Рішення

від 12.03.2019 по справі 914/101/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019 справа №914/101/19

Суддя Юркевич М.В., при секретарі Кияк І.В., розглянув матеріали справи

За позовом: Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк , м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Форестпром , Львівська область, м. Миколаїв

до відповідача-2: ОСОБА_1, Київська область, с. Степове

про: стягнення 70 645,54 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Гулкевич Н.І. - представник

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Суть спору. Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Форестпром та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 70 645,54 грн. заборгованості, з яких: 41 666,69 грн. заборгованість за кредитом, 9 488,89 грн. заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн. комісії та 9 489,96 грн. пені.

Ухвалою від 16.01.2019р. було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, надано сторонам строк до 10.02.2019р. для подання відзиву та документів по справі, відповіді на відзив, а також заперечення проти розгляду справи у спрощеному провадженні.

Станом на 19.02.2019р. від відповідача не надходило відзиву, а позивач не подавав додаткових пояснень та клопотань.

Ухвалою від 19.02.2019р. було призначено судове засідання по розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження на 12.03.2019р.

Крім того, судом з метою належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи було повторно направлено судову кореспонденцію на адреси відповідачів та додатково за місцем проживання засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Форестпром .

Суд інформує учасників процесу, що ухвала суду від 19.02.20119р. про призначення судового засідання було отримана за місцем проживання одного із засновників відповідача-1, а саме ОСОБА_3(АДРЕСА_1) про що свідчить повернуте повідомлення з відміткою про вручення від 26.02.22019р.

Натомість, направлені ухвали суду від відповідача- 2 поверталися без вручення, хоча надсилалися судом за офіційним місцем реєстрації ОСОБА_1, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Степове, вул. Шевченка, 3.

В ході з'ясування судом причин неотримання кореспонденції відповідачами та на підставі даних ЄДР було встановлено, що відповідач-2, як фізична особа ОСОБА_1 є одночасно співзасновником відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю Форестпром . А враховуючи, що ухвала від 19.02.2019р. була вручена особисто іншому співзасновнику - ОСОБА_3, то така обставина могла та мала б спонукати повідомленого співзасновника відповідача-1 поінформувати відповідача-2 про розгляд даної справи, оскільки їх правовідносини та зобов'язання перед позивачем були солідарними.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення сторін про розглядуваний спір.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у Постанові від 16.05.2018р. №910/15442/17.

Згідно п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів або їх представників та за відсутності їх відзиву на позов, в порядку ст.165 ГПК України, за наявними матеріалами.

В ході розгляду справи по суті представник позивача роз'яснив та підтримав заявлені позовні вимоги, після чого в ході дослідження доказів та обставин справи, судом було з'ясовано наступне:

21.07.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Форестпром (відповідач-1) через систему інтернет-клієн-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги Куб .

Відповідно до п. 3.2.8.1. зазначених умов, банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту Кредит куб для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов'язання з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування.

27.07.2017р. на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору, останньому було перераховано на поточний рахунок ТОВ Форестпром кредитні кошти в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку.

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і в розмірах, передбачених умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2.8.9. Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту, клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі 2% від початкової сум кредиту.

Згідно п. 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

15.12.2017р. між АТ КБ Приватбанк (позивачем) та ОСОБА_1 (відповідачем-2) було укладено договір поруки №POR1513337022919, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов'язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користуванням кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Як стверджується позивачем, в порушення відповідних умов договору та приписів законодавства відповідач-1 не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін в сумі 41 666,69 грн. та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідачів було надіслано претензію від 06.11.2018р., однак дана претензія була залишена відповідачами без відповіді та задоволення.

Таким чином, у зв'язку з простроченням відповідачем-1 грошового зобов'язання з повернення кредиту, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів як солідарних боржників: 41 666,69 грн. основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту); 9 488,89 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 10 000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 9 489,96 грн. заборгованості з пені.

Суд зазначає, що відповідачі з моменту відкриття провадження у справі та до прийняття судом рішення не надали суду відзив на позов, не спростували заявлені позовні вимоги та не надали жодних доказів в їх заперечення. Суд наголошує, що відповідачам було надано можливість захищати себе в судовому процесі та реалізувати належні права. Розгляд даної справи здійснювався протягом 2 місяців, які законодавцем відведені, як максимальні для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Разом з тим, судом додатково здійснювалися всі можливі заходи для належного повідомлення про розгляд справи з наявних даних про юридичну та фізичну осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за кредитним договором.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачами не виконано передбаченого договором та законом обов'язку щодо виконання умов кредитного договору, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором.

Дослідивши представлені судом докази суд констатує, що позивачем доведено підставність своїх позовних вимог та наявність у відповідачів непогашеної заборгованості згідно кредитного договору. Більше того, заборгованість відповідачів підтверджується також випискою по рахунку відповідача, а також розрахунком представленим позивачем. Натомість, відповідачами не було спростовано позовні вимоги, не подано доказів погашення чи відсутності заборгованості.

Приймаючи рішення по справі, судом взято до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 13 березня 2018 року у справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40 цс 18), в якій зазначено наступне:

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, врахувавши вказівки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 70 645,54 грн. заборгованості, з яких: 41 666,69 грн. заборгованість за кредитом, 9 488,89 грн. заборгованості за відсотками, 10 000,00 грн. комісії та 9 489,96 грн. пені є обгрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, судом констатується, що розрахунок додаткових нарахувань, а саме пеня, комісія, проценти річних за заборгованість по відстотках, а також самі відсотки за користування кредитом були розраховані правильно та у відповідності до умов укладеного договору. Зокрема:

1. 9 488,89 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно п . 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов;

2. 10 000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно п. 3.2.8.3.2 та п. 3.2.8.9. Умов;

3. 9 489,96 грн. заборгованості з пені, нарахованої згідно п. 3.2.8.10.1 Умов.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Судовий збір в розмірі 1 762,00 грн., відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідачів солідарно.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк задовольнити повністю.

2. Стягнути СОЛІДАРНО з Товариства з обмеженою відповідальністю Форестпром (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 37, код ЄДРПОУ 40518468) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"(01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 41 666, 69 грн. - заборгованості за кредитом, 9 488,89 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 10 000,00 грн. - заборгованості по комісії, 9 489,96 грн. - пені та 1762, 00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

В судовому засіданні 12.03.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.03.2019р.

Суддя Юркевич М. В.