Рішення

від 14.03.2019 по справі 414/111/19

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Кремінна

Справа № 414/111/19

Провадження № 2/414/163/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, до Невської сільської ради Кремінського району Луганської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовною заявою до Невської сільської ради Кремінського району Луганської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позову зазначається, що 17.08.2008 померла ОСОБА_4, після смерті якої залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки № 53 загальною площею 5,1345 га, розташованої на території Невської сільської ради Кремінського району Луганської області і яка належала останній на підставі державного акту на право приватної власності на землю. За життя ОСОБА_4 було складено заповіт на ім'я позивача, за яким вона заповіла йому вищезазначену земельну ділянку.

У жовтні 2018 року позивач звернувся до державного нотаріуса Лисичанської державної нотаріальної контори Луганської області із заявою про отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку за заповітом, однак отримав відмову, у зв'язку з тим, що 17.02.2009 Кадіївською державною нотаріальною конторою Луганської області було заведено спадкову справу після померлої ОСОБА_4 А оскільки м. Кадіївка (минула назва - Стаханов) Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території України, Лисичанська державна нотаріальна контора не має можливості отримати інформацію, необхідну для вчинення нотаріальних дій, а також перевірити деякі важливі спадкові факти.

У зв'язку з цим позивач просив суд визнати за ним право власності за заповітом на земельну ділянку № 53 загальною площею 5,1345 га, розташовану на території Невської сільської ради Кремінського району Луганської області.

У підготовче засідання позивач та його представник не з'явилися, надали суду заяви, в яких просили розглянути справу за їх відсутності, а також вказали, що позов підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, голова Невської сільської ради Кремінського району Луганської області ОСОБА_5 надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в якій також зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглядав цивільну справу за наявними у справі письмовими матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився 24 листопада 1965 року у с. Невське Кремінського району Луганської області та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначені обставини підтверджуються паспортом та свідоцтвом про народження позивача (а.с. 16, 17-18).

17 серпня 2008 року у м. Кадіївка (минула назва - Стаханов) Луганської області померла ОСОБА_4 у віці 81 року, про що 19 серпня 2008 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Стаханівського міського управління юстиції у Луганській області було здійснено актовий запис № 1179, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕД № 174581 (а.с. 8).

06 серпня 2003 року від імені ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений головою Невської сільської ради Кремінського району Луганської області та зареєстрований в реєстрі за № 99, за яким остання заповіла ОСОБА_2 земельну ділянку № 53 загальною площею 5,1345 га за державним актом серії ІІ-ЛГ № 036996, що також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 53512400 від 02.10.2018 (а.с. 9, 14).

З державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛГ № 036996 вбачається, що ОСОБА_4 на підставі рішення 5 сесії 24 скликання Невської сільської ради Кремінського району Луганської області від 18 липня 2002 року № 31 було передано у приватну власність земельну ділянку № 53 площею 5,1345 га, яка розташована на території Невської сільської ради Кремінського району Луганської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 10-11).

Згідно з відомостями з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою (вартість с/г угідь земельних часток (паїв), виданих Відділом у Кремінському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, вартість сільськогосподарських угідь (з урахуванням коефіцієнтів індексації), станом на 29.12.2018, а саме земельної ділянки площею 5,1345 га, яка розташована на території Невської сільської ради Кремінського району Луганської області та належить ОСОБА_4, становить 196741,19 грн (а.с. 12).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи (ч. 1 ст. 1269 , ч. 1 ст. 1270 , ч. 2 ст. 1220 ЦК України ).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Позивачем було пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини за заповітом, однак рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 27 серпня 2018 року позивачу було надано додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, яка померла 17.08.2008, тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. Зазначене рішення набрало законної сили 27.09.2018 (а.с. 43).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на це нерухоме майно.

З постанови державного нотаріуса Лисичанської державної нотаріальної контори Луганської області № 831/02-31 від 05.10.2018 про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що під час розгляду заяви ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку № 53 загальною площею 5,1345 га, розташованої на території Невської сільської ради Кремінського району Луганської області, що залишилася після смерті ОСОБА_4, яка померла 17.10.2008, у задоволенні цієї заяви було відмовлено, оскільки згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 53512384 від 02.10.2019 вбачається, що 17.02.2009 у Кадіївській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа після померлої ОСОБА_4 Оскільки архів Кадіївської державної нотаріальної контори знаходиться на непідконтрольній українській владі території, Лисичанська державна нотаріальна контора не має можливості перевірити вищезазначені факти (а.с. 13, 15).

Як вбачається з постанови Верховної Ради України „Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей» від 12.05.2016 місто Стаханов Луганської області було перейменовано на місто Кадіївка.

Відповідно до постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями № 254-VIII від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей тимчасово, на строк, що закінчується через один рік з дня набрання чинності Законом України "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей", запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (окремі райони Донецької та Луганської областей).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування № 252-VIII від 17.03.2015 до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України № 1275-р від 12.02.2015 м. Кадіївка (минула назва - Стаханов) Луганської області віднесене до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, м. Кадіївка (минула назва - Стаханов) Луганської області розташоване на тимчасово окупованій території України.

Судом встановлено, що перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку позивачу, який своєю постановою відмовив у вчиненні нотаріальної дії, є те, що м. Кадіївка (минула назва - Стаханов) Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території, у зв'язку з чим нотаріус позбавлений можливості перевірити всі обставини спадкової справи.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Також відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: Беєлер проти Італії , Онер'їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі ; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі ОСОБА_6 проти України ). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства ). Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі Копецький проти Словаччини ).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином), спадкове майно охоплюється поняттям майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

В той же час, відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Більше того, згідно зі стандартом, розробленим у практиці ЄСПЛ на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції ). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі Трегубенко проти України ).

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи має значення лише за умови, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Суд враховує, що тимчасова окупація частини території Луганської області, де залишилася спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_4, і внаслідок якої позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальному порядку, об'єктивно жодним чином не залежить від волі позивача, однак фактично призводить до порушення майнових прав позивача як спадкоємця за заповітом та має наслідком порушення принципу свободи заповіту, зводячи нанівець волевиявлення спадкодавця, при цьому також порушується баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд

Враховуючи, що представник відповідача надав суду письмову заяву, в якій безумовно визнав позовні вимоги, суд приймає визнання відповідачем позову. При цьому судом враховано, що у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я позивача не може бути проведена на загальних підставах, які зазначені у Законі України Про нотаріат , враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає повному задоволенню, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності за заповітом на земельну ділянку № 53 загальною площею 5,1345 га, розташовану на території Невської сільської ради Кремінського району Луганської області, яка залишилася після смерті ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник ОСОБА_7, до Невської сільської ради Кремінського району Луганської області (ідентифікаційний код 04336180; місцезнаходження: Луганська область, Кремінський район, с. Невське, вул. Яроцького, 15) про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4, яка померла 17 серпня 2008 року, а саме на земельну ділянку № 53 загальною площею 5,1345 га, розташовану на території Невської сільської ради Кремінського району Луганської області.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складення цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г. Безкровний