Постанова

від 05.03.2019 по справі 453/197/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/197/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.

Провадження № 22-ц/811/1357/18 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, уточненим заявою від 05.05.2017 року (а.с. 59-60), в якому просила поділити спільно набуте з відповідачем за час шлюбу майно, визнавши за нею право власності на 1/2 ідеальну частку:

- житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 230,9 кв.м, житловою площею 95,1 кв.м., згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 11.08.2015 року, індексний номер 4204489, з господарськими будівлями та спорудами;

- земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с.Головецько Сколівського району Львівської області, площею 0,2508 га, кадастровий НОМЕР_2, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3;

- земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с.Головецько Сколівського району Львівської області, площею 0,4390 га, кадастровий НОМЕР_4, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5;

- земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с.Головецько Сколівського району Львівської області, площею 0,4307 га, кадастровий НОМЕР_6, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7;

- земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої на АДРЕСА_1, площею 0,1172, кадастровий НОМЕР_8, Свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_9.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 27.11.2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку, позначеного в технічному паспорті під літ. А-3 , загальною площею 230,9 кв.м. житловою площею 95,1 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_10, площею 0,1172 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за вказаною вище адресою.

У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2067 грн. 98 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_2, просить його скасувати лише в частині відмови у задоволенні її позовних вимог з підстав порушення норм матеріального права і ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що спірні земельні ділянки були надані відповідачу у власність під час шлюбу і для ведення господарства сім'єю, а тому вони також є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначає, що суд застосував норми СК України у редакції, чинній на час прийняття рішення про безоплатну передачу землі, однак, на переконання апелянта, необхідно було застосовувати норми СК України в редакції, чинній на момент видачі державних актів на землю 15.12.2008 року, якими не було законодавчо конкретно врегульовано про належність земельних ділянок подружжя при набутті одним із подружжя права власності на них.

Заслухавши пояснення позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом спору в оскаржуваній апелянтом частині рішення є три земельні ділянки в с.Головецько Сколівського району Львівської областізагальною площею 1,1205 га, які рішенням Головецької сільської ради Сколівського району Львівської області від 06.02.2006 року №272 були надані відповідачу ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність для ведення селянського господарства (а.с.52).

На підставі цього рішення, 15.12.2008 року відповідачу ОСОБА_4 видано три державні акти на земельні ділянки площами 0,2508 га, 0,4390 га та 0,4307 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с.10-12).

Об'єкти права спільної сумісної власності подружжя визначені статтею 61 Сімейного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Законом України №2913-VІ від 11.01.2011 року статтю 61 СК України було доповнено новою частиною п'ятою, згідно з якою, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя було житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Ця норма виключена із статті 61 СК України Законом №4766-VІ від 17.05.2012 року, яким, власне, і доповнено частину першу статті 57 СК України новим пунктом 5 про те, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Отже, до внесення змін Законом України №2913-VІ від 11.01.2011 року у статтю 61 СК України, земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, не могла бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи те, що спірні земельні ділянки рішенням Головецької сільської ради Сколівського району Львівської області від 06.02.2006 року №272 були надані відповідачу ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність із земель комунальної власності, шляхом їх приватизації, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ці земельні ділянки не можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно від того, що приватизація земельних ділянок відбулась під час шлюбу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог щодо поділу вказаних вище земельних ділянокплощами 0,2508 га, 0,4390 га та 0,4307 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення справи, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 07 березня 2019 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.