Постанова

від 14.03.2019 по справі 711/10146/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/434/19Головуючий по 1 інстанції Категорія : Скляренко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Храпка В. Д.

за участю секретаря Матюха В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Скляренко В.М., у справі за позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки Рушник про стягнення вкладу та відсотків, повний текст рішення складений 16 січня 2019 року, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Кредитної спілки Рушник про стягнення заборгованості за договором вкладу, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 10 вересня 2008 року між нею та відповідачем був укладений Договір № Д 509 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок. Відповідно до умов вказаного договору позивач внесла, а спілка прийняла внесок на депозитний рахунок в розмірі 3000 гривень на умовах зворотності та платності строком на 13 місяців до 10 жовтня 2009 року, зі сплатою процентів в розмірі 35 % річних. Згідно умов договору виплата процентів має здійснюватися щомісячно.

Відповідно даних членської книжки Кредитна спілка Рушник нарахувала та виплатила позивачу наступні відсотки:

10 жовтня 2008 року - 86 гривень 30 копійок;

18 листопада 2008 року - 89 гривень 18 копійок;

09 лютого 2009 року - 100 гривень;

15 травня 2009 року - 50 гривень.

10 вересня 2009 року позивач звернулась до голови Кредитної спілки Рушник із заявою про повернення їй депозитного вкладу у зв'язку із закінченням терміну Договору. Однак вказана заява відповідачем була проігнорована.

По закінченню строку вкладу відповідач суму вкладу в розмірі 3000 гривень не повернув, тому на даний час має заборгованість зі сплати основної суми вкладу та суми відсотків, які мають бути сплачені за користування чужими грошовими коштами за час починаючи з 10 червня 2009 року по день подачі позову. Сума відсотків має бути розрахована виходячи із річної відсоткової ставки за користування грошовими коштами, що згідно умов договору складає 35% річних. Кількість днів користування чужими грошовими коштами складає 3426 днів. Сума відсотків складає 9866 гривень, виходячи із наступного розрахунку: 3000 грн. х 35% : 365 днів х 3426 днів = 9866 гривень.

На підставі викладеного позивач просила суд стягнути з Кредитної спілки Рушник на її користь заборгованість в з сумі 12866 гривень.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Кредитної спілки Рушник на користь ОСОБА_3 вклад та відсотки за Договором № Д509 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки та депозитний рахунок від 10 вересня 2008 року в сумі 3810 гривень 82 копійки.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду в частині відмови у стягненні відсотків за час користування грошовими коштами позивача за період починаючи з дня закінчення строку дії договору по день подачі позову в сумі 9056 гривень та задовольнити в цій частині заявлені позовні вимоги. В обґрунтуванні зазначає, що в разі неналежного виконання договору вкладу (депозиту), а саме за безпідставністю його неповернення та/або затримки в поверненні, спілка повинна нараховувати та виплачувати клієнту проценти у розмірі, що звичайно сплачуються спілкою за вкладом на вимогу.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, як плати за користування чужими грошовими коштами за період з 11 жовтня 2009 року по день подання позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку мова може йти лише про наслідки невиконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, згідно до якої боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, оскільки йдеться про неправомірну поведінку відповідача щодо неповернення вкладу. А таких позовних вимог позивачкою не було заявлено.

Закон України "Про кредитні спілки" не визначає положень щодо врегулювання цивільно-правових відносин, які виникають між кредитною спілкою як юридичною особою та членом спілки як фізичною особою - вкладником, і на ці правовідносини поширюються положення ЦК України, в тому числі і положення про договір банківського вкладу який за своєю природою має багато спільного з договором внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок. Тому допустимим є застосування аналогії закону щодо прогалин правового регулювання відносин за договором про залучення внеску (вкладу), які укладаються кредитними спілками.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та Кредитною спілкою Рушник був укладений Договір № Д 509 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, згідно якого вкладник вніс, а кредитна спілка прийняла строковий внесок (вклад) в сумі 3000 гривень на депозитний рахунок.

Відповідно до п. 1.3. договору на фактично внесений вкладником внесок (вклад) на депозитний рахунок спілкою нараховуються проценти в розмірі 35% річних з виплатою процентів щомісячно.

За умовами п. 3.1. договору нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість днів користування спілкою внеском (вкладом) вкладника і починається з наступного дня після отримання спілкою внеску (вкладу) на депозитний рахунок та закінчується в день остаточного розрахунку спілкою з вкладником за здійсненим ним внеском (вкладом). Таке нарахування здійснюється з урахуванням умови, яка зазначена в п.3.8. даного договору, згідно якого нарахування процентів здійснюється виключно під час дії терміну внеску (вкладу), що зазначений в п.2.1 даного договору. Після його закінчення нарахування процентів не відбувається.

Відповідно до договору термін внеску (вкладу) на депозитний рахунок складає 13 місяців і починається з дати внесення вкладником суми, яка зазначена в першій частині п. 1.1 даного договору та закінчується зі спливом терміну, що вказаний в п. 2.1 даного Договору, а саме з 10 вересня 2008 року по 10 жовтня 2009 року включно. (п.п.2.1,2.2. Договору)

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач взяті за договором зобов'язання виконала, внесла вклад в сумі 3000гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера(а.с.6).

Відповідачем зобов'язання щодо повернення внеску та сплати процентів не виконано, тому в частині стягнення внеску та процентів нарахованих під час дії терміну внеску вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів після закінчення терміну дії внеску суд виходить із такого.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Договором не передбачено його автоматичної пролонгації та зміни умов в односторонньому порядку. Строк дії договору не продовжується.

Отже, аналіз правових норм та умов договору дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання спілки в розмірі та на умовах, визначених договором внеску (вкладу), припинилися у строк, установлений цим договором.

Однак закінчення строку дії договору в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

До таких висновків прийшов Верховний Суд України в постанові від 27 квітня 2016 року в справі №6-302цс16 та Верховний Суд в постанові від 20 червня 2018 року в справі №565/1701/15-ц.

Договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії.

Посилання апелянта на статтю 1070 ЦК України , частиною 2 якої встановлено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу, є безпідставними, оскільки звертаючись до суду з позовом позивач зазначала в підставах позовних вимог розмір процентів який встановлений договором під час його дії, а не розмір процентів за вкладом на вимогу, окрім цього позивачем не доведено розмір таких процентів.

Оскільки рішення суду першої інстанції по суті є вірним, апеляційний суд не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки Рушник про стягнення вкладу та відсотків - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Судді