Номер провадження 2/754/3893/19
Справа №754/18011/18
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Хутір Василя про звільнення з займаної посади, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ Хутір Василя про звільнення з займаної посади, мотивуючи свої вимоги тим, що 31.01.2014 року його, було обрано на посаду генерального директора ТОВ Хутір Василя зборами учасників. На даній посаді він перебуває і на даний час, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №24163290 від 17.12.2018 року. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю звільнення генерального директора належить до компетенції зборів учасників товариства. У зв'язку з чим, 26.11.2018 року Позивачем на ім'я зборів учасників ТОВ "Хутір Василя" було написано заяву про звільнення з посади генерального директора за власним бажанням з 10.12.2018 року у порядку передбаченому ст. 38 КЗпП України. 05.12.2018 року направлений лист із заявою про звільнення з посади генерального директора, що надсилався Відповідачу, повернувся з відміткою Не проживає . Позивач є одним з двох учасників ТОВ Хутір Василя , але він володіє лише 0,00329 % статутного капіталу товариства, що не дає йому можливості одноосібно провести збори товариства та прийняти рішення про звільнення генерального директора. З іншим учасником ТОВ Хутір Василя Позивач не має належного зв'язку, що є перешкодою у вільному (прямому) звільненні Позивача з посади генерального директора за власним бажанням у порядку передбаченому ст. 38 КЗпП України та є причиною звернення до суду. Станом на 22.12.2018 року збори учасників ТОВ "Хутір Василя" не проводились та жодних відомостей про звільнення Позивача з посади генерального директора за власним бажанням не надходило. У зв'язку з тим, що збори учасників Відповідача не було проведено по теперішній час та не прийнято рішення про звільнення Позивача з посади генерального директора, а також враховуючи, що трудові права Позивача є порушеними, вони підлягають захисту у судовому порядку. На підставі викладеного, позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить визнати його звільненим з посади генерального директора ТОВ Хутір Василя на підставі ст. 38 КЗпП України (з ініціативи працівника) у дату набрання чинності рішенням суду в цій справі та стягнути з відповідача на його користь судовий збір.
Відповідно до вимог статтей 19, 274 ЦПК України справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Хутір Василя про звільнення з займаної посади розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, за наявних у справі матеріалів.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що з 31.01.2014 року ОСОБА_1, було обрано на посаду генерального директора ТОВ Хутір Василя зборами учасників. На даній посаді він перебуває і на даний час, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №24163290 від 17.12.2018 року (а.с. 5-7).
26.11.2018 року ОСОБА_1 на ім'я зборів учасників ТОВ "Хутір Василя" було написано заяву про звільнення з посади генерального директора за власним бажанням з 10.12.2018 року у порядку передбаченому ст. 38 КЗпП України (а.с. 8).
05.12.2018 року лист із заявою про звільнення з посади генерального директора, що надсилався Відповідачу, повернувся з відміткою Не проживає (а.с. 11).
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Відповідно до ч. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Станом на 22.12.2018 року збори учасників ТОВ Хутір Василя не проводились, питання про звільнення Позивача з посади генерального директора не вирішено, іншої особи на цю посаду не обрано, заяву про звільнення позивач не відкликав.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю звільнення генерального директора належить до компетенції зборів учасників товариства.
Згідно частин 1, 2 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Як встановлено при розгляді справи, станом на 22.12.2018 року збори учасників ТОВ Хутір Василя не проводились, питання про звільнення Позивача з посади генерального директора не вирішено, а тому суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З вищезазначених норм слідує, що суди повинні належним чином обґрунтовувати свої рішення.
Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі Бочан проти України від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.
Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки позов є обґрунтованим та підставним.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 704, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, статтями 10, 12, 19, 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 98 ЦК України, ст. 38, КЗпП України, Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Хутір Василя про звільнення з займаної посади - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 звільненим з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Хутір Василя на підставі ст. 38 КЗпП України з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хутір Василя на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704, 80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Хутір Василя , ЄДРПОУ 35584083, адреса: Київська обл., Васильківський р-н., с. Ксаверівка, вул. Набережна, 27.
Повний текст рішення виготовлений 13 березня 2019 року.
Суддя О.В.Лісовська
Суд | Деснянський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.03.2019 |
Оприлюднено | 14.03.2019 |
Номер документу | 80423423 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Деснянський районний суд міста Києва
Лісовська О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні