Рішення

від 12.03.2019 по справі 910/17672/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.03.2019Справа №  910/17672/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання за позовом          Приватного підприємства "Отаман Груп"   до    Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" про стягнення 55  463,45 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємства "Отаман Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" про стягнення 55   463,45 грн., з яких:  34   064,52 грн.  – основна заборгованість, 4   352,88 грн. – інфляційні втрати, 1   403,29 грн. – 3 % річних, 15   642,76 грн. –  пеня. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за  договором №21 про надання послуг щодо охорони майна, підтримання порядку та здійснення контрольно-перепускного режиму від 19.11.2017 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем робіт, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 34  064,52 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня у сумі 15  642,76 грн., 3% річних у сумі 1  403,29 грн. та  інфляційні втрати у сумі 4  352,88 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від  10.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/17672/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 10.01.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 10.01.2019 повернута на адресу суду  поштовим відділенням зв'язку. Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали. За  змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала  вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Крім того, судом враховано, що у відповідності до  ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 10.01.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до частини 2 статті  178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 19.11.2017 між Приватним підприємством "Отаман Груп" (виконавець, відповідач)  та Консорціумом "Військово-будівельна індустрія"  (замовник, позивач) укладений договір №21 (далі - договір), предметом якого є надання послуг щодо підтримання порядку, охорони майна та здійснення контрольно-перепускного режиму на об'єкті замовника, яке знаходиться в охороняємому (зачиненому) приміщенні та належним чином (згідно з акту передання-приймання майна під охорону) здане під охорону, розташованого за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 2 (далі – Об'єкт). Згідно з підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 договору замовник зобов'язався вчасно та в повному об'ємі в терміни та на умовах, визначених даним договором провести необхідні платежі й розрахунки за здійснені виконавцем послуги. Відповідно до пункту 4.1 договору плата за послуги виконавця відповідно до умов Договору складає 32 000,00 грн. без ПДВ за один місяць охорони. Пунктом 4.2 договору встановлено, що замовник оплачує послуги виконавця, згідно з пунктом 4.1 договору, авансом не пізніше 15 числа поточного місяця на підставі договору. Згідно з пунктом 4.3 договору, послуги за договором вважаються наданими після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 5 (п'яти) днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг. Відповідно до пункту 4.5 договору оплата відбувається шляхом перерахування грошових коштів на наданий виконавцем розрахунковий рахунок у відповідності до чинного законодавства України. Пунктом 5.6 договору передбачено, що при простроченні проведення розрахунків за договором (Розділ 4) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Сторони погодилися, що за своєю правовою природою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов'язання, майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими коштами згідно з цивільним законодавством України (статті 536,625 Цивільного кодексу України). Згідно з пунктом 7.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 20.11.2018, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов'язань. 19.04.2018 між сторонами була укладена угода про розірвання договору (далі - Угода), відповідно до умов якої договір вважається розірваним з 03.05.2018; зобов'язання сторін щодо договору припиняються з моменту вступу в силу даної угоди; Угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що на    виконання умов договору надав послуг щодо підтримання порядку, охорони майна та здійснення контрольно-перепускного режиму на Об'єкті замовника на загальну суму 173  797,89 грн., в підтвердження чого надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000123 від 30.11.2017;  № ОУ-0000133 від 31.12.2017; № ОУ-0000010 від 31.01.2018;  №ОУ-0000021 від 28.02.2018; № ОУ-0000032 від 31.03.2018; № ОУ-0000043 від 30.04.2018; № ОУ-0000059 від 02.05.2018. Відповідач здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги в загальній сумі 139 733,37 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 07.12.2017 ( на суму 11 733,37 грн.); від 11.12.2017 (на суму 6 000,00 грн.); від 27.12.2017 (на суму 5 000,00 грн.); від 17.01.2018 (сума 8 000,00 грн.); від 12.02.2018 (на суму 13 000,00 грн.); від 12.03.2018 (на суму  32 000,00 грн.); від 23.03.2018 (на суму 32 000,00 грн.); від 09.07.2018 (на суму 10 000,00 грн.); від 14.08.2018 (на суму 12 000,00 грн.); від 10.09.2018 (на суму 10 000,00 грн.). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 34  064,52 грн. (173  797,89 грн. (загальна вартість наданих послуг) – 139  733,37 (частково оплачена відповідачем заборгованість)). У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані пеня у сумі 15  642,76 грн., 3% річних у сумі 1  403,29 грн. та  інфляційні втрати у сумі 4  352,88 грн. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове  задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. В підтвердження виконання умов договору щодо надання відповідачу послуг з підтримання порядку, охорони майна та здійснення контрольно-перепускного режиму на Об'єкті замовника на загальну суму 173  797,89 грн. позивачем надані акти  здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000123 від 30.11.2017, № ОУ-0000133 від 31.12.2017, № ОУ-0000010 від 31.01.2018, № ОУ-0000021 від 28.02.2018, № ОУ-0000032 від 31.03.2018, № ОУ-0000043 від 30.04.2018  та №ОУ-0000059 від 02.05.2018. Як встановлено судом, акти № ОУ-0000032 від 31.03.2018, № ОУ-0000043 від 30.04.2018  та №ОУ-0000059 від 02.05.2018 підписані представниками сторін та скріплені печаткою підприємств. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000123 від 30.11.2017, № ОУ-0000133 від 31.12.2017, № ОУ-0000010 від 31.01.2018, № ОУ-0000021 від 28.02.2018   відповідачем не підписані. Як підтверджено наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінний лист від 26.09.2018 позивач направив на адресу відповідача вказані вище, які згідно із роздруківки  з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта", отримані відповідачем 09.10.2018. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач  не  підписав та повернув позивачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Заперечень щодо наданих позивачем послуг не надав.   Оскільки, відповідач у відповідності до п. 4.3. договору, будь-яких заперечень щодо наданих позивачем послуг та зауважень  щодо визначених у актах  послуг не надав,  то  надані позивачем послуги відповідно до актів  здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000123 від 30.11.2017, № ОУ-0000133 від 31.12.2017, № ОУ-0000010 від 31.01.2018, №ОУ-0000021 від 28.02.2018  від  вважаються прийнятими відповідачем. Більш того, вказані послуги оплачені відповідачем, що підтверджено наявними в матеріалах справи  банківськими виписками. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до  ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відповідно договору у сумі 34  064,52 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована. У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 34  064,52 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині  стягнення заборгованості   у розмірі 34  064,52 грн. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15  642,76 грн. – пені, 1  403,29 грн. – 3% річних, 4  352,88 грн. – інфляційних втрат.   В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування  пені, інфляційних втрат та 3% річних. За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Пунктом 5.6 договору сторони погодили, що при простроченні проведення розрахунків за договором (Розділ 4) з вини відповідача, останній  має сплатити   пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.   Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно із розрахунку, доданого до позову, позивач нараховує пеню за наступні  періоди: за актом № ОУ-0000133 від 31.12.2017 на суму 26  000,00 грн. з 16.12.2017 по 27.12.2017, на суму 21  000,00 грн. з 28.12.2017 по 17.01.2018, на суму 13  000,00 грн. з 18.01.2018 по 12.02.2018; за актом № ОУ-0000010 від 31.01.2018 на суму 32  000,00 грн. з 16.01.2018 по 12.03.2018; за актом № ОУ-0000021 від 28.02.2018 на суму 32  000,00 грн. з 16.02.2018 по 23.03.2018; за актом № ОУ-0000032від 31.03.2018 на суму 32  000,00 грн. з 16.03.2018 по 09.07.2018, на суму 22  000,00 грн. з 10.07.2018 по 14.08.2018, на суму 10  000,00 грн. з 15.08.2018 по 10.09.2018; за актом № ОУ-0000043  від 30.04.2018 на суму 32  000,00 грн. з 16.04.2018 по 20.12.2018; за актом №ОУ-0000059  від 02.05.2018 на суму 2  064,52 грн. з 16.05.2018 по 27.12.2018. За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що при нарахуванні пені на заборгованість за актом № ОУ-0000043  від 30.04.2018   з 16.04.2018 по 20.12.2018 та за актом №ОУ-0000059  від 02.05.2018   з 16.05.2018 по 27.12.2018 позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, пеня нарахована за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком,  а тому нарахування пені на заборгованість за актом № ОУ-0000043  від 30.04.2018   з 16.04.2018 по 16.10.2018 та за актом №ОУ-0000059  від 02.05.2018   з 16.11.2018 по 27.12.2018. Здійснивши перерахунок пені за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню  сума пені у розмірі  13832,96 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню. Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Згідно із розрахунку, доданого до позову, позивач нараховує 3% річних за наступні  періоди: за актом № ОУ-0000133 від 31.12.2017 на суму 26  000,00 грн. з 16.12.2017 по 27.12.2017, на суму 21  000,00 грн. з 28.12.2017 по 17.01.2018, на суму 13  000,00 грн. з 18.01.2018 по 12.02.2018; за актом № ОУ-0000010 від 31.01.2018 на суму 32  000,00 грн. з 16.01.2018 по 12.03.2018; за актом № ОУ-0000021 від 28.02.2018 на суму 32  000,00 грн. з 16.02.2018 по 23.03.2018; за актом № ОУ-0000032від 31.03.2018 на суму 32  000,00 грн. з 16.03.2018 по 09.07.2018, на суму 22  000,00 грн. з 10.07.2018 по 14.08.2018, на суму 10  000,00 грн. з 15.08.2018 по 10.09.2018; а актом № ОУ-0000043  від 30.04.2018 на суму 32  000,00 грн. з 16.04.2018 по 20.12.2018; за актом №ОУ-0000059  від 02.05.2018 на суму 2  064,52 грн. з 16.05.2018 по 27.12.2018. Розрахунок 3% річних  у сумі 1403,29 грн. є арифметично вірним, а тому позовні вимоги у цій частині  підлягають задоволенню. Нарахування інфляційних втрат здійснюється  за наступні  періоди: за актом № ОУ-0000133 від 31.12.2017   з 16.12.2017  по  12.02.2018; за актом № ОУ-0000010 від 31.01.2018  з 16.01.2018 по 12.03.2018; за актом № ОУ-0000021 від 28.02.2018   з 16.02.2018 по 23.03.2018; за актом № ОУ-0000032 від 31.03.2018    з 16.03.2018 по   10.09.2018; за актом № ОУ-0000043 від 30.04.2018   з 16.04.2018 по 20.12.2018; за актом №ОУ-0000059  від 02.05.2018  з 16.05.2018 по 27.12.2018. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 2822,34 грн., у зв'язку із чим, вимоги у цій частині суд задовольняє частково. Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини  справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Приватного підприємства "Отаман Груп". Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з  Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 33629043)  на користь Приватного підприємства "Отаман Груп"  (02232, м. Київ, вул. М. Цвєтаєвої, буд. 16-А, кімн. 113, ідентифікаційний код 35974931) заборгованість у сумі 34  064,52 грн.,  пеню у сумі 13  832,96 грн.,  інфляційні втрати у сумі  2  822,34 грн., 3% річних у сумі 1  403,29 грн. та судові витрати у розмірі 1  655,88 грн. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. В іншій частині позовних вимог відмовити. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241  Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст.  256, 257  ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано:  12.03.2019. Суддя                                                                                                              О.В. Гулевець