Рішення

від 21.11.2018 по справі 0440/5447/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Справа № 0440/5447/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Петриківського районного комунального підприємства Комунальник , третя особа: Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Петриківського районного комунального підприємства Комунальник , третя особа: Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- стягнути податковий борг з Петриківського районного комунального підприємства Комунальник (код ЄДРПОУ 32839913) на користь державного бюджету в сумі 230 328,66 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритого в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач має податковий борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 230 328,66 грн., проте підприємство добровільно не сплачує заборгованість, у зв'язку з чим вона підлягає стягненню у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання 13 серпня 2018 року о 15:00 год.

03 серпня 2018 року від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника підприємства.

13 серпня 2018 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, а також інформація на виконання ухвали суду від 20.07.2018 року.

13 серпня 2018 року учасники справи у підготовче судове засідання не з'явились, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Судом задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче судове засідання до 14.09.2018 року о 13:30 год.

14 вересня 2018 року у зв'язку з днем відпочинку за раніше відпрацьований день головуючого судді Юхно І.В. адміністративна справа №0440/5447/18 знята з розгляду та призначена 05 жовтня 2018 року о 09:50 год.

05 жовтня 2018 року учасники справи у підготовче судове засідання не з'явились, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Станом на 05 жовтня 2018 року відповідач правом на надання відзиву на позов не скористався. Від третьої особи пояснень щодо позову до суду також не надходило.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 23.10.2018 року о 09:20 год.

23.10.2018 року у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи відомостей про вручення відповідачу повідомлення про дату, час і місце судового засідання, судом відкладено розгляд справи до 21.11.2018 року о 09:20 год.

21.11.2018 року сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач та третя особа про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

За положеннями частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами відповідно до положень частини дев'ятої вказаної норми.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Петриківське районне комунальне підприємство Комунальник (код ЄДРПОУ 32839913) зареєстроване у якості юридичної особи 08.04.2004 року та у перебуває на обліку у Кам'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.

В інтегрованих картках Петриківського районного КП Комунальник станом на день судового розгляду справи обліковується податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 230 328, 66 грн., який виник з огляду на наступне:

- 10.05.2017 в сумі 862,59 грн. - нараховано пені ІКП на борг минулих періодів (п.п.129.1.1ст.129 ПКУ) з 29.06.2016 по 10.05.2017 у зв'язку зі сплатою підприємством, згідно податкової декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_1 від 15.03.2016;

- 30.05.2017 в сумі 24 608,00 грн. в зв'язку із несплатою самостійно задекларованих платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації від 19.05.2017 №9092446006;

- 30.06.2017 в сумі 22324,00 грн. в зв'язку із несплатою самостійно задекларованих платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації від 20.06.2017 №1756380492;

- 30.07.2017 в сумі 18 339,00 грн. в зв'язку із несплатою самостійно задекларованих платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації від 20.07.2017 №9141384476;

- 30.08.2017 в сумі 26 321,00 грн. в зв'язку із несплатою самостійно задекларованих платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації від 21.08.2017 №9168529743;

- 30.09.2017 в сумі 23 439,00 гри, в зв'язку із несплатою самостійно задекларованих платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації від 20.09.2017 № НОМЕР_2;

- 30.10.2017 в сумі 23 588,00 грн. в зв'язку із несплатою самостійно задекларованих платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації від 20.10.2017 №9218277472;

- 30.11.2017 в сумі 15 556,00 грн. в зв'язку із несплатою самостійно задекларованих платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації від 20.11.2017 №9244519325;

- 29.12.2017 в сумі 5 059,07 гри, в зв'язку із несплатою донарахованої штрафної санкції по податку на додану вартість згідно п.120.1.1, 120.1.2. ст. 120.1 ПКУ за актом поточного року згідно податкового повідомлення рішення (форми Н ) від 11.12.2017 №0079661208 (згідно наявної у матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримане платником 19.12.2017 року);

- 30.12.2017 в сумі 29 052,00 грн. в зв'язку із несплатою самостійно задекларованих платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації від 20.12.2017 №9272597038;

- 30.01.2018 в сумі 41 180,00 грн. в зв'язку із несплатою самостійно задекларованих платником грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації від 22.01.2018 №9296779058.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань податковий борг Петриківського районного комунального підприємства Комунальник з податку на додану вартість складає 230328,66 грн. (862,59 грн. (пеня) + 24608,00 грн. (декларація №9092446006) + 22324,00 грн. (декларація №1756380492) + 18339,00 грн. (декларація №9141384476) + 26321,00 грн. (декларація №9168529743) + 23439,00 грн. (декларація №9192119212) + 23588,00 грн. (декларація №9218277472) + 15556,00 грн. (декларація №9244519325) + 5059,07 грн. (ППР №0079661208) + 29052,00 грн. (декларація № НОМЕР_3) + 41180,00 грн. (декларація №9296779058)).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на час звернення позивача до суду за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 230328,66 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 295.3 статті Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

За приписами підпункту 129.3.4 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Абзацом другим пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що у разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Згідно з положеннями пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 60.6 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Податковим органом було сформовано податкову вимогу форми Ю від 06.03.2012 року №40, яка вручена представнику відповідача 14.03.2012 року, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією вимоги з відповідною відміткою.

Матеріали справи не містять доказів оскарження вимоги ні в адміністративному, ні в судовому порядку або про втрату нею юридичної сили.

У підпункті 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надано визначення терміну орган стягнення , відповідно до якого це - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

На підставі підпункту 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши зібрані по справі докази та враховуючи те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, судовий збір у розмірі 3454,93 грн., сплачений Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області при поданні адміністративного позову до суду відповідно до платіжного доручення від 11.05.2018 року №1133, не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856) до Петриківського районного комунального підприємства Комунальник (місцезнаходження: 51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Піонерська, буд.4; код ЄДРПОУ 32839913), третя особа: Кам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, Медична, буд.9; код ЄДРПОУ 39522811) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути податковий борг з Петриківського районного комунального підприємства Комунальник (код ЄДРПОУ 32839913) на користь державного бюджету в сумі 230 328,66 грн. (двісті тридцять триста двадцять вісім гривень шістдесят шість копійок) шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритого в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1