Постанова

від 12.03.2019 по справі 806/130/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 березня 2019 року

справа №806/130/17

адміністративне провадження №К/9901/31816/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС в Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у складі судді Попової О.Г.

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року у складі суддів Мацького Є.М., Капустинського М.М., Шидловського В.Б.

у справі № 806/130/17

за позовом Дочірнього підприємства Житомирський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

до Головного управління ДФС в Житомирській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Філія Коростишівський райавтодор Дочірнього підприємства Житомирський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року Дочірнє підприємство Житомирський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС в Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило (з урахуванням зменшення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати в частині податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, та військового збору з мотивів безпідставності їх прийняття.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 19 квітня 2017 року позов задовольнив частково, податкове повідомлення-рішення № 0023071305 від 15 листопада 2016 року скасував в частині нарахованого податкового зобов'язання в розмірі 320,76 грн. та застосованої штрафної санкції в розмірі 160,38 грн. При прийнятті рішення суд виходив з того, що штрафні санкції застосовані за порушення, що не були визнані позивачем, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 9 серпня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою позов задоволено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що із частини оскаржуваного податкового повідомлення-рішення можливо виокремити ще частину, яку суд вважав неправомірною.

У вересні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якої посилаючись на невірну оцінку фактичних обставин справи та, відповідно, невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 30 червня 2016 року та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період діяльності з 1 січня 2011 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт № 69/06-30-14-01/26192907 від 1 листопада 2016 року (далі - акт перевірки).

Згідно розділу 4 акта перевірки встановлені порушення:

- підпункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1, пункту 187.7 статті 185, пункту 187.7 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 13 845 грн., в тому числі: вересень 2013 року - 10 214 грн., грудень 2015 року - 3 631 грн.;

- підпункту 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , щодо проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 6 131,71 грн.;

- підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. Перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого із доходу найманих працівників у періоді з 1 січня 2013 року по 30 червня 2016 року;

- підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України. Перевіркою визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 919,76 грн.;

- підпункту 1.3, підпункту 1.4 підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. Перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору, утриманого з доходу найманих працівників у періоді з 3 серпня 2014 року по 30 червня 2016 року;

- підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України. Визначено суму податкових зобов1язань з військового збору на суму 66,98 грн.

- пункту 46.1 статті 46, підпункту 51.1 статті 51, підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, підпункту 3.2, підпункту 3.3, підпункту 3.4, підпункту 3.5 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 2 статті 9, пункту 5 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування донараховано суму єдиного внеску, до заробітної плати, що була меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць. В результаті чого недоутримано ЄСВ за ставкою 38,52% в сумі 215,54 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі акта перевірки податковим органом винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0023071305 від 15 листопада 2016 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 100 392 грн. 24 коп., а саме: 919,79 грн. за податковим зобов'язанням; 89 090,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; пеня - 10 381,69 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0023091305 від 15 листопада 2016 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 11 301 грн. 35 коп., а саме: 66,98 грн. за податковим зобов'язанням; 10 007,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; пеня - 1 226,61 грн.

Позивач визнає виявлені податковим органом порушення та погоджується із застосуванням штрафу відповідно до вимог статті 126 Податкового кодексу України, не погоджується із застосуванням штрафної санкції відповідно до статті 127 Податкового кодексу України.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0023091305 в частині 8 007,50 грн., податкове повідомлення-рішення № 0023071305 в частині 69 219,34 грн.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Статтею 126 Податкового кодексу України (в редакція, яка діяла на момент перевірки) встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За приписами статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

У разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 127 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюються як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Таким чином, склад правопорушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

В той же час, судами попередніх інстанцій не досліджено обставини, які свідчать про дійсну несплату позивачем самостійно нарахованого податку з доходів фізичних осіб, як передумови застосування штрафних (фінансових) санкцій, визначених пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

Підпунктом 168.1.2. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Позивачем, на підтримку своєї позиції, надано суду банківські виписки, звіти про дебітові та кредитові операції по рахунках позивача, які не взято до уваги судами попередніх інстанцій, що повною мірою не доводить дослідження складу правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Зокрема суди попередніх інстанцій не дослідили, коли саме сплачувалась заробітна плата, за який період, коли сплачений податок на доходи фізичних осіб за кожний спірний період, обмежившись цитуванням доводів податкового органу.

За приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2017 року у справі № 806/130/17 скасувати.

Адміністративну справу № 806/130/17 направити на новий розгляд до Житимирського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер