згідно п. 2.2 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо ) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів, Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії цього договору Постачальник доводить Абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів; у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента. За згодою Постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від Абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується Постачальником в погашення боргу; в разі неотримання від Постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, Абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води; у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити розрахунковий документ Постачальника вважатиметься безпідставною.

Сторонами підписано акт розмежування балансової належності зовнішніх водопровідних мереж та експлуатаційної відповідальності між АК "Київводоканал" та абонентом.

Згідно п. 7.1. Договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Згідно дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення споживачів в житловому будинку до заяви № 953 від 06.09.2005 по вул. Жилянській 30-а, на балансі ТОВ "Жилспецекспо" перебуває підвідні мережі, бойлери, лічильник та здійснюється обслуговування житлового будинку. До матеріалів справи також долучено акт розмежування балансової належності зовнішніх водопровідних мереж та експлуатаційної відповідальності між АК "Київводоканал" та "Абонентом" від 24.05.2005.

Згідно листа Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.02.2019 № 100-3120 будинок по вул. Жилянській, 30-а не належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, збудований у 2005 році за кошти інвесторів (власників квартир та нежитлових приміщень). Згідно з чинним законодавством власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. З 2011 року до сьогодні управління багатоквартирним будинком здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК".

03.04.2015 між ТОВ "ЖЕК" (поручитель), ПАТ "АК "Київводоканал" (кредитор) та ТОВ "Жилспецекспо" (боржник) укладено договір поруки відповідно до якого поручитель зобов'язується в повному обсязі відповідача перед кредитором за виконання зобов'язань боржника за договором № 06013/5-01 від 11.10.2005 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, укладеного між кредитором і боржником. Строк дії договору сторонами визначений до 31.05.2015. Доказів продовження дії договору поруки суду не надано, однак долучено лист від 26.05.2015 № 07-05/15, в якому поручитель пропонує кредитору продовжити строк дії договору поруки.

З доданих до матеріалів справи вбачається, що відповідач споживав послуги за договором, який є чинним, і й нього на балансі перебувають внутрішні будинкові мережі та бойлери і лічильник. Крім того, управитель будинку поручався за виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем за договором № 06013/5-01 від 11.10.2005.

Договір у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржено, не визнано недійсним, не розірвано. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання Сторонами.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи актами № 1-35-84 про зняття показань з приладу обліку за період з листопада 2015 року по серпень 2018 року, актами № 1-35-100 про зняття показань приладів обліку за період з липня 2018 по серпень 2018, та роз шифровками рахунків абонента позивач на виконання умов договору в період з листопада 2015 по серпень 2018 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 30-А (дислокація об'єктів водоспоживання та водовідведення споживачів), які за твердженням позивача, в силу положенням п. 2.1 договору, були прийнятті відповідачем без будь-яких зауважень щодо їх кількості та вартості. Акті підписані з боку постачальника та абонента.

Позивач долучив до матеріалів справи розпорядження на реєстрацію даних щодо водо лічильника та відкриття особового рахунку: водо лічильник з особовим рахунком 35-84 та водо лічильник з особовим рахунком 35-100. Вищезазначені лічильники були опломбовані, що підтверджується долученими до матеріалів актами опломбування. Крім того, обставини щодо надання послуг за договором № 06013/5-01 від 11.10.2005 позивач підтверджує актами обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту від 14.07.2010, від 26.09.2011, від 13.02.2012

Натомість відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, а саме не здійснив оплати наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення, що стало підставою для звернення останнього з позовом до суду про стягнення основного боргу за договором у розмірі 63750,98 грн., який згідно з наданого розгорнутого розрахунку позовних вимог складається з:

- боргу, який рахується за кодом 1-1437за період з листопада 2015 по серпень 2018 у розмірі 63891,42 грн. (надано послуг на загальну суму 204158,32 грн., сплачено 140266,90 грн.);

- боргу, який рахується за кодом 1-51437 за період з липня 2018 по серпень 2018 у розмірі: - 140,44 грн. (переплата) (надано послуг на загальну суму 859,56 грн., сплачено 1000,00 грн.).

З урахуванням переплати за водопостачання по коду 1-51437, заборгованість по коду 1-1437 зменшена на суму 140,44 грн, в зв'язку з чим борг становить 63750,98 грн.

В підтвердження часткової оплати вартості отриманих послуг на суму 140291,71 грн, позивач надав до матеріалів справи реєстр надходження грошових коштів від ТОВ "Жилспецекспо" за період з 01.11.2015 по 31.08.2018 та банківські виписки по контрагенту. Крім того, позивачем долучено витяг з реєстру фінансування управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району з 01.11.2015 по 31.08.2018 по ТОВ "Жилспецекспо" Ж\Ф (код абонента 6-1415), згідно якого розмір субсидії за 2017-2018 року становить 715,14 грн. До витягу долучено копії реєстрів погашення кредиторської заборгованості минулих років по ПАТ АК "Київводоканал" за спожите водопостачання та водовідведення по субсидіях населенню у Голосіївському районі м. Києва, що підтверджують погашення по відповідачу заборгованості по субсидіях на загальну суму 715,14 грн.

Згідно поданих позивачем доказів загальна сума оплаченої вартості послуг з водопостачання за договором № 06013/5-01 від 11.10.2005 з урахуванням субсидій становить 141006,85 грн. по коду 1-1437. Натомість позивачем зазначено про сплату загальної суми у розмірі 140266,90 грн. Позивачем надано пояснення, в яких вказано, що частина сплаченої відповідачем суми була зарахована в погашення заборгованості за попередній період у сумі 739,95 грн., в зв'язку з чим за водопостачання та водовідведення в період з 01.11.2015 по 31.08.2018 було сплачено саме 140266,90 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості від 22.08.2018 № 9102/8/8/02-18 про сплату заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно договору № 06013/5-01 від 11.10.2005, яка була отримана наручно 23.08.2018. Проте, станом на момент розгляду спору залишена останнім без задоволення, заборгованість за договором в повному обсязі не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, за яким Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а ТОВ "Жилспецекспо" споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІУ втратив чинність з 10 червня 2018 року в частині норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд (згідно із Законом України від 9 листопада 2017 року N 2189-VIII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 7 червня 2018 року N 2454-VIII).

Оскільки позивач просить стягнути заборгованість за період з листопада 2015 по серпень 2018, то правовідносини між сторонами регулюються і Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІУ і Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-УІІІ.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, що діяла до 10.06.2018) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в чинній редакції житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, що діяла до 10.06.2018) централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води та водовідведення відносяться до житлово-комунальних послуг.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в чинній редакції, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Приписами статті 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 2.1, 2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/15627; далі - Правила користування) встановлено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, що діяла до 10.06.2018)).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення

А тому надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору і вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (відповідачем).

Суд відзначає, що з 21.05.2017 Наказ Держбуду від 19.02.2002 N 37, яким затверджено "Інструкцію про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України" скасовано як такий, що втратив актуальність та встановлює регуляторні бар'єри (згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року N 166-р).

Проте до правовідносин, що виникли до його скасування норми наказу № 37 від 19.02.2002 застосовуються.

Пунктом 1.4 Правил користування встановлено, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до п. 1.2 Правила № 37 поширюються на комунальні підприємства водопровідно- каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Пунктом 1.4 Правил № 37 встановлено, що абонент Водоканалу - юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації. Згідно цього ж пункту стічні води Підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації. Підприємства зобов'язані систематично (відповідно до місцевих Правил приймання) подавати до Водоканалу інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації (п. п. 7.1 -7.2 Правил приймання № 37).

Також, пунктом 2.4 Правил № 37 встановлено, що підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

З огляду на викладене, враховуючи можливість фактичного надання послуги з водовідведення (у т.ч. гарячої води), а також врегулювання зазначеного питання не лише на законодавчому рівні, а і у договірному порядку, ПрАТ "АК "Київводоканал" мало виключне право отримувати плату за надання даного виду послуг.

Як встановлено судом, за умовами п. 1.1 договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язаний розрахуватися за вищезазначені послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в період з листопада 2015 по серпень 2018 були належним чином виконані зобов'язання за договором щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення. Жодних заперечень щодо кількості та вартості наданих послуг у зазначений період відповідач не заявляв, уповноваженого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків не направляв, а відтак, в силу положень договору зазначене свідчить про прийняття останнім наданих послуг без будь-яких зауважень.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання за договором, а саме, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, як і доказів відсутності у останнього обов'язку здійснювати оплату таких послуг, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги у розмірі 63750,98 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 2594,81 грн. та штраф у розмірі 3187,55 грн.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2. договору передбачено, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, Абонент сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата Абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі

Оскільки дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем та вважає його арифметично вірним, а суму пені у розмірі 2594,81 грн за період з 30.10.2017 по 31.08.2018 такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно п. 4.5 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, Абонент сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє Абонента від обов'язку оплатити рахунок Постачальника.

Суд вважає вказану позовну вимогу необґрунтованою, оскільки, позивач не направляв відповідачеві рахунки, в матеріалах справи також відсутні рахунки, а подані лише розшифровки до рахунків. Тобто позивач не довів, що ним виставлялись рахунки відповідачу та, що відповідач відмовлявся їх оплачувати. Крім того, судом встановлено, що відповідач частково погашав суми заборгованості, що виникла у нього за договором, що свідчить про прострочення виконання своїх договірних зобов'язань, а не про відмову їх виконувати. Крім того, позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму.

За таких умов суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3187,55 грн. в зв'язку з необґрунтованістю.

Позивач також просить стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 19422,79 грн та 3% річних у розмірі 5408,55 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та втрат від інфляції здійснений позивачем та вважає його арифметично вірним за визначений позивачем період з 07.12.2015 по 31.08.2018, а суму 3 % річних у розмірі 5408,55 грн та суму втрат від інфляції у розмірі 19422,79 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та інших заявах по суті справи та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів. Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів у спростування обставин щодо наявності підстав для стягнення з нього заборгованості за водовідведення та водопостачання у розмірі 63750,98 грн та 3% річних у розмірі 5408,55 грн, пені у розмірі 2594,81 грн, втрат від інфляції у розмірі 19422,79 грн за договором № 06013/5-01 від 11.10.2005.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилспецекспо" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 26; ідентифікаційний код 32848430) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі у розмірі 63750 (шістдесят три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 5408 (п'ять тисяч чотириста вісім) грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 19422 (дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 79 коп., пеню у розмірі 2594 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 1702 (одна тисяча сімсот дві) грн. 48 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилспецекспо" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 26; ідентифікаційний код 32848430) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) штрафу у розмірі 3187,55 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.03.2019

Суддя Усатенко І.В.