Постанова

від 06.03.2019 по справі 615/519/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Харків

справа № 615/519/18

провадження № 22-ц/818/1183/19

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Бурлака І.В., Бровченка І.О.,

за участю секретаря - Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач : Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя

відповідач: ОСОБА_3, Фермерське господарство Фортуна 2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя до ОСОБА_3, Фермерського господарства Фортуна 2017 про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, з апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області, постановлене 08 листопада 2018 року та додаткове рішення Валкійського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року, в складі судді Логвінової А.О., в залі суду в місті Валки,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,72 га, укладений між Фермерським господарством "Фортуна 2017" та ОСОБА_3, зареєстрований 03.04.2018 року за № 25603847 та скасувати його державну реєстрацію; визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,72 га, від 31.12.2005 року, зареєстрований 31.01.2008 року за № 040865800206 та визнати укладеною додаткову угоду від 01.10.2017 року до договору оренди землі від 31.12.2005 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалося на те, що 31.12.2005 року між ОСОБА_3 та ПСП "Нове життя" укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,72 га, строком на п'ять років, який був зареєстрований 31.01.2008 року. 23.07.2012 року до вказаного договору укладено додаткову угоду, якою продовжено строк дії договору ще на п'ять років, тобто до 11.12.2017 року. З метою скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, позивач завчасно направив ОСОБА_3 лист-повідомлення від 01.10.2017 року про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди, у відповідь на що, 24.10.2017 року, ОСОБА_3 надіслано відповідь про відмову в поновленні договору оренди землі від 31.12.2005 року, у зв'язку із наміром самостійно використовувати земельну ділянку. Протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору оренди землі, а позивач продовжував використання земельної ділянки. Після чого, 28.03.2018 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством "Фортуна 2017" укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,72 га, який 03.04.2018 року був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав. Таким чином, позивач вважає, що укладення договору емфітевзису є порушенням переважного права ПСП "Нове життя" на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки підставою відмови у поновлені договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб. Таким чином, при відмові у поновлені договору оренди позивачем не дотримано вимог ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року у задоволенні позову ПСП Нове життя відмовлено.

Додатковим рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року заяву Фермерського господарства Фортуна 2017 про розподіл судових витрат пов'язаних з розглядом справи задоволено частково. Стягнуто з ПСП Нове життя на користь Фермерського господарства Фортуна 2017 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн. В задоволенні іншої частини відмовлено.

В апеляційній скарзі ПСП Нове життя просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скасувати додаткове рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вважає, що сторони домовились про встановлення додаткової підстави для поновлення договору, а саме, якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, то він вважається продовженим на той же термін та на тих самих умовах, останнє не враховано судом при ухваленні рішення. Тобто, якщо вважати, що строк дії договору закінчився 31.01.2013 року то договір був продовжений до 31.01.2018 року адже до 31.12.2012 року жодна із сторін не повідомила про розірвання договору оренди, оскільки вважала орендні відносини поновленими на підставі додаткової угоди. Тобто договір мав діяти з врахуванням п. 29 Договору до 31.01.2018 року з врахуванням ротації основної сівозміни до збору озимої пшениці. Факт оплати за 2018 рік за користування земельною ділянки ПСП Нове життя відповідачу підтверджено видатковим касовим ордером. За відсутності попереднього повідомлення попереднього орендаря щодо наміру укладання нового договору оренди з новим користувачем право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено ст. 777 ЦК України та ст. 33 закону № 161 XIV, буде порушено, а така поведінка орендодавця стосовно попереднього орендаря буде недобросовісною. Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦУ України, матиме місце при укладанні договору оренди договору про передачу права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або іншого договору найму у разі укладання договору з новим наймачем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб. Таким чином не поновлення договору оренди землі в даному випадку та не укладення додаткової угоди є перешкодою орендарю ПСП Нове життя реалізувати свої законні сподівання за орендним договором і частковим позбавленням його зустрічного задоволення, з врахуванням якого він укладав з ним договір.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів зазначає, що за змістом пункт 8 додаткової угоди від 23.07.2012 року не продовжує строк дії договору оренди землі ще на п'ять років, а саме до 11.12.2017 року, а лише містить виклад нової редакції, що договір укладено сторонами на п'ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що строк дії договору оренди землі від 31.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПСП Нове життя , з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2012 року, текст якої запропонованим позивачем - закінчується 31.01.2013 року. Крім того, звертає увагу на те, що ст.. 33 ЗУ Про оренду землі , у редакції від 01.01.2013 року, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди - 31.01.2013 року встановлювала порядок поновлення договору оренди землі, який передбачав обов'язкове укладення сторонами додаткової угоди у місячний строк. Проте, така додаткова угода, яка б продовжувала строк дії договору у 2013 році між сторонами укладена не була, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін. Також зазначає, що ОСОБА_3 листами-повідомленнями від 09.06.2017 року, 24.10.2017 року, 12.12.2017 року повідомляв ПСП Нове життя про небажання, відсутність намірів та волевиявлення продовжувати договір оренди землі на новий строк, та просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року. Зазначив, що в подальшому земельну ділянку буде використовувати самостійно. Посилання ПСП Нове життя на ст. 95 ЗК України є повністю безпідставними, оскільки із закінченням терміну договорів оренди, відповідач втратив статус землекористувача земельних ділянок, а відтак і право власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію. Вказує, що 28.03.2018 року між ОСОБА_3 та ФГ Фортуна 2017 укладено короткостроковий договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), предметом якого є земельна ділянка розміром 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1, право використовувати яку, згідно даного договору, ОСОБА_3 надала ФГ Фортуна 2017 для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису. Звертає увагу, що договір емфітевзису укладено після спливу значного строку після направлення ОСОБА_3 вимог, якими він намагався повернути свою земельну ділянку, які проігноровані позивачем. Крім того зазначає, що відповідачем виконано всі вимоги ЦПК України щодо подання доказів та підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, у зв'язку з чим додаткове рішення вважають також обґрунтованим та законним.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ПСП Нове життя не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,72 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, на підставі державного акту на право власності на землю НОМЕР_2 від 27.08.2002 року, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 120382437 від 12.04.2018 року.

31.12.2005 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" (орендар) було укладено договір оренди землі, в якому п. 2, п. 8 передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,72 га, у тому числі ріллі зі строком дії договору укладеного на п'ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі. Видається грошима або продукцією по ринкових цінах, послугами по цінах господарства, виходячи з можливості господарства. А також відповідно до п. 11 договору оренди землі, орендна плата вноситься у строки до 31 грудня кожного року.

Пунктом 27 договору оренди землі зокрема передбачено, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 34 договору оренди землі передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, який було зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії "Центрального державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2008 року № 040865800206.

23.07.2012 року між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 31.12.2005 року, з якої вбачається, що сторони домовились внести в договір оренди землі від 31.12.2005 року наступні зміни, а саме у пункт 8 договору викласти у наступній редакції: Договір укладено сторонами на п'ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Також пункт 9 договору викласти у наступній редакції: Орендна плата отримується у грошовій формі готівкою в касі орендаря в період з 01 липня по 31 грудня поточного року. Розмір орендної плати у рік становить 4120,33 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеній в пункті 3 договору. За письмовою або усною домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись у натуральній формі (зерно, цукор та інше), або відробітковій формі (надання послуг, культивація, оранка, транспортні послуги та інше) по діючим цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідним актом.

При цьому в додатковій угоді від 23.07.2012 року сторони погодили, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 31.12.2005 року, набирає чинності після її державної реєстрації та дії у строк, визначений договором.

З додаткової угоди вбачається, що вона зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.12.2012 року № 632120004002296, що також підтверджується листом Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 31-20-0.23, 141-628/121-18 від 23.06.2018 року.

24.10.2017 року ПСП "Нове життя" на адресу ОСОБА_3 надіслано лист-повідомлення від 01.10.2017 року щодо переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, а також до листа додано проект додаткової угоди від 01.10.2017 року до договору оренди землі від 31.12.2005 року.

24.10.2017 року ОСОБА_3 листом-повідомленням повідомлено ПСП "Нове життя" про відсутність намірів продовжувати договір оренди землі на новий термін, у зв'язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року. Зазначив, що в подальшому земельну ділянку буде використовувати самостійно.

28.03.2018 року між ОСОБА_3 та ФГ "Фортуна 2017" укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), строком на три роки, предметом якого є земельна ділянка розміром 5,7208 га, що розташована на території Олександрійвської сільської ради Валківського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1, право використовувати яку, згідно даного договору, ОСОБА_3 надав ФГ "Фортуна 2017" для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису (т. 1 а.с. 148-151).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 120382437 від 12.04.2018 року, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про укладення 28.03.2018 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством "Фортуна 2017" договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 05.04.2018 року.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

Дійсно, ч.1-5 статті 33 ЗУ Про оренду землі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Суд першої інстанції правильно зазначив в рішенні, що строк дії договору оренди між сторонами у справі від 31.12.2005 року сплинув 31.01.2013 року, оскільки його державна реєстрація була проведена 31.01.2008 року і строк дії 5 років розпочався з дня державної реєстрації.

Доводи позивача, що була укладена додаткова угода 23.07.2012 року і в ній погоджено строк дії договору оренди строком ще на п"ять років, суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки зі змісту додаткової угоди чітко вбачається, що нею внесені зміни до п.8 раніше укладеного договору оренди від 31.12.2005 року, а не визначено новий строк дії договору оренди.

Представник ПСП Нове життя звертає увагу на те, що пропозиція про укладення додаткової угоди до договору була направлена ще до отримання повідомлення відповідача про небажання продовжувати дію договору. Вказує, що відповідач визнавав договір чинним до 2017 року, отримував орендну плату. Такі доводи висновків суду не спростовують.

Дійсно, пунктом 29 договору оренди, на який посилається позивач, передбачено, якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, то він вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах.

Але, при цьому, слід враховувати вимоги ч.6 статті 33 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент закінчення договору 31.01.2013 року, якою передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором і здійснюється це шляхом укладання в обов"язковому порядку у місячний строк з власником земельної ділянки додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

У відповідності з наведеними нормами ЗУ "Про оренду землі", сторонами в зазначений вище спосіб у 2013 році правовідносини врегульовані не були.

Доводи позивача, що таких вимог Закон не містив на час укладання договору оренди в 2005 році, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки норми матеріального права діють в часі на момент виникнення правовідносин, а тому оскільки питання про поновлення строку дії договору оренди підлягало узгодженню в 2013 році, то застосуванню підлягали норми Закону, які діяли на цей час.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд правильно зазначив встановлені фактичні обставини справи, що орендар не скористався своїм правом та не уклав додаткової угоди про поновлення договору на новий строк в 2013 році.

Аргументи позивача щодо порушення переважного права не узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №594/376/17ц, про що судом першої інстанції було зазначено в рішенні суду, а саме що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Орендодавець висловив свої заперечення проти подальшого землекористування КСП Нове життя в листі-повідомленні від 24 жовтня 2017 року.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено достовірно судами, договір був зареєстрований 31.01.2008 року та продовжував діяти протягом п'яти років до 31 січня 2013 року. Відповідач у жовтні 2017 року повідомив позивача, що не бажає продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та просив звільнити його земельну ділянку після збору урожаю у 2017 році та не засівати її під урожай 2018 року, а також повернути в належний стан.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач втратив своє переважне право на укладення договорів оренди земельної ділянки не направивши орендодавцю в 2013 році листа з додатковою угодою про продовження договору оренди.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Посилання позивача на незавершення сівозміни належними і допустимими доказами не підтверджено.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), скасування державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди землі та визнання укладеними додаткових угод, є законним та обгрунтованим.

Стосовно додаткового рішення Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2018 року, то суд першої інстанції ухвалюючи рішення в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5500 грн. дійшов правильного висновку.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови , стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу, понесені ФГ Фортуна 2017 підтверджені платіжними дорученнями № 222 та № 223 (а.с. 60), актом приймання-передачі наданих послуг до Договору про наданням правової допомоги № 62/18 від 01.02.2018 року (а.с. 61).

Сума стягнення відповідає вимогам ст. 137 ЦПК України. За таких обставин, додаткове рішення суду першої інстанції також залишити без змін.

Керуючись ЗУ Про оренду землі , ст. ст. 133, 137, 367, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2018 року та додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - І.О. Бровченко

І.В. Бурлака