Ухвала

від 13.03.2019 по справі 921/159/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13 березня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/159/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

розглянувши Заяву № без номера від без дати (вх. №188 від 04.06.2019) Адвокатського об'єднання "Захист права", вул. За Рудкою, 33/24а, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 42051471

до боржника: Комунального підприємства "Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя", вул. Білецька, 11, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 02220059

про: видачу судового наказу, яким стягнути з Комунального підприємства "Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя" на користь Адвокатського об'єднання "Захист права" 52 000, 00 грн. заборгованості за договором про надання правничої допомоги від 15 серпня 2018 року.

ВСТАНОВИВ

04.03.2019 через канцелярію суду поштовим зв'язком надійшла Заява №без номера від без дати (вх. №188 від 04.03.2019) Адвокатського об'єднання "Захист права" до Комунального підприємства "Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя" про видачу судового наказу.

Дослідивши вимогу Заявника на предмет відповідності її приписам ст. ст. 147, 150 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови заявнику у видачі судового наказу, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги (ч. 2 ст. 147 ГПК України).

За ч. 1 ст.148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 2 статті 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частиною 3 статті 150 ГПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Із матеріалів поданої заяви вбачається, що заявник - Адвокатське об'єднання "Захист права" звернувся із вимогою про стягнення вартості наданих послуг правничої допомоги в сумі 52000 грн. 00 коп. на підставі Договору від 15 серпня 2018 року про надання правничої допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилається на порушення відповідачем зобов'язань за Договором від 15 серпня 2018 року про надання правничої допомоги, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість.

Разом з тим, заявником не надано доказів надання послуг правничої допомоги, так як додані до Заяви копії Актів виконання робіт (надання послуг) №9 від 31.10.2018, №6 від 30.09.2018, №12 від 30.11.2018, №15 від 31.12.2018 (якими заявник підтверджує заявлені ним вимоги) Замовником не підписано.

Крім того, до Заяви додано Відповіді на претензію №563/04 від 23.11.2018 та Лист №34/04 від 24.01.2019 (що направлялись боржником - КП "Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя" керівнику Адвокатського об'єднання "Захист права"), в яких йдеться про відсутність у Актах виконання робіт (надання послуг) №6, №9, №12, №15 інформації щодо послуг по наданню правової допомоги та про відсутність підстав для здійснення оплати за послуги правової допомоги, що свідчить про наявність спору між сторонами, а відтак виключає безспірність заявленої вимоги.

Наявність спору про право, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання послуг (виконання робіт) тощо, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання послуг (виконання робіт), а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність цих вимог.

Разом з тим слід зазначити, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження, суд не розглядає обґрунтованість вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України).

У випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника, в т. ч. у певній частині, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог (що є обов'язковим критерієм при здійсненні наказного провадження), а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу про стягнення 52000, 00 грн. заборгованості слід відмовити, оскільки заявником не підтверджено належними і допустимими доказами факту надання та отримання послуг за Договором про надання правничої допомоги від 15 серпня 2018 року, а також заявник не обґрунтував свої вимоги та не надав документів, які б вказували на правильність і безспірність таких вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушенням вимог ст. 150 ГПК України.

За правилами ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                   УХВАЛИВ:

1. Відмовити Адвокатському об'єднанню "Захист права", вул. За Рудкою, 33/24а, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 42051471 у видачі судового наказу про стягнення з Комунального підприємства "Об'єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя" на користь Адвокатського об'єднання "Захист права" 52 000, 00 грн. заборгованості за договором про надання правничої допомоги від 15 серпня 2018 року.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Копію ухвали направити заявнику у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

За приписами п.1 ч.1 ст. 255 ГПК України ухвала про відмову у видачі судового наказу підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

                    Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

          Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалу підписано: 13 березня 2019 року.

           Суддя                                                                                 С.О. Хома